Від явного фаворита до гравця-несподіванки: топ-10 претендентів на звання найкращого бомбардира УПЛ
Гіркий присмак вересневих матчів збірної у Лізі націй все ще не дає спокою українським вболівальникам. Втім, на заміну збірним вже прийшли клубні змагання. Як би не манили нас своїм класом та іменитими футболістами закордонні першості, та все ж найближчою лишається рідна і колоритна УПЛ. Хто б що не говорив, а в українському чемпіонаті не так і мало футболістів, які вміють забивати. У цьому матеріалі підбірка з топ-10 претендентів на звання кращого бомбардира цього сезону.
Андрій Мошкун розповідає про свій погляд на актуальну тему, а Чемпіон продовжує тримати руку на пульсі подій навколо Української Прем'єр-ліги.
1. Олександр Назаренко (Полісся)
Вихованець дніпровського футболу, незважаючи на молодий вік, вже давно заявив про себе на найвищому рівні. Назаренко встиг пограти за юнацькі збірні України, став бронзовим призером молодіжного чемпіонату Європи-2023 у складі збірної України U-21. За вибухову швидкість і хороший дриблінг Олександра часто порівнюють з Мудриком і вже пророкують виклик до національної збірної України.
Зрештою, не просто так: у цьому сезоні 24-річний фланговий нападник нарешті почав демонструвати ту гру, яку від нього очікували. Головне ж для футболіста атаки те, що Назаренку вдається вдало конвертовувати свої футбольні скіли у голи. Під керівництвом Ашура Олександр по-справжньому розкрився і нарешті демонструє ту гру, яку від нього очікував власник Полісся Буткевич, котрий не пошкодував за талановитого футболіста "платіж солідарності" для Дніпра-1. Зараз у Назаренка найкраща стартова позиція у цьому рейтингу – 6 голів, два з яких із пенальті.
2. Ігор Краснопір (Рух)
Останніми роками в Україні таки розкрилися декілька центрфорвардів. Втім, однаково існує стереотип про те, що "страйкерів" із українським паспортом не так і багато. Ігор Краснопір відноситься саме до молодої генерації нападників. В свої 21 форвард продемонстрував чималий прогрес: ще у 2021 році грав на чемпіонат Київщини за аматорські клуби, а вже через рік став одним із відкриттів УПЛ.
Криза Оболоні – не в останню чергу через відхід головного голеадора клубу. Непогане гольове чуття, різноплановість, вміння знайти момент – ці футбольні навички допомагають Ігорю забивати вже у складі Руха. В цьому сезоні Краснопір забив 4 голи у такій же кількості матчів. Далі буде, немає сумнівів.
3. Олександр Філіппов (Олександрія)
На відміну від двох попередніх претендентів, Філіппов більш зрілий футболіст з досвідом гри у Західній Європі. Після не зовсім вдалого вояжу закордон Олександр повернувся в Україну, але проявити себе у кризовому та нестабільному Дніпрі-1 належним чином так і не зумів. Однак перехід до Олександрії явно пішов форварду на користь.
Команда з Кіровоградщини дещо відійшла від "ротаньстайлу", за який її так критикували, і тепер грає в яскравий атакувальний футбол. Чого вартує лише перемога над донецьким Шахтарем. У Філіппова вже 3 голи у сезоні і достатньо кваліфікації та досвіду, аби забивати ще.
4. Олексій Гуцуляк (Полісся)
Ще один екс-футболіст Дніпра-1 із непоганими бомбардирськими скілами. Однак, на відміну від Філіппова, Олексій грає здебільшого з флангу. Зміщення в центр, дриблінг та швидкість вихованця львівського футболу привернули увагу і тренерів національної збірної, за яку цьогоріч Гуцуляк вже дебютував.
Наразі в Олексія 3 забитих м’ячі. Якщо вдасться уникнути травм і правильно налаштуватися – Гуцуляк може роззабиватися. На титул найкращого "скорера" зазіхнути буде не так і просто, хоча можливо.
5. Андрій Ярмоленко (Динамо)
Все частіше і частіше експерти говорять про те, що легенду Динамо вистачає всього на якихось хвилин 60. Втім і за цей час Андрій знаходить свої моменти. Навіть незважаючи на солідний вік, Ярмоленко робить різницю на футбольному полі.
Андрій все ще дуже мотивований і голодний до забитих м’ячів. Немає сумнівів, що у нього достатньо амбіцій як особистих, так і командних. Та й очевидно, що це один з останніх сезонів Ярмоленка у якості гравця. Якщо легенді Динамо вдасться уникнути травм і щонайменше втримати на тому ж рівні функціональну підготовку – він буде одним з фаворитів бомбардирської гонки УПЛ.
6. Владислав Ванат (Динамо)
Після не зовсім впевненого старту сезону найкращого бомбардира минулого чемпіонату нарешті прорвало. Позитив і в тому, що Владислав зумів відзначити м’ячем за національну збірну. При цьому, цей гол точно не з когорти випадкових, а результат роботи на випередження, як і годиться справжньому голеадору.
Додатковою мотивацією для Ваната буде і конкуренція з Герреро. Можливість повторити минулорічний успіх і отримати звання кращого бомбардира УПЛ залежатиме від низки факторів. Зокрема, баланс ігрового часу між Ванатом та Герреро, чи виконуватиме Владислав пенальті та, зрештою, чи не відпустить Суркіс форварда з команди у зимове трансферне вікно.
7. Данило Сікан (Шахтар)
З різних причин, зокрема, і завдяки своїй наполегливості Данилу вдалося виграти конкуренцію у Келсі та Траоре. Вже за це варто віддати належне Сікану, адже витіснити з основи легіонерів вдавалося мало кому з форвардів гірників. У цьому сезоні український нападник відзначився двома м’ячами. Сікан традиційно виконує великий обсяг роботи, підіграє активним «крайкам» донеччан, нав’язує боротьбу центральним захисникам або опорникам суперників.
Втім за цим всім Сікан часто забуває за те, що як би там не було, але центрфорвардів судять не за працелюбність (Зозуля та Беседін не дадуть збрехати), а за кількість голів. Зрештою, Данило точно не позбавлений гольового чуття, вдало діє на добиваннях та на «другому поверсі». За умови стабільності і регулярної ігрової практики – один з фаворитів бомбардирської гонки.
8. Едуардо Герреро (Динамо)
Панамський форвард перейшов у Динамо в статусі одного з топ-форвардів українського чемпіонату. Втім якщо не зважати на футбольні та ігрові чесноти, яких в Едуардо вистачає, є декілька важливих «але». Передусім, варто згадати і про не зовсім простий характер панамського нападника. Тут відразу згадується «кейс» Жерсона Родрігеса, який надовго у киян не затримався.
Очевидно, що без «зеленого світла» від Шовковського такий трансфер би не відбувся, але знаючи принциповість та любов до дисципліни головного тренера киян, у Герреро можуть виникнути проблеми. Окрім цього, конкуренція з Ванатом, без сумніву, повпливає на кількість ігрового часу панамця. Слабо віриться у те, що йому вдасться посадити українця на лавку. Тим не менш, Герреро вміє і може забивати багато. Прекрасна швидкість, вміння діяти у завершальній фазі атак – серед чеснот, які можуть допомогти Едуардо проявити себе у новому клубі.
9. Пилип Будківський (Зоря)
І нехай «Зоря» вже не та й Будківський не молодіє, але передчасно списувати з рахунків фактурного екс-футболіста національної збірної і низки клубів (серед яких і клуби з російських боліт), не варто. Мотивації у Пилипа – вистачає. Після відходу із Полісся Будківському є що доводити.
Зрештою, для сучасної УПЛ, де часто гра зводиться до силових єдиноборств і боротьби на другому поверсі, центрфорвард зі зростом 196 см з досвідом та вміннями Пилипа – апріорі може вважатися кваліфікованим. Якщо нападник уникне травм, то зможе забити, як мінімум свої 8-10 м’ячів за сезон. А там хто зна, може і на звання кращого бомбардира зазіхне.
10. Кевін (Шахтар)
Шахтар любить не лише купувати, а й продавати. Незважаючи на чутки щодо трансферів Судакова і Ко головним активом за багаторічною стратегією гірників є бразильці. Нарізки фінтів – круто, але і забиті голи також потрібні.
З огляду на написане вище, виокремимо Кевіна. Напрочуд швидкий, технічний і різносторонній вінгер. Один-два повноцінних сезон в УПЛ і «на вихід» в Європу за солідні кілька десятків мільйонів. Чим не чудовий варіант і для клубу, і для бразильця? Щоправда, для цього треба хороша статистика.
Ковалець, Квасниця, Безерра, Піхальонок, Степанюк – ці та декілька інших футболістів, звісно, також можуть претендувати на те, аби здивувати всіх і зазіхнути на «золоту бутсу» УПЛ. Втім наразі, на нашу думку, фаворити саме у цій топ-десятці. До слова, претенденти у ній розміщені у довільній формі, адже явного фаворита на перемогу у цьому рейтингу наразі немає.
Андрій МОШКУН, для Чемпіона