Останній фінал Пушкаша, "каталізатор" шубного скандалу Динамо і трофейна посуха: що потрібно знати про Панатінаїкос
Після тріумфальної перемоги над Бешикташем Шахтар у кваліфікації Ліги Європи повинен буде зіграти з Панатінаїкосом. Чемпіон підготував представлення відомого грецького клубу.
У новому сезоні писати представлення суперників Шахтаря для мультиспортивного сайту особливо приємно і доречно, адже кожен із них – частина мультиспортивної імперії.
Ільвес взагалі більше хокейна, ніж футбольна команда. Бешикташ, за всієї поваги до регалій до футбольної секції "орлів", лідирує за титулами саме в гандболі. Ну а Панатінаїкос – клуб, заснований гімнастами, які навіть не припускали концентрацію на чомусь одному.
Початок початків: Олімпіади як шлях до розвитку
Історія "конюшинових" близька нам саме зараз – тому що їх заснувала людина, яка присвятила життя військовій службі. Йоргос Калафатіс узяв участь у Балканських війнах і Першій світовій, дослужився до звання контрадмірала – але це було потім, а 1908 року 18-річний Калафатіс був обурений, що в атенському клубі Панеллініос скоротили футбольну секцію.
Йоргос разом із 40 однодумцями пішов із цього клубу і заснував "Всеатенський атлетичний клуб". Грецькою це "Panathinaikos Athlitikos Omilos", що й зумовило абревіатуру ПАО, якою дуже часто називають атенян. Згодом він і грав, і тренував клуб, привівши "конюшинових" до трьох чемпіонських титулів.
Ба більше, Калафатіс дуже багато сил і нервів вклав у розвиток нових секцій клубу. Наприклад, 1919 року він грав за збірну Греції на турнірі в Парижі – і там зібрав інформацію про волейбол і баскетбол, види, які тоді були невідомі на його батьківщині.
Результат? Після повернення до Атен Йоргос заснував відповідні секції, і нині баскетбольний Панатінаїкос – семиразовий переможець Кубку чемпіонів (національний рекорд) та 38-кратний чемпіон країни, а "конюшинові" волейболісти принаймні вдома взяли 21 титул.
До речі, чому "конюшинові"? Версій появи на емблемі ПАО цього листка дві – і обидві пов'язані з іншими видами спорту. За однією, греків захопив бігун Біллі Шерінг на Олімпіаді-1906*, який виграв марафон у футболці з великим ірландським трилисником. Найцікавіше, що Шерінг на турнірі представляв Канаду – він просто так нагадав про своє походження!
За іншою версією, емблему клубу запропонував один із найвидатніших його членів: Міхаліс Папазоглу, який прославився в метанні списа і диска. Конюшина була зображена на емблемі попередньої його команди.
* – багато хто обуриться: як "1906", якщо Олімпіади були в 1904-му і 1908-му? А ось така задумка була у Кубертена: проводити ігри раз на два, а не чотири роки! "Позачергові" Ігри відбулися в Атенах – і, на додаток, там же мали відбутися і "Позачергові" ігри-1910, але найглибша соціальна криза на Балканах, що й призвела до Першої світової, змусила відмовитися від цієї ідеї. Навіть рекорди Олімпіади-1906 зараз не враховуються як офіційні – але тоді це була велика подія, за Шерінга сам принц Греції вболівав на останньому колі.
Звичайно ж, величезна частина історії Панатінаїкоса – це суперництво з Олімпіакосом. Його називають "Дербі вічних ворогів" – і це той випадок, коли пафос (не про суперника Динамо мова) доречний. Грецькі фанати смалять у всіх сенсах цього слова по обидва боки – і на матчах найрізноманітніших команд Олі та ПАО.
Ці ж команди посідають два перших місця за кількістю титулів: щоправда, з великою перевагою на користь пірейців. Чемпіонство останнього сезону стало для Олімпіакоса вже 48-м, тоді як у "конюшинових" лише 20 титулів.
Величезним і абсолютно дивовижним спалахом в історії Панатінаїкоса став фінал Кубку чемпіонів, до якого "конюшинові" вийшли 1971-го. Тоді атенський клуб пройшов на дистанції Женесс, Слован, Евертон і Црвену Звезду, програвши тільки абсолютно непереможному в ті часи Аяксу.
Дивно, що тренером, який написав подібну історію, був Ференц Пушкаш – беззастережно великий як гравець, дуже посередній як тренер. Ні до, ні після "галопуючий майор" не досягав у новому статусі таких висот.
Щоправда, у самій Греції підозрюють, що перед півфіналами сербів підкупили "чорні полковники" – страшний тоталітарний режим, який контролював владу в країні до середини сімдесятих. Непрямим підтвердженням може слугувати те, що та казка закінчилася, не розпочавшись: наступного сезону ПАО (фіналіст Кубку чемпіонів!) узагалі не грав у єврокубках, оскільки в чемпіонаті став третім, а в подальших сезонах вилітав у єврокубках від перших же суперників.
ПАО і Україна: від ганьби до тріумфу
Надалі ПАО багато років провів у статусі міцного європейського середняка, "вистрілюючи" раз на кілька років. У сезоні-1984/85 клуб дійшов до півфіналу Кубку чемпіонів, вибивши по дорозі сам Феєнорд.
І слід пам'ятати: саме Панатінаїкос був настільки сильною командою, що Динамо в дев'яності вирішило опуститися до підкупу арбітра. Ім'я "Лопес Ньєто", так само як і поняття "шубний скандал", стало прозивним, а ось суперника вже багато хто не пам'ятає – але ним були саме "конюшинові".
Після матчу на Олімпійському, що зібрав 98000 глядачів, арбітр Лопес Ньєто заявив, що йому у вигляді "подарунка" було запропоновано дві шуби, які доставили до його номера. Крім цього, за словами арбітра, представники клубу запропонували йому 30 тисяч доларів – і окремих фарб історії додає те, що одним із цих представників був Ігор Суркіс...
Загалом, скандал був приголомшливий, головний в усьому європейському сезоні – і Динамо зняли прямо з групового етапу. Ба більше, спочатку клуб отримав ще й дворічну єврокубкову дискваліфікацію – і знадобилося втручання такого політичного "важковаговика", як Леонід Кравчук, щоб цю дискваліфікацію зняти.
Чи заслуговували греки на таку "перестраховку"? Ну, як сказати... У групі з чемпіоном Франції Нантом, чемпіоном Португалії Порту і чемпіоном Данії Ольборгом, який екстрено замінив киян? "Конюшинові" посіли перше місце з 11 очками. Зрозуміло, що три з них – це технічні 3:0 у Києві, які замінили 0:1 з переможним голом Косовського, але, приміром, чотири очки з дуже сильним Нантом греки взяли на полі.
Далі в плей-оф вони упевнено вибили Легію – і навіть на полі чинного переможця, Аякса, виграли 1:0! Лише у матчі-відповіді нідерландці змогли камбекнути і з розгромною перемогою пройшли до фіналу.
Зате дуже скоро вже Динамо досягне зірок через терни Панатінаїкоса. Легендарний півфінал Ліги чемпіонів відбувся завдяки іграм, зокрема, і з греками – до речі, напрочуд рівними. Це з Арсеналом і Лансом набрали по чотири очки, а Реалу дозволили аж одну нічию в плейоф – а з ПАО обмінялися домашніми перемогами 2:1. Дуже міцними були грецькі гранди в ті часи, дуже непоступливими.
До речі, дуже значущим був внесок ПАО у перемогу збірної Греції на Євро. "Конюшинових" у чемпіонській команді представляли основний воротар Нікополідіс, основний лівий захисник Сейтарідіс, центральний півзахисник Басінас, який відзначився асистом у фіналі, та троє людей із запасу: Халкіас, Попадопулос і Гумас.
Це не кажучи про те, що і Карагуніс пішов в Інтер всього за рік до Євро. З огляду на те що в Олімпіакоса в тій команді не було жодного гравця основи, а багато греків грали в іноземних лігах – саме Панатінаїкос можна вважати базовим клубом тієї команди-сенсації.
Тут і зараз: рекордна посуха, старий "знайомий" Шахтаря, зірки Серії А
Почитали про класний, грізний Панатінаїкос? Переходимо до суворих буднів. Так погано, як зараз, ПАО не виглядав, можливо, ніколи. Чемпіонства клуб не виграє вже 15 років, про якісь досягнення в єврокубках уже й мови не йде. Якщо не враховувати відрізки, коли Греція не проводила чемпіонати через світові війни, тривалішу трофейну посуху "конюшини" не переживали жодного разу.
І це в момент, коли Олімпіакос став давати більше шансів, ніж раніше: для Марінакіса останніми роками важливішим проєктом став Ноттінгем. Але шансами цими користуються АЕК і ПАОК, а не історично головний опонент клубу. За останні шість років "конюшинові" тричі фінішували на четвертому і один раз – на п'ятому місці.
Це з категорії "А що, так можна було?" – для Панатінаїкоса, які десятиліттями розігрував з Олі перше і друге місця, не потрапити в топ-2 було те саме, що непотрапляння в топ-2 для Шахтаря. Утім, нумо пам'ятати, чому "гірники" зараз із цим суперником грають.
Загальна криза грецької економіки кінця нульових-початку десятих вдарила по Панатінаїкосу болючіше, ніж по інших клубах. Тоді "конюшинні" пережили і розпродаж лідерів, і відставку президента, і продаж частини акцій уболівальникам. У певний момент сам ПАО зарвався, дійшовши до підсилень гравцями рівня Джібріля Сіссе – і падати з таких висот було боляче... Але, можливо, про поняття "криза Панатінаїкоса" потрібно говорити вже в минулому часі.
Перед сезоном-24/25 ПАО витратив більше, ніж протягом семи (!) попередніх сезонів, разом узятих. Це все одно небагато (22,5 мільйона євро), але до цього "конюшинові" роками жили на голодному пайку, в окремі сезони не проводячи жодного трансферу за гроші (а на тлі кризи з грецькими талантами це призводило до катастрофи). З огляду на те, що атеняни ще й нікого не продали (а до цього віддавали всіх підряд: той самий Влаходімос, головний воротар покоління, поїхав у Бенфіку за смішні 2,4 мільйона), можна говорити про стабілізацію внутрішньої економіки.
І кого ж купили? Ну, перш за все виділяється Бартломей Дронговський. Воротар збірної Польщі, який до 26 років провів 7 сезонів у Серії А – і, як бачите, поїхав до Греції. Так, в останні роки його кар'єра пішла по похилій – але, вибачте, вона пішла по похилій якщо не з Евересту, то, як мінімум, з гори Косцюшко.
Дронговський видавали величезні аванси в епоху виступів за Фіорентину. Витягнути він вміє неймовірно складний удар, навіть у розпещеній топворотарями Італії він виділявся. Так, потім програв конкуренцію, став грати в аутсайдерах і переходив у ПАО після вильоту його Спеції в Серію Б – але ми говоримо про воротаря, якому і зараз лише 27, можливостей для прогресу у нього ще багато. Слабкість поляка – гра ногами, навіть у Греції цим встиг скористатися Роман Яремчук.
Дронговський у Панатінаїкосі радує ще й тим, що він прибрав у запас росіянина – Юрій Лодигін зараз сидить на лавці. З іншого боку, ПАО допоміг нашому ворогові, купивши в московському Локомотиві хорвата Тіна Єдвая. А це захисник із числа, не побоюся цього слова, найперспективніших у світі 10 років тому.
Рома заплатила за нього 5 мільйонів, коли йому не було й 18 (!) років, пізніше Далич брав його до складу збірної, яка дійшла до фіналу чемпіонату світу... Щоправда, Єдвай провалив усе, що можна, і до своїх нинішніх 29 років пройшов уже всю периферію: не тільки російську лігу, а й чемпіонат ОАЕ. Черговий сезон у ПАО він почав у запасі.
Факундо Пеллістрі входив до числа найперспективніших вінгерів у молодіжці МЮ, Крівелья – до числа найкращих хавбеків молодіжки Ліверпуля, але все це герої категорій "U-скільки-то". В Атенах вони опинилися саме тому, що не змогли виправдати надії під час переходу з юніорського в професійний футбол.
Великі надії покладалися на бразильця Тете, який перейшов рік тому з Галатасарая (і який грав за Шахтар до повномасштабного вторгнення), але на старті сезону він гравець запасу.
Хто ж грає? Філіп Джурічич – досвідчений ветеран, який провів сім сезонів у Серії А за Беневенто, Сассуоло і Сампдорію. Джурічич може зіграти й атакувального півзахисника, але новий сезон у ПАО він грає на позиції лівого вінгера. Праворуч виходить Пельістрі, а в центрі нападу капітан – Фотіс Іоаннідіс.
Бомбардир "конюшинових" у позаминулому сезоні забив аж 23 голи і класно зарекомендував себе у збірній, врятувавши нічию з французами. Щоправда, останній сезон Фотіс провів помітно слабкіше: лише 11 голів у 42 матчах.
Загалом, Панатінаїкос справляє враження непоганої, але й не хорошої команди. Пам'ятаймо, що з Шахтарем греки грають, тому що у кваліфікації ЛЧ програла Рейнджерс – 0:2 у Шотландії, потім нічия 1:1 вдома.
ПАО намагається вийти на колишні висоти, але лідерів поки тільки намагається знайти – і таких класних гравців, як у Бешикташі, у нього немає. Шахтар не повинен недооцінювати суперника, але не повинен від нього і вилітати.