Чисто суддівські вбивства: найгучніші скандали на чемпіонатах світу, пов'язані з арбітражем
Чемпіонати світу проводяться майже 100 років. За цей час правила футболу пережили не одну зміну. Але як би не намагалися футбольні функціонери звести суддівський фактор до мінімуму, історія Мундіалів з кожним турніром поповнюється новими скандалами.
Вже на ЧС-2026 серйозні питання до суддівства висловлювали німці, які сенсаційно вилетіли від Парагваю, та хорвати, після поразки Португалії в 1/16 фіналу. Епізоди дійсно суперечливі, але назвати їх явними помилками важко.
Все ж, зараз, коли у футболі з'явилася система ВАР, подібні ситуації дійсно рідкість. А ось у минулі часи жоден великий турнір не обходився без грубих і навіть анекдотичних суддівських помилок.
Про найскандальніші з них ми й поговоримо.
Світовий футбольний турнір – подія, на яку ми чекали 4 роки. Це літо великої гри, і букмекерський бренд GGBET зустрічає його з усім, що любить справжній фан: глибокою лінією, одними з найкращих коефіцієнтів і атмосферою свята! Вмикай матчі, лови емоції, вболівай із GGBET!
Асист від... поліцейського
Якщо хтось скаже, що от колись у давнину футбол був чесним і спірні питання вирішувались по-справедливому, не вірте! Суперечки та претензії з приводу арбітражу ведуть свій відлік від самого початку.
Візьмемо, наприклад, найперший чемпіонат світу – в Уругваї. Там, якщо вірити очевидцям подій, арбітри чудили чи не в кожному матчі. А пару випадків можна сміливо заносити до золотого фонду суддівських помилок.
Цікаво, що обидві ситуації, про які піде мова, пов'язані з бразильським рефері Жилберту Регу, але відбулися вони у різних матчах.
Під час групової стадії Регу зірвав вихід француза Ланжіє сам на сам з аргентинським воротарем, давши… фінальний свисток, коли грати залишалося ще шість хвилин! Виявилося, щось там наплутав з хронометражем. Потім, щоправда, розібрався, дав дограти, але момент уже було втрачено – і французи програли 0:1.
Зараз такого арбітра негайно відсторонили б, а Регу ще й дали відсудити півфінал Уругвай – Югославія. І цього разу казус вийшов ще більш дивним. Як свідчать архіви, Регу не помітив, що автором однієї з гольових передач став... поліцейський, який стояв за воротами гостей на відстані півтора метра від лицьової лінії.
За рахунку 2:1 на користь господарів цей охоронець порядку в один дотик повернув у гру м'яч, що викотився за межі поля – та так вдало, що форварду уругвайців Ансельмо залишалося лише не схибити.
Господарі повели з рахунком 3:1 – фактично на цьому для югославів боротьба за місце у фіналі й закінчилася. Уругвай забив їм ще три м'ячі, а потім у вирішальному матчі здолав і Аргентину.
Червона доріжка для "Блакитної ескадри"
Ще більш скандальним виявився чемпіонський похід збірної Італії на домашньому Мундіалі-1934. Вважається, що "Блакитну ескадру" на найвищу сходинку п'єдесталу пошани відверто затягнули арбітри, які підсуджували господарям протягом усього турніру. Тенденцію пояснити нескладно, враховуючи, що в Італії панував фашистський режим, а Беніто Муссоліні жадав тріумфу своєї збірної...
Сучасники стверджували, що несправедливе суддівство особливо впадало в очі під час чвертьфінального протистояння Італія – Іспанія. Арбітр із Бельгії Луї Баер категорично не помічав грубих фолів команди господарів і зарахував їхній гол, забитий із порушенням правил.
У підсумку збірна Іспанії відстояла нічию 1:1, але на перегравання її тренер Амадео Гарсія не зміг виставити половину основного складу – зокрема блискучого воротаря Рікардо Замору, який перший матч догравав зі струсом мозку та зламаними ребрами.
Другу гру Італія виграла 1:0, але знову ж таки – за допомогою арбітра. Цього разу це був француз Рене Мерсе, який, як писала преса, скасував два чистісінькі голи у ворота господарів.
Ну і в фіналі проти Чехословаччини команда Вітторіо Поццо отримала суттєву підтримку з боку рефері – шведа Івана Еклінда. Знову карт-бланш на грубі фоли, свистки в один бік і як підсумок – перемога Італії в додатковий час із рахунком 2:1.
Диво в Берні
За всіма прогнозами чемпіонат світу-1954 мала виграти Угорщина. "Араньчапад" ("Золота команда") у той період демонструвала найяскравіший і найпотужніший футбол на планеті: гнучка схема гри, дуже швидкий короткий та середній пас у трикутниках з акцентом на контроль м'яча, часта зміна позицій гравцями, агресивний пресинг при втраті м'яча.
На той час це навіть був у чомусь новаторський футбол. Ну і результати: та Угорщина мала в активі серію у три десятки матчів без поразок (при всього 4-х нічиїх).
За пару тижнів до ЧС угорці в товариському поєдинку розгромили англійців (7:1), а на груповій стадії ЧС винесли Південну Корею (9:0) та ФРН (8:3). З бразильцями та уругвайцями у плейоф вийшло скромніше (по 4:2).
Але перед фіналом проти тієї ж ФРН ніхто не сумнівався, що Ференц Пушкаш, Шандор Кочиш та їхні партнери поїдуть додому з Кубком світу. В Угорщині навіть підготували серію поштових чемпіонських марок.
Та де там! По-перше, у фіналі потужно та самовіддано зіграла збірна ФРН, тренер якої Зепп Гербергер урахував усі нюанси першого матчу і дуже грамотно вибудував тактику, намагаючись максимально позбавити угорців вільного простору за рахунок жорсткої опіки лідерів суперника.
По-друге, позначилася погода – ішов дощ, а в таких умовах угорцям з їх стилем було важче, тим паче, що німці якраз отримали від Аді Дасслера нові бутси з якимись особливо чіпкими шипами, що регулювалися по висоті. Ну і, по-третє, виникло питання до англійського рефері Вільяма Лінга – на 87-й хвилині британець скасував гол Пушкаша, зафіксувавши положення поза грою, якого… не було.
Про це тоді багато говорили та писали. І це підтвердив через десятиліття і комп'ютерний аналіз відеохроніки, який до речі провів німецький телеканал ZDF, залучивши фахівців із тривимірного моделювання.
Отже, зафіксуй тоді суддя взяття воріт – гра, швидше за все, перейшла б у додатковий час, і угорці отримали б психологічну перевагу. А так – 3:2 на користь ФРН, яка виграла свій перший світовий титул. А угорська "Золота команда" так і залишилася без "золота".
Загадка століття
Наприкінці нульових сервіс цифрового відеозапису Freeview Playback провів опитування серед жителів Великої Британії на тему найкращих сцен, показаних на телебаченні. У результаті було складено рейтинг тих моментів, на яких найбільша кількість глядачів натиснули кнопку паузи.
Так ось: гол англійця Джеффрі Герста у ворота збірної Німеччини на чемпіонаті світу-1966 посів друге місце, поступившись лише знаменитій сцені з фільму "Основний інстинкт" із великим планом ніг акторки Шерон Стоун, яка одним рухом змушує облизнутися весь поліцейський відділок.
...Фінал ЧС-1966 і донині вважається одним із найяскравіших і, безсумнівно, найскандальнішим в історії світових форумів. 30 липня 1966 року на лондонському "Вемблі" у суперечці за "Золоту богиню" зійшлися англійці та німці. Сили виявилися приблизно рівними: 2:2 в основний час, після чого пішов відлік додаткових таймів.
І ось тут на 101-й хвилині сталося те, що протягом багатьох років викликало суперечки вболівальників у всьому світі. Після удару Герста м'яч улучив у поперечину воріт команди ФРН, вдарився об землю, відскочив у поле і був вибитий кимось із німців куди подалі.
Господарі дружно підкинули руки: "Гол!". Футболісти ФРН кинулися протестувати – мовляв, м'яч лінію воріт не перетнув. А головний арбітр швейцарець Готфрід Дінст у повній розгубленості побіг до... судді на лінії – бакинця Тофіка Бахрамова. За консультацією.
"З того місця, де я перебував, не можна було визначити, чи перетнув м'яч лінію воріт, – писав Дінст у книзі "Гол століття". – Не приховую: в той момент я був безпорадний..."
А от Бахрамов не сумнівався, чітко вказавши на центр поля. Через роки він згадував, що йому здалося, ніби м'яч відскочив не від поперечини, а від сітки воріт. Тому й рішення далося легко.
Згодом експерти не раз по крихтах вивчали той ігровий епізод, намагаючись з'ясувати, на чиєму ж боці була правда. Моделювали траєкторію м'яча за допомогою комп'ютерної графіки, проводили спеціальні розрахунки. У підсумку Інженерний відділ Оксфордського університету дійшов висновку, що м'яч не перетнув повністю лінію воріт, і від гола цей удар відділяли 6 см.
Про те, що гола не було, через роки говорив і Дінст:
"Дарма я тоді довірився Тофіку… Але, в принципі, ситуацію частково врятував той же Герст, який на 120-й хвилині встановив остаточний рахунок – 4:2".
Частково врятував?.. Може й так. Але навряд чи з цим погодяться в Німеччині.
Ступар у ступорі
А в центрі цієї гучної історії опинився український арбітр Мирослав Ступар, який останніми роками регулярно виступає як експерт на сторінках вітчизняних ЗМІ. На чемпіонаті світу-1982 він судив поєдинок групової стадії Франція – Кувейт. На результат матчу той пам'ятний епізод не вплинув, але виглядало все абсолютно безглуздо.
Хвилин за 10 до закінчення зустрічі за рахунку 3:1 французи забили четвертий м'яч, але футболісти Кувейту почали бурхливо протестувати – мовляв, під час гольової атаки вони почули свисток арбітра, тому зупинилися. Прикол у тому, що свисток пролунав із трибун, на що й повелися гравці.
Ступар, природно, вказав на центр поля, але тут у ситуацію втрутився… шейх Фахад Аль-Ахмад Аль-Сабах, який дав своїм гравцям команду йти в роздягальню, а сам спустився з трибуни на поле у супроводі численної охорони – розбиратися з арбітром.
Пауза затягнулася хвилин на 20. Зрозуміло, що Ступар потрапив під серйозний тиск. Шейх був категоричним: або суддя скасовує гол, або команда Кувейту на поле не повертається. Мирослав Іванович здався, скасувавши взяття воріт.
Благо французи демарш влаштовувати не стали, а просто ще раз забили четвертий гол. 4:1 на користь Франції – на тому гра й завершилася. ФІФА в підсумку результат затвердила, але рішення арбітра визнала неправильним, усунувши його від роботи на турнірі.
Ручна робота генія
Одним із найневдаліших чемпіонатів світу в плані суддівства був мексиканський форум. Підраховано: на ЧС-1986 судді припустилися півтора десятка помилок, які вплинули на результати матчів. А найкрутіше відзначився Алі Бен Нассер із Тунісу.
Ляп цього арбітра припав на 51-шу хвилину чвертьфінального матчу Аргентина – Англія, коли Дієго Марадона в повітряній дуелі з голкіпером Пітером Шилтоном переправив м'яч у ворота рукою. Весь світ був свідком цього шахрайства. Фол не помітив лише Алі Бен Нассер, який зафіксував взяття воріт.
Можливо, перегрівся під палючим мексиканським сонцем. А, може, купився на авторитет та артистизм Марадони. Адже виконавши свій трюк, Дієго як ні в чому не бувало кинувся в обійми партнерів святкувати взяття воріт. До речі – цей епізод також увійшов у топ-10 рейтингу Freeview Playback, під номером 4.
Аргентина виграла – 2:1. Переможний м'яч забив той самий Марадона. Уже за всіма правилами й напрочуд ефектно, обігравши на шляху до воріт шістьох опонентів. Його другий гол у тій грі вважається одним із найкрасивіших в історії футболу.
Ну а щодо першого, то Дієго на післяматчевій пресконференції цинічно оголосив:
"Якщо м'яча й торкнулася рука, то це була рука Бога".
Фредрікссон проти СРСР
Зі шведським арбітром Еріком Фредрікссоном футболісти збірної СРСР, кістяк якої складали київські динамівці, познайомилися на тому ж ЧС-1986, коли в 1/8 фіналу поступилися бельгійцям – 3:4.
Тоді всі ми були впевнені, що скандинав просто "вбив" команду Валерія Лобановського, дозволивши суперникам двічі зрівняти рахунок із положення поза грою. Про це говорив грузинський коментатор Коте Махарадзе, про це писали газети.
Але пізніше доводилося чути й іншу версію: програли через помилки в обороні, а офсайди Шифо та Кулеманса вигадала радянська преса. Справді: якщо подивитися відео тих епізодів, то в першому випадку щодо офсайду можна посперечатися, а в ситуації з Кулемансом і зовсім цілісної картинки немає.
Так, форвард прийняв м'яч далеко за спинами захисників, але оцінити його положення в момент пасу неможливо. Хоча як тут не відзначити, що у випадку з другим голом бельгійців асистент арбітра взагалі-то підняв прапорець, сигналізуючи про положення поза грою...
Втім, Фредрікссон все ж увійшов в історію як людина, яка недолюблювала все радянське. Адже на наступному Мундіалі під час матчу групової стадії Аргентина – СРСР він не призначив стовідсотковий пенальті у ворота південноамериканської команди, коли Марадона зіграв… рукою біля своїх воріт, відбивши м'яч, що летів у сітку після удару київського динамівця Олега Кузнєцова.
Це, мабуть, була "Рука Бога 2.0" (тільки права). Але шведський рефері удав, що нічого не бачив. А після перерви він ще й виписав спірну червону картку Володимиру Безсонову. Радянська команда в тому матчі програла 0:2 і до плейоф не потрапила.
А Аргентина, між іншим, як і у 1986-му, знову дісталася фіналу з ФРГ, тільки цього разу поступилася – 0:1.
Як тягнули Корею
Як ми вже знаємо, дуже часто футбольні арбітри вільно й мимоволі у спірних моментах стають на бік команди господарів. Це трапляється на будь-якому рівні. Але те, що відбувалося на ЧС-2002, не вписувалося в жодні рамки.
"Якщо потрібно, щоб чемпіоном стала Південна Корея, слід було сказати про це одразу і не проводити стільки матчів", – приблизно в такому дусі відгукувалися о турнірі багато фахівців та журналістів.
Південна Корея чемпіоном, звісно, не стала. Проте вихід цієї команди до півфіналу став сенсацією, яку разом із підопічними Гуса Гіддінка творили арбітри. Ні, у плейоф корейці пробилися заслужено, обігравши Польщу (2:0) та Португалію (1:0). Команда все-таки у співорганізаторів турніру підібралася міцна, бойова. Плюс рідні стіни допомагали.
А ось далі почалися дива.
Спочатку такий собі Байрон Морено з Еквадору посприяв перемозі господарів над італійцями, вилучивши Франческо Тотті нібито за симуляцію і не зарахувавши чистий гол Даміано Томмазі (підсумок матчу – 2:1 на користь Південної Кореї).
А у чвертьфіналі ключовою фігурою став єгиптянин Гамаль Гандур. Він скасував два чисті голи іспанців, і справа дійшла до післяматчевих пенальті, під час яких удача посміхнулася господарям.
Тільки Німеччина виявилася команді Південної Кореї не по зубах. Воно й не дивно. Адже цей півфінал судив швейцарець Урс Маєр, один із найкращих рефері нульових.
Казус Полла та кодекс Кантальєхо
Втім, часом ляпів припускаються й авторитетні арбітри. Адже чим швидшим і атлетичнішим стає футбол, тим складніше працюється суддям. Устежити за всіма подіями на полі просто нереально.
Наприклад, на ЧС-2006 раптом перестав давати раду обов'язкам досвідчений британець Грем Полл. Мало того, що під час матчу групової стадії Австралія – Хорватія він двічі не призначив очевидні пенальті у ворота "картатих", так ще й наплутав із жовтими картками, вилучивши з поля захисника Йосипа Шимунича лише після третього "гірчичника".
Полл так засмутився, що одразу ж оголосив про завершення міжнародної кар'єри. Але в цьому випадку суддівство хоч на підсумковий розклад у групі не вплинуло. У тому сенсі, що нічия з рахунком 2:2 цілком влаштувала дуже симпатичну команду австралійців, яких очолював… Гус Гіддінк. Знали б вони, яку "підлянку" в матчі 1/8 фіналу з Італією зробить їм іспанський рефері Луїс Медіна Кантальєхо…
Спочатку він подарував Австралії шанс, вилучивши на 50-й хвилині захисника "Скуадри Адзурри" Марко Матерацці. Але на п'ятій компенсованій хвилині матчу, коли на табло все ще горіли нулі, Кантальєхо цей шанс відібрав.
Можливо, спрацював авторитет більш титулованої команди. Фабіо Гроссо красиво впав у штрафному майданчику австралійців, а рефері (ніби того й чекав) указав на точку. Вирок іспанського представника Феміди виконав Франческо Тотті. 1:0 – Австралія полетіла додому, а Італія в підсумку стала чемпіоном.
Дежавю фіналу ЧС-1966
Історії властиво повторюватися. Ось і на чемпіонаті світу-2010 під час матчу збірних Англії та ФРН повторилася ситуація з 1966-го, тільки цього разу Феміда опинилася на боці німців. І сталося це не у фіналі, а в першому раунді плей-оф.
Отже: ЧС-2010, 1/8 фіналу, Німеччина – Англія. Перші пів години гри за німцями – 2:0, але наприкінці першого тайму британці перехопили ініціативу й один м'яч відіграли. Точніше, вони відіграли два, але в залік пішов лише один, оскільки рефері того матчу припустився кричущої помилки.
Мова про диво-удар Френка Лемпарда, який вистрілив потужніше, ніж колись Герст. М'яч від поперечини вдарився об землю, потім знову відскочив у поперечину і лише після цього потрапив у руки голкіперу Мануелю Ноєру. У тих, хто перебував біля телеекранів, сумнівів не виникло – гол стовідсотковий.
Це трохи пізніше підтвердив і покадровий відеоповтор: м'яч ударився об землю за лінією воріт. Але систему відеофіксації гола тоді ще не ввели, уругвайський арбітр Хорхе Ларріонда перебував далеко від воріт, а свого Тофіка Бахрамова в його суддівській бригаді не знайшлося. У підсумку рефері взяття воріт не зафіксував, позбавивши британців чистісінького гола, а заодно збивши їм кураж.
Після перерви, щоправда, підопічні Фабіо Капелло облогу воріт Ноєра продовжили (Лемпард, зокрема, ще раз зарядив у поперечину), але це був не їхній день. Дві німецькі контратаки з Томасом Мюллером на вістрі – і англійці вирушили пакувати валізи.
А тепер лишень уявіть, якби ця історія сталася у фіналі...
До речі, за оцінками GGBET, претендентом номер один на трофей ЧС-2026 вважається Франція. На тріумф "Ле Бльо" можна поставити з коефіцієнтом 2,75. У трійку головних фаворитів також входять збірні Аргентини (5) та Іспанії (7).
Зазначені коефіцієнти взяті з сайту ggbet.ua, є актуальними станом на 18:52 4 червня та можуть змінюватися.
Хочеш максимум від події світового футбольного змагання — заходь на GGBET. Готові експреси на головні матчі дня, попередньо зібрані експертами бетбілдери на топ-зустрічі, одні з найкращих коефіцієнтів на ринку, ексклюзивні бонуси на час турнірів і швидкі виплати. На переможців чекає загальний призовий фонд 3 000 000 грн. Усе для літа великої гри!
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
-
ТОВ "ГГБЕТ". Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності від 23.08.2023 (рішення КРАІЛ від 08.08.2023 №128). Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет від 23.08.2023 (рішення КРАІЛ від 08.08.2023 №129).
Пропозиція діє з 10 червня 2026 року по 19 липня 2026 року включно на сайті ggbet.uа на території України (за винятком тимчасово окупованих територій, визначених рішенням РНБО, введеним у дію указом Президента України). Деталі на сайті ggbet.uа.
Під "3000000 грн призових" розуміється можливість взяти участь у розіграші загального призового фонду у розмірі 3000000 гривень, а під отриманням призу – його придбання гравцем за одну копійку з балансу його особистого кабінету.