Перший матч Блохи, або як Ліонель Мессі дебютував за дорослу Барселону
16 жовтня – назавжди особлива дата для уболівальників Барселони, бо як інакше?
Саме в цей день у 2004 році Ліонель Мессі у віці 17 років 3 місяців і 22 днів вперше зіграв за клуб в офіційному матчі.
Та ще й якому!
Це було дербі Каталонії, і навпроти впирався чіпкий та непоступливий Еспаньйол.
Чемпіон розповідає про день, який змінив історію футболу, а також події, що йому передували.
***
Особливість легендарних моментів у тому, що присутні не здогадуються про їхню легендарність.
Лише потім, після років чи десятиліть, настає прозріння.
Чорт! Це ж я! Я був там!
Десь таке відчуття накриває агента Орасіо Гаджолі, коли його просять згадати, з чого все почалося.
"17 вересня 2000-го я був в аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Лео було 13. Він мав прилетіти з батьком Хорхе та моїм компаньйоном Фабіаном Сольдіні. Трохи раніше ми домовилися про його випробувальний термін в Барселоні з Мінгельєю..."
Хто такий Мінгелья?
О, ви нічого не знаєте про Барселону, якщо не чули це ім’я!
Жузеп Марія – жива легенда. Можливо, перший професійний скаут. Той, хто привіз на "Камп Ноу" Дієго Марадону, проїхавши Буенос-Айресом на броньовику, а пізніше випив не одну літру сливовиці з болгарськими партійними босами заради Христо Стоїчкова.
"Мінгелья сказав, що цей хлопець дуже схожий на Марадону. Але я подумав, що мене обманули. Такий малий", – сміється Гаджолі.
Але на початку було не до сміху.
***
Барселона-бо якраз втрачала кройфіський шарм. Проєкту не було, найкращі розбігалися.
Це тоді Флорентіно Перес "викрав" Луїша Фігу, оформивши зраду століття.
Це тоді Жозе Моурінью махнув рукою і поїхав робити ім’я в Бенфіку.
Ну, і це саме тоді помічник президента Жоана Гаспара Карлес Решак, як завжди, спізнився на щось важливе – цього разу, на перегляд Мессі. Лео вже 10-15 хвилин возив захисників, коли на трибуну прийшов той, заради кого це влаштували.
"За 2 хвилини мені все стало ясно. Ми мали підписати цього хлопця вже зараз. Це було просто. Будь-хто сказав би те саме".
Ох і почалася тоді епопея!
Оформити 13-річного іноземця в 2000-му було майже нелегально.
Для прикриття батькові дали в клубі роботу і зарплатню, щоб він міг зняти квартиру поблизу стадіону, адже міста вони не знали. Також клуб закупив Мессі гормони росту – це ще по 1000 євро в місяць. Не вистачало головного – контракту.
В якийсь момент геть позбавлений інтуїції Гаспар спитав – а на біса це? Заради якоїсь дитини?
Тим часом Перес вже пронюхав про Мессі, і Хорхе це передали.
14 грудня 2000-го той покликав Решака у тенісний клуб "Помпея", де поставив питання руба. Сидів на тій зустрічі й Гаджолі.
І ви анічогісінько не знаєте про Барселону, якщо не чули про ту підписану Карлесом серветку прямо там, за столом:
"Я, Карлес Решак, технічний секретар ФК Барселона, незважаючи на існування деяких протилежних думок, зобов’язуюся підписати Ліонеля Мессі, якщо будуть виконані технічні умови".
Дата, підпис.
Гаджолі зберіг серветку на пам’ять, а в 2024-му продав на аукціоні за 762,400 фунтів стерлінгів. Хто її власник тепер – невідомо.
Зате достеменно знаємо, що більше Реал на Мессі не претендував ніколи.
***
Надто вже швидко Лео завойовував Іспанію.
Великий парадокс ери Гаспара – поки дорослі ганьбилися і обходилися без ЛЧ, у Ла Масії відбувалося щось особливе.
"В одному з матчів ми вели 3:0 на 3-й хвилині. Я повернувся до помічника і сказав – і що ми їм скажемо в перерві? Як мотивувати хлопців, які й так виграють 8:0?" – бідкався Тіто Віланова.
Нещасний Тіто, що успадкував велику команду Пепа у 2012-му, а вже за 2 роки його з’їв рак.
Бідолаха.
І ви геть нічого не знаєте про Барсу, якщо не чули про "Клас’87", який під орудою Віланови вигравав матчі по 20:0.
Перш за все, у них був Бос, що вимахав під два метри і захищав малих на полі. Усі знали, що його дідусь Амадор – ексвіцепрезидент клубу, а живе сім’я в розкоші, проте він не задавався. Бос – це Жерар Піке.
Ще був хлопчина з Матаро, де згодом виріс і Ламін Ямаль. Він постійно дратував Віланову тим, що займав "неправильну" позицію в півзахисті, але м’яч щоразу потрапляв саме до нього, і команда сміялася. Звали нахабу Сеск Фабрегас.
Ну, і Мессі, звісно ж, якого за зріст прозвали Блохою.
Потім казали, що іспанці намагалися Лео натуралізувати, але без шансів. Патріот.
"Я пам’ятаю, ніби це було вчора. Ми сиділи з CD-плеєрами в руках. Лео розповідав про Аргентину і завжди включав їхню музику в стилі кумбія, а я включав йому іспанське", – каже Віктор Васкес.
Йому теж в житті не пощастило. Ледве піднявшись до дорослого складу Віктор порвав хрести – і далі тягнув хіба що рівень Брюгге.
З іншого боку, навіть це краще за Сіто Рієру, чиїм піком став Чорноморець. Ага, він теж з класу`87!
У 2001-03 вони не програли жодного матчу ніде й нікому. Ба більше, та Барса стала єдиною, хто коли-небудь виграв чемпіонат U16 з командою U15.
Вже тоді про Мессі ходили чутки, що нагадували давньогрецькі міфи. Здавалося, ніби він може все.
4 травня 2003-го – остання гра класу разом. Матч Маски.
Перед фіналом Кубка Каталонії Мессі зламав вилицю, тож лікарі Барси вручили йому виріб, який раніше виготовили для Карлеса Пуйоля. Ви хоч уявляєте, наскільки він був завеликим?! Помучившись 10 хвилин, Лео викинув маску геть і забив двічі.
"Він сказав, що хай краще його доламають, але грати так він не може. Ми замінили й в перерві від гріха подалі. А матч виграли 4:1. Того дня я зрозумів, що для Лео це вже не гра, а робота", – пригадує ще один тренер з Ла Масії Алекс Гарсія.
Прискорене вийшло введення в доросле життя, так.
***
А там і друзі дитинства пороз’їжджалися, бо в ньому так все влаштовано.
Коли Арсенал вийшов на Фабрегаса, той не вагався. І навіть Піке з родичами-сосьос обрав для себе Ман Юнайтед.
Один Мессі залишився і марив дебютом за основу – та так, що в керівництва вибору ніякого не було.
Спершу це влаштували неофіційно.
Ви нічого не знаєте про Блоху, якщо пропустили той товарняк з Порту в листопаді 2003-го. Була якраз міжнародна пауза, і "Дракони" відкривали оновлений до Євро "Драгау". Барсі виявили честь, запросивши на церемонію, а оскільки основа була в збірних, то Франк Райкард взяв з собою молодь.
Щодо Мессі в нього навіть суперечка вийшла з директором Чікі Бегірістайном.
"Нам треба оцінити, що він може, так? Сподіваюсь, його не зламають. Це ж лише товариська гра", – відбивався нідерландець.
Трохи раніше Франк мав бесіду з тренером Барси-Б Пере Гратакосом, який радив "ставити Мессі будь-куди" – і його це гризло.
Він хотів зрозуміти.
Ну, і зрозумів.
Вийшовши на 75-й хвилині за рахунку 2:0 на користь Порту, 16-річний Лео створив два гольові моменти проти найкращої в моменті оборони Європи.
"Боже всемогутній, ти це бачив? В 16 років! Як таке можливо? Треба поставити його до Роналдіньйо!" – лепетав Райкард асистенту Хенку тен Кате.
Навіть дивно, що з офіційним дебютом після того він чекав цілих 11 місяців.
***
Згодом і Франк, і Чікі, й інші стверджували, що дуже боялися поспішити і загубити все.
Мабуть, це правда.
Лео був фантастично не готовим до життя – навіть до перукаря не ходив, поки не відвів Роналдіньйо!
Його перший власний дім – теж справа рук бразильця, що нарадив гарну місцину.
"Ми робили все плавно, щоб у Лео не було зайвого тягаря. Тим вечором перед дербі я смутно пам’ятаю, що вся група зустріла його захоплено й підтримувала. Особливо Ронні, який казав, що бачить в ньому щось особливе. Лео був ще дуже сором’язливим", – пригадує асистент Райкарда Еусебіо Сакрістан.
Надворі ж було 16 жовтня 2004-го.
На трибунах "Корнельї" зібралися усі – Гаджолі, Решак, Мінгелья, Віланова, Алекс Гарсія і ще купа селебріті, які пронюхали про те, що станеться.
Дебют!
Чи можете ви називатися "куле", якщо не знаєте хоч когось із того складу Барси? Вальдес на воротах; Белетті, Олегер, Пуйоль та ван Бронкхорст у захисті; трохи вище – Рафа Маркес. Хаві та Деку – в центрі поля. І атака – Роналдіньйо, Ето’О та Генрік Ларссон.
Низка великих майстрів чинила їм спротив і на іншому кінці поля – Іван Де Ла Пенья, Маурісіо Почеттіно, Максі Родрігес, Рауль Тамудо.
Справжнє дербі!
І хоча Деку забив Еспаньйолу вже на 9-й хвилині, надалі "Папуги" вперлися, гра виходила бойовою.
"Я нічого не чув про Лео в Росаріо, але почув багато вже в Барселоні. Всі говорили про хлопця, що росте в Ла Масії. Я тоді ще подумав: ого, два уродженці Росаріо в такому матчі", – пригадує Максі.
Райкард, однак, далі був дуже обережним і дав Мессі лише 9 хвилин, які той витратив, природньо, на дриблінг і проходи, ніби у класі’87.
Ніякого збентеження чи пієтету до старших .
"Це було певною мірою анекдотом, але склалося враження, що він робив з ними усе, що робив на тренуваннях. З тією-самою легкістю!" – пригадує Сакрістан.
І навіть тренер "Папуг" Мігель Анхель Лотіна невдовзі після 0:1 визнав: "Хоча це тривало лише кілька хвилин, було одразу помітно, що він інший".
Ось і все. Сигнал "на старт!" прозвучав.
Лише одній людині це не сподобалося. Невідомий загалу юридичний радник Еспаньйола подав скаргу – типу, Барса перевищила ліміт на легіонерів. Він явно не цікавився грою, інакше б знав, що Мессі прибув у 13 років і під правило не підпадав. Звали юриста Хав’єр Тебас.
І ви нічого не знаєте про Ла Лігу, якщо вперше про нього зараз почули.
***
Ну, а Лео ще до завершення сезону-2004/05 забив дебютний гол в Ла Лізі – авжеж, з пасу Роналдіньйо.
Далі того ж літа були тріумф на чемпіонаті світу U20; виступ на Кубку Гампера, де Фабіо Капелло просив оренду, а Райкард вголос сміявся...
Ну, і загалом, велич.
Її неможливо помацати чи описати словами – вона просто є.
21 рік минув, а велич Мессі лише множиться, росте, посилена ще й винятковим довголіттям, адже й сьогодні 38-річний Лео забиває, віддає, думає про новий Мундіаль.
Може, й поїде, хтозна?
Гаджолі-от готовий тепер повірити в усе, що завгодно. Пригадуючи старі часи, агент не стримує сльози щастя:
"Він монстр. Унікальний. Він перевершив очікування кожного з нас. А між іншим, Решак був єдиною людиною, яка дійсно хотіла його в Барсі, боролася за його підписання. І подивіться, де зараз Мессі..."