Легенда Зорі, "колишній" із Шахтаря і просто метр: хто має стати новим тренером Динамо?
Те, про що говорили всю осінь, сталося. Програш Омонії переповнив чашу терпіння керівництва Динамо: у ніч із четверга на п'ятницю Олександра Шовковського було відправлено у відставку. На найближчий матч із Полтавою команду виведе тренер Динамо U-19 Ігор Костюк.
"Чемпіон" вирішив проаналізувати найбільш реальні кандидатури на посаду нового головного тренера.
Юрій Вернидуб
Що говорить на його користь.
Скажу чесно: мені не дуже зрозуміло, чому такий тренер саме за поточних умов сидить без роботи вже півроку.
Вернидуб має чудовий послужний список. Історичний відрізок із Зорею, коли луганчани під його керівництвом вийшли на новий рівень: брали медалі, продавали Луніна до Реалу, підписували гравців того рівня, про який раніше й не мріяли. Не менш історичні дні в Шерифі, коли команда єдиний раз у своїй історії вийшла до Ліги чемпіонів – і обіграла там Реал, не говорячи про Шахтар. Потім повернення від такої розкоші в Україну 24.02.2022, простим рядовим на фронт – і коли його направили тренувати до "президентського" клубу, бронзові медалі з командою, яка й у першу п'ятірку за ресурсами не входила.
До речі, останній твіст його кар'єри може допомогти Динамо й за межами поля. Не секрет, що брати Суркіси сильно втратили вплив останніми роками. Не нам шкодувати людей із фракції ОПЗЖ, а раніше з "київської сімки" – але таке запрошення, людину, яка з найкомфортнішого Шеріфа (він у перший день повномасштабного плейоф Ліги Європи грав) поїхала "на нуль", могла б допомогти керівництву Динамо хоча б частково відбілити репутацію.
Що може завадити.
Проте Вернидуб вже півроку без роботи. Після закінчення сезону-2024/25 він залишив Кривбас, це все знали заздалегідь, за цей час тренерів встигли поміняти більш-менш всі – він все ще у творчій відпустці. Шахтар вирішив за краще покликати відвертого початківця Турана, Полісся – Ротаня, ЛНЗ – Пономарьова, а Вернидуб лише накидається у прямому ефірі на Віктора Вацка за інсайди, що ЛНЗ та Полісся йому відмовили.
Можливо, проти нього грає його авторитаризм. Будь-яке місце, де він працює – це саме команда Вернидуба, спаяна ним виключно за його світоглядом. Для Юрія Миколайовича початком роботи може бути вимога вигнати одних п'ятьох гравців, взяти інших п'ятьох – і навіть якщо ці нові п'ять виявляться класними, у великих клубах, з довгими контрактами, так не роблять. Особливо так не роблять у київському Динамо: Суркіси в певний момент не стали підлаштовуватися під Хітцфельда, що вже говорити про Вернидуба.
Крім того, можливо, що Вернидуб просто чекає на дзвінок зі збірної – їй, зі своїм бекграундом, він підходить ідеально.
Ігор Йовічевич
Що говорить на його користь.
Цікаво, скільки разів в останні пару років боси Шахтаря шкодували про своє бажання розлучитися з Йовічевичем. В абсолютно екстремальних умовах, коли "гірники" за зиму 2022-го втратили 7-8 гравців основи, хорват зміг привести їх до чемпіонського титулу. Це недооцінюють, але, мабуть, жодне чемпіонство Шахтаря в історії не було настільки сенсаційним: Ігор довів, що цей клуб може перемагати й українським складом.
Найважливішим козирем Йовічевича був розвиток талантів академії: Мудрика, Судакова, Бондаренка. Зараз Динамо це найпотрібніше: так і Ярмоленко з Буяльським трохи грати залишилося, а без них краще навіть не думати про майбутнє. Йовічевич давав результат у різних умовах: на даний момент він зібрав чемпіонські титули України, Болгарії та Хорватії. Він тактично дуже сильний: бив і РБ Лейпциг (зараз це виглядає вже зовсім фантастикою для нашого футболу), і Ренн, і Динамо, граючи дуже по-різному.
Що може завадити
Він раніше тренував Шахтар. Жарт – як ми з недавніх пір дізналися, робота в таборі головного ворога не заважає запрошенням до Динамо. Навіть у набагато ситіші часи, без обстрілів Києва та з місцем у Верховній раді, Суркіси наважилися запросити набагато більш знакового для Шахтаря фахівця. Зараз, коли Йовічевіч уже три команди встиг прийняти після "гірників", саме питання так не стоятиме.
А ось те, що у нього три різноманітні тренерські досвіди за два роки, напружує. Йовічевич тренує з 2014-го, його старт у Карпатах пам'ятають дуже багато українців – і, якщо не брати до уваги роботи з різними молодіжками, найдовше він затримався у... Дніпрі-1! Не дивуйтеся, якщо ви не пам'ятаєте його епоху: Ігор відпрацював лише півтора сезони.
Останнім часом і країни постійно змінюються. Рік у Шахтарі, рік у Саудівській Аравії, рік у Лудогорці – зовсім нещодавно тренер підписав контракт із польським Відзевом. Навіть якщо не порушувати питання, що Йовічевича треба якось переманювати з Польщі – людина, яка так часто змінює місця роботи, майже у будь-якій професії викликає підозри вже одним цим.
Та й загалом, коли в Динамо працював іноземець? Газзааєва з Сьоміним не згадувати – для братів Суркісів Сабо був ментально не такою близькою людиною, як ці росіяни. Луческу, звичайно, за 15 років в Україні теж став своїм – не кажучи про те, що він теж народився і виріс у країні соцтабору, тобто теж був близьким до динамівських босів. Йовічевіч звик до іншого стилю управління – а він у Динамо зараз дуже відрізняється навіть від Саудівської Аравії. Приблизно так само можна парирувати варіанти (якщо їх хтось розглядає) із ван Леувеном, Бартуловичем, Любеновичем і т.д.
Роман Григорчук
Що говорить на його користь.
Приємно, коли тренер сам вкладається у піар. Автобіографія Григорчука називається "Чемпіон трьох країн" – і він справді приводив до титулів Вентспілс у Латвії, Астану у Казахстані та солігорський Шахтар у Білорусі.
Люблять його, звісно, не за це. Григорчук повернув Одесу на мапу футбольної України: зробив клуб, який десятиліттями страждав на дні, вилітав із Балем та Блохіним, колективом, який побоювалися всі. Шкода, що з титулами не склалося, але перемоги над ПСВ та Динамо на виїзді, плейоф Ліги Європи, фінал Кубка України багато варті.
Що може завадити.
Зараз кар'єра Григорчука переживає круте піке: із трьох останніх клубів його звільняли за незадовільні результати. З ЛНЗ він працював ще на початку року – і виграв лише два матчі з тринадцяти. Можна було говорити, що йому не дали часу, але, як бачимо, призначення до Черкас не статусного навіть за місцевими мірками Пономарьова миттєво підняло команду на друге місце.
До цього у Романа Йосиповича було нуль перемог у дев'яти матчах у Нефтчі та абсолютно посереднє повернення до Чорноморця. Григорчук системний тренер, для реалізації його ідей потрібний час, посилення, терпіння – і, при цьому, 2025-го немає жодної гарантії, що це принесе успіх.
Мирон Маркевич
Що говорить на його користь.
Легенда, зірка, не побоюсь цього слова – метр тренерського цеху України. Його Металіст був найсильнішим в історії, його Дніпро дійшов до фіналу Ліги Європи. Мирон Богданович так і не дочекався запрошення до збірної, йому елементарно не пощастило, що футбольні Дніпро та Харків, де він залишив по собі добру пам'ять, переживають важкі часи – але на свій last dance він заслужив. Колись брати Суркіси довірилися визнаному топу, повернули його з Кувейту – і це принесло Динамо кращі часи за багато років.
Що може завадити.
За останні 10 років у Мирона Богдановича один сезон роботи і той у Першій лізі. Можна по-різному ставитися до Лупашка, але ставка на нього (звичайного тренера-початківця) надала "левам" моментальний буст, додала варіантів в атаці. Маркевич дарує дисципліну та порядок, а на фінальній третині його гравці мають вигравати матчі самі. За всієї поваги, він заходив у ступор і не міг нічого виграти з Шав'єром, Сосою і Тайсоном – що він може показати з Кабаєвим, Герреро та Волошиним?
Ігор Костюк
Що говорить на його користь.
Але головним претендентом на посаду тренера має залишатися той, кого призначили "в. о." Найкращі результати Динамо в останні 15 років показували люди, яких так само "підвищували": Сергій Ребров та Олександр Шовковський. Більше того, і найкращу гру показували вихованці академії: Миколенко, Забарний, Ванат. Динамо зараз не готове витрачати багато, йому потрібний провідник з академії в першу команду – і хто, як не екстренер молодіжки, впорається з цим найкраще?
Що може завадити.
Костюк працював у молодіжних командах довго (якщо точно: загалом 13 років). Можливо, надто довго, щоб адаптуватися до нових умов. Костюк дуже емоційний – на рівні УПЛ навіть не може йтися про те, щоб поводитися так само. Турнір, природно, теж складніший і конкурентніший: тут із двозначним рахунком ніхто нікого не перемагає. Костюку випав шанс всього життя, і тільки від нього залежить, чи скористається він ним.
