Alma mater Левандовського, святкування-легенда і "продовжуйте атакувати" як філософія. Що потрібно знати про Лех
Випадання Шахтарю в 1/8 Ліги конференцій польського суперника оголило несподівану проблему для "гірників".
Шахтар цього сезону проводить домашні єврокубкові матчі в Польщі – використовуючи географічну близькість і розраховуючи на українську діаспору в наших сусідів. Цей розрахунок регулярно виправдовується, але, звісно, не в матчах із польською командою.
З цього приводу турецький Гезтепе навіть запропонував такому близькому завдяки Арді Турану клубу зіграти домашній матч на своєму полі. Фанати вивішували банер "Наш дім – ваш дім", але дозвіл поміняти стадіон від УЄФА так і не було отримано. Шахтар прийме Лех у Кракові.
А вболівальники Леха – це окрема армія. Їй, стандартний жест поваги, в команді присвячений дванадцятий номер, але важливіше, що ультрас "залізничників" регулярно захоплюють яскравими перфомансами.
Причому навіть у виїзних матчах. Ось їхній перфоманс у гостях в Погоні:
Лех уже кілька сезонів поспіль має найкращу відвідуваність в Екстраклясі та, загалом, як ніхто інший вміє перетворювати стадіон на один великий фан-сектор.
Ба більше! У певний момент познаньці стали прикладом навіть для таких досвідчених у справах футбольного хуліганізму людей, як англійці.
"Познань": мода в Англії й навіть нове значення в словнику
У 2019 році до Кембридзького словника було включено слово "the Poznań". Так поважне видання характеризує "святкування футбольних уболівальників, коли їхня команда забиває гол, яке полягає в тому, що всі вони стоять спиною до поля, тримаючись один одного за плечі, та разом стрибають угору і вниз".
Відомими в усьому світі цю традицію зробили фанати Ман Сіті, причому в момент, коли клуб тільки писав свою історію.
У 2010-му, коли "містяни" вперше за тридцять років пробилися в єврокубки через чемпіонат (так-то були участі, але за квотою фейр-плей УЄФА), одним із суперників по групі Ліги Європи став саме Лех.
Фанати "блакитного місяця" запам'ятали цю красиву акцію – і вже за кілька тижнів повторили її у себе. Незабаром це святкування стали робити інші англійські клуби, а згодом ця традиція стала використовуватися по всьому світу.
У різних варіаціях: у Копенгагена, наприклад, після перемог скачуть ще й гравці – повернувшись до вболівальників спиною, американський Шарлотт так починає матчі.
При цьому культом "Познань" стала все-таки в Ман Сіті. Ось, наприклад, 30 тисяч фанатів її роблять на самому Вемблі, у фіналі Кубку Англії:
Не гребує так святкувати сам соліст Oasis і за сумісництвом фанат клубу Ліам Галлахер:
І навіть на третій формі Сіті на поточний сезон відображена ця акція:
Що позначає "Познань"? Достовірно походження невідоме, але найпопулярнішою є версія, що акція відображає бажання висловити протест проти дій клубу, але одночасно підтримуючи команду.
У всякому разі, фанати Бешикташа так свого часу вимагали відставки керівництва... Звісно, подібні танці давно стали розвагою і використовуються без чітких цілей – вже Ман Сіті часів Требла точно не дратував фанатів.
При цьому фанати Леха нагадують про себе і з гіршого боку. Далеко ходити не треба: в останній грі, на стадіоні Відзева вони розгромили туалетні приміщення після програшу.
Краків, у якому Шахтар прийме Лех у "домашній" грі, – місце базування Вісли, ще принциповішого суперника познаньців, тож можна чекати зіткнень і тут.
Щоправда, Вісла давно не грає у вищій лізі – невідомо, в плюс чи в мінус це зіграє в контексті загострення пристрастей.
Не те щоб гравці з країни, яку регулярно обстрілюють, повинні боятися якихось фаєрів і скандувань, але у нас скоро молоді гравці почнуть питати, хто ці люди на трибунах і чому вони співають.
Український футбол уже звик жити без серйозної відвідуваності: сьомий рік минув із моменту, коли кількість людей на трибунах жорстко обмежується, з тих чи інших причин.
Повна протилежність клуб, який, можна сказати, живе заради ультрас, може стати несподіванкою: програш від схожої у всіх сенсах на Лех Легії вже це показав.
Легенди: розгін кар'єри Левандовського та ще однієї зірки Бундесліги
З точки зору успіхів на полі, у "залізничників" можна виділити три сплески. Перший – найяскравіший, у вісімдесяті та на початку дев'яностих.
Тоді Лех виграв п'ять чемпіонств і три кубки за 11 років – більше, ніж за всю іншу свою історію. Сильна команда була і в єврокубках: одного разу Барселона тільки в серії пенальті пройшла її в Кубку кубків.
Зірками тієї команди послідовно були Мирослав Оконскі та Анджей Юсков'як. Першому не пощастило потрапити на зміну поколінь у Гамбурзі, відхід Ернста Гаппеля – але сам факт переходу в Гамбург Гаппеля, одну з найсильніших команд світу, був визнанням топрівня.
Другий став помітним бомбардиром дев'яностих – спершу в лісабонському Спортингу, а потім у менхенгладбахській Боруссії та Вольфсбурзі.
Новий ривок клубу відбувся на початку нульових – зрештою Ман Сіті надихнувся творчістю не аби кого, а команди, яка його обіграла 3:1.
Тоді "залізничники" здійснили, здавалося б, неможливе – вийшли з групи з Ман Сіті та Ювентусом! У тієї команди бомбардиром був відомий латвієць Артемс Руднєвс... Але в самі єврокубки її повернув дехто відоміший.
Саме Лех був командою, яка відкрила світові талант Роберта Левандовського. "Залізничники" повірили у форварда з другої ліги – він їм відплатив 41 голом, допоміг виграти чемпіонат і кубок.
Про його перехід до Боруссії (який відбувся тільки завдяки форс-мажору) на сайті виходив окремий матеріал:
Тоді клуб і зміг вийти на рейки, якими слідує досі. Він відкриває таланти, продає їх у топчемпіонати й поступово зростає. Трохи пощастило з реконструкцією до Євро-2012 місцевого стадіону, але, в будь-якому разі, сучасна епоха – друга найкраща після вісімдесятих в історії клубу.
Руднєвс поїхав у Гамбург за 3,5 мільйона євро. Левандовський, як би смішно це не звучало, коштував команді Клоппа 4,75. Олександр Тонєв, який зовсім не реалізував себе в Європі, коштував Астон Віллі 3,2.
Ян Беднарек, який зіграв більше двохсот матчів за Саутгемптон, перейшов до "святих" за 6, Якуб Камінський – у Вольфсбург за 10, а Якуб Модер – у Брайтон за 11. Збагачувало поляків і київське Динамо: Томаш Кендзьора перейшов за 1,5 мільйона, Тамаш Кадар – за 2,5, а Лукаш Теодорчик – за 4.
Клуб також поповнює трофейний музей. Кадар застав чемпіонство 2015 року, Теодорчик пішов прямо перед ним – а ось Кендзьора застав і його, і титул 2022-го.
Нарешті, з Шахтарем "залізничники" грають у статусі чинного чемпіона: у минулому сезоні вони завоювали дев'ятий титул, утвердившись на п'ятому місці в країні за кількістю перемог в Екстраклясі.
Більше разів перемагали тільки Легія, Гурнік, хожувський Рух і Вісла – щоправда, Гурнік востаннє понад тридцять років тому, а Рух і Вісла зараз навіть не грають у вищій лізі.
Сучасність: "продовжуйте атакувати", форвард підтримав протести
Найважливішим персонажем для сучасного Леха став Нільс Фредеріксен.
Данець, який ніколи не грав на професійному рівні й майже 15 років кар'єри віддав дитячо-юнацькому футболу, багато років поєднував тренерство з роботою в банку. За межі рідної країни першим його виманив саме Лех – уже після чемпіонства з Брондбю у 2021-му році.
Іконічним стало фото Фредеріксена під час важливої гри з Мідтьюлланом. Розуміючи, що гравці його не чують, Нільс написав маркером на невеликій дошці: "Продовжуйте атакувати". Таким вийшов і успіх у Леха: вперед і тільки вперед, головними творцями перемоги стали гравці з атаки.
З огляду на те, що сезон-2023/24 Лех із тим же Фредеріксеном закінчив тільки п'ятим, його успіх можна порівняти з лікуванням – при цьому у випадку з форвардами в самому буквальному сенсі.
Головна зірка і легенда сучасної команди – людина, яку можна переплутати з суперзіркою, шведський форвард Ishak. Щоправда, читається його ім'я все-таки як "Ісхак". Ось так розрізняємо сучасних шведів: якщо батьки переїхали до Швеції з Еритреї, то його прізвище Ісак, а якщо з Сирії, то Ісхак.
Загалом, Мікаель Ісхак проводить у Познані шостий сезон, забив уже 112 голів і скоро може стати найкращим бомбардиром в історії клубу – але сезон-2023/24 провалив через хворобу Лайма. Сезон-2024/25 уже був чудовим – 21 гол і друге місце в бомбардирських перегонах Екстракляси.
До речі, особистий рекорд результативності за сезон Ісхак встановив уже зараз: до березня він забив 22 голи, половину з яких – у єврокубках. І це ще при тому, що в Лізі конференцій він одного разу пенальті не забив.
Важливим партнером Ісхака по атаці став Алі Голізаде, який дуже довго був тягарем команди. У момент трансферу він став найдорожчою покупкою в історії клубу – і довго здавалося, що "залізничники" пішли неправильним шляхом, заплативши Шарлеруа 1,8 млн євро.
Голізаде дуже допоміг у чемпіонський сезон: голами, асистами, дриблінгом; у поточному сезоні він багато пропускав через травму, але тепер готовий. Щоправда, зараз у нього проблеми іншого роду.
Голізаде – іранець, і ви самі розумієте, які речі сьогодні займають думки кожного представника цієї нації. Алі публічно підтримав протести проти влади, але складно сказати, як щоденний форс-мажор позначиться на роботі конкретного гравця.
Яремчук Ліверпулю забивав навесні 2022-го, але так буває, звичайно, не у всіх... Грає, у всякому разі, Голізаде, як і раніше, в основі й асистом проти Ракува відзначився вже в березні.
За всіх заслужених компліментів, Лех – команда, яка грає в Лізі конференцій тому, що програла кваліфікацію Генку і Црвені Звезді (2:4 і 3:6 за сумою матчів відповідно).
Важливу роль у чемпіонстві зіграв португальський плеймейкер Афонсо Соуза – і його продали вже влітку в Самсунспор за 3 мільйони євро.
Лех намагається, і до Ісхака, наприклад, під'їхав в атаку ще один швед, Лео Бенгтссон, – але поляки в будь-якому разі залишаються суперником іншого класу, якщо порівнювати з Шахтарем.
Треба проходити.