Сич та Крупський ні до чого. Що не так з трансферною політикою Динамо
Вже наступного тижня лідер УПЛ проведе черговий матч у основному раунді Ліги Європи. Та до гри з турецьким Галатасараєм уболівальники київського Динамо бажаних змін у складі "біло-синіх" можуть не дочекатися. Ба, навіть більше – є всі передумови казати, що керівництво та тренерський штаб столичного клубу наступають на знайомі за попередніми роками граблі.
Чемпіон аналізує кадровий стан та вибір найтитулованішого клубу у вимірі залучення свіжої крові для жаданого покращення гри та результатів. Й ділиться своїми думками з читачами.
Молодість як недолік
Щоб виконувати поставлені перед командою цілі, колектив має оновлюватися. Саме для того, щоб ця аксіома перетворювалася в реальність, у футболі дозволяється підписувати нових футболістів за гроші у відведений період, а також посилювати склад вільними агентами у будь-який час. Динамо такими можливостями нехтує не перший рік.
Залучення ресурсу з молодіжної команди – гарна спроба поліпшити загальний рівень та глибину складу. Однак лише за тих умов, коли під рукою є дійсно перспективні "зірочки", які не сьогодні-завтра засяють значно яскравіше. Ставка на своїх вихованців як основний вибір Динамо у останні роки заслуговує уваги й поваги, однак за винятком Тараса Михавка, який дійсно увірвався в першу команду киян з розгону й без розкачки, вдалих прикладів за останні 12 місяців не знайти. Крім того, головним недоліком такого підходу був, є і буде фактор часу – очікувати, що молоді футболісти зможуть відповідати рівню завдань клубу, який прагне постійно перемагати бодай на внутрішній арені, не варто. Максим Дячук, Костянтин Вівчаренко, Максим Брагару, Крістіан Біловар, не кажучи вже про Матвія Пономаренка, який в умовному Динамо-1 після підвищення відверто загубився, своїми виступами змушують перебування в головній команді киян ставити під великий сумнів. За таких умов звернення до ринку як єдино можливого варіанту виправлення ситуації – неминуче.
Наявність відвертого баласту в команді
Втім, не краща ситуація і з досвідченими футболістами. З настанням 2025-го з Динамо попрощався Олександр Андрієвський. Його, а також Володимира Шепелєва, якого серед "біло-синіх" рахувати все ще треба, варто називати справжнім символом безглуздості перебування конкретного футболіста на контракті в клубі.
Як Андрієвський, так і Шепелєв були щонайбільше футболістами ротації не один рік поспіль, а ККД від їх дій на полі неважко порахувати навіть школярам – обидва у переконливій більшості випадків ставали заручниками давно посереднього рівня, від чого страждав загальнокомандний малюнок гри. Та коли за підсумками літньої кампанії Динамо залучило у центральну зону одразу трьох нових виконавців, рахуючи не тільки новачків, а й Миколу Михайленка, який повернувся із оренди, питання доцільності подальшого використання обох постало руба. Та в підсумку обидва залишилися в команді ще на півроку, й очікувано якщо не опинялися поза заявкою на матчі, то полірували лаву запасних. На двох Шепелєв та Андрієвський награли аж 461 хвилину, а перший з'явився у грі лише раз, і зустрівся з м'ячем рівно стільки, скільки дозволила стрілка годинника, яка відраховує 60 секунд(!). Інша загадка – звідки взагалі взявся в Динамо такий хлопець, як Беніто, що виявився непотрібний і значно менш "примхливій" Зорі, та це окрема тема для розмови.
Залишаються питання й до виконавців, з якими в Динамо розлучатися, схоже, не збираються. Такі гравці, як Владислав Дубінчак та Олександр Караваєв у своєму розвитку або відверто зупинилися, або кращі роки залишили позаду.
Запрошення нових футболістів: коли очікування вперто розходиться з реальністю
Нині на перегляді в Динамо перебувають Богдан Слюбик та Іме Окон. Крім того, "біло-сині" втратили можливість підписати Іллю Крупського та навряд чи залучать до команди Олексія Сича. Таким чином, правий фланг оборони, проблемність якого де-факто була визнана самим зверненням до можливого підсилення ззовні, може стати більш ніж вірогідною і черговою головною біллю Олександра Шовковського вже незабаром.
Здавалося б, робити висновки про профпридатність потенційних новачків рано. Однак з урахуванням останніх дій киян на ринку влітку міркування можуть напрошуватися навіть передчасні. Динамо підсилилося добре кількісно, однак якості у підсумку отримало значно менше, ніж розраховувало. Поява в команді Браяна Себальйоса так і лишилася загадкою. До останнього не покидало враження, що Шовковський новачка вже Форталези не сприймав з першого дня його перебування в Києві, а травми футболіста, який у відведені йому 4 матчі в складі Динамо насправді виглядав щонайменше не гірше конкурентів за позицією, стали лише зручним приводом для прощання. Вже згаданий Брагару виглядає явно слабшим усіх реальних та потенційних конкурентів, і поки відверто розчаровує. Потенціал Едуардо Герреро не викликає сумнівів, однак поки він точно не в своїй "тарілці". Чи причиною тому відсутність повноцінних літніх зборів з командою, чи Герреро Динамо банально не "підходить" – дізнаємося вже в другому колі змагань. На виході відносним підсиленням спроможностей стали лише ексдніпряни Олександр Піхальонок та Валентин Рубчинський, та й ті з різних причин – лише частково. Одразу 3 "двійки" й лише "задовільно" у 2 випадках з 5 – підсумок, який щодо підходів на трансферному ринку варто називати близьким до провалу.
Щоб рухатися вперед, треба вміти визнавати відверті помилки. Та чи врахували в таборі "біло-синіх" уроки останніх бодай півроку життя клубу – величезне питання, яке має всі ознаки риторичного.