Динамо – без золотого дубля, Шахтар – у Лізі Європи: підсумки фіналу Кубку України
Фінал Кубка в Житомирі, що називається, відгримів. Шахтар врятував сезон, у Динамо точно не буде золотого дубля. "Класичне" вийшло в класичному стилі: з боротьбою, емоціями, сутичками... Утім, про все по черзі.
Шахтар економив сили перед вирішальним матчем сезону
Дивно, але за часів, коли національні кубки значать дедалі менше й менше, а тренерів звільняють, попри перемогу в них, фінал Кубку України справді набув для Шахтаря виняткового значення.
Перемога у вирішальному матчі турніру приносила "гірникам" місце в Лізі Європи і майже гарантовано відразу в стадії ліги. Це, по-перше, просто набагато простіший старт сезону, а по-друге, це впевненість, що якесь завдання-мінімум Шахтар виконає.
Здається, що кваліфікація ЛЄ – це планка, яку команда такого класу повинна проходити в будь-якому стані, але в поточному сезоні у відборі вилетіли, наприклад, австрійські Рапід і ЛАСК, сербський Партизан, грецький Панатінаїкос. Чи впевнені ви, що Шахтар сильніший за всі ці команди?
Ось Пушич і заощадив сили перед вирішальною грою сезону. Судаков, Матвієнко, Різник – мабуть, три найкращі українці в цьому Шахтарі, вони вийшли з перших хвилин на фінал Кубку, але не зіграли жодної секунди проти Зорі. Це, звісно, справа самих "гірників", як використовувати ресурс, але з таким підходом не потрібно дивуватися, що Шахтар уже фактично гарантував собі найгірший у XXI столітті результат у чемпіонаті.
Динамо водночас зробило порівняно з останнім матчем чемпіонату лише одну заміну. Михавко замінив Біловара – звичайна ротація. Але не забиваємо, що кияни мали свій чит-код: вони з Поліссям пробігли на 14 кілометрів менше, ніж зазвичай.
Ярмоленко відіграв, як справжній лідер
Є байка про легенду грузинського футболу, який грав прощальний матч – і зіграв його так, що випадковий глядач здивовано запитав: "Якщо він іде, то чому залишаються всі інші?!".
Байка настільки легендарна, що навіть персонажам приписується різним (Михайлу Месхі та Славі Метревелі), і, найімовірніше, такого насправді не було, але Ярмоленко відіграв так, що змусив вимовляти приблизно ті самі слова – упевнений – тисячі людей.
Команди насправді погано грали в атаці. Можна для галочки похвалити оборону, але, в першу чергу, "просто" Ванат, Кевін і багато інших провалили гру. І в цій ситуації величезний досвід матчів Андрія проти Шахтаря зіграв свою роль.
Більярдний удар Ярмоленка був лише вишенькою на торті. Головні його дії – це робота на полі за двох, до власного штрафного. Проти Шахтаря, який знову став бразильським, великий обсяг роботи – за визначенням козир.
Але вирішальна дія є вирішальною дією. Ярмоленко відмінно відкрився і більярдним за точністю ударом вразив кут воріт. Тут, до речі, заслуговує на похвалу Дубінчак – і заодно помітно, чому менше грає Вівчаренко. Владислав краще допомагає атаці...
Але це, чесно кажучи, має мінімальне значення, якщо згадати, як погано проявили себе у вирішальному матчі Ванат, Кабаєв, Буяльський. Гравець із футбольним інтелектом топрівня у Динамо на полі був один – і розлучатися з ним буде просто нерозумно.
З іншого боку, Андрій міг тому й старатися як востаннє, що все для себе вирішив.
Шахтарю знову допомогла глибина складу
Судаков віддає розрізну передачу, Аліссон останню, Еліас замикає – так, напевно, і припускали атаку мрії Палкін і Срна. Ось тільки на полі разом усі троє провели тільки 26 хвилин – і точно не можна упередженістю тренера пояснити їхні проблеми з ігровою практикою.
Так, Судаков після травми не готовий грати 120 хвилин – але двоє бразильців просто програють конкуренцію, грають нестабільно. З іншого боку, із заміни це посилення рівня "luxury" – і завдяки таким гравцям, як Еліас з Аліссоном, овертайм залишився за Шахтарем.
Враховуючи, що втретє поспіль матч плейоф Кубку України Шахтарю довелося грати з овертаймом, можна сказати, що трофей дістався через кров, піт і сльози. Давно трофей не був такою мірою трудовим, із боротьбою до шостого пенальті у фіналі. Там усе-таки дався взнаки клас: Різник, яким би молодим не був, усе ж грає в основі топклубу довше, ніж Нещерет.
Класичне хамство
Варто було забити Еліасу, як стадіон заповнився "димом" від піротехніки. Фанатам, звісно, можна спробувати поставити в провину таку поведінку, але це має мало перспективи, поки гравці самі поводяться не по-джентльменськи.
Ванат мав отримувати другу жовту, коли за секунду після "гірчичника" за штовханину з Марлоном він знову свідомо атакував суперника – але Марлон за удар Ваната по нозі в абсолютно не ігровій ситуації мав отримувати червону.
Прикро, що такі матчі псуються через невміння гравців тримати себе в руках. Якщо в когось усередині багато агресії, її завжди можна виплеснути у вигляді донату на ЗСУ. Начебто "класичне", як весілля, без бійки не рахується, але у воєнний час від цієї традиції можна було б і відмовитися.
