А чи були намагання грати у футбол?.. 4 висновки з матчу Реал Сосьєдад – Динамо
Київське Динамо поступилося в матчі 6 туру основного раунду Ліги Європи. У грі з представником Іспанії Реал Сосьєдадом на полі вкотре була лише одна команда. І це – не український клуб.
Чемпіон підбиває підсумки виступу столичного українського колективу в другому за рангом єврокубку, та розставляє головні акценти. Ставимо неприємні питання та шукаємо такі ж відповіді разом.
Ставка Шовковського на кількість себе не виправдала
Як ми й передбачали у розмові перед грою, наставник Динамо надав перевагу підходу з максимально насиченою обороною. Ба, навіть більше – Олександр Шовковський вирішив діяти ще й одразу з двома опорними хавбеками. Таким чином, безпосередньо за захист володінь Георгія Бущана мали відповідати одразу 7 польових виконавців.
Та навіть такий перенасичений пасажирами "київський автобус" перешкодою для планів суперника не став. Більше того – у багатьох епізодах гравці гостей заважали одне одному ухвалювати необхідні на такому рівні миттєві рішення щодо перебирання ініціативи на себе, знаходячись у метрі-двох один від одного. Страх помилитися став головним орієнтиром для гравців команди гостей, які на фоні рішучих опонентів виглядали іще більш безпорадними.
Динамо все ще грає до першого пропущеного
Психологія у професійному спорті – елемент так само важливий, як і фізична підготовка та бажання бути кращим серед кращих. У випадку з Динамо емоційні проблеми з умінням збирати волю в кулак на міжнародній арені чи не зі старту сезону стали обов'язковим супутником у кожній без винятку єврокубковій зустрічі, починаючи щонайменше з вересня.
На передматчевій пресконференції Шовковський буквально говорив про те, що "футболісти мають бути професіоналами до кінця, повинні виходити на футбольне поле як у тренувальному процесі, так і матчах, та доводити свою принциповість, свою позицію, готовність грати у кожному матчі з будь-яким суперником", а "для перемоги у такому турнірі потрібно виходити та грати мужньо, із серцем, з азартом і бути готовими до будь-яких моментів". Чи стало змоги в його футболістів скористатися бодай частиною правильних, але лише слів тренера, навіть не риторичне питання, а насправді розчаровуюче-ствердне речення, яке вже містить у собі відповідь. Бо коли ти кидаєш робити своє після першої ж вдалої спроби візаві на такому рівні, це схоже на дії ображеної на світ дитини, яка розвертається в інший бік та направляється в сторону дому та батьків, коли не отримує бажаного в спілкуванні з однолітками.
Герреро вкотре не скористався шансом змінити своє становище в команді
Панамський нападник Едуардо Герреро все ще має в своєму активі лише 1 забитий м’яч за Динамо, проведений з пенальті у кубковій зустрічі проти полтавської Ворскли. В матчі з Сосьєдадом ексфутболіст Зорі несподівано отримав від Шовковського нагоду проявити себе у надважливій грі з перших хвилин. Й бездарно нею знехтував.
Складається враження, що Герреро не бажає мінятися під нову команду настільки, наскільки це необхідно для його власних та колективних інтересів, або ж опинився у тій зоні комфорту, яка його цілком влаштовує. Очікуваного прагнення проявити себе на новому рівні та "рвати" за біло-синю (зелену?!..) футболку бодай задля привернення уваги ще більш амбіційного та грошовитого роботодавця вже з провідної першості Старого Світу, ми аж ніяк не бачимо. Фокус в тому, що це – проблема не Герреро. Чи то пак, не тільки його. Якщо твої робітники дозволяють собі працювати у напівсили чи й ще з меншою викладкою, шукати відповіді про поточний стан справ у організації, в першу чергу, має той, хто її очолює.
Операція "імітація", або реорганізація – це "реорганізація"?
Напередодні стало відомо про заявлені як масштабні зміни в керівній структурі київського клубу, про що Чемпіон робив ексклюзивний матеріал. Насправді ж такі кроки з боку братів Суркісів розворушити керівну ланку "біло-синіх" ідеально вписуються в стратегію поведінки власників Динамо щодо усіх підходів, пов'язаних із навіть мінімальними спробами щось змінити в житті столичного гранду. Й оскільки переконлива більшість із тих, хто отримав нові посади, на ділі працює в клубі не один рік, на практиці це не більш як чергові дії, спрямовані на латання дірок в умовах давно назрілої необхідності проведення капітального ремонту.
Такий вибір керівництва вкотре вказує на майбутній підхід і щодо виправлення ситуації всередині команди. Продуманих, структурних не на словах, і взагалі масштабних змін не буде. Звертаючись до політичної класики та лексикону одного зі знакових вітчизняних діячів, зазначимо: "Це ж було вже!". Тож сподіватися на такий сценарій не варто приблизно так само, як і на те, що північний сусід України раптом визнає усю жалюгідність своєї поведінки.