Па-Па-Па. Як українські клуби страждали у черговий єврокубковий день

Нуль перемог, нуль навіть голів за 300 хвилин ігрового часу – Таллес за Полісся забив на, умовно, 306-й – перевірка єврокубками вкотре вказала українському футболу на його скромне місце. Шахтар та Динамо залишили чергові турніри, а от Полісся несподівано пройшло далі.

"Чемпіон" вирішив поділитися думкою щодо цих битв.

12 серпня

Пафос – Динамо 2:0 (за сумою матчів 3:0)

14 серпня

Шахтар – Панатінаїкос 0:0 (за пенальті 3:4)

Пакш – Полісся 2:1 (за сумою матчів 2:4)

Динамо ясно дали зрозуміти, що без посилень нічого хорошого не буде

Гра киян на Кіпрі пройшла три дні тому, два інших представники зіграли на порядок більш видовищні та інтригуючі ігри – і це гарна нагода поговорити про Динамо у більш виважено-спокійному тоні, ніж 99% авторів.

Звісно, Динамо провалило гру загалом. Темп УПЛ вже не дотягує до темпу навіть чемпіонату Кіпру, і це дозволяє навіть Пафосу, не вважайте за пафос, диктувати свої умови. Безумовно, не блиснули лідери, і той самий Ванат сильно знизив свій цінник – але в тому й річ, що від нього, від Піхальонка, від будь-якого умовного Шапаренка вже на цьому рівні були потрібні подвиги. Потрібні були, ніби це не Пафос, а якийсь Реал.

Це, звісно, давно не сенсація, навіть не новина. Кіпріоти вже обійшли нас у таблиці коефіцієнтів, вони ще у першому сезоні після початку повномасштабного вторгнення обігравали українські клуби зусиллями АЕКу з Ларнаки – Пафос просто наголосив на тренді. Матч-відповідь підняв іншу тему. Результат у грі зробив Міслав Оршич: хорват, який відзначився одним голом та віддав пас на другий.

І виникає запитання: хіба неможливо було привезти того ж Оршича до Києва, а не на Кіпр? Хорвати в УПЛ часто ставали зірками та затримувалися на довгі роки. Динамо давно налагодило зв'язки з представниками цієї країни: свого часу навіть Огнена Вукоєвича брало на адміністративну посаду саме задля цього. І, головне, Оршич не був гравцем, який би воротив ніс від пропозиції з України. До Пафосу він був гравцем Кайсеріспора, де програв конкуренцію, ще раніше з тріском провалився в Саутгемптоні – і в 32 роки мав не багато пропозицій, скажімо так.

В останні роки Динамо лише у топ-ліги продало Миколенка, Циганкова та Забарного. У "не топ-ліги" – ще й Бущана. Їх замінюють здебільшого гравці запасу – Динамо продає, але не купує. При цьому посилення, звичайно, потрібне навіть Барселоні, з її феноменальним поколінням із Ла Масії. Ніхто не вимагає переходів із категорії "дорого-багато" – але зараз, коли воротарська ланка киян не факт, що входить до топ-10 за якістю в УПЛ, проблеми навіть із найнеобхіднішим. Що ж, сподіваємося, що хоч би тепер, коли киянам гарантовано частку від суми за перехід Забарного до ПСЖ, вони кимось посиляться.

Шахтар через втрати дійшов до трилера, де суперник виявився досвідченішим

На жаль, найгірші очікування виправдалися: після феноменального старту Шахтар зупинився та дав супернику шанси. Багато в чому підвели травми: Кевін, за якого в Англії вже 40+ мільйонів пропонують, не зміг зіграти – так само, як Судаков, Криськів, Траоре. Але Судаков, наприклад, зіграв із Карпатами – і цей матч теж не виграли.

Зважаючи на все, той перфоманс, який "гірники" показали з Бешикташем, сильно нам застиг очі. З турками (і тим більше фінами) швидше провалилися вони самі: крайні захисники відкривали для Кевіна та Аліссона зони так, що Фулгем, як бачимо, повірив, що бачить перед собою нового Вінісіуса. Але перед закритою обороною бразильці пасують – і це стосується навіть Кевіна, що ми неодноразово могли бачити і в чемпіонаті України. А проти греків й Кевіна не було.

Невертон, який замінив Кевіна, провів хороший матч. Шахтар довго висів на воротах Дронговського – але, вибачте, він на те й зірка команди, щоби витягати такі матчі. Це стосувалося і серії пенальті, в якій у Бартломея дивовижний, майже унікальний досвід.

У кваліфікації Ліги Європи минулого сезону несподівано відбувся рімейк фіналу Кубка Чемпіонів-1971: коротше кажучи, Панатінаїкос зіграв з Аяксом. І ця серія побила всі рекорди з божевілля: досить сказати, що форвард Аякса Браян Броббі не реалізував пенальті... двічі. І все одно став переможцем!

Команди просто зайшли на друге коло. Мазали всі, мазали багато – і першим у неймовірній серії на 34 удари у греків промахнувся саме Даніель Мансіні. Виходить, що цього разу його прибрали з першої п'ятірки, зробивши висновки, але черга до нього все одно дійшла.

Дронговський рік тому програв серію 40-річному воротареві Ремко Пасверу, але зараз виявився сильнішим. До Різника ніяких претензій, він потягнув один удар – але в такій ситуації це був лише один удар. Питання швидше до Еліаса та Педрінью, які використовували свої удари дуже невпевнено.

Полісся пройшло по лезу

Програло у четвер і Полісся – але у нього, на відміну від грандів, був дуже гідний заділ після першої гри. 3:0 у домашній грі – після такого треба було не сильно зганьбитися в Угорщині, щоб пройти далі.

І, будемо чесні, навіть із виконанням цього завдання виникли проблеми. Якби Зеке у другому таймі потрапив у дальній кут, а не у штангу – швидше за все, житомирцям довелося б грати овертайм. Пакш показав, чому останні два роки виграв два Кубки Угорщини, а на попередній стадії Ліги конференцій пройшов Марібор. Це, якщо що, найтитулованіший клуб Словенії – а Олімпія, яка рік тому громила Полісся, на другому місці.

Тож я підводжу до того, що за такий матч критикувати Полісся не варто. Ми застигли у світі завищених очікувань, де команди рівня Пафосу, Панатінаїкоса, Пакша та подібних до них, все ще вважаються нескладними – а за ресурсом наші клуби вже принципово їх не перевершують. Полісся винятково добре зіграло проти угорців "домашній" матч, потім його притиснули до канатів у грі у відповідь – але воно вистояло і вийшло на Фіорентину.

Сам факт матчів із "фіалками" – одна з тих речей, заради яких Буткевич створював у Житомирі третю силу.