Contra spem spero. Чи зможе Ворскла повторити кубкове диво?
Не дивина, що для багатьох фінал Кубку України-2023/24 є формальністю, яка з імовірністю 99,9% завершиться черговим тріумфом Шахтаря. Аж надто нерівні сили у фіналістів, про що красномовно говорить їхнє становище в чемпіонаті України.
Шахтар: 13 перемог поспіль з загальним рахунком 36:9, завойований достроково титул чемпіона України, виграний в матчі з головним конкурентом.
Ворскла: 3 перемоги в останніх 13 матчах, різниця м'ячів – 11:20, лише 4 очки відриву від зони перехідних матчів за два тури до кінця сезону.
На думку букмекерів, головна інтрига полягає в тому, скільки Ворскла пропустить, а не в тому, чи зможе вона нав'язати гідну боротьбу. Але майже 15 років тому перед фіналом Кубку України вже була схожа ситуація. Шахтар підходив до матчу в якості новоспеченого володаря Кубку УЄФА, а Ворскла, хоч і вважалася міцним горішком, але за класом гравців і близько не стояла з тією зірковою командою Мірчі Луческу.
Герої того історичного матчу ексклюзивно для Чемпіона розповідали, що секрет був у тому, що у 2009-му "біло-зелені" являли собою не просто команду, а справжню сім'ю. Так і зараз — доводиться робити ставку на дисциплінованість у захисті та сподіватися на прихильність фортуни. Що ще може допомогти Ворсклі здивувати всю Україну? Розбираємося далі.
Безвиграшна серія Ворскли – не вирок, а можливість відштовхнутись від дна
У весняній частині сезону команда Сергія Долганського зазнала аж 8 поразок, але не можна сказати, що в усіх цих іграх полтавці виглядали жахливо. Лише два рази Ворскла поступилася в більш ніж 1 м'яч – домашні 1:5 з Динамо та 0:2 з Колосом. Натомість є сенс говорити про аномальний нефарт, яскравим прикладом якого є попередній матч проти Миная. Інакше як пояснити нереалізацію двох пенальті за рахунку 2:2 у компенсований час і "привоз" одинадцятиметрового в свої ворота буквально за хвилину після цього?
До того ж, іноді невтішні серії напередодні важливих матчів є набагато кориснішими, ніж перемоги. Так, з одного боку, це може загнати футболістів у психологічну яму, але з іншого – стати "дивовижним пенделем", який підштовхне до перемоги. Цього сезону з Ворсклою таке вже траплялося – й обидва рази перед кубковими протистояннями. Ще на початку сезону, коли команду очолював Віктор Скрипник, полтавці отримали болючі 1:4 на День міста. Відреагували тоді дуже результативно, розгромивши Металіст 1925 у 1/8 фіналу з рахунком 3:0. Перед півфіналом "біло-зелені" зазнали ще більш розгромної поразки (вищезгадані 1:5 від Динамо), але за кілька днів знову проявили стійкість, мінімально перегравши Полісся.
Ще один історичний перфоманс Ісенка?
Погодьтеся, є неабиякий символізм у тому, що нинішній головний тренер Сергій Долганський захищав ворота ворсклян у фіналі-2009, а тепер це робитиме його вихованець Павло Ісенко. Для тих, хто не знав чи забув – до призначення на посаду в. о. головного тренера Долганський плідно працював наставником воротарів Ворскли, тож молодий і перспективний Ісенко – це багато в чому його заслуга. Звісно, 20-річному голкіперу ще потрібно додавати у низці аспектів, зокрема у грі ногами, – на початку сезону кілька його помилок призвели до пропущених голів, але кубкова магія Павла перекриває всі недоліки.
Це він у червні 2020-го незабутньо дебютував у професійному футболі, відбивши три удари в серії пенальті з Маріуполем. І це саме він парирував удар з позначки вже у цьогорічному півфіналі з Поліссям, коли перевага Ворскли була мінімальною, а до кінця основного часу залишалися лічені хвилини.
Але у прийдешньому поєдинку проти Шахтаря на Ісенка чекає принципово нове випробування. Роботи в нього буде набагато більше, ніж будь-коли раніше – Георгій Судаков буде загрожувати дальніми пострілами, Данило Сікан (чи Лассіна Траоре?) триматимуть у напрузі своєю присутністю в карному майданчику, а прудкі бразильці та їхні ривки за спини змушуватимуть особливо багато комунікувати з партнерами. В одному конкретно взятому матчі дуже важливо спіймати кураж. Якщо Павлу це вдасться, то "гірникам" буде дуже складно пробити молодого воротаря.
І ще один, зовсім суб'єктивний фактор
Пора розкрити карти. Я корінний полтавець і з самого малечку вболіваю за Ворсклу – відтоді, як у 5-річному віці батько вперше мене привів на стадіон. Напередодні здійснилася моя невеличка мрія – вдалося записати інтерв'ю з героями фіналу 2009 року. І всі, як один, говорили про фантастичну атмосферу в Дніпрі, яку забезпечили понад 7 тисяч полтавських уболівальників. Микола Павлов та його підопічні досі вдячні фанатам за 90 хвилин несамовитої підтримки та теплу зустріч після повернення до Полтави.
На жаль, через відбитих на всю голову північно-східних сусідів проведення спортивних подій таких масштабів наразі неможливе. Але це не означає, що полтавську Ворсклу не гнатимуть уперед її вірні фанати. Цього разу нас буде в рази менше, ніж 15 років тому, але якість та гучність підтримки залишаться на рівні. Я можу гарантувати це особисто, адже буду присутнім на матчі в Рівному і... щоб нас не чекало – чи поразка, чи слава, весь стадіон кричить тобі "Вперед, Полтава!"