Суміш презирства, пристрасті та поваги: римське дербі – це більше, ніж просто футбольний матч
Одним із двох центральних матчів неділі, без сумніву, є римське дербі. 5 січня о 21:45 на полі легендарного "Олімпіко" у Вічному місті команди вкотре зійдуться у надпринциповій дуелі.
Чемпіон продовжує серію матеріалів про найкрутіші сутички у футболі, а Гліб Скрипченко знайомить читачів із найважливішим про матч, проходити повз який неможливо.
Протистояння між Лаціо та Ромою є одним із найбільш ненависних не тільки в Італії, а й в усьому світовому футболі. Та 19 березня 2008 року все було зовсім не так.
Капітан Роми Франческо Тотті перед матчем йшов під Курву Норд – трибуну фанатів Лаціо. З ним був один із лідерів Курви Суд – трибуни романістів. Так, він теж рухався до протилежної сторони Олімпіко без цілі побитися чи зробити комусь неприємності.
Разом із капітаном Лаціо Томмазо Роккі, одним із лідерів фанатського руху "орлів" та Крістіано Сандрі вони несли багато квітів. На "Стадіо Олімпіко" лунала пісня Джанни Нанніні "Meravigliosa creatura", яку так любив один римський діджей, чиє життя обірвалося у 26 років.
"Злочин не має кольорів, Габріеле – один із нас. Курва Суд", – таке послання від найактивніших фанатів Роми розгорнули ці люди, включно з Тотті, біля Курва Норд. А вже на матчі "джаллороссі" доповнили це банером зі словами "У блакитному небі сяє зірка. Прощавай, Габріеле".
Габріеле Сандрі – це той самий римський діджей. А ще – затятий фанат Лаціо. 11 листопада 2007-го року його вбили італійські карабінери, коли він їхав до Мілана на матч своєї команди з Інтером. "Приводом" для пострілу начебто було те, що цією ж дорогою мають їхати фанати Ювентуса, і от-от між ювентіні та лаціалі розгорнеться бійка посеред дороги.
Вищезгаданий Крістіано Сандрі – його рідний брат. Тоді біля Курва Норд Сандрі-старшого обійняли всі. Зокрема, головна легенда в історії Роми.
Фанати Лаціо не забули вчинку ікони ворожого клубу, яка завдала їм так багато болю. Коли Франческо завершував кар’єру – найрадикальніша група ультрас "орлів" адресувала йому банер зі словами "Вороги протягом усього життя, ми салютуємо тобі, Франческо Тотті. Іррідучібілі". Повага з’явилася саме тоді, у березні 2008-го. Хоча, звісно, вона часто перевтілювалася в ненависть після тих чи інших моментів, які траплялися в подальші 9 років гри 10-ки Роми.
Ненависть у Римі дуже рідко переходить межу. Так, у давні часи бували випадки, коли вбивства траплялися одними фанатами інших. Саме так 28 жовтня 1979 року загинув лаціале Вінченцо Папареллі, в якого тіфозі "вовків" запустили сигнальну ракету.
Та згодом смерть стала на 100% тим явищем, яким не можна аргументувати будь-яку неприязнь. Це червона лінія. Позаяк це не можна сприймати як війну. Це спорт, нехай і дуже, до мурах принциповий. І коли хтось іде з життя – його завжди вшановують суперники.
Так нещодавно було, коли помер відомий актор Адамо Діонізі, котрий довгий час був лідером ультрас Лаціо. Так було й коли не стало Флавіо та Франческо – вболівальників "орлів" із хворобою Баттена, братів-близнюків. А кількома роками раніше фанати Лаціо вшановували пам’ять 19-річного тифозі Роми Антоніо Де Фалькі у день 30-річчя його смерті, а ще раніше – батька Стефано й сина Крістіана, які обожнювали Рому й поверталися з її матчу проти Баварії та потрапили в смертельну ДТП.
Повага в критичних моментах – частина великого протистояння, яке не завершується. Бо є щось вище за кольори – цей посил не зникає ніколи.
Історія цього дербі цілком відповідає історії міста. Воно прагне бути настільки ж величним. У кожної зі сторін завжди є своя тека з аргументами щодо іншої. Хоча дуже часто це є чимось не більшим за просто повторення стереотипів – наприклад, що за Рому вболіває весь Рим, а за Лаціо – лише передмістя.
Немає сумнівів, що Рома – популярніша, що за неї часто вболівають як за певний столичний бренд, але в столиці Італії є географічний поділ. На півночі міста, де розташовується "Стадіо Олімпіко", тотальна перевага за Лаціо, на півдні – за Ромою. Але кількістю беруть "вовки". І так, подекуди їхніх прихильників можна знайти навіть за межами міста, де справді більше, хоч і далеко не всі вболівають за "орлів". А поділ на "північ" і "південь" дуже класно відобразився і в трибунах, на яких розташовуються тифозерії – Норд належить "б’янкочелесті", Суд – "джаллороссі".
Якщо коротко, то питання масовості – це завжди привід насмішок романістів над лаціалі. В хід ідуть прикріплені фото з кількістю людей на "Олімпіко" на рядових матчах, атмосфера в місті після перемог однієї та іншої команди відповідно (в тому числі у дербі), відео зі святкувань у Римі останніх чемпіонств однієї та другої команд. Тоді було гучно як у 2000-му, так і в 2001-му, але все ж певну перевагу можна знайти після скудетто Роми.
Фани Лаціо теж мають чим відповісти. Наприклад, тим, що їхній клуб був створений на 27 із половиною років раніше – в 1900-му. Так, спочатку як загально спортивний, футбольна секція з’явилася роком пізніше, але й це не порівняти з датою заснування Роми. До речі, щодо неї теж ходять постійні жарти з боку "орлів", бо "вовки" часто й самі не знають, коли святкувати свій День народження – 7 червня чи 22 липня. Хоча друга дата все ж є більш загальноприйнятою.
Ну й історія та цілі створення клубів. Якщо Лаціо був заснований ентузіастами, які любили спорт і точно не мали жодної політичної мети, то Рома була створена прямим наказом Беніто Муссоліні задля того, щоби столичний клуб нав’язав конкуренцію північним грандам. І Лаціо, як відомо, був єдиним, хто не пішов на об’єднання.
"1927. Ми виграли, вирішивши не бути вами", – написано на банері тифозерії "б’янкочелесті". Історія досі відіграє велику роль у римському дербі.
А ще при загальній перевазі Роми за кількістю виграних дербі, саме Лаціо виграв єдиний фінал Кубка, в якому ці команди зійшлися в очному матчі. 26 травня 2013-го, гол Сенада Лулича на 71-й хвилині – все це не полишає меми в соцмережах і по сьогодні.
На додачу той матч стався незадовго після серії з 5-ти поспіль перемог Роми в дербі, між 2009-м і 2011-м роками, 4 з яких "джаллороссі" виграли за керівництва римлянина й вихованця клубу Клаудіо Раньєрі.
Чинний тренер "вовків" не мав у дербі інших результатів, крім перемог. І сьогодні він проведе своє перше капітолійське протистояння за майже 14 років. Раньєрі – корінний римлянин, який до нестями обожнює свій клуб, свою кохану Рому.
Кольори й символіка – важлива естетична частина дербі. Заснований без чотирьох днів 125 років тому Лаціо взяв собі біло-сині кольори, які згодом перетворилися на біло-блакитні. Вони символізують Грецію – батьківщину Олімпійських ігор. А Олімпійські ігри так само символізують спорт.
Орел як герб є символом процвітання Стародавнього Риму та перемог безстрашних римських легіонів. Лаціо поєднує в собі історичну спадщину рідного міста та іншої античної цивілізації, яка дуже вплинула на римську – грецької.
Жовто-червоні кольори Роми – це і є кольори міста Рим. А капітолійська вовчиця – його справжній символ. Таким чином, клуб намагається з моменту заснування демонструвати своє домінування в місті. Мовляв, ми і є Рим, а у вас від нього – лише "домішки" у вигляді орла.
Особлива частина футбольного свята у Вічному місті – перфоманси отих вищезгаданих Курв. Італія – це про красу. Рим – це про велич. Це дербі дуже важко оминути увагою, навіть якщо жоден із клубів не заполонив ваше серце, як колись серце автора даного тексту.
Veni vidi vici. Так сказав Юлій Цезар після перемоги над понтійським царем Фарнаком. Сьогодні побачимо, хто зможе її промовити з власних вуст. Клуб, за який гравець із прізвищем Цезар колись грав і навіть забивав у дербі, чи клуб, який із цього сезону став дуже цікавим українській аудиторії.