Катастрофічний відбір, який ще можна врятувати: жіноча збірна України стартувала у кваліфікації Євро-2026
16 та 19 жовтня жіноча національна збірна України з гандболу відкрила відбір на чемпіонат Європи-2026, чітко задекларувавши статус аутсайдера.
У стартовому турі наші дівчата на виїзді відносно м'яко поступилися фавориту групи – Швеції – 25:33. А вже за три дні у словацьких Михайлівцях зазнали розгрому від прямого конкурента, Сербії – 23:34.
Як підсумок – уже в жовтні ми де-факто втратили шанси на пряме потрапляння на Євро-2026.
Якби не нещодавнє розширення континентального форуму з 16 до 24 команд, то наш відбір завершився б на перших же метрах. Проте повну неготовність до мейджорів ще можна спробувати виправити. Для цього треба випередити Литву і стати найкращими серед третіх місць, формат якого доволі поблажливий – далі пройдуть чотири з шести команд.
У нинішніх умовах це – наш єдиний реальний шанс потрапити на континентальну першість. Але навіть він зараз обрамлений крихким кришталем. Адже до заліку підуть лише чотири матчі, два з яких ми вже зіграли. Проміжний підсумок невтішний: 0 очок з лячними -19 у графі "різниця м’ячів". І саме цей показник, найімовірніше, стане вирішальним в ендшпілі відбору.
Втім, навіть частково модифікований тренерський штаб досі не засвоїть базові принципи. Обидва поєдинки Україна догравала без огляду на майбутні труднощі. Це може дуже дорого коштувати у квітні.
Розбираємось, хто чи що спричиняє неконкурентоспроможність нашої збірної на міжнародній арені.
Швеція – Україна 33:25 (16:11)
Украина: Гладун (6/34, 17%), Лазорак (0/5, 0%), Грабчак (н.в.); Росоха (5/7), Шукаль (5/8), Дмитришин (3/3), Мальована (3/3), Андрійчук (2/6), Компанієць (1/5), Макаренко (1/3), Бондаренко (1/2), Соскида (1/2), Колодюк (1/1), Прокоп'як, Корець (1/1), Безрукова (0/1).
В.о. головної тренерки: Лілія Горільська.
Україна – Сербія 23:34 (12:17)
Украина: Украина: Гладун (0/13; 0%), Лазорак (3/20; 15%), Грабчак (0/3; 0%); Колодюк (4/4), Дмитришин (4/9), Росоха (3/5), Шукаль (3/7), Безрукова (2/3), Макаренко (2/3), Бондаренко (2/3), Корець (1/1), Мальована (1/3), Андрійчук (1/3), Компанієць (0/2), Прокоп'як (0/1), Соскида.
В.о. головної тренерки: Лілія Горільська.
Останні офіційні матчі "синьо-жовті" провели ще у квітні, коли без опору програли відбіркову кампанію до ЧС Чехії (19:35, 27:26). За шість місяців після того вектор падіння не змінився. Навпаки, прискорився.
Причина (хоча хто її шукає?) на поверхні. Збірною, як і раніше, одноосібно керує одіозний президент Федерації гандболу України Андрій Мельник, який ще у 2017 році самопризначив себе тренером.
Відтоді національна команда перетворилася на іграшку, де суть – гандбол і державні принципи – були швидко знищені.
Кажете кістяк команди потрібно формувати і награвати роками? Але ми ніяк навіть не почнемо. Склад змінюється, як погода у Карпатах. Порівняно з квітневими матчами проти Чехії, нинішній ростер оновився на 50%. Ще раз. Наполовину.
З Євро-2024, тобто менш ніж за рік, у складі залишилися лише сім гравчинь. І такий калейдоскоп – на кожному зборі. У кожному матчі. Гравці щохвилинно змінюються без розуміння навіщо.
Взагалі оновлення складу майже завжди викликає подив, адже запрошення отримують дівчата, які не мають стабільного місця у своїх клубах.
Натомість ті, гравчині, які мають потенціал або сформувались на європейському рівні вперто ігноруються. Сьогодні, у жовтні 2025 року, особливо прикро не бачити у складі двох справжніх перлин.
Це голкіперка Вікторія Салтанюк – на мою думку, найсильніша українська гандболістка нині (до того ж кілька днів тому здійснила справжній подвиг у єврокубках зі своїм Кобєжице). А також карпатівка Валерія Нестеренко, висока ліва півсередня, від гри якої в атаці перехоплює подих від задоволення.
У матчах зі Швецією та Сербією воротарська лінія повністю випала, а "тренери" скаржилися на нестачу кидків із задньої лінії. Шукаєте логіку?
Кадрова катавасія тотальна: десятки гравчинь високого рівня з Галичанки (Марія Поляк та Світлана Гавриш добряче підтягнулися), Карпат і навіть Рівного, на яких хочеться дивитися в антуражі збірної, давно змирилася з реальністю.
А вона жорстока – останні вісім років визначальним чинником у збірній є не професійні якості, а затьмарені амбіції винищувачів славних традицій українського гандболу.
***
Закриваючи тему кадрів, варто згадати ще й відсутність воротарки Єлізавети Пастеляк (у закордонному паспорті значиться її дівоче прізвище – Воронько) та правої крайньої Олександри Фурманець. Подейкують, що обидві досвідчені гравчині (до речі, матері), відмовилися терпіти агресивну поведінку новоспеченої головної тренерки... Лілії Горільської.
Так, саме так – ми плавно перейшли до головного панчлайну огляду. Головним(!) тренером збірної України(!) президент ФГУ Мельник призначив свою ідеальну компаньйонку, колишню лінійну збірної.
Єдине, що можна сказати впевнено: ці двоє перебувають на одному професійному рівні.
Чи можна без досвіду, ліцензії, освіти й успіхів очолити сакральний для гандболу пост, який колись займали Ігор Турчин, Леонід Ратнер та Леонід Євтушенко?
У нинішній Україні, на жаль, можна. Учорашні двієчники сьогодні стали "стратегами".
Злет Горільської – типовий і показовий кейс. Миттєво вона обійняла посади тренера "молодіжки", київського Спартака і національної команди.
Якщо хтось спитає, а куди ж дивляться чиновники? Бездіяльність і непрофесійність державних регуляторів давно перетнули червону лінію. Їхня безвольність лише пришвидшує руйнування українського гандболу.
***
Для фіксації варто згадати заступника міністра молоді та спорту Олексія Нікітенка та голову НОК Вадима Гутцайта (ексміністра спорту). Обидва вони на пресконференції, ініційованій Мельником, урочисто вітали молодіжну збірну України з "золотом Євро-2025", хоча йшлося лише про звичайний товариський турнір під егідою ЄГФ.
Форум не мав жодного офіційного статусу – це був просто втішний турнір. Реальне ж Євро, де змагалися 24 найсильніші збірні, проходило у Чорногорії, і його виграла Німеччина. Ба більше – ФГУ навіть не заявила нашу команду цього віку на офіційний відбір.
А якби на переможну пресконференцію запросили незалежних журналістів? Знайшли б чиновники відповідь, хто з працівників профільних організацій – ФГУ чи Мінспорту – відповідальний за те, що бюджетним коштом до Туреччини відправили не ту молодіжну команду?
Через цю неуважність Україна викинула у повітря шалені бюджетні кошти. І замість того, щоб чесно розібратися з помилкою, ви, пани чиновники, з усмішкою плескаєте в долоні відсутніми титулами, вводячи в оману спортивну спільноту.
Оскільки офіційно до жіночої збірної ми повернемося ще через майже пів року, коротко про жовтневі матчі у спортивній площині.
- Жіноча збірна України провела 242 офіційні матчі (+114=18-110; 6209:6038).
- Одразу шість(!) гравчинь відсвяткували дебют: Вікторія Мальована, Анастасія Бондаренко, Дар'я Корець, Анастасія Лазорак та Анжеліка Грабчак.
- У першому матчі у Швеції наша збірна навіть перевершила очікування, адже швидкі господарки за бажання могли б довести перевагу до 15-20 голів. Проте наші дівчата не дали розвинути хід скандинавській машині. А у другій половині навіть підібралися на відстань одного м’яча (17:18). Особливо ефективно відпрацювала права сторона з лівою бросковою рукою – Мілана Шукаль і Діана Дмитришин.
- Через відсутність Тамари Смбатян цікаво розганяла атаку Любов Росоха. Певним сюрпризом став ККД нашої першої лінії – допомогли і лінійні, і крайні. Дебютантка Вікторія Мальована взагалі зробила 3/3 у гарячий відрізок матчу. На жаль, ні захист у всіх варіаціях, ні воротарі не можуть занести цей поєдинок собі в актив. Проте з огляду на важливість різниці м’ячів – -8 відносно позитивний підсумок після розгромів від таких же статусних Чехії (-16), Німеччини (-22, -13) та Нідерландів (-20).
- Варто відзначити повернення до лав збірної Дмитришин, яка зіграла вперше за два роки. Нагадаємо, на її кар’єрі ледь не поставили "стоп" українські лікарі.
- Майже два роки паузи відзначила і голкіперка Марія Гладун, яка востаннє вдягала светр збірної під час грудневого ЧС-2023.
- "Домашній" матч проти сербок залишив більш гіркий осад. Головне – через розгромну поразку й інертність тренерського штабу, який зовсім випав з гри у другому таймі, дозволивши гостям наростити гандикап до двозначного.
- Ще вчора ми казали, що воротарська лінія у нас є найукомплектованішою, а у Михайлівцях стали свідками рідкісного явища – жодного сейву за перший тайм! У другому зачепилася Анастасія Лазорак, підсолодивши загальне гірке відчуття.
- Непогано увійшла в гру Ольга Макаренко, завдяки якій початок матчу був обнадійливим. З холодною головою діяла Анастасія Бондаренко, показавши, що є альтернатива "Іванівні" (так в ФГУ називають Росоху), проте до плеймейкерів питань набагато менше, ніж до півсередніх. Особливо з правою бросковою рукою. Своїм шансом сповна скористалася Дар'я Корець. Вкотре стабільністю відзначилася Карина Колодюк (п’ять голів за два дні).
- Серед мінору слід відзначити п’ять незабитих семиметрових і типове хаотичне тасування гравців. Повірити в те, що досвідчена капітан Компанієць засвітиться у правому куті – непросто й зараз.
Врятує жіночу збірну України лише один сценарій, в який нині ніхто в країні не вірить – передати команду в руки реальному тренеру, який візьме на себе відповідальність за результат.
Наступні офіційні матчі збірна України проведе 4 та 7 березня проти Литви. Завершальна фаза пройде у квітні, де ми знову зустрінемось зі Швецією та Сербією з надією на бали для конкурсу третіх місць.
Ігор ГРАЧОВ для Чемпіона