Мертві аудитори, нові дороги і воєнні злочинці: як правив перший у світі футболіст-президент

У 2017 році Джордж Веа першим із футболістів став президентом своєї країни, вигравши вибори у Ліберії. Та вже за 6 років люди його не переобрали.

Чемпіон розповідає, чому великий бомбардир втратив довіру співвітчизників і як живе зараз.

***

Джордж Веа вручив Родрі його Золотий м'яч 28 жовтня 2024 року.

Ліберієць – великий нападник, і сам отримував нагороду в 1995-му. Та цього разу він більше нагадував політика, ніж спортсмена – персональна служба безпеки, радники, прессекретар.

Навіть організатори з France Football отримали дозвіл лише на кілька запитань, а не повноцінне інтерв'ю.

"Знаєте, мені досі телефонують люди з Ліберії. Мені тільки 58. Я можу і хочу піти на другий термін", – запевняв їх Веа. 

Його перший, що почався з тріумфу на виборах у 2017-му, завершився у листопаді 2023-го, коли Джордж програв 78-річному Джозефу Боакаю – 49% проти 50%. До честі Веа, він тоді не тримався за владу силоміць, а привітав конкурента з перемогою.

"Це чудові часи в Ліберії та Африці, тому що такі дії з боку чинного президента трапляються дуже, дуже, дуже рідко", – казав правозахисник Хасан Біліті.

Ще б пак.

З 1989-го по 2003-й у Ліберії йшла громадянська війна, що вбила 250 тисяч людей – майже 10% від населення країни.

Польовий командир Прінс Джонсон у 1990-му захопив президента Семюеля Доу, і на відео його люди відрізали тому вухо, заставивши його з'їсти, поки сам Джонсон пив Budweiser.

Пізніше Доу вбили, а його іменем назвали стадіон у столиці, Монровії, де відбулася інавгурація Веа. 

При тому одним із сподвижників Джорджа, коли він балотувався, став... Джонсон, той-самий польовий командир.

Час у Ліберії ніби ходить кругами.

***

"Я ріс у справжньому гетто. Мій батько помер, коли я був немовлям. Мене виховувала бабуся Емма. Нас було 19 дітей у одній квартирі. Це треба було бачити... Словом, усе, що я заробив, я не вкрав", – захищається Веа.

У 2017-му родинна історія Джорджа була одним із аргументів, чому народ його обрав.

Веа не з чуток знав, як живеться на осушених болотах Гібралтару, що на околиці Монровії.

Його врятували футбольний талант і... диво. В 1992-му 26-річний Джордж грав у Камеруні за Тоннер, де його раз по раз нахвалював французький тренер Клод Ле Руа. 

"Я ж якраз зателефонував Клоду, аби запитати, чи не бачив він у Африці нападників для Монако, – каже Арсен Венгер. – Клод порекомендував Веа, і я відправив когось його подивитися. Ми привезли його за 50 тисяч фунтів. Це неймовірна історія, яка тягне на книгу".

І справді – у Монако, ПСЖ, Мілані Веа чи не щоматчу вражав рішеннями, яких в Європі не бачили.

Ставши президентом, Джордж віддячив Ле Руа та Венгеру Орденами Африканської Спокути – найвищими цивільними нагородами Ліберії. Тренери допомагали йому, а не країні – і що? Через злидні Веа в дитинстві не закінчив навіть середню школу.

При тому він щиро любив Ліберію, відмовився грати за сильніший Камерун і в сумі віддав 2 млн доларів на організацію зборів та матчів ліберійських збірних.

Ще у 2005-му Веа вперше подався на вибори, але випускниця Гарварду і працівниця Світового банку Еллен Джонсон-Серліф знищила його за "неграмотність". Тоді люди ще довіряли елітам, шукали експертність. До 2017-го віра в це випарувалася, і популізм продавався дедалі краще. 

"Я вважаю, що найефективніший спосіб скоротити прірву між багатими і бідними – забезпечити, щоб державні ресурси не потрапляли в кишені урядовців", – декларував Веа.

Прийшовши до влади, він поставив чиновникам ультиматум – негайно повернути усе державне майно в державу.

Собі зарплату зменшив – куди без цього.

І – о диво! – це не допомогло.

***

Ось так виглядає Монровія після 6 років його правління.

Її називають найбіднішою столицею світу. Тут навіть сміття вже давно ніхто не вивозить – воно гниє на вулицях. 

Населення міста щороку росте на 50 тисяч чоловік, і більшість голодує. Близько третини дітей до 5 років мають проблеми зі здоров'ям через недоїдання. 80% дорослих не мають офіційної роботи і скупляються на стихійних базарах, де з доступної їжі – м'ясо мавп, змій, панголінів. Саме з цього в 2014-му почалася епідемія еболи.

Веа не призвів до всього цього – швидше, просто не зміг якось вплинути.

Із позитиву – в Ліберії його прозвали "ліками від поганих доріг". На момент приходу Джорджа лише 5% доріг у країні мали тверде покриття; зараз їх втричі більше.

Ще Веа отримав у Європі грант на 20 млн євро, які пішли на створення мережі закладів професійно-технічної освіти. Попередньо він скасував плату за атестати в середніх школах, що підвищило грамотність.

Веа будував лікарні, тротуари, ринки; ремонтував аварійні будівлі в урядовому кварталі; домовився про імпорт електроенергії з Кот-д'Івуару – те, чим не займався жоден президент до нього.

Чому ж він програв вибори?

Науковець Робтел Неаджа Пейлі пояснює: "Веа обіцяв нам знищити загрозу корупції, але характерними рисами його президентства стали жадібність і хабарництво. Він змарнував кожну можливість досягти найважливішого – соціально-економічної трансформації".

***

Українців не здивуєш чиновником, що замовляє бруківку для площі в компанії свого свата.

Але в Ліберії корупція – це геть інший рівень.

У 2018-му ЗМІ кудись зникли 15,5 млрд ліберійських доларів (96 млн доларів США) – тобто десь 5% від ВВП. Уряд США найняв компанію Kroll, аби все дослідити, і та виявила, що нацбанк надрукував банкноти незаконно. Веа випустив звернення, голові нацбанку Чарльзу Серліфу – сину експрезидентки – вручили підозру, та вже за місяць справу закрили.

Далі Джордж оголосив, що вливає в економіку 25 млн доларів США, аби зупинити інфляцію і знецінення валюти. На ділі ж гроші обміняли по смішному курсу, і 8 млн випарувалися.

Сам Веа жодного разу не задекларував статки, і його міністри теж, хоча всі обіцяли.

За індексом сприйняття корупції Transparency International Ліберія в часи Веа опустилася на 142-ге місце. До Джорджа вона набирала в середньому 39 балів, з ним – 29 зі 100. 

Перші мирні протести проти розкрадань Веа пройшли у Ліберії вже в 2019-му.

Ну, а в 2020-му уряд ексфутболіста остаточно став на сторону зла.

Це почалося із перевірки бюджету, після якої аудитори стали помирати. Альберт Пітерс і Гіфті Лама з Податкового управління Ліберії задихнулися чадним газом в автомобілі. Аудитор Податкової Джордж Фанбото потрапив у автокатастрофу. Тіло шефа Агентства внутрішнього аудиту Еммануеля Наєсви знайшли із травмами голови.

У відповідь уряд США запровадив санкції проти трьох найближчих соратників Веа, але не його самого.

Молодший син Джорджа Тімоті народився у США і грає футбол за американську збірну – може, звідси така поблажка?

Вже у 2022-му Веа просто поїхав з країни на 48 днів, аби подивитися, як Тімоті виступає на чемпіонаті світу, а потім і просто насолодитися футболом. Паралельно в Ліберії на фоні російсько-української війни почався голод, не вистачало борошна. 

"Ми вважаємо, що це зіграло роль у тому, як люди голосували, – каже активіст Центру підзвітності й прозорості Ліберії Андерсон Міамен. – Веа насправді не жив своїм словом".

Красива фраза.

***

У Ліберії загалом слово давно нічого не варте.

Комісія із вивчення злочинів громадянської війни ще в 2006-му рекомендувала засудити 116 осіб, та спочатку Джонсон-Серліф, а тоді Веа усе ігнорували.

За Джорджа воєнні злочинці взагалі розкошували. Прінса Джонсона обрали до парламенту. В країну повернулися серед інших польовий командир Джордж Боулі, що набирав у солдати 10-річних, і Мозес Томас – сумновідомий за різаниною в лютеранській церкві, де загинуло понад 600 чоловік. 

Веа спочатку обіцяв щось розслідувати, але вже у 2019-му відмовився: "Треба вибирати – або трибунал, або розвиток".

Люди, що не забули жахів попередньої війни, промовчали.

А от щодо голоду – ні.

Перед кожною новою акцією протесту влада блокувала соціальні мережі, а Веа йшов в атаку: "Якщо ви думаєте, що можете ображати президента і вільно ходити вулицями, то цього не станеться. Я кидаю вам виклик!"

Ну, але принаймі він нікого не розстрілював, акції проходили без крові.

Це неймовірно для нас, але в Африці, де івуарієць Алассан Ваттара йде на нові вибори у 84, а камерунець Поль Бія – в 91, Веа здобув свою найбільшу перемогу, програвши.

"Люди в нас кажуть, що "ефект Джонатана" набуває популярності. Експрезидент Нігерії Гудлак Джонатан йшов на ще один термін у 2015-му, зазнав поразки і зателефонував тодішньому лідеру опозиції Мухаммаду Бухарі, щоб привітати. Це було безпрецедентно, бо зазвичай президенти ніколи не програють. Джордж Веа також виявив багато милості, прийнявши волю ліберійців і привітавши свого суперника", – каже головред нігерійської Daily Trust Маннір Дан Алі. 

Так-то досягнення Веа сумнівні, але репутація "людини миру" в країні, що боїться нової війни, може повернути йому крісло.

***

Саме цього він добивається, над цим працює.

"Я завжди служив своїй країні. Були часи, коли в нас велась війна, уряду не було. Але була ідея: якщо збірна грає – бойові дії припиняються", – згадує Джордж.

За його президентства, однак, збірна Ліберії не вийшла на жоден великий турнір.

Веа загалом єдиний зірковий футболіст з цих країв, а за відомістю в світі серед ліберійців з ним поконкурує хіба світовий рекордсмен із фальсифікацій Чарльз Кінг – той-самий, що у 1927-му набрав 243,000 голосів при 15,000 виборців. 

Чи може маленька, злиденна країна відкинути свою головну знаменитість і рухатися далі без неї?

Щільність результатів останніх виборів підказує відповідь.

"Це свідчить про глибокий розкол у суспільстві. Давайте ж подолаємо розбіжності, об'єднаємося як один народ", – закликає Веа, от тільки й він сам повен протиріч не менше, ніж Ліберія. То спортсмен, то політик; то захисник еліт, то виходець з низів – Джордж так і не визначився, хто він і за кого.

Заслабкий, видно.

От на футбольних полях – інша справа. Там Веа завжди біг прямо і вибирав найкоротшу дорогу до голу.