Найкраща молодь Європи, перший успіх Слота, місце камбеку ван Гала. Що потрібно знати про АЗ
Шахтарю найближчим часом доведеться зіткнутися з самим символом Нідерландів, одним із оплотів голландської культури.
Ще 1572 року Алкмар, витримавши облогу, став першим містом країни, яке звільнилося від іспанського панування. Це стало поворотним моментом для нідерландської боротьби за незалежність і назавжди увійшло в культуру: досі популярна приказка "Перемога починається в Алкмарі".
Довгі-довгі століття – а його історія починається взагалі з X століття – Алкмар формує обличчя голландської провінції, відповідає всім стереотипам.
Алкмар – це канали. Канал Нордхолланд став найважливішим для внутрішньої та міжнародної торгівлі країни. Алкмар – це ковзанярський спорт. Тут, у невеликому (113 тисяч жителів) містечку, навіть двічі проходив чемпіонат світу зі спринту. Алкмар – це живопис. "Сім діянь милосердя", підготовлені анонімним художником (його так і називають: "Майстер з Алкмара"), шанується як шедевр своєї епохи.
Алкмар – це навіть... Голландія. Так називаються лише два регіони країни, і її жителі просять не використовувати цю назву стосовно всіх Нідерландів, але Алкмар – це місто з Північної Голландії. І, звичайно ж, воно втілює в собі і ще один символ країни: сир. В Алкмарі вже багато століть відбувається сирний ярмарок, який згодом став ще й театралізованою виставою, що приваблює туристів. Це й сформувало прізвисько місцевої футбольної команди: "сирні фермери".
Якщо в чомусь Алкмар і дисонує зі стереотипами, так це в контексті фанатів. Усі звикли уявляти помаранчеве море, справжнє буйство емоцій – але фанати "сирних фермерів" до того розчарували одного тренера, що удостоїлися публічної критики.
Той самий Ко Адріансе, який запам'ятався українським уболівальникам за донецьким Металургом, одного разу назвав публіку на трибунах "сирними глядачами". Ко мав на увазі, що цікавіше дивитися, як визріває сир, ніж на вболівальників, які вальяжно сидять.
Навіть з боку по-перше напрошуються взаємні претензії, в нудному футболі, але Адріансе був одним з останніх людей у світі, якому можна за таке пред'явити. Саме він вибив з єврокубків Шахтар у дебютному сезоні Луческу, оформивши "гірникам" п'ять пропущених і довівши команду до півфіналу Ліги Європи.
І як ця людина, з такою-то вимогливістю до фанатів, потім донецький Металург тренувала? Команду, у якої симфонічний оркестр займав мало не половину аудиторії на трибунах? Про це іншим разом – а поки зафіксуємо, що з фанатського пекла Шахтар потрапляє в рай. Після Леха, який навіть команди з інших країн заразив "Познанню" – "сирні глядачі".
Alma mater Левандовського, святкування-легенда і "продовжуйте атакувати" як філософія. Що потрібно знати про Лех
Цікавіше, чому в АЗ такі пасивні фанати. Думаю, річ у тім, що цей футбольний клуб не до кінця є алкмарським.
Початок: пізня дата народження, боси з дивовижною біографією, порівняння ви не повірите, з ким
Алкмар, як голландська провінція, за ресурсами не був зобов'язаний мати у себе топклуб. Згідно з останнім переписом населення, це 28-ме за населенням місто країни. Навіть якщо подумки пов'язувати кожне місто лише з одним клубом (і забувати, що в тому ж Роттердамі є Спарта і Ексельсіор, а не тільки Феєнорд), місцевий клуб має бути десь між другим і третім дивізіонами. Для епохи зародження футболу це означало бути беззастережно аматорським – особливо для Нідерландів, де до 1954-го аматорським офіційно був весь футбол.
Іронічно, що якраз алкмарці став учасником матчу, який ознаменував настання нової ери. Нідерландці, з властивою їм педантичністю, зафіксували точну дату: 14 серпня 1954 року, суперником ФК Алкмар став Венло. Дуже скоро з'явилася й ліга, але цей клуб, який навіть "54" вніс у назву, нічим особливим не виділявся. Другий дивізіон, іноді дно першого, іноді навіть третій.
Регіон і тоді, і до ери професіоналізації представляли інші клуби. ФК "Занстрек" представляв промисловий регіон на кордоні з Амстердамом (там і Алкмар лише за 40 кілометрів від столиці) і теж грав у нижчих лігах; а ось команда з кулінарним ім'ям KFC ("K" позначав село "Кугде-Зан") у довоєнному чемпіонаті навіть посіла друге місце. І, якби не той програш чемпіонства, не виключено, що головний клуб Алкмара, хай би як він називався, донині грав у нижчих лігах.
До яких власників футбольних клубів ви звикли? Думаю, в голові одразу спливли шейхи, магнати, друзі політичних еліт. Іноді великої частки разом зі впливом набуває агент. Україна, звісно, останніми роками додала різноманітності: тепер ми знаємо, що бос може представляти, наприклад, сироварню, про аграріїв навіть не кажу. А як щодо власників в особі... футболістів?
Аграрії, магнати, регіонали. Хто рулить українським футболом
Саме поразка у складі KFC стала приводом для одного з гравців заприсягтися, що одного разу він стане першим. Клаас Моленар багато грав за команду цього села, разом із братом-близнюком Корнелісом заснував компанію Wastora, що спеціалізувалася на торгівлі побутовою технікою, – і дуже в цьому досяг успіху.
Потім, у шістдесяті, брати загорілися ідеєю створити в регіоні велику команду. Цікаво, що почали саме з села! KFC отримав від них 100 тисяч гульденів, великі гроші на ті часи. Але в підсумку команда Кугде-Зана просто передала професійну ліцензію Занстреку, який, ледь вийшовши до другого дивізіону, в 1967-му об'єднався з Алкмаром. Рік навіть довго був увічнений у назві клубу – "АЗ'67", використовувалися перші літери назв "Алкмар" і Занстрек".
Ще трохи часу – і АЗ став винятковою величиною. Причина була нетиповою для тих романтичних часів: гроші. "Сирні фермери" підписали і найважливішого гравця великої збірної Нідерландів Віма ван Ганеґема, і бомбардира з Херенвена Кеса Кіста, який виграє Золотий бутс, і тренера Ґеорґа Кесслера, який ще до Алкмара виграв трофеї в Бельгії та Австрії, і багатьох, багатьох інших.
До чого призвели такі капіталовкладення? Усього до одного вдалого сезону, скаже цинік. "Одного, але якого!", – відповість романтик. У сезоні-1980/81 цілком можна було припускати, що сильнішої за АЗ немає жодної команди у світі. Команда не просто виграла Ередивізію – вона випередила друге місце на відстань шести перемог, у переможному Кубку Нідерландів забила 24 м'ячі в семи матчах – та й Кубок УЄФА могла виграти.
Діфферданж, Левскі та Раднічки на шляху до фіналу отримали в Алкмарі 14 м'ячів. Бельгійський Локерен пройшли скромніше: 2:0 вдома, мінімальна поразка на виїзді. Сошо в півфіналі здолали всього в один м'яч, але на виїзді здобули нічию. І, може, ця команда і виграла б требл, але, на її біду, суперником по фіналу був Іпсвіч великого Боббі Робсона. Англійці в домашній грі (так, тоді й фінал розігрувався у два матчі) розгромили голландців 3:0, а на виїзді завдяки сейвам свого воротаря програли всього 2:4.
Той АЗ страшенно недобрав трофеїв. У Нідерландах він, за винятком виняткового сезону, посідав другі-треті місця, а в єврокубках йому не щастило з жеребом. Дебютний сезон уже другим суперником приніс Барселону – і навіть їй підопічні Кесслера програли тільки по пенальті; у Кубку Кубків-1978/79 "сирні фермери" вилетіли одразу від того самого Іпсвіча; в статусі чемпіонів вони вже в 1/8 потрапили на Ліверпуль, який із Гремом Сунессом був практично непереможний.
Купити католика в Рейнджерс, шахрая в Саутгемптон – і битися, битися, битися. Історія Грема Сунесса
Навіть у Кубку Кубків у сезоні-1982/83 вже в 1/8 випав Інтер (і йому програли лише в один м'яч за сумою двох матчів) – а потім все різко закінчилося. Уже чемпіонство клуб оформляв, коли Корнеліуса Моленара не було в живих. Клаас прожив довге життя, але клуб продав у 1986-му – і гранично дохідливо пояснив, чому.
"Я втомився. Я зробив усе, що міг, але втомився тягнути цю ношу. Я обіцяв перетворити АЗ на найсильніший клуб країни, і він став таким. Але мені не вдалося інше і, можливо, більш важливе – пробудити в серцях наших уболівальників справжню любов до команди і клубу! Бо скільки б ми не перемагали, які б дива не творили на полі, на стадіон рідко коли приходили підтримати нас понад 10 тисяч осіб... А подібна "увага" автоматично перетворювала клуб на збиткове підприємство. Навіть сезон-1980/81, коли ми виграли майже все, означав для нас збитки в 3 мільйони гульденів.
Я протримався чверть століття, але тепер іду. Не засуджуйте мене за це. Напевно, у Північній Голландії просто не може бути по-справжньому потужного клубу, і я всю дорогу гнався за примарою", – згадував Клаас.
Уже через два роки після продажу Моленаром клубу АЗ вилетів у другий дивізіон – але кесслерівська команда стала легендою. У Нідерландах алкмарців прозвали місцевим... київським Динамо! Уточню: прозвали ще у вісімдесяті, тож причиною були зовсім не брати у власниках :) Приводом для порівнянь стали любов до флангової гри й ефективність стандартів. Такі часи були: команда Лобановського була орієнтиром для представників найфутбольніших країн, принаймні їхньої периферії.
Відродження: фундамент Адріансе, історичний успіх від ван Гаала
Повернення до вершин довелося чекати довго. Навіть просто в Ередивізію "сирні фермери" повернулися тільки через 8 сезонів, а після цього були нові вильоти, сезони на самому дні – лихоліття, загалом. АЗ виховав самого Філіпа Коку, але ви навряд чи пам'ятаєте його в алкмарській футболці: майбутня зірка Барси відбула у Вітесс, не дочекавшись виходу рідного клубу в еліту.
Людина, яка забезпечила підйом "сирних фермерів" нагору, вже названа вище. Ко Адріансе створив із середняка претендента не тільки на чемпіонство, а й на європейський титул. Перший за 20 років (!) єврокубковий сезон приніс перемогу не тільки над Шахтарем, а й над Вільярреалом, і гру зі Спортингом. І якби не правило виїзного голу в овертаймі (1:2 програли в Лісабоні, 2:1 в основний час виграли вдома – і, на біду, обмінялися голами ще й у подальші півгодини), то, можливо, і російський ЦСКА у фіналі б обіграли.
Адріансе поставив на вічну гордість голландської землі: місцеві кадри. Йоріс Матайсен, який навіть у фіналі чемпіонату світу за Нідерланди зіграє, перейшов вільним агентом із Віллем II; Рон Влар, який пограє за Астон Віллу, і Харіс Медуньянін, який теж зіграє на ЧС, але за Боснію, прийшли з академії. Ті "сирні фермери" тішили око (тому Ко і лаявся на фанатів!), але не перемагали. У єврокубках стелею став півфінал, у чемпіонаті – третє місце.
Щоб повернути чемпіонську тарілку в Алкмар, приїхав майстер із видобутку титулів. Кар'єра Луї ван Гала на той момент пішла на спад, його почали списувати з рахунків – але з "сирними фермерами" він, що називається, розігнав її.
Можна сказати, що за ван Гала АЗ і став великим клубом. Він не соромився витрачати: по ходу одного сезону, наприклад, заплатив гроші аж за 9 гравців. Він не соромився ставати "сухішим" і забивати значно менше за той самий Аякс. Він навіть провалив сезон-2007/08 – і як ван Гала не звільнили після 11 місця...
Але також за ван Гала АЗ виграв титул – одразу після 11 місця. Як і за Кесслера, з великим відривом: віце-чемпіон символічно відстав на 11 очок. За ван Гала в Алкмар стали приїжджати великі гравці: Шота Арвеладзе не застав титул, але все одно напружив Аякс, повернувшись із Шотландії не в Амстердам і принісши Алкмару 48 голів за два сезони. Про роботу з молоддю я й не кажу: у Джермейна Ленса були і чемпіонство з Динамо, і трофеї з ПСВ, і медаль чемпіонату світу, але починав він саме у ван Гала.
Зараз, через роки, здається, що ван Гал зробив з АЗ диво. Команда, в якій Мунір Ель-Хамдауї та Мартен Мартенс вважалися лідерами, обійшла Аякс із Суаресом і Хунтеларом! Тренер поїхав у Баварію і тримався на одній орбіті з найкращими гравцями світу до ЧС-2022 (і це як мінімум! Минулого року "Залізний тюльпан" говорив, що переміг рак – тож, може, ще спливе десь). А АЗ знову полетів униз: уже наступного року навіть ледве живе, з Олегом Лужним у статусі "в. о." Динамо обіграло в Лізі Європи його двічі.
Сучасність: найсильніша молодь Європи, запалення зірки Слота, вихід на новий рівень
У 2011-2013 роках за "сирних фермерів" виступав бомбардир Джозі Алтідор, який забив 51 гол – і вісьмома з них допоміг виграти Кубок у другому сезоні. Цей Кубок залишається останнім в історії АЗ – проте директор з футболу задоволений розвитком клубу в останні роки.
Чому? Ну, по-перше, є підстави очікувати, що трофей скоро все-таки буде. У Кубку другий сезон поспіль, м'яко кажучи, нестандартні фінали: у 2025-му АЗ по пенальті програв трофей Гоу Ехед Іглз, скоро розіграє його з Неймегеном, а по дорозі розгромив Аякс 6:0. Але є і більш глобальні причини.
"Наскільки стабільний клуб, скільки всього досягнуто в академії – можливо, це навіть важливіше, ніж один виграний трофей", – каже директор Макс Гейбертс. – "Якби я зараз сидів тут із п'ятьма трофеями, чи був би я успішним? В очах багатьох – так. У моїх – ні. На цьому фундаменті обов'язково хтось колись виграє трофей".
На академію є підстави розраховувати. Саме АЗ грав виграв юнацьку Лігу УЄФА-2023, під час турніру розгромивши Реал 4:0. Один із героїв тієї команди, Ернест Поку, поїхав у Баєр за 10 мільйонів, за іншого, на ім'я Джейден Аддай, Комо заплатив 14. А ще раніше Мілан за Тіджані Рейндерса віддав 24,8 млн євро.
У АЗ все гаразд і з селекцією (форвард Вангеліс Павлідіс перейшов до Бенфіки саме з АЗ, за 18 млн євро, а зараз на його місці сяє ірландець Трой Перротт), і з менеджментом (син легенди ПСВ, вчився в академії клубу, але пішов як непотрібний гравець – і повернувся до ПСВ за 15,8 млн) – але сьогоднішній козир усе ж таки академія. У сьогоднішній наповненій африканцями і латиноамериканцями Ередивізії ПСВ – четверта з кінця команда за кількістю легіонерів, нижче тільки аутсайдери.
Допомагає АЗ вирощувати кожну нову команду з-під попередньої феноменальна спадкоємність на посаді головного тренера.
Усім відомий Арне Слот до АЗ як головний тренер працював тільки один сезон у Камбююрі – і до призначення головним він два роки працював у системі попереднього тренера, Джона ван дер Брома. Слот багато в чому через ковід (сезон не стали закінчувати) не зробив АЗ чемпіоном у 2020-му, але його звільнили за переговори з Феєнордом – і його місце посів уже його помічник, Паскаль Янссен. А Мартен Мартенс, який починав ще цей сезон, був уже помічником Янсена.
Саме така системність дає змогу АЗ не просто тримати рівень, а міцнішати і зростати. Сучасний стадіон клубу в серпні відзначить 20-річчя – і середня відвідуваність на матчах "сирних фермерів" перевищує 18 тисяч глядачів. Поточний сезон – восьмий поспіль, коли АЗ представлений у єврокубках (Слот у першому своєму сезоні обіграв Маріуполь, а в другому вилетів від Динамо) – і такої стабільності не було ніколи. Також клуб вісім сезонів поспіль фінішував у топ-5, і якщо закінчить там же поточний сезон, це буде його особистий рекорд.
Щоправда, Мартенса все-таки було звільнено під час сезону. Як ви думаєте, хто його замінив? Звісно, тренер молодіжної команди. Лі-Рой Ехтельд регулярно випускає в основі по 8 співвітчизників, більша їхня частина молода і перспективна – але гра команди нестабільна. За один тільки березень у неї 4:0 з празькою Спартою, 4:0 з Хераклесом – і 0:3 з Гронінгеном. Поки команда шоста, що, як ви розумієте, в Алкмарі вважається невдачею.
АЗ грає за схемою 4-3-3 – у Нідерландах, ще й так близько до столиці, це вже можна вважати заповіддю імені Кройфа. Головна зірка – безумовно, Перротт, який і в збірній Ірландії лідер. При цьому останній матч, з Фортуною (2:0), став першим за довгий час, у якому Троя випустили не в старті, а тільки на заміну. Приберегли перед важливою грою?
Інші лідери команди – центральний захисник Вальтер Гус (жорсткий, навіть "брудний"), центральний хав Кес Сміт, форвард Мекс Мердінк. Усі троє, до речі, "підвищилися" з молодіжки в останні два роки. З проблем: травма воротаря Овусу-Одуро (можна, я не буду говорити, звідки він узявся в першій команді? Дякую), через якого грає 35-річний Йерун Зут. Щоправда, у цього Зута багато років в основі ПСВ, тож ця втрата вельми умовна...
Утім, і козирі АЗ – це козирі з відтінком "молодо-зелено". Гравці типу Сміта, якому 20 років тільки в січні виповнилося, дуже нестабільні. Можна довго хвалити систему розвитку "сирних фермерів", і це навіть буде щиро, але найдорожча покупка в їхній історії відбулася за 7,5 млн євро. Шахтар навіть під час війни оперує іншими сумами, та й продає все-таки дорожче. Потрібно проходити.