Чоловіча збірна України не приїхала на плейоф чемпіонату світу
Підсумовуємо відбірну кампанію, яка завершилась, ледве почавшись.
Пройшли лише два місяці після провального для українців Євро-2026, але жодних висновків не було зроблено. Наші хлопці 18 та 22 березня вилетіли від несіяної Словаччини, програвши перший матч – 24:27, а потім у боротьбі поступившись місцем у наступному раунді відбору, задовольнившись недостатньою перемогою – 32:31.
Нагадаємо, що у січні підопічні Вадима Бражника оновили усі найнеприємніші антирекорди. Найбільші поразки в історії збірної і взагалі історії чемпіонатів Європи оновлювалися ще більш болючими. Поразки "-17" від Норвегії і "-20"(!) від Франції (26:46) -- неможливо навіть уявити у найкошмарнішому сні.
А він стався наяву: жодна команда за всі єврофоруми не пропускала і не програвала більше, ніж Україна.
Втім, попри м'яко кажучи ганебний виступ Вадим Бражник не знайшов у собі сили піти у відставку. Немаючи тренерскього досвіду, але заручившись підтримкою Федерації гандболу України, Бражник продовжив муки. Два роки тому провалив відбір в матчах з Естонією, а зараз – зі Словаччиною.
Натомість реакція гравців не змусила себе чекати. З основного складу, який виступав у січні, на відбір приїхав тільки головна зірка нашої збірної – Ігор Турченко. Шульга Ілля Близнюк приєднався лише у повторному матчі безпосередньо у Словаччині.
Уявіть рівень втрат: Комок, Терехов, Тільте, Миноцький, Денисов, Акіменко, Бурзак, Артеменко, Тютюнник, Стрельников – це повна основна обійма збірної!
Ми не складаємо всіх гравців в один кошик. Багатьом з них завадили реальні травми, але серед них і є ті, хто відверто не хоче їхати у збірну.
Додайте сюди зірку світового рівня Козакевича, який ще п'ять років потому навідріз відмовився мати справу з нинішнім керівництвом ФГУ. А також ще одну зірку європейського топ-рівня Дмитра Горігу. Від його послуг відмовилася та сама ФГУ, а зараз спостерігатиме його дебют за Північну Македонію. Саме з цією командою зіграє на жаль не Україна, а Словаччина у вирішальному раунді плейоф за вихід на чемпіонат світу.
Доречно буде саме в цьому місці процитувати перед матчами зі Словаччиною представника ФГУ Євгена Петрушевського.
"Ми бачимо, що у нас є втрати, але і шанси у нас дуже високі на потрапляння на чемпіонат світу. Якщо ми перемагаємо збірну Словаччини, нас очікує не зовсім топ-команда – Південна (Північна, -- прим.авт.) Македонія. Тобто ми можемо сьогодні за рахунок двох ігор (логіку цієї заяви залишу читачеві оцінити самостійно. – Прим. авт.) потрапити на ЧС. Це дуже приємні умови для нас".
Попри наявність наукового ступіня доктора філософії України, подібний рівень аргументації та точності виглядає доволі суперечливо в контексті нашого огляду.
18 березня 2026 року. Кваліфікація ЧС (півфінальний раунд). Бенсгайм (Німеччина).
Україна – Словаччина – 24:27 (11:16)
Україна: Веремчук (2/8, 25%), Новіков (12/33, 36%), Хоменко (н.в.); Турченко (11/20), Глушак (4/4), Онуфрієнко (3/8), Павловський (2/6), Процюк (2/5), Савицький (1/2), Діякону (1/1), Ярошенко (0/1), Редькин, Савчук, Заболотній, Коваленко (н.в.), Радченко (н.в.).
Щодо першого матчу, то він вийшов таким, що не вимагає детального огляду. Одразу сім(!) новачків потрапили у протокол на офіційну гру, причому далеко не найсильніших гравців із наявних. Серед них – чотири гравці київського Спартака, який йде на четвертій позиції напіваматорського чемпіонату України. Наприклад, з лав чемпіона, запорізького "Мотора" були викликані лише два молоді резервисти, які ще не вибороли навіть у клубі залізні місця в основі. Жодного гравця – зі складу постійних призерів "Донбаса" і "Одеси".
Найнеприємніше закріплене відчуття, коли, роблячи помітки під час матчу, доводилось звертатися до протоколу, щоб ідентифікувати маловідомих гравців і їх імена та прізвища.
...Гості контролювали весь хід поєдинку і остаточний рахунок не відповідає реальній картині. Словаки вели у рахунку "+7" по ходу зустрічі, але в кінцівці почали грати з порожніми воротами (тричі поспіль наші голи влітали кидками через весь майданчик). Було б дуже показово, якщо б ми покарали цю легковажність через чотири дні.
22 березня 2026 року. Кваліфікація ЧС (півфінальний раунд). Повацька-Бистриця (Словаччина).
Словаччина – Україна – 31:32 (15:20)
Україна: Новіков (1 гол), Веремчук; Турченко (8/15), Онуфрієнко (5/6), Савчук (5/7), Близнюк (4/7), Глушак (4/4), Савицький (3/7), Діякону (1/2), Редькин (1/1), Павловський (0/1), Процюк, Заболотній, Коваленко (н.в.), Радченко (н.в.), Ярошенко (н.в.).
А покарати ми не те що мали шанс, а повинні були. Все пішло як по маслу з самого початку: Новіков зачепився за м'яч, повернувшийся Близнюк додав простору Турченку. Той працював за чотирьох – забивав самотужки (і створював собі моменти), бачив в лінії Онуфрієнка, підключав крайніх Савицького і Глушака.
До речі, дуже добре обидва поєдинки зіграв Данило Глушак, який навіть переміщався у другу лінію (і забивав звідти), даючи змогу передихнути Близнюку.
Ключовий епізод стався наприкінці першого тайму. Ведучи в рахунку 19:13, Бражник чомусь вирішив взяти паузу. Питається – навіщо? Адже темп на нашому боці, у нас все виходить, а переляканий суперник в агонії намагається повернутися в матч, що в них зовсім не виходить.
Негласне правило: якщо тренер відчуває гру і контакт з підопічними, то тайм-аут завжди йде на користь. І замість того, щоб довести рахунок до "+7" і далі грати "по рахунку" -- ми тричі(!) втрачаємо м'яч (15:19), а гол в роздягальню від Діякону занепокоєння не зняв. Хоча на цю мить ми були вже в межах наступного раунду, перебиваючи "-3" першого матчу.
Але після перерви наші хлопці вийшли так, ніби все вже вирішено. Господарі дуже швидко повернулися в гру і вже не підпускали нас на небезпечну відстань. Кінцівка пройшла без натяку на тонке вирішення головного питання. Хоча гол Савчука і записав перемогу в матчі, білет на дуель з македонцями залишився у Словаччини.
- Чоловіча збірна України провела 207 офіційних матчів (+82=11-114).
- Вже втретє поспіль Україна не може пройти навіть півфінальну стадію плейоф ЧС, перебуваючи в ранзі сіяної команди. У першому випадку у 2022 році матчам з Фінляндією завадила війна.
- Останній раз Україна виходила на чемпіонат світу у 2007 році.
- У цій швидкоплинній кампанії дебютували сім (!) гравців: Роман Хоменко, Дмитро Коваленко, Максим Радченко (не виходили), Дмитро Веремчук, Валентин Ярошенко, Микола Заболотній і Руслан Діякону. Останній відзначився двома голами.
- Ігор Турченко, забивши 19 голів у двох матчах, перемістився на восьму сходинку в історичному реєстрі бомбардирів. На його рахунку 144 голи. Попереду лише: Юрій Костецький, Віталій Нат, Олег Великий, Юрій Петренко, Сергій Онуфрієнко, В'ячеслав Лочман та Сергій Шельменко.
- Наступні офіційні матчі збірна України проведе у листопаді в межах відбору на Євро-2028.