Альма-матер Роналду та місце, де зростають великі бомбардири. Що потрібно знати про Спортинг
3 листопада Шахтар зіграє проти великого клубу.
Можливо, таке визначення для лісабонського Спортинга видасться надто гучним на тлі статусу Реала, Баварії, Мілана, Ліверпуля – особливо якщо взяти до уваги міжнародні перемоги всіх перелічених команд. Проте свій видатний статус лісабонський клуб підтверджує регулярно – і несе гордо, як зображений на його емблемі лев.
Початок початків: трагічна смерть засновника, легендарний ансамбль – та історичний промах
Як для портової країни, Португалія захворіла на футбол досить пізно. Перший матч збірної відбувся лише 1921-го, чемпіонат стартував аж 1934-го. Бенфіку заснували 1904-го, Спортинг – двома роками пізніше. Порту веде свою історію з 1893-го, але, по суті, він наймолодший у трійці: клуб розформовували, і він пережив реінкарнацію в другій половині 1906-го.
На початках футбол жорстко конкурував з іншими видами спорту. У Бенфіки, до речі, саме тому на емблемі зображене велосипедне колесо – як данина секції, що певний час була навіть важливішою. На велоспорті спеціалізувався клуб, який у сучасній Україні був би приречений на безліч насмішок через назву: Sporting Club de Belas. Футбольні матчі майже не проводилися, і 1906-го група "бунтівників" вирішила відокремитися заради командної гри.
Назву при цьому взяли таку, що підкреслювала багатоспортивність – і справді, Спортинг упродовж усієї історії підтримував безліч секцій. Цікавіше інше: якщо інші клуби з таким іменем мають у повній назві місто (Брага, Хіхон), то суперник Шахтаря повністю називається Sporting Clube de Portugal! Намагалися зачепити Бенфіку? Забігаючи наперед, скажу: цю назву клуб цілком виправдав.
Ім'я одного із засновників клубу знають майже усі: його звали Жозе Алваладе, і він помер лише у 33 роки від іспанки. На честь легенди Спортинг і назвав стадіон, на якому проходили і чемпіонат Європи, і один із фіналів Кубка УЄФА, і, звісно, безліч найважливіших матчів збірної. Дуже швидко Спортинг став одним із найважливіших клубів ліги: одним із трьох грандів, яких, попри всілякі Браги та Боавішти, можна вважати вічними для португальського чемпіонату.
Ще зовсім недавно Спортинг проводив – і, можливо, ще проводитиме, адже пауза триває лише пару років – власний домашній турнір, на кшталт Кубка Жоана Гампера для Барси або Кубка Бернабеу для Реала. Називається цей турнір музично: Кубок П'яти Скрипок. Так, образно, на батьківщині фаду й безлічі чудової музики називають команду-легенду, яку фактично ніхто із сучасників не бачив, але пам'ять про яку живіша за всіх живих.
Як ви вже знаєте, чемпіонат Португалії почали розігрувати 1934-го – і незвично усвідомлювати, що певний час "леви" випереджали той самий Порту за кількістю чемпіонств утричі. Наприкінці тридцятих, у сорокових і на початку п'ятдесятих у Спортингу сформувалося сузір'я блискучих атакувальних гравців, серед яких ніхто не фальшивив і не намагався бути першою скрипкою.
Важливо: всі п'ятеро гравців одночасно перебували в заявці "левів" лише три сезони. "П'ять скрипок" символізують радше півтора чудових десятиліття, що вмістили дев'ять перемог у чемпіонаті (зокрема сім титулів у 1946–1954 роках). Символом тих "левів" був Фернанду Пейротеу: уродженець Анголи, яка тоді була португальським володінням, у біло-зеленій футболці встановив усі можливі рекорди, багатьом із яких судилося стати вічними. Серед найвидатніших:
- 71 гол у дебютному сезоні (якби не Кейн і Мессі, ми ще довго згадували б інші такі подвиги);
- шість перемог у бомбардирських перегонах чемпіонату поспіль;
- вісім голів за одну гру;
- 540 м'ячів за Спортинг.
Тут, щоправда, варто зробити застереження: це число підраховане з урахуванням товариських матчів – але й товариські ігри в ті часи були важливішими за багато офіційних. Спортинг і був командою-легендою, яку найкращі вважали за честь запросити. Принаймні статистика офіційних ігор аж ніяк не свідчить, що Пейротеу багато забивав аматорам: у матчах чемпіонату він відзначився 332 голами у 197 поєдинках.
І все ж – П'ять Скрипок. Хто був партнерами Пейротеу?
- Мануел Вашкеш. 190 голів у 278 матчах чемпіонату. Уболівальники дали йому прізвисько одного з художників того часу за любов забивати напрочуд красиві голи.
- Албану Перейра. Дуже низький на зріст (легенди розповідали, що він умів прокинути м'яч уперед і прослизнути між ногами суперника), але швидкий і технічний гравець, який забив 117 м'ячів у 242 матчах чемпіонату.
- Жезуш Коррейя. "Лише" 117 м'ячів у 224 матчах чемпіонату – але в нього була поважна причина. Жезуш захоплювався іншим видом спорту, яким займався паралельно! Він любив… хокей – і якщо ви подумали, який хокей міг бути в тодішній Португалії, то уточню: на роликах. Багато років у будні він грав за хокейну секцію Спортинга, а на вихідних – у футбол, і наприкінці кар'єри зосередився саме на грі з ключкою.
- Жозе Травассуш, 105 голів у 248 матчах. Дуже заприятелював із Вашкешем – настільки, що після одночасного завершення кар'єри вони заснували спільний бізнес і почали торгувати холодильниками.
Ця команда панувала в португальському футболі, була справжньою династією – і мала всі шанси продовжити так жити й після "П'яти скрипок", якби не одна крадіжка.
Після досвіду з Пейротеу клуб старанно вишукував таланти в африканських володіннях Португалії. І в мозамбіцькому Спортингу навіть виріс талант, який за масштабом перевершував будь-яку зі "Скрипок", – але його викрала Бенфіка. Бразилець Бауер під час африканського турне побачив перлину, спершу запропонував підписати її своїм, але отримав відмову – і тоді запропонував своєму колишньому тренерові із Сан-Паулу. Його звали Бела Гуттманн, це був один із найвидатніших тренерів свого покоління.
Унаслідок цього Ейсебіу переїхав до Лісабона. Важливо: першого року він не виходив за Бенфіку, що коштувало йому перемоги в Кубку чемпіонів, який "орли" виграли без нього. Спортинг судився, але програв: сусідам за каламутними регламентами тих часів виявилося достатньо просто заплатити фарм-клубу. А в епоху Ейсебіу та трохи після неї Бенфіка виграла 13 чемпіонств за наступні 17 років – "Чорна перлина" все-таки була унікальною величиною.
Щоб знову стати великими, "левам" знадобився власний унікальний бомбардир – і ним став Ектор Ясальде. Якщо не брати до уваги сумнівні румунські рекорди, коли в країні влаштовували договірні матчі заради рекордів, аргентинець із Бока Хуніорс установив рекорд "Золотої бутси" для XX століття: 46 м'ячів за один чемпіонат-1973/74! Звісно ж, той сезон Спортинг завершив чемпіоном. Значно пізніше йому вдалося повторити трюк, вигравши чемпіонство завдяки одному Маріо Жарделу: бразилець здобув "Бутсу" завдяки 42 м'ячам у сезоні-2001/02.
Велика гордість: Роналду, Фігу та півзбірної Португалії
І все ж, якщо запропонувати вам назвати клуби, які розкривають зіркових іноземців, то Спортинг, найімовірніше, навіть до топ-2 Португалії не потрапить, не кажучи вже про світовий рейтинг.
Порту й Бенфіка давно навчилися робити це краще. Фалькао й фернандеси, халки й мартінеси, отаменді й хамеси з покоління в покоління переїжджають до "орлів" і "драконів", демонструють просто неймовірний футбол і вирушають до топклубів за не менш неймовірні гроші. Хай і з певними сумнівами щодо останнього часу, але Спортинг цю боротьбу програв… Утім, у нього є своя фішка.
Літо 2016 року, крім радості для всієї Португалії, подарувало привід для особливої гордості академії "левів". У тій команді, яка сенсаційно здолала Францію й привела збірну до першої міжнародної перемоги в історії, лише у фіналі на поле вийшли ДЕСЯТЬ вихованців Спортинга. Фактично "леви" закріпили за собою образ кузні місцевих талантів, справжнього Clube de Portugal.
Найкращого в одному поколінні знають усі – звісно ж, це Кріштіану Роналду:
Але Спортинг – єдина академія світу, випускники якої виграли два "Золоті м'ячі" після дев'яностих. Луїш Фігу був справжнім феноменом.
"Леви" давно стали знаком якості, привчили до того, що поява в них когось юного вже свідчить про великий талант. У тому самому фіналі, крім Роналду, з вихованців вийшли Руй Патрісіу, Жозе Фонте, Нані, Рікарду Куарежма, Моутінью, Вільям Карвалью, Седрік, Адріен Сілва та Жуан Маріу. І це лише, так би мовити, найвищий клас. Талант класом нижче до чемпіонської Португалії не пробився, але довго тішив уболівальників Динамо: Мігел Велозу теж виріс на "Жозе Алваладе".
Знову-таки з поправкою на останні реалії, але академія "левів" допомагала клубу й заробляти: за Нуну Мендеша ПСЖ заплатив 60 мільйонів євро, за Жуана Маріу Інтер – 44 мільйони. Спортинг популярний навіть серед іноземців: саме його вихованцем є Ерік Даєр, колишній гравець Баварії та Тоттенгема. Хоч би скільки талантів купували в Латинській Америці Порту й Бенфіка, така їхня поведінка перекриває шлях місцевим талантам (і тут напрошується паралель із нашими реаліями), а Спортинг стає головною силою для місцевих кадрів.
Сучасність: Аморім, який звів собор, і послідовники, що намагаються його зберегти
І все ж. Чемпіонство з Жарделом у сезоні-2001/02 понад двадцять років залишалося останнім в історії "левів". Це здавалося цілком логічним: два інші гранди фактично стали головним ярмарком усієї Південної Америки, і з цим важко конкурувати навіть найкращим талантам однієї країни. Але знайшлася людина, яка змінила все.
Якщо ви любите топовий закордонний футбол, але не стежите за португальською лігою, вас останніми роками мала дивувати ситуація навколо одного персонажа. Манчестер Юнайтед бив усі антирекорди під керівництвом одного тренера, а той не просто не вважав себе винним, а поводився як людина, що робить величезну послугу, зійшовши до такого клубу.
Що ж, португальцям загалом часто властиве велике его, а Рубен Аморім отримав підстави так поводитися після, можна сказати, національного подвигу. Можливо, у нього й у Мілані не складеться, але його досягнення в Лісабоні вже ніхто й ніколи не відбере: чемпіонство, яке він повернув Спортингу після 22 років перерви.
Особливої солодкості тому титулу додає те, що його здобули з фірмовим тренерським почерком. Рубен казав, що навіть папа римський не змусив би його відмовитися від моделі гри з трьома центральними захисниками – і справді, для його стилю гри це схоже на заповідь. Високий пресинг, залученість до гри навіть нападників, ставка на регулярне створення чисельної переваги в атаці – так "леви" виграли 28 із 33 матчів у сезоні-2022/23, забиваючи близько трьох м'ячів за гру.
В Аморіма ще й склався блискучий тандем зі спортивним директором Угу Віаною, що дозволив реформувати сам клуб. Козирі Спортинга стали різноманітнішими: з Угу й Рубеном це вже була не лише збірна Португалії в мініатюрі, а й клуб, який уміє, наприклад, за 70 мільйонів євро продати Віктора Дьокереша. Якби для "Золотої бутси" не запровадили коефіцієнти, що дискримінують Португалію, Спортинг здобув би нову перемогу: у позаминулому сезоні швед забив у чемпіонаті 39 м'ячів.
Утім, той "Спортинг" уже в минулому. Не лише Аморім уже в "Мілані", а й Віана керує трансферами "Ман Сіті" (хм, чи не доведеться йому найближчим часом змінювати місце роботи?) – а "леви", як можуть, намагаються зберегти спадщину.
Сезон-2024/25, протягом якого Аморім пішов у МЮ, вдалося завершити захистом титулу. Руй Боржеш показав себе людиною, яка зуміла загасити всі внутрішні пожежі й доїхати на голах Дьокереша до чемпіонства. Але вже минулий сезон приніс поразку в чемпіонських перегонах із Порту, а нинішнього Руй уже до осені відстав від лідерів на дев'ять очок – і за два дні до гри з Шахтарем його звільнили.
Фабріціо Романо, головний інсайдер світу, повідомляє, що клуб очолить старий знайомий Шахтаря: Паулу Фонсека нібито знову залишає Францію, але тепер уже заради рідної країни. Чи встигне до гри з донеччанами? А якщо ні, то чи не передасть інструкції виконувачеві обов'язків? Запитання, запитання…
У будь-якому разі "леви" залишаються фірмовою португальською командою – з любов'ю до контролю м'яча та ставкою на видатного бомбардира. Відхід Дьокереша не став приводом для Спортинга поступитися лідерством у бомбардирських перегонах: минулого сезону найкращим у країні з 38 м'ячами став Луїс Суарес!
Щоправда, не той.
Колумбієць із важким досвідом виступів за іспанських аутсайдерів розкрився в Лісабоні. Спортинг підхопив гравця на злеті, після 31 м'яча в Сегунді – і той засяяв. У новому сезоні Суарес нестримний навіть у Лізі чемпіонів: забив і Галатасараю, і Лансу, а з ЛАСКом навіть оформив дубль. Спортинг – місце, де в усі часи любили знаходити й виховувати бомбардирів…
Серед інших гравців клубу можна виокремити лівого захисника Максі Араухо (Араухо, "крайок", ще й уругваєць – люблять у Спортингу підписувати однофамільців футбольних зірок), мозамбіцького правого вінгера Жені Катаму й досвідченого воротаря Руя Сілву. Через зміну тренера впевнено говорити про схему й модель гри "левів" неможливо, але за будь-якої тактики вони залишаються дуже складним суперником.