Сенсаційний провінціал та нова надія гранда. Головні відкриття першої частини сезону УПЛ-2024/25
Українська Прем'єр-ліга пішла на заплановані канікули. Аж до останніх днів лютого футбол за участі найкращих команд країни (не рахуючи єврокубків) стає на паузу принаймні у вимірі офіційних матчів. Та це не означає, що про рідну першість нема чого сказати. Навпаки – саме час підняти актуальні питання, які варті уваги після закінчення частини змагань.
Чемпіон продовжує підбивати підсумки першої частини сезону в найкращому національному чемпіонаті. На черзі – ті, хто став приємною несподіванкою відрізку від початку серпня до середини грудня.
Олександрія
Враховуючи реалії українського футболу, потенціал та можливості клубів та поточний стан справ у таблиці, за класично зрозумілим співвідношенням "ціна-якість" в УПЛ з великим відривом кращим є один клуб. І це – команда творіння Руслана Ротаня з Кіровоградської області.
Клуб з Олександрії з однойменною назвою попрощався із вражаючою серією без поразок зовсім недавно. І навіть з урахуванням не вельми привабливих, з точки зору турнірних надбань, трьох останніх турів, "агрономи" є прикладом для наслідування для всіх клубів ліги, за винятком двох грандів, включаючи й значно більш грошовите Полісся. Ефективність чи не кожного футболіста "обойми" Ротаня не підлягає сумнівам. І якщо нині другій команді в таблиці вдасться зберегти лідерів колективу в зимову паузу, а маестро Ротань відтворить необхідні штрихи до портрету підсилення команди, збереження нинішніх позицій "агрономам" під силу.
Тарас Михавко
Важко не погодитися з Олександром Піхальонком. Перша частина сезону у виконанні Динамо викликає змішані емоції. Якщо дистанція в УПЛ була пройдена чи не на "відмінно", то враження від виступу у єврокубках – вилаятись, сплюнути й спробувати забути. Втім, і за такого розвитку подій позитивний персонаж у складі киян у вимірі футболіста-відкриття першої частини сезону є.
У 19 років важко демонструвати стабільний футбол. І тому, коли Тарас Михавко припускався грубих помилок, як на внутрішній арені, так і на міжнародному рівні, це не викликало подиву й, тим більше, не мало шокувати. Та в чому цьому хлопцю не відмовиш, так це в бажанні вчитися. Так, наразі Михавко – без сумніву, "сирий матеріал" з точки зору позиційного захисту та відчуття опонента – подекуди крізь нього нападники суперника проходять немов ножем крізь масло. Однак вже сьогодні перед нами футболіст, який тонко відчуває гру в контексті вміння починати атаки, а головне – повільно, але впевнено, додає з кожним матчем. І тому з молодих футболістів "біло-синіх" саме Михавко виглядає тим гравцем, якому до снаги закрити бодай одну проблемну позицію в складі киян на роки вже найближчим часом.
Мухаррем Яшарі
Косовський легіонер ЛНЗ трішки не "дотягнув" до нашої символічної збірної, проте став одним із небагатьох футболістів не з українським паспортом, які стали взірцем і для місцевих гравців. Черкаський клуб почало добряче трусити ще з початку вересня, відколи "завод" видав одразу кілька безвиграшних серій. Однак Яшарі незмінно залишався лідером колективу, а його підтримка партнера в останньому календарному матчі після чергової результативної дії косовара засвідчила ще й великий авторитет у клубі, та поклала край розмовам про напруженість між "варягами" та українцями.
Враховуючи, що першу частину сезону Яшарі закінчив із показниками 4+5 за системою "гол+пас", не дивно, що нині чуток про вірогідну зміну Мухарремом команди вистачає. На горизонті є австрійський ЛАСК, не варто дивуватися, якщо з'являться й інші претенденти. Такому розвитку подій може не завадити й призначення амбітного Романа Григорчука, однак в накладі ЛНЗ не залишиться – з такими цифрами на Яшарі можна зробити гарний бізнес. Якщо вірити неофіційній інформації, попередній клуб Мухаррема Дріта від ЛНЗ за 26-річного футболіста отримав зовсім скромні 50 тисяч євро.
Петар Мічин
Трикутник луганської Зорі в центрі поля заслуговує уваги як одне з найпродуктивніших утворень першої частини розіграшу-2024/25. Яков Башич у ролі опорного, а також Олександр Яцик і герой цього пункту з сербським паспортом – вище, ближче до єдиного нападника. Петар Мічин випередив усіх партнерів по команді за показником забитих м'ячів не випадково. Це балканець зробив завдяки голу в останньому перед паузою турі у ворота Чорноморця, проте кращим у складі "чорно-білих" у цілому теж був саме він.
Мічина не назвеш кудесником м’яча – на полі він частіше обирає простий, та, що найголовніше – здебільшого найвигідніший для його команди розвиток подій. Без 5+1 за системою "гол+пас" у виконанні серба луганці опинилися б ближче до зони вильоту. Враховуючи, що в Мічина є досвід перебування в структурі італійського Удінезе, можна не сумніватися, що його амбіції сягають набагато далі перебування в складі Зорі. А значить, від такого бажання футболіста луганці та весь український футбол лише виграють.
Ілля Крупський
12 місце в таблиці, депресивна кінцівка першої частини сезону, сіра гра, що відповідає стану газону домашнього стадіону, украй посередні показники футболістів команди та непочатий край роботи для призначеного ще в кінці жовтня нового тренерського штабу. Такими є невтішні проміжні підсумки для Ворскли. Втім, є в складі полтавців і одна світла пляма.
Мова про 20-річного Іллю Крупського. Правий захисник опинився у фокусі уваги одразу кількох відверто амбітніших за Полтаву клубів не просто так. На перший погляд, показники Крупського на щось надзвичайне в його грі аж ніяк не вказують – 15 матчів, 1 результативна передача. Однак цей хлопець демонструє не по роках високу тактичну грамотність та розуміння гри. Питання відходу Крупського вже цієї зими майже вирішене, а чи буде то клуб американської МЛС чи київське Динамо – покажутьт найближчі місяці, якщо не тижні. Ворскла своїх найкращих футболістів продавати вміє. Достатньо згадати кейси Романа Безуса, Сергія Кравченка, Андрія Пятова, Миколи Матвієнка чи Дмитра Різника. Наступним у цьому солідному переліку успішних уже зірок може стати саме Крупський.