Камбек киян у серії пенальті і "пістолети" від Адріано: згадуємо найкращі фінали між Шахтарем та Динамо
Вже в середу, 14 травня, Україна знову завмре в очікуванні великого футбольного видовища, адже у фіналі Кубка України зустрінуться дві найпринциповіші команди країни: донецький Шахтар та київське Динамо.
Це протистояння завжди виходить за межі просто гри – тут і емоції, і драматизм, і футбольна історія, яка пишеться на очах мільйонів.
Напередодні нового епізоду цього епічного дербі пропонуємо згадати найяскравіші фінали між грандами українського футболу, які назавжди закарбувалися у пам’яті вболівальників.
Вирішальний пенальті від Шовковського
Суперкубок України 2004 року між Динамо та Шахтарем став справжнім вибухом емоцій і стартом нової епохи українського футболу. Це був не просто матч, справжня дуель, яка символізувала перетворення класичного протистояння на повноцінну футбольну війну за гегемонію в країні.
Одеса, Чорноморець, липневий вечір, на полі – два футбольні світи: академічна школа Динамо з відлунням Лобановського і зростаюча потужність Шахтаря з амбіціями, що виходили далеко за межі внутрішньої арени.
Матч завершився бойовою нічиєю – 1:1. За Шахтар забив Маріуш Левандовський, за Динамо – Олег Гусєв. Але розв'язка гри сталася у серії пенальті, де нерви були натягнуті до краю. І тут зірковий час настав для воротаря Динамо Олександра Шовковського. Його сейви стали ключовими, а вирішальний удар серії – легендарним. Саме удар Шовковського приніс киянам трофей.
Цей матч заклав фундамент нової традиції, адже Суперкубок став певною прелюдією до великого сезону, як відображення амбіцій і готовності до боротьби.
Нереалізований 11-метровий Левандовського і важка перемога Динамо
Фінал Кубка України сезону-2004/05 між Шахтарем та Динамо був черговою главою у хроніці їхнього вічного протистояння. Цей матч не тільки визначив володаря трофею, але й закарбувався в історії як одна з найяскравіших та водночас суперечливих битв двох грандів українського футболу.
29 травня. Київ. НСК "Олімпійський". Атмосфера була електризована до краю, на трибунах сиділо майже 70 тисяч уболівальників, а на полі грали футболісти, які розуміли, що цей вечір не пробачить помилок. Шахтар прагнув реваншу після програного Суперкубку, Динамо – захисту власної гордості та домінування на внутрішній арені.
Гра вийшла нервовою, з жорсткою боротьбою на кожному клаптику поля. Обидві команди створювали моменти, але вирішальним став гол Рінкона з пенальті на 11 хвилині. Після цього свій момент відзначитися з позначки також мав Маріуш Левандовський, але удар поляка впевнено парирував Олександр Шовковський. У Шахтаря було ще чимало нагод для того, щоб зрівняти рахунок, але впевнена гра голкіпера "біло-синіх" зробила свою справу.
Фінальний свисток – і Київ вибухає святом. Динамо піднімає Кубок, а Шахтар знову залишається з гірким присмаком поразки. Але ця невдача стала для "гірників" болючим уроком і мотивацією до майбутнього прориву.
Бійка Єзерського з Бангура
Фінал Кубка України 2008 року між Шахтарем та Динамо назавжди увійшов у історію не лише завдяки перемозі "гірників" з рахунком 2:0, а й завдяки шаленій напрузі, емоціям на межі та справжньому футбольному безумству. Цей матч у Харкові був не просто боротьбою за трофей, війною характерів, нервів і кулаків.
Здавалося, що на полі відбувається не просто гра, а зведення давніх рахунків. Жоден з футболістів не хотів поступатися, і це швидко вилилось у серію грубощів, провокацій та сутичок. Суддійська бригада працювала у стані постійної напруги, бо вже у першому таймі арбітру довелося кілька разів вгамовувати гравців, які відверто провокували одне одного.
Особливо спекотно стало наприкінці другого тайму. Матч йшов до завершення, Шахтар впевнено вів у рахунку, а Динамо не могло знайти шлях до воріт суперника. Нерви здали. Почалося зі штовханини між Єзерським та Бангура, яка ледь не виросла у масову бійку на полі. Арбітру довелося втрутитися і відправити обох у роздягальню.
У підсумку цей матч став історичним завдяки п'ятьом червоним карткам, які видав суддя з 63 хвилини. Догравали команди складами 8 на 9, але результат вже було зроблено.
"Золотий дубль" Шахтаря та легендарні "пістолети" Адріано
Фінал Кубка України 2011 року, що відбувся 25 травня в Сумах, був черговим актом вічного українського дербі. Цього разу обстановка вийшла за межі простої футбольної напруги. Матч завершився не лише перемогою донеччан з рахунком 2:0, а й пам'яткою про один із найскандальніших фіналів в історії змагання.
На полі панувала класична напруга дербі: багато боротьби, стиків, суперечок, але мало конструктивного футболу з боку Динамо. Натомість Шахтар показав чітку, організовану гру. Едуардо та Луїс Адріано забили по м’ячу у другому таймі, остаточно поховавши надії суперника на трофей, а святкування голу юного бразильця "пістолетами" стало культовим серед фанатів "гірників".
Пізніше футбольна складова відійшла на другий план, і в обох команд почали здавати нерви. Спершу своє вилучення заробив Едуардо, а потім до нього приєднався і Бетао, який вийшов на заміну.
Ця звитяга стала доволі символічною, адже Шахтар перед тим виграв чемпіонат України, а трофей у Кубку України приніс клубу "Золотий дубль". Оформити третю нагороду за рік не вийшло, і Динамо помстилося підопічним Мірчі Луческу у Суперкубку, впевнено забравши собі трофей.
Найдраматичніша серія пенальті
Не можемо не згадати фінал Кубка України сезону-2014/15, який став одним із найемоційніших і найнапруженіших у новітній історії українського футболу. Матч між вічними суперниками відбувся 4 червня 2015 року на стадіоні "Олімпійський" у Києві, хоча формально це був нейтральний майданчик.
Цей фінал мав особливий присмак, не лише тому, що зустрічалися два гранди українського футболу, а й через контекст війни на Донбасі. Для Шахтаря, який уже майже рік не грав у рідному Донецьку, цей матч мав символічне значення, як і для Динамо, яке переживало емоційне відродження під керівництвом Сергія Реброва.
Гра вийшла напруженою з перших хвилин. Обидві команди діяли обережно, багато часу проводили в центрі поля, уникаючи зайвого ризику. Було помітно, що ніхто не хотів програвати, але й сил на серйозну атаку бракувало, адже сезон був виснажливим. Попри високі швидкості та емоційність, основний і додатковий час закінчився з рахунком 0:0.
Після 120 хвилин без забитих голів усе вирішувалося в серії пенальті. І тут нерви дали про себе знати. Динамо зуміло дивом під назвою "Олександр Шовковський" відігратися у серії, поступаючись із рахунком 1:3. вирішальний удар від Олександра Гладкого парирував ветеран киян, після чого трибуни вибухнули. Фанати вибігли на поле і шалено святкували звитягу з командою.
Сезон 2014/15 став справжнім перезавантаження українського футболу. А вирішальний матч у Києві став його яскравим, драматичним і значущим фінальним акордом.