Ребров так досі й не зрозумів: винен він, а не йому, – спортивні журналісти, які воюють, хочуть відставки тренера
До головного тренера збірної України з футболу Сергія Реброва – чимало питань, і не лише щодо результату та гри.
Збірна України вчергове не змогла пробитися до фінальної частини чемпіонату світу.
Сергій Ребров очолив збірну України влітку 2023 року. За абсолютної підтримки суспільства. Досить успішний клубний тренер розглядався ледь не як месія...
Першим матчем спеціаліста на чолі національної команди стало протистояння проти Німеччини. 12 червня 2023 року Україна розписала нічию (3:3) у товариській грі. Далі були відбірковий турнір до чемпіонату Європи-2024 та Ліга націй. "Синьо-жовті" посіли третє місце у відбірковій групі C, що дозволило продовжити боротьбу через стикові матчі. Важливо нагадати, що в останній грі групового турніру проти Італії (0:0) суддя не призначив стовідсотковий пенальті у ворота "Скуадри Адзурри" за фол на Михайлові Мудрику.
Врешті українські футболісти змогли виграти обидва матчі плейоф і зіграти на Євро. Здавалося б, Ребров і його тренерський штаб завдання виконали. Проте вже європейська першість стала холодним душем для вітчизняних уболівальників – збірна України не змогла вийти з досить легкої групи (Бельгія, Румунія та Словаччина). Причому українські футболісти зганьбилися вже у першій грі проти Румунії (0:3), яку вважали аутсайдером квартету. Наставнику закидали й щодо результату, і щодо якості гри.
Далі ставало лише гірше – команда під керівництвом Реброва грала у футбол, який геть не подобався нікому. А головне – не було результату. Команда провалила Лігу націй, через яку також був шанс відібратися на Мундіаль, дуже невиразно провела й відбірковий турнір до ЧС. Сяк-так українці змогли пробитися у стики, де у півфіналі плейоф безславно програли збірній Швеції (1:3). Яка своєю чергою повністю провалила кваліфікацію, а до плейоф потрапила завдяки вищезгаданій Лізі націй…
Окремим видом мистецтва стали пресконференції Реброва, якщо точніше – його відповіді представникам медіа. Часто керманич переходив на елементарне хамство. І навіть після поразки від шведів не було й натяку на свою відповідальність. Переважна більшість відповідей головного тренера на неприємні питання зводилась до того, мовляв, ви всі не спеціалісти й нічого не розумієте.
Отже, керманич не пішов у відставку після поразки від Швеції, а за інформацією ведучого ТаТоТаке Михайла Співаковського, зістріч Реброва з Шевченком щодо подальшої долі першого у національній команді відбудеться в середині квітня.
І футболісти, і Ребров під час кожного спілкування з журналістами артикулювали гучні гасла, що грають завдяки ЗСУ, і для ЗСУ.
"Ми граємо заради ЗСУ, задля людей, яким зараз дуже складно. Ми вдячні всім нашим бійцям, які захищають нас. І все, що ми тут робимо, ми робимо для всієї України", – говорив тренер напередодні Євро-2024.
Ми ж вирішили запитати у колег, спортивних журналістів, які боронять або боронили Україну в найгарячіших точках фронту, у тих, задля кого, зі слів Реброва, національна команда й грає, їхню думку щодо Реброва.
Михайло Шаповалов, журналіст
Я не дуже уважно слідкував за збірною України в крайні роки. Коли була змога – дивився матчі, коли не було – лише огляди, відео голів, та й ті, бувало, з великою затримкою.
Тому про футбол, у який грає національна українська команда, нічого казати не буду, без мене вже сказано досхочу. Хочу насамперед поговорити про гроші.
Згідно з джерелами, заробітна плата головного тренера "синьо-жовтих" Реброва Сергія Станіславовича складає €1,25 мільйони на рік. Оскільки він одночасно обіймає посаду віцепрезидента УАФ і за це отримує окрему зарплатню, сукупний дохід пана Реброва складає близько €1,5 мільйони на рік.
Загальні витрати УАФ за 2025 рік склали €19,3 мільйони, з них на національну збірну – 2,9 мільйонів євро, на "масовий футбол, соціальні проєкти, розвиток футболу в регіонах" – 1,6 мільйони.
Давайте чесно. У нас на одну (!) людину Українська асоціація футболу (під керівництвом легендарного Андрія Шевченка) витрачає майже стільки ж грошей, скільки на весь масовий футбол в Україні. І це під час повномасштабного російського вторгнення. Це – нонсенс та сюрреалізм, який можливий лише за поточного керівництва і сучасної політики УАФ.
Глядачі дивляться матчі насамперед для того, щоб насолодитися ГРОЮ команд. А збірна України під керівництвом Реброва все ж набагато частіше мучилася, ніж грала.
Слід також зазначити, що пан Ребров (чинний віцепрезидент УАФ, якщо хтось забув) мешкає не в Україні, а в іспанській Марбельї.
"Коли закінчиться війна, ми з сім'єю повернемося до Києва", – зазначив нещодавно спеціаліст.
А поки що ви там, в Україні, під дронами, КАБами та ракетами посидить, а мені й в Іспанії чудово. І збірною керувати легко, і українським футболом, і величезна зарплатня вчасно приходить. Не життя, а суцільний кайф.
Я особисто не бачу жодної раціональної підстави для того, щоб Сергій Ребров залишився на посаді головного тренера збірної України з футболу. Хто має посісти його місце – окреме питання, але конкретно цей фахівець виглядає як максимально відірваний від українських реалій заробітчанин. Цікаво було б також побачити звіт пана Реброва за свою роботу на посаді віцепрезидента УАФ, але щось мені підказує, що нам його ніколи не покажуть…
Роберто Моралес, коментатор
Як бачимо, сам він (Сергій Ребров. – ред.) не вважає свою роботу невдалою і йти добровільно не збирається. Контракт у тренера до липня, тож ще пару товариських матчів з ним на чолі збірна точно проведе. Розривати нині контракт з ним і його тренерським штабом банально фінансово невигідно УАФ.
Існує й більш вагомий фактор, який точно лишає поки Реброва з його помічниками біля керма національної команди. Звільнити може той, хто призначив. І це не про Андрія Павелка, який саме ініціював прихід цього наставника.
Багато хто говорить про протекцію президента УАФ Андрія Шевченка. Однак це не відповідає дійсності. Наскільки мені відомо, стосунки колись супер успішних нападників, котрі створили легендарний дует у київському Динамо 90-х абсолютно не є теплими. Та навіть не це не дасть Шевченку звільнити Реброва, якби він захотів. У них є спільний фактор. Шевченко очолив УАФ завдяки прямому впливу офісу Президента України, Ребров же після приходу на нинішню посаду заручився підтримкою Андрія Єрмака, котрий як був, так і є таким собі Джуліо Мазаріні вітчизняної політики, навіть попри відхід з солідної посади. Сергій Ребров – не просто тренер збірної та віцепрезидент УАФ, він є людиною під парасолею владних мужів, і саме на Банковій можуть ухвалити рішення про його відставку чи продовження контракту.
Окрема претензія до Реброва – комунікації. За часів роботи в київському "Динамо" він спілкувався з журналістами відносно спокійно, а головне – без "бикування". Нині ж це повний провал. Ми постійно бачимо ображеного на усіх і усе "хлопчика". За його версією, збірна грає нормально, результати непогані, а підступні журналісти атакують його, наївного і беззахисного, як зграя гієн. І це за ситуації, коли на усіх офіційних пресконференціях переважна більшість представників медіа дуже лагідно ставиться до цього тренера, а ще є й когорта вічних і завзятих дуполизів. Та Ребров усе одно ображається. Хоча він пограв і потренував за кордоном і точно знає, наскільки значно більш зубатими бувають ЗМІ, ніж рідні українські. Тому Ребров за усіма показниками має піти!
Роман Шахрай,
Коли збірна України програла Швеції, я згадав трьох людей.
Перша – моя промениста подруга. Це з нею я востаннє ходив на футбол. Відкрив для себе Львів Арену, коли Україна обіграла Словенію і визначила своє місце серед учасників Євро-2016. Тренував ту команду, світлої пам'яті, Михайло Фоменко. Проте, йдучи зі стадіону, ми обговорювали персону іншого тренера – Сергія Реброва. Він тоді, наприкінці 2015-го, продуктивно працював з Динамо і вивів команду до плейоф Ліги чемпіонів – уперше з часів Лобановського. Але подрузі його манера поводження уже тоді видавалася суперечливою.
"Занадто відсторонений і вважає, що всі йому винні", – кинула вона репліку.
Другий – офіцер комунікації нашої 59-ї бригади. Усе тому, що у день поєдинку проти Швеції він святкував 36-річчя. Перший подарунок – приїзд дружини. На другий, від збірної України, не розраховував. Про що чесно написав мені перед стартовим свистком: "Дивитимуся, але шансів у нас обмаль".
Після матчу його мало тішила власна компетентність, бо ми обидвоє розуміли – для багатьох бійців цей матч більше, ніж футбол.
І серед них – той самий третій. Безмежно закоханий у футбол. Він пішов на війну з самого її початку: це зовсім не 2022-й, а 2014-й. Не пропускав жодного матчу збірної. Очевидно, трохи перебільшив можливості українських футболістів, коли я запитав про наші перспективи у протистоянні зі Швецією. Обожнюю сперечатися, але цього разу змовчав: крім текстової відповіді, він надіслав мені відео. У футболці національної команди і з протезом, яким б'є м'яч у реабілітаційному центрі. Бо поки команда Реброва мучилася у відборі на Кубок світу, він був на своєму місці: там, де пекло і ціна помилки – смерть. Уточнив: "Поранення було дуже важке, а лікувальний період тривалий. Зараз намагаюся наздогнати втрачений час і швидко відновитися через регулярні тренування".
Він втратив ногу, але, припускаю, сприймає це адекватно: війна може забрати частини твого тіла.
Найгірше, що він втратив віру – у ту команду, на яку так сподівався.
І вона точно не повернеться, якщо цей тренер залишиться на своїй посаді.
Бо Ребров так досі й не зрозумів: винен він, а не йому.
Максим Гаптар,
За час служби у війську я суттєво так відстав в плані аналізу спортивних подій, адже маю менше часу слідкувати за провідними лігами, виступами конкретних гравців, відповідно, робити ґрунтовний аналіз напрацювань тренерського штабу Реброва не маю компетенції й це нормально.
Впродовж останніх кількох років ми в підрозділі намагаємося не пропускати ключові спортивні події, стежили за Олімпіадою, регулярно дивимося Лігу чемпіонів чи АПЛ, ну й зрозуміло, що матчі футбольної збірної завжди мають особливе значення. Я продивився всі матчі української команди у кваліфікації на чемпіонат світу і в більшості випадків ці ігри справляли гнітюче враження.
Питання, чи залишати Сергія Реброва тренером збірної, для мене не стоїть. Я бачив купу негативних емоційних відгуків, думок поважних експертів стосовно роботи головного тренера. Це часто жорстко, грубо, але чесно. Очоливши головну команду країни, Ребров мав бути готовим до таких реакцій на невдачі чи програші. Емоційні реакції вболівальників цілком логічні, бо збірна це більше ніж футбол. Тому щоразу бачити інтерв'ю чи пресконференції Сергія Реброва після будь-яких результатів мені було неприємно. Головний тренер завжди ображений і зверхній. Дивно бачити дорослу самодостатню людину, професіонала своєї справи, який не може впоратися з критикою, нехай ця критика часто і непрофесійна.
Я б не хотів бачити Реброва тренером збірної України ще на якусь кількість років. Тому що знаю, якою збірною вона буде: будуть яскраві матчі, будуть як перемоги, так і втрачені шанси. Гравці й тренер протокольно дякуватимуть вболівальникам і захисникам, розповідатимуть про важливість ігор, та оці всі базові речі, що необхідні у футболі збірних, як то бажання, наполегливість, непоступливість, ми бачитимемо лише місцями.
Навіть якщо Сергій Ребров залишиться, ми продовжимо дивитись збірну і підтримувати її, іншого варіанту немає. Та хочеться бачити розвиток збірної й аналіз помилок. Бо якщо ти не впорався з завданням, ти маєш мати мужність і піти, а не ображатися. Ображатися можна хіба що на себе.
Віктор Ожогін, екскоментатор, журналіст
Після поразки від збірної Швеції будь-який нормальний тренер мав написати заяву за власним бажанням і піти. А Ребров розповідав, що ще потрібно зіграти з Албанією й так далі.
Три роки людина керувала збірною України, в цей час живучи в Іспанії. Отримувала зарплатню більше мільйона євро, коли наші воїни на фронті вмирають кожного дня. Не буду навіть називати їхню зарплатню.
Ребров за цей час нічого не зробив. Домовившись зі своїм другом Шевченком, став головним тренером завдяки Єрмаку. Усі ж знають, що Єрмак допоміг Реброву стати тренером збірної. І де результат?
Ви можете сказати, що були ігри, де можна відзначити збірну. Згадаємо матч з Ісландією. Просто ж пощастило. Коли наша збірна забивала 4 м'ячі з дальніх ударів? Бувають фартові дні, от тому тоді й перемогли. А так немає зовсім малюнку гри.
Ребров, ми пам'ятаємо, був прекрасним футболістом. Але не всі футболісти стають тренерами. І оці його наполеонівські замашки… Він злиться на журналістів, не слухає й не сприймає критику. Такого не повинно бути у футболі. Тим більше в такий час.
***
Власне ми зібрали думки тих, хто в мирний час міг так само ставити неприємні для Реброва питання, однак вони боронять Україну від ворога. Саме ж для них і заради них грає головна футбольна команда країни. Принаймні так заявляє і Ребров, і усі футболісти...