Каррагер, Бекхем і кіно, якого не було: як зірки АПЛ втратили мільйони через податкові схеми
У четвер вранці легендарному футболісту, а нині ТБ-експерту Джеймі Каррагеру вручили клопотання про банкрутство.
У британській податковій (HMRC) заявили – типу, йшли на зустріч так довго, як могли.
Сам Каррагер відповів Liverpool Echo неконкретно: "Це приватне податкове питання, що мало бути врегульоване раніше. Зараз ми вживаємо кроки для його врегулювання. Ясно тільки, що це скоро закінчиться".
І ось що це за "податкове питання"...
Є тут любителі британського кіно?
У 1990 році актор Річард Аттенборо якось пожалівся Маргарет Тетчер – мовляв, знімав свого "Чапліна" за кордоном, бо в Британії кіноіндустрія вмерла. Аби дозняти фільми режисери розпродавали реквізит із попередніх сцен прямо під час зйомок!
Не одразу, але уряд почув кіношників. У 2000-х була затверджена програма "Film Tax Relief", за якою уряд повертав продюсерам 20-40% грошей, витрачених на зйомки всередині Британії. Крім того, сума витрат на зйомки віднімалася від оподаткованого прибутку компанії. Якщо ж компанія нова чи збиткова – таким віддавали "живі гроші".
На папері ініціатива крута – підтримати вітчизняне кіно; дати шанс молодим режисерам; підтримати ризиковані проєкти.
На практиці ж...
Ціла купа шахрайських компаній та схем.
Найрозповсюдженіша – це вламати знаменитість вкласти 100 000 фунтів, взяти на її ім'я фіктивну позику в банку на 900 000; записати майже весь фільм у збиток – і отримати від держави 400 000 компенсації.
Такі "фільми" часто виходили на DVD або й взагалі ніде – головне, вони були у паперах. Верхом нахабності став "Пейзаж брехні". Шахраї подали в податкову (HMRC) блокбастер із бюджетом 19,6 млн фунтів. Контракти, сценарії, кошториси, списки залучених акторів – все було сфальшоване, але сума викликала підозри – і їх розкусили. А от десятки дрібних проєктів спокійно проходили крізь сито перевірок.
Ви скажете – гей, а до чого тут Каррагер?
Так-от у 2000-х найчастішими жертвами "фінансових радників", "консультантів" та іншої шантрапи були якраз футболісти АПЛ.
"Ти даєш лише 20%, решту 80% банк фінансує сам під заставу майбутніх прибутків фільму, а податкову знижку ти отримуєш на всі 100%. Ти нічим не ризикуєш. Давай, погоджуйся, всі твої друзі вже з нами співпрацюють", – описував їхню роботу Енді Коул.
Як і Каррагера, і Бекхема, і Оуена, і багатьох іншим його не попередили, що транзакції лишають слід, і в разі детальної перевірки HMRC відповідальність за весь фіктивний кредит ляже на зірку особисто – і байдуже, що вона тих грошей не бачила.
Ну, і час перевірок настав у 2010-х, коли побита кризою Велика Британія перейшла в режим економії...
Якщо коротко, то у 2013-2016 низка банкірів, консультантів, бухгалтерів отримали реальні тюремні терміни.
Разом з тим, HMRC постукала в двері й селебріті. Тук-тук, а це ваш кредит? А тут по ньому відсотки набігли за 10-15 років... І ще пеню, штрафи за цей же період теж треба сплатити...
Футболісти довірили шахраям 5-10 млн, а HMRC примусила віддати бюджету 50-80 млн.
Не всі це змогли.
Девід Джеймс втратив усі 20 млн, які заробив за кар'єру, і в 2014-му визнав себе банкротом, попередньо розпродавши навіть особисті трофеї й сімейні реліквії.
Майкла Оуена від банкрутства врятували тільки вдалий продаж нерухомості в Лондоні та несподіваний успіх у розведенні скакових коней.
Довго судилися з Податковою Вейн Руні та Девід Бекхем – зрештою, виплати їм скоротили до кількох мільйонів фунтів, які обоє радо сплатили.
Ну, і от настала черга Каррагера.
Побачимо, як у нього з капіталом та адвокатами. Поки ясно лише, що з фінансовою грамотністю біда – і то у цілого покоління кумирів трибун.
"Я не знаю жодного футболіста, якого б не обдирали. Багатьох гравців мого покоління погано консультували, тримали під контролем, знущалися. Вони довіряли не тим людям, і ті зловживали довірою. А ми ж не йшли у футбол заради грошей. У 1990-х гравець, що завершував кар'єру, купляв паб. Я просто хотів грати футбол і забивати голи", – з гіркотою констатує ексбомбардир МЮ Енді Коул.
