Поразка Шахтаря від Баварії: парад помилок під високим пресингом
Кажуть, швидкий гол може змінити тактику гру. Може. Але для цього необхідно зуміти втримати цінну перевагу, здобуту на старті поєдинку…
Шахтар у матчі з іменитою, але цього сезону доволі нестабільною (принаймні, у кубкових матчах), Баварією провів чудову контратаку вже не 6-й хвилині гри, забивши видовищний і, що важливіше, дуже важливий м’яч. Це могло й дало шанс "гірникам" створити сенсацію у грі з очевидним фаворитом. Але для цього треба було вистояти під тиском – пресингу й атак.
Натомість, уже за 5 хвилин після голу донеччани нівелювали свою перевагу, через низку помилок в обороні "привізши" собі такий же швидкий гол у відповідь. На жаль, очікувано, це стало початком подальшого параду помилок.
Відверто кажучи, ми усі побоювалися цього у матчі з Баварією, але все ж, із думкою про те, що "у футболі все буває", сподівалися, що "аж так погано не буде". Але, але, але… знову те ж саме… У ключові моменти було втрачено ті поодинокі шанси – якісні, класно створені, але поодинокі, що могли б створити диво. Бо ж не програти за тим, як складалися події у матчі, можна було лише дивом. Насправді ж, усе що трапилося у матчі – логічний ланцюжок розвитку подій.
Навіть попри відсутність цілої когорти гравці основного складу, мюнхенський суперклуб продемонстрував наскільки потужний у нього найближчий резерв. Голодні до звитяг "резервісти" не одразу, але поступово використали свій шанс. Пропустивши, Баварія одразу ж, без паузи, продовжила втілювати план, з яким вийшла на гру: затискати опонента високим пресингом й "душити" атаками.
Правда життя така, що практику протистояння такій інтенсивній атаці Шахтар має лише в одному турнірі – Лізі чемпіонів. Опозиція у національній УПЛ – не до порівняння. І "гірники" цього пресу витримати не змогли. Фактично гра у вівторок стала продовженням невдалих матчів цієї кампанії проти ПСВ та Аталанти, коли опоненти дотискали "гірників", забиваючи тричі. Цього разу теж усе могло обмежитися трьома пропущеними, але "помаранчево-чорні" дозволили собі опустити руки, чого категорично не можна робити у матчах Ліги чемпіонів. Навіть коли відбувається рімейк попередніх фіаско.
Під кінець першого тайму був шанс знову вийти вперед, забивши у роздягальню, але… аби завершити класну контратаку під завісу тайму Судакову не вистачило майстерності: бив сходу, у дотик, не влучив. А от наддосвідчений Мюллер за лічені секунди після цього зробив усе холоднокровно й розраховано – зряче, одним словом. От вам і майстер-клас.
Усе інше – похідне. Знову можемо згадати два епізоди на початку другого тайму, коли Шахтар міг зрівняти рахунок, але двічі воротаря підстрахували не номінальні оборонці, а ті гравці, які обороняються всією командою – Горецка і Мюллер. І в цьому сутність мозаїки гри у Лізі чемпіонів, де голів ніхто так просто не дарує: доказів чимало з усіх попередніх матчів українських клубів в найпрестижнішому клубному турнірі.
Усе що потім – невідворотне. Під тиском "гірники", які дуже прагнули вистояти (це варто відзначити, але сили не вистачило), помилялися дедалі більше. Зароблений пенальті, коли епізод уже було вичерпано, деморалізація при четвертому й п’ятому голах… Усе очевидно. На жаль.
Мозок "свердлять" спогади про яскраві виступи Шахтаря у Лізі чемпіонів, коли вболівальники насолоджувалися побиттям іменитих суперників: на ґрунті тих емоцій зростають паростки очікувань нових героїчних звершень. Але нікуди не подітися від реалій: війна суттєво послабила українські клуби й Українську лігу. Незрівнянно менші фінансові можливості, відсутність висококласних легіонерів, нескінченні й довжелезні переїзди-перельоти, відсутність домашнього поля і, найвідчутніше, психологічний злам через трагедії війни… Усе це збивається у багатотонну брилу, яка часто є нездоланним тягарем для досягнення футбольного дива у Лізі чемпіонів, де дуже багато вирішують саме фінансові можливості учасників, які дають контрастну легкість у грі...
Але до дива у спорті, попри все, прагнути треба. І усе змінить Перемога, до якої ми невідворотно йдемо.
Олександр Гливинський, спеціально для Чемпіона.