Товариський за нещастям матч. Думки за мотивами гри Україна – Албанія
В останній день березня збірна України з футболу в товариському матчі обіграла збірну Албанії.
"Чемпіон" підбиває швидкі підсумки гри.
Чи були більш непотрібні матчі в історії збірної?
Я серйозно запитую, якщо що. Будь-які інші товариські матчі грали не в ситуації, коли вже на наступну гру, досить імовірно, збірну виведе інший тренер. Так, безумовно, може і той самий, але така невизначеність тільки знижує мотивацію, а не підвищує її.
З дуже-дуже великою ймовірністю Андрій Шевченко та його команда (до якої входить, наприклад, такий віцепрезидент, як Сергій Ребров) ще не знають, хто тренуватиме збірну з літа. Вернидуб, Мельгоса чи Гвардіола – кого б не призначили, він працюватиме, у кращому разі, з літа, і цей матч не факт, що подивиться навіть.
Сергій Ребров
Про якісь "висновки" навіть говорити смішно. Довбик взагалі не грав у цьому матчі – його потрібно зі списку збірної викреслювати заради Яремчука? А Матвієнка заради Сарапія? І так далі.
Будь-які висновки потрібно ділити на 10, якщо не на 100. Найближчі матчі не те що ПСЖ і Брентфорда, а Полісся і Динамо важливіші – і не тому, що хтось "зажерся", а за простою людською логікою.
І це ми ще не говоримо про мотивацію суперників. Останніми роками дедалі гучніші розмови про скасування на чемпіонатах світу матчу за третє місце. Важко людям через пару днів після драми (а програш півфіналу ЧС – це, безумовно, драма), і нормою стають ігри дублюючих складів.
І це гра за медалі – тут же підопічні Реброва і Сілвіньо отримали драму (Малиновський уже точно не зіграє на ЧС, можете уявити, як йому було прийняти це) без надії на будь-який втішний приз.
Тому цього разу зафіксуємо прості статистичні дані.
Дебют Сарапія
Дивно, що захисник, який дивом чемпіоном із Дніпром-1 не став (та й у Поліссі вже давно), проводить перший матч за національну команду за місяць до 27-річчя.
Відіграв Едуард добре, але така статистика – мільйонний докір Реброву. Може, Сарапій і в інших матчах став би в пригоді?
Класний матч Різника
Зовсім закрити збірну, якій у Лізі націй програвали домашній матч, не вдалося – і у вирішальних епізодах класно проявив себе Різник.
Третій воротар збірної шанси отримує зовсім рідко, і у свої 27 зіграв тільки четверту гру. Теж, у принципі, привід виразно подивитися в бік тренера – нехай і менший. Трубін, безумовно, за збірну грає класно.
Дмитро Різник
Гуцуляк чіпляється за кожен шанс
Хтось ще пам'ятає, що вінгера Полісся не заслали взимку в дубль тільки через збірну?
Що ж, виходить, що Буткевич змінив гнів на милість заради переможного голу в нікому не потрібному матчі. Але у випадку з Олексієм навіть глузувати не хочеться. Шість голів і три асисти в 16 матчах, майже жоден з яких він повністю не провів – це великий внесок.
Гуцуляк любить збірну, він хоче в ній залишитися – і це треба використовувати. Один із найсильніших складів збірної серед найкращих бомбардирів тримав Сергія Назаренка, який приїжджав до "головної команди", незважаючи на будь-які проблеми в Дніпрі, – ця збірна теж не повинна гребувати переможним.
Але головний висновок, усе ж таки, на початку матеріалу. Здорово, що цей відрізок вдалося закінчити на мажорній ноті – але це має бути саме кінець. Кінець, а не безглузді спроби видати матч із мотивацією всіх учасників нижчою, ніж на деяких двосторонках, за повноцінний успіх.