Знайомі грузини, ірландський Лобановський, Угорщина, за спиною якої Россі... Підсумки жеребкування Ліги Націй
Збірна України дізналася суперників у черговому сезоні Ліги націй. Нагадаю, що зараз наша команда грає в другому дивізіоні – і якщо виграє групу, то підніметься у вищий, до всіх грандів.
Якщо посяде останнє місце, то вилетить до третього дивізіону, до зовсім слабких суперників – ну а друге і третє місця означатимуть плейоф за право грати в "еліті" і не грати з "карликами" відповідно.
Чемпіон вирішив проаналізувати кожного із суперників.
Угорщина: міцний горішок із лідером Ліверпуля на чолі
Угорщина виглядає фаворитом групи. Саме її непотрапляння в плейоф за право грати на ЧС виглядає безглуздістю: вели 2:0 у вирішальному матчі з ірландцями, в ситуації, коли й нічия влаштовувала – і програли 2:3 з вирішальним м'ячем на 96-й хвилині.
Так-то, якщо виносити за дужки подвиг імені Перротта, який оформив хеттрик, мадяри – команда, яка й Португалію на виїзді не відпускає, здобуваючи 2:2. Вона впевнено мала посідати місце в топ-2 і ще засмучуватися, що отримала в суперники дрімтім імені Бруну, Леау, Роналду.
На Угорщину величезний вплив має Россі. Ні, я не забув дописати останню букву: італійський тренер Марко Россі з 2018 року тренує наших сусідів і поставив їм найкращий футбол з часів "золотої команди" п'ятдесятих років.
В ідеально командному футболі корисними виявлялися навіть середні гравці, типу легендарного Габора Кірая – а вже коли з'явився беззастережно топовий гравець, то загальний рівень став ще вищим.
Домінік Собослай – один із найкращих півзахисників світу. Універсальний, із двома серцями (за пресинг-діями він ставав найкращим гравцем сезону в такій інтенсивній лізі, як АПЛ), із чудовим ударом зі штрафних – у поточному сезоні "Дім" найкращий гравець Ліверпуля.
Гравці під чуйним наглядом Россі розквітають і, скажімо так, проявляються: форвард Барнабаш Варга дебютував за неї аж у 28 років, але забив уже 13 м'ячів у 28 матчів. І струс мозку на Євро не завадив повернутися на топрівень.
Утім, це абсолютно не скасовує факт, що мадяри взагалі-то програли дуже слабким ірландцям у вирішальній грі. Топ збірною вони не є, щелепа, якщо висловлюватися боксерською термінологією, у них кришталева – і чіплятися за шанси потрібно і з ними.
Північна Ірландія: бос – не тільки їхній бос
Багатьох може здивувати, чому цей огляд вийшов тільки сьогодні, а не в день жеребкування. Відповім: у нас був привід почекати. Тільки в п'ятницю стало відомо, що головний тренер одного із суперників буде, м'яко кажучи, не повністю сконцентрований на збірній.
Начебто й минуло 10 років з моменту гри проти північноірландців на Євро, а вони абсолютно не змінилися. Такий самий лютий автобус, з важливою ставкою на стандарти та пресинг. Щоправда, за ці десять років айріші не змінилися – а ось увесь навколишній футбол змінився так, що ті самі цінності стали модою й обличчям деяких команд із бюджетом у мільярд... Утім, я відволікся.
Загалом, тренує збірну Ольстера та сама людина, що й у 2016-му. З нею пов'язана вся серйозна кар'єра цього тренера: за всієї любові до Шемрок Роверс і, тим більше, до напіваматорського шотландського Брікін Сіті, про Майкла О'Ніла ми дізналися саме завдяки північноірландцям.
При цьому зі збірної він ішов – але не за власним і чиїмось ще бажанням. У 2019-му О'Ніл погодився поєднувати роботу в Північній Ірландії зі Стоком – витягувати "гончарів" з дна. І він би, найімовірніше, справді поєднував, але ковід змусив пару років працювати тільки в клубі. А днями Майкл зважився на нову авантюру – очолив Блекберн.
Вже ми-то знаємо, що таке поєднувати збірну і клуб: колись тим же займався Валерій Лобановський. Але навіть Метру було важко копіювати свої ідеї з Динамо в національну команду – О'Нілу, який, природно, і тренувати в Блекберні буде зовсім не ірландців, тим більше.
"Айріші" слабо змінилися за 10 років ще й у тому плані, що це дуже слабка кадрово команда: більша частина складу представляє другий-третій дивізіон, Бредлі в Ліверпулі дуже невчасно травмувався... З такими буде соромно не взяти реванш.
Грузія: у топлігах пташенят Саньоля все більше
Ну а з грузинами наші грали занадто недавно, щоб про це забути. Іронічно, що і Хвіча Кварацхелія, і Жорж Мікаутадзе, і Гіоргі Мамардашвілі відтоді встигли поміняти клуби.
Ну, Хвіча в ПСЖ точно не втратив таланту, Мікаутадзе у Вільярреалі має не менше шансів розкритися – а ось Гіоргі, ставши запасним воротарем Ліверпуля, може і деградувати.
Головне, що розвивається сама команда. Нехай аутсайдери, але топліги запрошують нових і нових грузинів: Гочолейшвілі з Шахтаря перейшов до Гамбурга, Буду Зівзівадзе став гравцем Гайденгайму, Георгій Квілітая в січні перейшов до Меца. Зростає і внутрішня конкуренція: два останні гравці – нападники, і всі разом із Хвічею і Жоржем в один склад не помістяться.
Грузія захопила всю Європу сміливою грою на Євро-2024 – але після цього Україна взагалі-то уникла вильоту в третій дивізіон Ліги націй саме завдяки успіхам із нею. Ті 4 очки з командою Саньоля все й вирішили – питання, чи змогла наша збірна за останній рік наздогнати її розвиток.