З натягнутою струною нерва. 4 уроки з матчу Україна – Грузія
Збірна України переграла команду Грузії у 3 турі Ліги націй-2024/25. Завдяки звитязі у польському місті Познань "синьо-жовті" взяли перші 3 бали, й нарешті увімкнулися в боротьбу за найвищі сходинки в квартеті.
Чемпіон традиційно виділяє головне по завершенні важливої битви. Про що варто говорити після гри? Які футболісти заслуговують окремої уваги? З якими акцентами варто дивитися в майбутнє? Про це та інше – в нашому матеріалі.
Україна нарешті виграла боротьбу
Запорукою успіху команди Сергія Реброва стала зовсім не перевага у володінні м'ячем чи навичках командної, чи то пак індивідуальної майстерності. За цими аспектами гри "синьо-жовті" якщо не поступилися, то опонента точно не переграли. А от взяла своє Україна завдяки тому, чого колективу не вистачало не тільки на чемпіонаті Європи у Німеччині, а й ще у матчах кваліфікації до головного турніру для збірних Старого Світу.
Ця Україна надто довго була в теплій ванній великих сподівань, що з часом забула про основу основ здобування перемог на полі. Якщо ти не в змозі вигризати м’яча, демонструвати волю й характер до перемоги та бодай інколи грати через "не можу", сподіватися на успіх годі. В матчі з Грузією український вболівальник призабутого підходу від улюбленої команди нарешті дочекався. Головне, щоб тепер такий футбол не став разовою акцією зі швидкоспливаючим терміном дії.
Виправдані очікування, та не сподівання
Іван Калюжний втілив у життя мрію. Хавбек Олександрії в 26 років дебютував у складі головної команди країни. Та на цьому гарні новини для високого півзахисника закінчуються.
Використання Калюжного з перших хвилин, та й узагалі виклик футболіста команди Руслана Ротаня, є нічим іншим як бажанням зберегти структуру гри, незважаючи на можливі ризики. Останні виявилися аж надто помітними. По закінченні останнього туру єврокубків гравці Динамо й Шахтаря розписувалися у власній безсилості щодо пропонованого суперниками на міжнародній арені темпу – мовляв, 1000 вибачень, та не встигаємо ми, хоч ти трісни!
Калюжний став втіленням цієї безсилості та реального рівня нинішнього чемпіонату України. Раз по раз прудкі в'юнкі грузини обходили-об’їжджали Івана, мов на велосипеді, й лише жовта картка, зароблена Калюжним за підсумками гри – велика ласка австрійського судді. Та чи можна звинувачувати футболіста? Аж ніяк. Калюжний показав рівно той рівень, яким наразі оперує, і який для нього є звичним у тій же УПЛ. Та факт лишається фактом – так і за вже дещо призабутим Сергієм Сидорчуком засумуєш…
Втім, у грі зі значно менш швидкими та рухливими, але потужними й фізично вишколеними чехами, Калюжний має опинитися у більш звичній стихії і якраз стане у нагоді.
Мудрик робить заявку на статус лідера команди
Перед грою ми поговорили про нагальні болючі питання з табору національної збірної, серед яких значився й "пунктик" про лідерські здібності гравців, які мусять взяти на себе важку роль заради успіху команди. Серед пропонованих "кандидатів" значився й хавбек Челсі. На щастя, цього разу ексгравець Шахтаря не знітився, спіймав кураж та був дійсно тією фігурою, на яку рівнялись партнери.
Матч із Грузією може стати для Мудрика тим рубіконом, який знаменуватиме початок дійсно нового, й не гіршого за попередній, періоду в його вже багатостраждальній кар'єрі. У попередніх матчах за головну команду країни вінгер "синіх", замість використання можливості відпочити від великих клубних проблем, які в нього накопичуються, мов снігова куля у горах, відверто страждав, і залишався без бодай відпочинку ураженої психології. За відсутності чи не всіх визнаних ватажків команди Мудрик отримав шанс почати в збірній усе з нуля. І в критичний для команди момент блискуче його використав.
Енергозатратна перемога: матч, який відібрав багато сил, знаменуватиме нові кадрові наслідки
Збірна України взяла найважчі 3 бали за каденції Реброва. Навіть гра зі Словаччиною на Євро далася "синьо-жовтим" не так натужно. Головна команда країни програла за ключовими статистичними показниками – xG, ударами, ударами в отвір, кількістю кутових, кількістю передач, але була сильнішою в головному – забила на 1 м’яч більше. Та попереду нові випробування, й легше аж ніяк не буде.
Протягом левової частки гри Україна "вмикала" високий пресинг, завдяки чому й нівелювала багато починань суперника. Однак такий футбол потребує багато зусиль та сил, які не безмежні. Як наслідок – у другій половині в зонах, де раніше українці з візаві справлялися, команда дещо почала "просідати". Нема сумніву – відновитися не на 100 – на умовні 70% за 2 повних дні, які залишаються до матчу з Чехією – не менш важливого, не менш доленосного – неможливо. А тому Ребров точно вдаватиметься до ротації, й заміни можуть бути досить масштабними. Чи будуть ті чи інші кроки ефективними – предмет вже іншої, нашої найближчої розмови.