Склад збірної на Євро: в України нарешті з’явився резерв, але є три проблемні позиції
Головний тренер національної збірної України Сергій Ребров оголосив список гравців для участі в підготовчому етапі до чемпіонату Європи. Ми побачили склад із 26-ти прізвищ в основному списку, що фактично вбиває інтригу в боротьбі за місце в заявці між гравцями. Саме таку кількість футболістів УЄФА дозволила брати на турнір.
Як стало відомо, резервісти на збір не поїдуть, тому нинішній склад вочевидь не зміниться 7 червня — у день оголошення остаточної заявки на Євро.
Головна думка по списку Реброва — у збірної нарешті з’явилася велика обойма з футболістів хорошого рівня. На 9 із 11 позицій є мінімум два гравці, які, будучи в оптимальних кондиціях, показують якісний футбол. Це дає змогу посилити гру з лави запасних, що ми вже спостерігали в березневих матчах із боснійцями та ісландцями.
Попередні тренери національної команди — Андрій Шевченко та Олександр Петраков — багато кадрового ресурсу "на лавці" не мали. Тепер конкретно по позиціях.
Воротар. Тут усе настільки потужно, що навіть кіпер чемпіона України Дмитро Різник не потрапляє до складу. Анатолій Трубін і Андрій Лунін — основні в топклубах Європи, між ними буде конкуренція за місце в старті.
Георгій Бущан в останніх матчах теж набрав форму, але буде змушений вдовольнитися роллю №3. Вперше за багато років у нас немає домінації одного воротаря, як це було в часи, коли на піку були Андрій Пятов або Олександр Шовковський.
Правий захисник. Юхим Конопля успішно виступає за Шахтар у чемпіонаті та єврокубках, тому в основі, найвірогідніше, буде він. Досвід участі у відповідальних матчах дає "гірнику" перевагу над "динамівцем" Олександром Тимчиком.
Останній якісно виходить на заміну, адже за рахунок швидкості здатен додати темпу в грі, особливо наприкінці матчу. Обоє мають стабільну ігрову практику протягом поточного сезону.
Центральний захисник. Зараз оборонцем європейського рівня сміливо можна назвати Іллю Забарного. З огляду на його гру в матчах АПЛ, перехід у більш сильний та амбітний клуб — справа часу, й уже — найближчого.
А от щодо Миколи Матвієнка складається інше враження. Виглядає так, що футболіст Шахтаря знизив вимоги до себе, водночас додали і його конкуренти.
У матчах проти Англії та Італії на поле виходив капітан Дніпра-1 Олександр Сваток, і зіграв достатньо впевнено. Є ще Валерій Бондар, який три сезони поспіль виступає в Лізі чемпіонів, а в березні дебютні хвилини отримав Максим Таловєров. Складається враження, якщо поставити в пару до Забарного будь-кого із чотирьох конкурентів по позиції, відчутної різниці не буде.
Лівий захисник. Перша проблемна позиція на сьогодні. Віталій Миколенко настільки виріс у класі, що рівноцінної заміни йому немає. На жаль, футболіст англійського Евертона не так давно отримав неприємну травму.
На фоні Миколенка вихід Богдана Михайліченка здається тривожною опцією. Втім, не варто забувати, що ексзахисник Шахтаря та загребського Динамо теж має досвід у міжнародних матчах. Своєю стабільністю на клубному рівні він залишив позаду Едуарда Соболя і Владислава Дубінчака, яких викликали раніше.
Опорний півзахисник. Ще одна дискусійна тема. На цю позицію претендують троє гравців, але жоден зараз не вражає стабільністю. Тарас Степаненко після травми мало грає в Шахтарі, де потроху вчаться обходитися без нього. Володимир Бражко непогано проявив себе в матчах відбору, втім важко спрогнозувати, чи витримає він психологічно статус основного у відповідальних матчах на Євро.
Сергій Сидорчук Реброва не вразив, адже в березні за відсутності Степаненка жодного разу на поле не виходив. Однак у основний список усе ж потрапив. Березневі ігри довели, що можна ризикнути зробити ставку на Бражка, проте досвідчений капітан Шахтаря може в будь-який момент підстрахувати молодого конкурента.
Центральний півзахисник. Олександр Зінченко, Георгій Судаков, Руслан Малиновський та Микола Шапаренко — кожен із цих гравців має досвід гри на міжнародному рівні та може похизуватися високим рівнем майстерністі. Водночас це гравці різного профайлу, що додає Реброву тактичної гнучкості. Для пасової гри є Зінченко та Судаков, для швидких переходів а атаку — Шапаренко, для стандартів — Малиновський із потужним ударом.
Викликає побоювання лише одне — троє з чотирьох готуватимуться до Євро після травм. На місце в основному списку міг претендувати Віталій Буяльський, проте вже третій тренер збірної не може знайти місця на полі багаторічному лідеру Динамо.
Правий вінгер. Маємо вибір із трьох досвідчених виконавців. Головне питання — чи наважиться Ребров повернути в основу Андрія Ярмоленка. Ветеран збірної має гарну статистику в УПЛ, але Бельгія і Румунія — це не Верес чи Ворскла.
Віктор Циганков своєю грою в Іспанії беззаперечно заслужив статус гравця стартового складу. Півзахисник Шахтаря Зубков свої хвилини також отримає — гнучкість Олександра дозволяє йому грати на обох флангах.
Лівий вінгер. Михайло Мудрик не надто вражає в Челсі, та для збірної України він важливий гравець у будь-якій формі. Зараз у національній команді немає альтернативи технічному та швидкому хавбеку. Ба більше, тренерський штаб уже понад рік не запрошує жодного номінального лівого півзахисника, аби бодай спробувати знайти резервіста.
Останнім був ще Євген Коноплянка, а зазвичай на цій позиції грали Циганков, Зубков чи хтось із центральних півзахисників. Опцією для заміни міг би стати представник Динамо Владислав Кабаєв — він вдало провів весняну частину чемпіонату України, проте наразі він у резервному списку.
Нападник. Атака збірної України досягла того рівня, коли футболіст із чотирма голами, проведеними в матчах Ліги чемпіонів (мова про Данила Сікана) не вноситься до основного списку. Втім, там точно не гірші за "гірника" футболісти. Це й потенційно кращий бомбардир Ла Ліги Артем Довбик — гравець стартового складу, і молода зірка Динамо й лідер гонки перегонів у першості України Владислав Ванат, і Роман Яремчук.
Можливо, виклик останнього ще й міг викликати у когось сумніви, зважаючи на відсутність через травму протягом місяця та низьку результативність. Проте гольовий вихід гравця Валенсії на заміну в грі з Боснією вплинув на подальший статус Романа в збірній. Щодо Ваната, то він має перевагу над Сіканом у грі з м’ячем. Данило ж за манерою гри більше нагадує таранного форварда, якими є наразі більш висококласні Довбик та Яремчук.
Що в підсумку?
Своїм підходом до формування складу Ребров дещо здивував. Зазвичай тренери оголошують список із 30-35 гравців, які в тренувальному процесі доводять своє місце на турнірі. І для підтримання конкуренції це також корисно. Втім, маємо поки лише 26 гравців.
Так, до збірної не потрапили вже згадані Різник, Кабаєв, Буяльський та Сікан. Відсіяв керманич головної команди країни й тих футболістів, які грали під час відбіркового циклу — навіть у резервному списку немає прізвищ Олександра Караваєва, Сергія Кривцова, Єгора Назарини, Олександра Піхальонка. Щоправда, останній довго відновлювався від травми.
За підсумками сезону могли розраховувати на виклик центрхави Шахтаря Дмитро Криськів і Артем Бондаренко, а також Єгор Ярмолюк, який є гравцем основної обойми клубу АПЛ. Однак уваги Реброва дочекався лише останній, та й то — лише перебуванням у резервному списку.
Як бачимо, команда Реброва є більш гнучкою та збалансованою. На кожну позицію, крім лівого захисника та півзахисника, є практично рівноцінна заміна. Такого вибору ще не було в жодного попереднього тренера головної команди країни.
За Шевченка в збірну потрапляли футболісти Динамо, Шахтаря та легіонери. Тоді був великий дисбаланс між основою та заміною, а гравці з УПЛ частенько приїжджали без ігрової практики, програючи конкуренцію в клубах іноземцям. Шукати балансу пробував Петраков, коли запрошував, наприклад, Сергія Булецу, Данила Ігнатенка чи Тараса Качарабу. Втім, більшість з тих, хто були новачками в епоху пана Олександра, у подальшому в національній команді не заграли.
На збільшення кількості обойми вплинуло повномасштабне вторгнення. Провідні клуби УПЛ, втративши частину фінансування та можливість запрошувати іноземців, стали працювати на експорт українських гравців за кордон. Це підтверджують останні трансфери Довбика, Циганкова, Мудрика та інших. На заміну проданим гравцям готують нових талантів.
За кордоном український гравець потрапляє в середовище футболу, де акцент роблять на тактичних побудовах. Це знайшло відображення в грі української команди — помітна ставка на більший контроль та виходи з оборони в атаку через короткий пас.
Наразі збірна України має можливість залучати чимало гравців із досвідом у топлігах та єврокубках. У подальшому кількість вітчизняних футболістів у Європі лише зростатиме — і через потенційні трансфери, і через наявність тисячів українських гравців від 15 до 19 років в іноземних клубах.
Дмитро Климчук, для Чемпіона