Програші рекордні, відповідальність – нульова: підсумки матчів збірної України у відборі на Євро-2028

Минулого тижня чоловіча збірна України провела два стартові поєдинки відбору на Євро-2028. Спочатку наші хлопці на виїзді зазнали найбільшої поразки в історії команди, поступившись Ісландії – 26:48. А потім на умовно домашньому майданчику у Пряшеві були розгромлені Сербією – 30:41.

Нагадаємо, що завдяки збільшенню кількості учасників фінальної частини Євро-2028 Україна ще може поборотися за бажаний квиток. Про перші два місця, які дають право на автоматичну кваліфікацію, навіть у найсміливіших мріях не йдеться. А ось конкурс третіх місць – наша єдина шпаринка, крізь яку ще можна протиснутися. Для цього потрібно набирати очки в матчах з Ісландією та Сербією. У це не віриться навіть у найсміливіших мріях. А значить, необхідно принаймні мінімізувати негативну різницю м'ячів.

І ось тут уже загорілися всі червоні лампочки. Наразі маємо непрохідні "-33". Ба більше, якщо в березні за підсумками двох очних зустрічей не випередимо Естонію, то конкурс третіх місць для нас де-факто закриється.

Найболючіше те, що найбільша поразка в історії збірної не стала сюрпризом. Розгром із різницею у 22 м'ячі – це вже третє (!) оновлення антирекорду нашої команди за рік! Нагадаємо, що в січні були "-17" від Норвегії та "-20" від Франції. І все це – на Євро-2026. На очах у всієї континентальної еліти.

І після такого відверто провального виступу – жодних змін у керівництві. Гравці змінюються десятками перед кожним збором, але Вадим Бражник та Федерація гандболу України продовжують тримати стрій.

У березні провалили й відбіркову кампанію до чемпіонату світу, яка завершилася ще на початковій стадії. Бражник – на місці.

Не дивно, що дедалі більше готових до гри на європейському рівні гандболістів із досвідом виступів у Лізі чемпіонів (яку українські клуби в найближче десятиліття, схоже, не побачать) просто не приїжджають до збірної.

Основний воротар команди Антон Терехов – несподівано для багатьох – завершив виступи за збірну. Дмитро Тютюнник у притаманній йому скромній манері, без гучних заяв, зробив те саме. Провідні гравці збірної – Андрій Акіменко (грає в Лізі чемпіонів!), Олександр Тільте, Тарас Міноцький, Іван Бурзак – цього разу не приїхали.

І хіба важко зрозуміти їхній вибір? Їхати туди, де ніхто й ні за що не несе відповідальності, але водночас вимагає її від підлеглих?

ФГУ

Тим часом Дмитро Горіга, найдорожчий гравець України, який закривав одразу дві позиції, уже відбув спортивний карантин і дебютував за збірну Північної Македонії. Історична для гандболу втрата.

Натомість до збірної викликають відверто неготових до такого рівня гравців. На кожен збір перед офіційними матчами (не товариськими!) долучаються по три-чотири "туристи".

Наприклад, зі стану чемпіона країни, "Мотора", вперто не викликають гравців, які роблять погоду в команді. Віталій Горовий – МВП минулого року за підсумками опитування, проведеного сайтом "Чемпіон". Максим Радченко – взагалі найперспективніший крайній. До речі, запам'ятайте це ім'я.

Взагалі-то було б цікаво почути пояснення кадрових рішень. Але незалежні інтерв'ю з головним тренером стали табу. Натомість є ручний прессекретар, який за визначенням не може бути незалежним журналістом: він перебуває на ставці й отримує зарплату з державного бюджету.

Чому викликали лише одного розігруючого? Дмитро Редькін ніби не зміг доїхати через паперові перепони, але чому не викликали Павла Савицького?

Базовим клубом збірної – і чоловічої, і жіночої – став київський "Спартак". Клуб-привид, який контролює одіозний президент ФГУ з крижаною біографією, Андрій Мельник. Команда не грає в єврокубках, проте систематично делегує своїх гравців до національної збірної.

Показова статистика: троє спартаківців за два матчі не записали до свого активу жодної корисної дії.

Як узагалі можна провести якісне тренування, коли до ЗБІРНОЇ залучають гравців, які не відповідають вимогам високого рівня? А потім дивуватися "-22" та "-11"?

Ах так, Вадим Бражник пішов на підвищення. Він став головним тренером... "Спартака"!

По суті, відбувається прискорене руйнування інституції збірної – під мовчазним спогляданням ФГУ та Міністерства спорту. Адже бюджет лише збільшився, а його освоєння, як відомо, любить тишу.

ФГУ

Статистика та факти

• Чоловіча збірна України провела 209 офіційних матчів: 82 перемоги, 11 нічиїх і 116 поразок.
• У цьому вікні дебютували троє гравців: Ростислав Поліщук, Денис Саварин та Ярослав Медяник. Перші двоє відкрили лік голам у національній збірній. Також уперше відзначився Микита Заболотній.
• Ігор Турченко, забивши 16 голів у двох матчах, піднявся на восьму сходинку історичного реєстру бомбардирів. На його рахунку 160 голів. Попереду лише Юрій Костецький, Віталій Нат, Олег Великий, Юрій Петренко, Сергій Онуфрієнко, В'ячеслав Лочман та Сергій Шельменко.
• Ілля Близнюк довів свій гольовий доробок до 50 голів (5+3 за два ігрові дні).
• Дмитро Артеменко якісно провів обидва матчі: 8+4 голи з реалізацією 82%. Він піднявся на одну сходинку й тепер посідає 18-те місце в загальному реєстрі, маючи в активі 95 голів.
• Антон Дерев'янкін знову вдягнув воротарський светр національної збірної після паузи тривалістю 7,5 року.
• Захар Денисов увійшов до історичного топ-10 за кількістю зіграних матчів серед польових гравців. Капітан команди має 46 ігор і наразі ділить десяту сходинку з Віталієм Андроновим. Попереду лише Андрій Наталюк, Юрій Петренко, Віталій Нат, Юрій Костецький, Руслан Прудіус, Євген Жук, Олег Великий, Олександр Шевельов та Сергій Шельменко. Цікаво, що останні двоє мають по 48 матчів, тож Денисов може зрівнятися з ними вже в наступному вікні.
• Особливо прикро в цьому контексті, що безумовні гравці основи Андрій Акіменко (43 матчі) та Олександр Тільте (43 матчі) пропускають поєдинки збірної.
• Наступні офіційні матчі збірна України проведе в березні в межах другого вікна відбору на Євро-2028 – проти Естонії.