Поки одні вигравали КЄЧ, інші захоплювали нетрі: дербі Гамбурга - битва культур і трохи футболу

Гамбург зіграє проти Санкт-Паулі сьогодні ввечері, і це безсумнівно головний матч футбольного дня.

Обидві команди борються за виживання у Бундеслізі, тож це не про якість.

Стиль, ідеологія, спадщина – ось що вийде на перший план.

І ще – шоу на трибунах.

Чемпіон розповідає про протистояння, яке зародилося через політику, а друге дихання отримало впродовж останніх років.

***

Мабуть, такі протистояння закладені самою людською природою.

Багатий, впливовий, обвішаний медалями аристократ проти злиденного, але гордого бідняка, що кидає виклик, – що ще треба для зав'язки?

У Парижі так Ред Стар протистоїть ПСЖ; у Мадриді – Райо Вальєкано дає бій Реалу з Атлетико.

Ну, а в Гамбурзі це вийшло трохи спонтанно.

У 1981-му на Гафенштрассе, що північніше Ельби, сотні сквотерів захопили покинуті руїни, аби в них жити. Поліція, ясно, була проти – і почалися сутички. На підмогу бездомним підтягнулися маргінали – студенти-ліваки, панки, автономісти, активісти всіх мастей.

Усе кругом запалало – можете уявити?

І відбувалося це за 10 хвилин пішки від "Міллернтора", де виступав ну дуже нікчемний ФК Санкт-Паулі.

Нікому не було до нього діла, бо кому треба лузери, якщо в місті був блискучий ФК Гамбург, який у 1983-му під орудою Ернста Гаппеля переміг у фіналі Кубка європейських чемпіонів Ювентус Мішеля Платіні та Збігнева Бонека?

Видатна була команда. Один Горст Грубеш чого вартий!

Та все зіпсували рецесія й екстремізм.

Втративши роботу, багато молодих німців зблизилися з ультраправими – і насамперед фани.

"Я добре пам'ятаю себе на початку та в середині 1980-х. Я почувався розгубленим на напівпорожній трибуні, де гусячим кроком розгулювали 50 неонацистів-головорізів. Вони чекали на поліцію, щоб почати сутичку. А гра під нами у цей час була геть сіра", – каже журналіст Улі Гессе.

"У кожного клубу була своя фірма. І всюди без винятку це були ультраправі фанати".

І що мали робити ті, хто не погоджувався? Кому муляли ідеї "білої раси"? 

Тоді-то вони й почали збиратися на "Міллернторні", що на очах перетворився на осередок лівого опору.

"Кажуть, що улюблений клуб неможливо змінити, але в Гамбурзі 1980-х це було не так. Я можу констатувати. Я виріс уболівальником Гамбурга, але ситуація з неонацистами стала для мене надто важкою. І я був не один", – ділиться репортер Süddeutsche Zeitung Йорг Марведель.

***

Отак воно все й закрутилося.

Санкт-Паулі, який доти існував без мети, раптом отримав сенс та значення далеко за межами Гамбурга.

Про них почали писати статті, знімати сюжети. Було що сказати навіть The Beatles, які тут же поруч на Репербан – гамбурзькому кварталі Червоних ліхтарів – втратили цноту.

А піратський прапор – Веселого Роджера – на трибунах бачили? 

Так це художник-анархіст із місцевих сквотерів Док Мабусе намалював і притягнув його на трибуни після того, як Санкт-Паулі першим в Німеччині заборонив расистські та сексистські вигуки з трибун.

Чи дивилася ця публіка на табло? Якщо й так, то рідко й крізь пальці.

У 1989-му інший сквотер Тату Тео намалював у програмці до матчу з Баварією піднятий кулак із написом "Класова війна". Був навіть суд, і Санкт-Паулі його програв.

А тим часом в цьому ж місті Гамбург вів геть інше життя – боровся за перемоги, трофеї і дуже пишався тим, що ніколи не вилітав з Бундесліги з моменту її утворення у 1963-му.

За це клуб прозвали "Динозаврами", а він встановив на арені годинник, що показував, скільки конкретно днів, хвилин та секунд це триває.

За Гамбург грали відомі майстри – після Грубеша й Фелікса Магата прийшли часи Хасана Салихамиджича, Івіци Олича, Хосе Паоло Герреро, Рафи ван дер Варта, Сон Хин Міна. 

Його спонсор-мільярдер Клаус-Мішель Кюне паралельно збудував міську філармонію, що спершу мала коштувати 114 млн євро, тоді 127, а зупинилися на вражаючих 789 млн.

Не два клуби, а два різні світи.

***

І вони майже ніколи не грали один проти одного – ось що цікаво!

Санкт-Паулі якщо й виходив у Бундеслігу, то негайно вилітав.

Історичним стало дербі у 2011-му, коли Джеральд Асамоа приніс "Піратам" першу перемогу над Гамбургом з 1977 року.

"Вболівальники досі мені дякують. Мене всюди про це запитують", – розповідає Асамоа через роки після свого знаменитого голу. "Коли таке стається, ти справді усвідомлюєш важливість гри".

Разом з тим, і після того дербі Санкт-Паулі вилетів все одно. 

"Багато чого йшло не так. Не було структури. Не було належних – і я знаю, що цей термін небагатьом людям у цьому клубі подобається чути – механізмів контролю. Не було стійкої системи скаутингу. Жодного професійного відеоаналізу.

Чому такі маленькі клуби, як Майнц і Фрайбург, конкурентоспроможні? Тому що вони зосереджені на своєму основному бізнесі: футболі. Санкт-Паулі забув про це", – розповідав президент клубу Оке Геттліх.

Коли його, музичного продюсера, обрали президентом у 2013-му, усі вирішили, що воук-культура остаточно поглинула клуб.

Десь шокуюче, що саме Геттліх перетворив Санкт-Паулі із родзинки для хіпстерів на бізнес-проєкт.

І ще дивніше, що паралельно у ФК Гамбург такої людини не знайшлося. Там "Динозаври" потрапили в ідейну яму та 6 років поспіль балансували на межі вильоту.

Їхній годинник назавжди зупинився у 2018-му.

54 роки, 261 день, 0 годин, 36 хвилин, 2 секунди – фінальні цифри. 

"Це було... виснажливо", – зітхає фанат Тобіас. "Повний робочий день в місті перенесли, у всіх був час подумати. Деякі люди відчули полегшення, що це закінчилося".

На той момент мільярдер Кюне покинув клуб, бо йому не погодили продаж додаткових акцій, а борг Гамбурга досяг 105 млн євро.

Єдина "хороша" новина – дербі з Санкт-Паулі відтепер стали регулярними.

***

Ох і взялися за них коричнево-білі у Другій Бундеслізі!

В сезоні-2019/20 Санкт-Паулі вперше з 1954-го виграв у Гамбурга вдома й на виїзді.

У сезоні-2020/21 вічний андердог зіграв у гостях внічию 2:2, а вдома переміг 1:0.

Сезон-2022/23 Санкт-Паулі взагалі розпочав із 3:0 в дербі. 

В ту пору клуб очолював Фабіан Гюрцелер – молодий, амбітний тренер, якого швиденько забрав до Брайтона Тоні Блум, як тільки "Пірати" піднялися до Бундесліги у 2024-му. До слова, вони на рік випередили у цьому Гамбург, що мав вдвічі більший бюджет.

І так-от у поточному сезоні вони грають дербі вже в еліті. 

Це вже геть не те протистояння, яким було у 1980-х, бо фасад змінився. У Гамбурга давно нема фанів-неонацистів, його годинник демонтували, а лідер Раян Філіпп, аутсайдер із ліги Люксембурга, був би своїм на "Міллернторні", тоді як капітана Санкт-Паулі Джексон Ірвіна легко уявити в футболці вже не "Динозаврів".

З плином часу вони стали... схожими.

"В ультрас, може, й інакше, але я знаю багато вболівальників Санкт-Паулі, а гравці клубів дружать між собою.

Це більше схоже на... тикання один в одного. "Ми зіпсуємо вам сезон!", "Ні, ми зіпсуємо вам!". Щось таке. Насправді мені подобаються речі, за які вони виступають", – визнає Тобіас.

Шпильок, про які він каже, особливо багато в дні дербі.

"Гамбург: кохання, що куплене легко, як на Репербані!" – гласить банер фанів Санкт-Паулі.

"Ваші цінності такі ж сильні, як ваші хулігани!" – глузує у відповідь плакат уболівальників Гамбурга.

Поліція ще чатує поруч, але визнає, що на минулому дербі налякав хіба п'яний, як чіп, фанат, що впав на залізничну платформу, як мішок з картоплею. Навіть якщо це й було ідеологічним дербі, ті часи в минулому.

Фанатка Санкт-Паулі Лена каже, що зараз це передусім протистояння того, чим має бути футбол:

"Цей Гамбург вже не правий. Дербі – не політична битва, а радше зіткнення поглядів на те, як слід керувати футболом. Для мене надзвичайно важливо бути членом клубу, який контролюється його членами. Важливо доносити через футбол важливіші речі".

Ну, а за таку дрібницю – хто підставлятиме голову під кулак?

***

Так-от футбол в Гамбурзі якось здувся попри незмінно високу відвідуваність.

Фаєр-шоу, звісно, сьогодні буде від обох, але не здивуємося, якщо вони вилетять в кінці сезону. Їхнє відставання у менеджменті від Айнтрахта, Штутгарта, Фрайбурга гігантське – ніби ХХ століття проти ХХІ.

"Санкт-Паулі є і завжди буде соціальним, турботливим клубом. Ми завжди будемо виступати проти расизму та гомофобії, завжди будемо піклуватися про слабких та бідних. Але ми хочемо бачити таку ж пристрасть і зусилля на футбольному полі! Це має бути про футбол", – б'є кулаком по столу Геттліх.

Попри його зусилля, до балансу у коричнево-білих ще далеко. У Санкт-Паулі 514 фанклубів по всьому світу та 11 млн вболівальників у Німеччині, але водночас другий найменший бюджет в Бундеслізі – 64 млн євро. Вони не використовують свою популярність і на 50%.

З іншого боку Гамбург після вильоту у 2018-му і поготів втратив будь-які орієнтири.

"Одна з найбільших проблем – пошук єдиної ідентичності", – пише Гессе. "Вони більше не є сіллю землі Бундесліги. У них більше немає знаменитого годинника на стадіоні. Мені здається, що клуб зараз розділений. Я не маю на увазі ворогуючі фракції, а групи з точки зору ідентичності".

"Вже не сквотери" проти "вже не динозаврів" – отакі реалії 2026 року. 

Ось чому в Гамбурзі так добре ходили на Шахтар. Пам'ятаєте? 143,000 глядачів у ЛЧ-2023/24.

Місто, що виросло на Зеелері, Кігані, Магаті обожнює футбол, проте справді якісну гру від своїх йому ще належить дочекатись.