"Хочеться закріпитись в Іспанії": Кінарейкін – про трансфер у Вільярреал, нового тренера Карпат та шанси України у плейоф відбору на ЧС-2026
Яків Кінарейкін є одним зі небагатьох прикладів українських футболістів, який у доволі ранньому віці перебрався до топової європейської команди.
Влітку 2025 року голкіпер підписав контракт із іспанським Вільярреалом. Щоправда, наразі гравець виступає за команду В.
Колишній голкіпер Дніпра-1 та Карпат в ексклюзивному інтерв'ю Чемпіону поділився своїми емоціями від виступів в Іспанії, розповів про проблеми українських легіонерів за кордоном, зробив свій прогноз на чемпіона УПЛ-2025/26 та розкрив власні хобі.
Про іспанський період у кар'єрі Кінарейкіна
– Якове, вітаю. Як взагалі ваші справи в Іспанії?
– Все добре. В Іспанії тепло, постійно сонечко, море, футбол взагалі. Що ще потрібно?
– Чи були пропозиції від інших клубів, окрім Вільярреала?
– Ні, інших конкретних пропозицій не було.
– Ще до переїзду у "жовту субмарину" ви вивчали іспанську. Чому обрали саме цю мову? Хотіли перейти у чемпіонат Іспанії?
– Це не було рішення лише через бажання перейти в іспанську лігу. Обрав іспанську, адже розумів, що вона вивчатиметься значно легше, аніж, до прикладу, німецька чи французька. Хотілось саморозвиватись не лише у футболі. Я знаю англійську мову, але хотів мати у своєму багажі ще одну. Плюс такий вибір впав сам по собі. Ще за період кар'єри у Дніпрі, де було багато легіонерів, які розмовляли також іспанською. Хотілось розуміти, про що вони говорять.
– Що найбільше здивувало у новому чемпіонаті, якщо порівнювати з українським футболом?
– В Іспанії дуже багато команд грають за рахунок своїх гравців, а не внаслідок якоїсь неймовірної тактики. Натомість в Україні пішов тренд, коли кожна команда хоче грати гарний футбол, показувати видовищну гру, домінувати та ставити при цьому якусь красиву тактику.
А в Іспанії не дуже багато команд так грає та й загалом у світі. Це все через високу кваліфікацію гравців, які можуть приносити результат.
– А у голкіперській позиції?
– Відношення воротарів одне до одного. В Україні ж часто серед голкіперів присутнє сухе спілкування, відсутність підтримки, а тут усі працюють на результат команди. До прикладу, я сьогодні виходжу у старті, тому усі працюють на мене. Завтра вийде у воротах мій конкурент, то усі будуть йому допомагати, підтримувати. В Іспанії немає такої токсичності. Тут люди грають у футбол не для того, щоб показати свою крутість, а просто насолоджуються грою.
– Чи вивчили місцеві судді якусь українську нецензурну лексику від вас на матчах?
– Зауважив, що коли ти граєш за кордоном, то не говориш українською на полі. Не знаю, як це працює. Вже через місяць тут я почав висловлювати свої емоції іспанською під час матчів. Так само було, коли грав у Чехії. Вдома ж спілкуюсь українською.
– Тобто не використовуєте подібних хитрощів під час ігор, щоб вас не розуміли судді?
– Ні. Гадаю, що арбітри могли б навпаки сприйняти якісь мої слова українською, як великі образи, "нагородивши" жовтою карткою.
– Чи могли б поділитись емоціями від тренувань із основою Вільярреала?
– Зовсім інший рівень. Люди майже не помиляються на м'ячі навіть під час тренувань. Захмарний рівень, від якого мурахи по шкірі. Розумієш, що до такого потрібно прагнути, коли пліч-о-пліч із тобою працюють такі професіонали, які пограли у топових клубах. Тренування із першою командою можу порівняти із ковтком свіжого повітря, який дає енергію на місяці.
– Чого бракує в Іспанії?
– Кажуть, що до усього людина швидко звикає. Потрібен час. На початку було складно, адже тут зовсім інше середовище. Складно було зрозуміти, про що спілкуються одноклубники між собою, особливо, коли потрібно було підтримати розмову. Сумував за хлопцями та тренерами з Карпат, але вже звик в Іспанії.
– Вільярреал може стати гарним трампліном у ще топовіший європейський клуб. Де хотіли б пограти?
– Мені хотілось би почати грати за основну команду Вільярреала. Мені подобається команда, люди та ставлення. Хочеться закріпитись в Іспанії.
– Чи підтримуєте комунікацію із українськими гравцями, які виступають у Європі?
– Ні, не спілкуюсь із легіонерами, які грають за кордоном. У кожного гравця є своє коло футбольних друзів. У мене так склалось, що усі грають в Україні.
Чому українцям складно заграти у Європі?
– Кого з українських гравців запросили б до Вільярреала?
– Ігоря Краснопіра. Я дуже чекав, що він переїде грати за кордон. Ще б взяв із собою Яна Костенка та молодого голкіпера Карпат Колесника. Артему б пасувала Іспанія.
Загалом серед наших гравців є дуже багато таких, які могли б спокійно грати за кордоном. Тут питання в українських клубах, які не хочуть відпускати за адекватні гроші своїх гравців.
Через це футболісти можуть "застоюватись" в українському чемпіонаті. По-друге, можуть поплести ментально. Я дуже вдячний Карпатам, що вони дали "добро" на мій перехід. У молодому віці набагато легше виїжджати у Європу, аніж коли у тебе вже є родина та діти.
– В Україні 18-річних гравців вважають ще дуже молодими...
– Для мене стало здивуванням те, що тут футболісти по 18-19 років вже стабільно грають в основних складах своїх команд. Так, вони можуть помилятись, але їм при цьому довіряють. По-перше, тут на цьому роблять великий бізнес. Є такі кейси, що їх одразу кидають у матчі без тренувань з основою команди. Набагато швидше розвиваєшся, коли поруч досвідчені одноклубники, тренери та суперники високого рівня. Реально, тут молоді гравці грають рік-другий, а потім їх кудись продають за 20-30 мільйонів.
- Що дратує в іспанському футболі?
– Цікаве запитання. У лізі, якій ми граємо, є така функція, що один раз за тайм тренери команд можуть одного разу попросити суддю дивитись VAR щодо спірних моментів.
Іноді це настільки абсурдно, адже неозброєним оком було видно, що там було зіграно чисто. Цей процес перегляду може затягнутись на дуже довго, через що можуть компенсувати 10-15 хвилин. Це сильно впливає на ігровий ритм.
– Чому українським гравцям складно закріпитись у закордонних клубах? Серед відомих прикладів кейс із Андрієм Луніним, Іллею Забарним...
– Коли ти приїжджаєш у нову команду у ролі легіонера, то повинен бути на голову кращим за місцевого гравця. Також тут присутній мовний бар'єр. Третьою проблемою є відсутність спілкування із тренером. Умовно, коли у тебе гарна комунікація із партнерами по команді, ти добре тренуєшся, але при цьому не маєш спілкування із наставником. Це реально дуже важко.
Також не потрібно забувати, що українці відрізняються ментально від європейців. Ми звикли до того, що нам потрібно все і одразу, а тут все інакше.
– Які чемпіонати імпонують?
– Дуже подобається іспанська ліга. Для мене завжди був і буде "вишкою" англійський чемпіонат. Там багато конкурентоспроможних команд, які мають у своєму складі найкращих гравців світу.
Чим українська уболівальницька культура відрізняється в іспанської?
– Які уболівальники кращі – Вільярреала чи Карпат?
– Якби в Україні не було жодної обмеженої кількості фанів, то на матчах Карпат точно б збиралось по 20 тисяч. Якщо дивитись на реалії, то Львів виділявся якимись приголомшливими цифрами за кількістю уболівальників, а особливо атмосферою, яка панувала на стадіоні.
В Іспанії кожен поєдинок збирає повний стадіон. Вже не говорю навіть про ігри проти Реала, Барселони чи у рамках Ліги чемпіонів. Квитки на ці матчі навіть складно дістати, адже розлітались миттєво. Тут також є певна відмінність. В Іспанії люди ходять не уболівати, а дивитись футбол. Тут немає ультрасу, хіба у 3-4 командах, який би заряджав стадіон.
У Вільярреалі місто живе командою, футболом, але людям просто подобається стежити за матчами.
– Можливо, відсутність ультрасу є мінусом для футболістів...
– Не відчувається через те, що стадіон повністю заповнюється уболівальниками. Плюс на багатьох стадіонах використовують інтершум. Це створює реальне враження підтримки навіть, коли усі мовчать.
– Чи цікавились у Вільярреалі темою війни в Україні?
– На початку питалась, що і як у нас відбувається. Розповідав, що війна досі триває, в українців немає світла, опалення та інших побутових потреб. У команді були шоковані, але вони ніколи не зрозуміють нас.
Про УПЛ, іспанський вектор Карпат та улюблені хобі
– Чи стежите за УПЛ?
– За Карпатами. Коли грав у Львові, то стежив за усіма матчами, дивився огляди, статистику. Знаю про усі трансфери, але немає такого бажання, щоб прямо подивитись український футбол. Стежу за Ла Лігою, а також третьою лігою Іспанії, у якій ми граємо.
– Чи підтримуєш зв'язок із кимось з ексодноклубників?
– З Яном Костенком і Ігорем Краснопіром, який вже покинув Карпати. Це мої найближчі друзі. Часто спілкуюсь із тренерами воротарів "левів". Ділимось досвідом. Плюс у львівському клубі тепер працює іспанський тренер, а я вже зрозумів трохи, як працює іспанський футбол із середини.
– Що може принести Карпатам іспанський наставник Фран Фернандес?
– Тут питання, чи готова людина миритись із менталітетом українців. Головне, щоб він розумів, що робота з іспанцями є трохи інакшою. Треба мати велике бажання, щоб розуміти наш менталітет, кожного гравця та знайти до футболістів свій підхід. Не дивився, як грали попередні команди Фернандеса, не дуже знайомий із його роботою. Гадаю, що ця зміна може дати позитивний імпульс команді.
– Окрім футбольної кар'єри ви активно розвиваєте свої сторінки у соціальних мережах. Як прийшли до цієї ідеї?
– Все почалось, коли я не мав ігрової практики у першій половині сезону в Карпатах. У мене був складний стан, тому вирішив відволіктись саме таким способом. Виникла ідея почати розвивати свій інстаграм, це може додати у впізнаваності.
Мені дуже пощастило, що саме тоді я був у Карпатах, у такому середовищі, де хлопці та тренери дуже позитивно відреагували на таку мою ідею. Вони не засуджували мій вибір, як це було раніше у мене. Мене така підтримка надихнула. В Іспанії ж зрозумів, що людям було б цікаво подивитись, як тут все працює із середини. Мені до вподоби процес зйомки, монтажу. Особливо приємно, коли твої відео залітають та набирають великі охоплення.
– У Вільярреалі не засуджують таке ваше хобі?
– Ні. Хлопці мене питаються, коли там наступний влог. Усі розуміють, що потрібно якось відволікатись від футболу, аби не перегоріти.
– Ви згадали про відсутність ігрової практики у Карпатах. Чи не було прикро? Можливо, запитували наставників, чому вони не роблять на вас ставку?
– Було дуже прикро. Питався неодноразово про відсутність практики. Однак мені дуже пощастило, що у Карпатах став саме такий тренерський штаб, головний тренер та наставник воротарів. Я дуже багато спілкувався із Юрієм Богдановичем Шевчуком і Богданом Романовичем Шустом. Вони мені все пояснювали та казали, що потрібно перетерпіти. Їх слова мені дуже допомагали.
– Не хотіли перебратись в оренду?
– Різні думки лізли у голову. Розумів, що я пів року не грав за Карпати і йти кудись в оренду, починаючи свій шлях із чистого аркуша... Ніхто б в іншій команді не давав мені гарантій, що я буду грати. Викинути пів року просто кудись у смітник... Я вважав, що поїду на збори, буду намагатись проявити себе, а якщо вже і цього разу не вийде, то буду щось змінювати.
Кінарейкін став основним голкіпером Карпат. За "левів" встиг провести 13 матчів, у яких пропустив 12 голів та ще у 5-ти іграх зіграв на нуль.
– У цьому сезоні-2025/26 УПЛ дивує своїми несподіванками. Як гадаєте, чи це свідчить про підвищення чи пониження рівня ліги?
– Мені дуже подобається, що немає прохідних матчів. Ніхто ж не міг навіть подумати, що та ж Полтава могла б обіграти Динамо. У світовому футболі майже не залишилось неконкурентоспроможних команд. Кожна із них дає бій, це класно.
– Хто стане чемпіоном УПЛ за підсумками цього сезону?
– Динамо та Шахтар майже завжди перше коло починають не надто вдало, а у фіналі за рахунок досвіду посідають перші позиції. Гадаю, що цього разу теж це повториться. Звісно, хотілось би побачити несподіванку.
– А якщо обирати між Шахтарем та Динамо у боротьбі за чемпіонство?
– Думаю, що Шахтар. Мені більше імпонує їх вектор розвитку. Вони купують футболістів за великі гроші, але більшість із них вистрілюють і переходять у ще кращу команду. Їх вектор розвитку дуже наближений до Європи.
– Яке запитання вам ніколи не задавали журналісти, але ви хотіли б на нього відповісти?
– Цікаве запитання. До речі, майже ніхто не питає мене за якісь заняття, окрім футболу. Із переїздом в Іспанію ми з дружиною відкрили для себе нове хобі – картинг. Тут він дуже розвинутий. Також полюбляю читати. Таке хобі у мене ще із часів виступів за Дніпро-1.
– Яка тематика книг?
– Вона дуже різноманітна. Починав читати із автобіографій Ноєра, Ібрагімовича. Потім захопився психологією, детективами. Зараз більше надаю перевагу класичним творам. Вже понад 70 книг точно прочитав.
– Чи хотіли б написати свою власну книгу?
– Ніколи не задумувався над цим. Якщо подумати, то цей процес є дуже складним. На це потрібно багато часу та натхнення. Я сам за освітою журналіст, тому добре знаю, наскільки складно щось написати, коли у тебе немає натхнення.
– Полюбляєте ходити на картинг. Можливо, у ваших контрактах є якісь заборони, які можуть понести за собою ризик травмуватись?
– В угоді є речі, які можуть завдати тобі шкоди. До прикладу, не грати у футбол у дворі після тренувань. Зрозуміло, що уся відповідальність у таких випадках буде виключно на тобі.
– Чи забороняють займатись іншими видами спорту?
– Ні. В Іспанії дуже розвинений падел. У кожного є своя ракетка, збудовано багато кортів, де іспанці постійно грають. У нас навіть на передсезонці замість тренування був турнір із паделу. Хлопці так сильно грають, я був шокований.
Прогноз на матч Україна – Швеція та голкіперську конкуренцію у команді Реброва
– Які прогнози на матч Україна – Швеція?
– Не дуже приємний жереб для нашої команди. Гадаю, що хлопці усе добре розуміють. Я не прогнозист, тому робити точний прогноз не буду. Усім нам дуже хочеться, щоб Україна здобула перемогу. Швеція – неприємний суперник, але якого можна проходити. Це умовно не якась збірна Франції на чолі з Мбаппе. З усіма можна грати і можна перемагати. Головне, щоб команда не перегоріла від очікувань уболівальників, критики та відповідальності. Потрібно підійти до матчу із холодною головою.
Нагадаємо, що Україна зустрінеться зі Швецією у півфіналі плейоф відбору на ЧС-2026. Поєдинок запланований на 26 березня 2026 року. Номінально домашнім стадіоном "синьо-жовтих" буде арена іспанського клубу Леванте.
– У збірній України шалена конкуренцію на позиції голкіпера: Трубін, Лунін, якого навіть не викликають, Різник... Чи є для вас така боротьба якоюсь додатковою мотивацією працювати ще більше, аби отримати виклик?
– Навіть не думав щодо цього запитання. Усі мої думки зосереджені наразі на Вільярреалі. Про збірну України взагалі не думав. Усе в моєму житті йде поступово, крок за кроком, тому не хочу гнатись за чимось. Не ставлю собі якихось великих очікувань.
