Чорно-синій ренесанс. Як Беппе Маротта повернув Інтер у еліту світового футболу
Лаутаро Мартінес, Бастоні, Барелла, Дімарко, головний тренер Сімоне Індзагі… У сучасному Інтері достатньо зірок, навколо яких зосереджена основна увага ЗМІ та вболівальників. І великою несправедливістю видається той факт, що занадто мало уваги приділяється головному творцеві цього Інтера – колишньому генеральному директору, а нині президенту клубу Джузеппе Маротті.
І цю несправедливість потрібно виправляти. Сьогоднішня розповідь – про те, як геніальний функціонер повернув Інтеру належне місце в еліті світового футболу після буремних і депресивних 2010-х.
***
Навесні 2018 року Ювентус завоював своє сьоме Скудетто поспіль. Втім, то чемпіонство було чи не найскладнішим у всій переможній серії – серйозну боротьбу команді Массіміліано Аллегрі нав’язав Наполі Мауріціо Саррі. В Турині розуміли: команда перенаситилася перемогами, і потрібен якийсь гучний і екстравагантний крок на трансферному ринку, щоби вдихнути нове життя у старіючий колектив і продовжити переможний цикл.
Розглядалася можливість підписання лідера атак Інтера Мауро Ікарді, проте зрештою керівництво Ювентуса знайшло ще більш гучний варіант – Кріштіану Роналду. П’ятиразовий і чинний на той момент володар Золотого м’яча, який щойно втретє поспіль виграв Лігу чемпіонів із Реалом – здавалося б, кращої опції не було. Втім, у підсумку все вийшло рівно навпаки: трансфер Роналду запустив ланцюг подій, які – хоч і не миттєво – завершили переможний цикл Ювентуса та знову зробили головною силою в італійському футболі найбільш принципового суперника туринців – міланський Інтер.
Річ у тім, що далеко не всім у керівництві Ювентуса сподобалася ідея підписання Роналду. В той час, як президент клубу Андреа Аньєллі та спортивний директор Фабіо Паратічі вже уявляли, скільки нових підписників у соцмережах і проданих футболок принесе зірковий португалець, генеральний директор Джузеппе Маротта був налаштований скептично.
Саме Маротта був головним творцем тієї чемпіонської династії Ювентуса, і станом на 2018 рік уже давно заробив собі реноме найавторитетнішого функціонера в італійському футболі. До того, як отримати запрошення від Ювентуса у 2010 році, Беппе пройшов довгий і непростий шлях із низів італійського футболу, і звик працювати в умовах обмежених фінансових можливостей.
І робота в таких умовах зробила Маротту максимально раціональним і прагматичним менеджером, якому такі ризиковані та дороговартісні операції були не до вподоби. Джузеппе прекрасно розумів, що 100 мільйонів євро за трансфер 33-річного гравця та космічна зарплата для нього – це дуже ризикований зі спортивної та фінансової точок зору крок, навіть попри всю репутаційну вигоду від підписання найбільш впізнаваного обличчя світового спорту.
Трансфер Роналду став яблуком розбрату в керівництві Ювентуса. Попри весь авторитет Маротти, він опинився у меншості проти Аньєллі та Паратічі, і наприкінці жовтня 2018 року покинув туринський клуб. І дуже швидко хід конем зробив головний історичний суперник Ювентуса, Інтер, який запросив Джузеппе до себе на аналогічну посаду генерального директора.
На той момент новий проєкт міланців перебував лише на етапі становлення. Депресивний застій часів пізнього Массімо Моратті та Еріка Тохіра завершився влітку 2016 року, коли клуб придбала багата та амбітна китайська сім’я Чжан. Амбіцій і бажання інвестувати у них було багато, а ось знань і досвіду в європейському футболі – обмаль.
Перші кроки Чжанів у Інтері були справжньою катастрофою. Після придбання клубу в якості красивого вітального жесту для вболівальників вони вирішили витратити 70 мільйонів євро на свіжоспеченого чемпіона Європи Жоау Маріу та талановитого бразильського форварда Габігола, якого по прибутті на Апенніни позиціонували ледь не як нового "Зубастика" Роналдо. Обидва трансфери обернулися гучними провалами.
Не менше помилок було зроблено і у виборі тренерів. За два тижні до старту сезону китайці вирішили звільнити Роберто Манчіні, а Франк Де Бур, який прийшов на його місце, протримався на посаді всього три місяці. До завершення сезону-2016/17 Інтер встигли потренувати ще Стефано Піолі та наставник Прімавери Стефано Веккі, а чемпіонат команда завершила лише сьомою, залишившись поза єврокубковою зоною.
Турбулентний перший сезон допоміг китайським власникам Інтера зробити висновки зі своїх помилок, і у клубі наступив період поступового, стійкового розвитку з Лучано Спаллетті на посаді головного тренера. У перший же сезон у Мілані нинішній керманич збірної Італії повернув Інтер у Лігу чемпіонів після 6-річної перерви, проте для того, щоби почати знову боротися за трофеї, "нерадзуррі" потрібно було щось більше: досвідчений і авторитетний керівник, здатний привити команді чемпіонський менталітет. Тому запрошення Маротти було для міланського клубу влучанням у яблучко.
А на момент появи Беппе у Інтері ніяким чемпіонським менталітетом у команді й не пахнуло – більше того, були нотки провінційності. Лідерами тієї команди були Раджа Наїнгголан із його зухвалими та навіть демонстративними порушеннями режиму та скандальний Мауро Ікарді з його одіозною дружиною-агентом Вандою Нарою. Аргентинському нападнику пробачали чимало серйозних проступків, лиш би не втратити його. А це modus operandi, характерний саме для провінційних команд, які дозволяють своїм примадоннам значно більше, ніж у великих клубах.
Саме в момент появи Маротти у клубі Ванді Нарі надумалося вибити в керівництва Інтера новий контракт із підвищенням зарплатні для свого чоловіка. Проте скандальна дружина-агент не врахувала, що у місті новий шериф. Маротта, на відміну від попередніх керівників клубу, не поспішав задовольняти будь-які капризи сімейства Ікарді.
Градус у стосунках сторін підвищувався, і Ванда почала виносити цей конфлікт у публічну площину, дозволяючи собі дедалі сміливіші заяви в ЗМІ. Все це проходило на фоні помітного спаду в грі Ікарді, який не міг забити у 7 матчах Серії А поспіль.
Ситуація досягла точки кипіння 13 лютого. Ванда прийшла в ефір футбольного ток-шоу TikiTaka та наговорила дуже багато зайвого про клуб загалом і команду зокрема. До появи Маротти клубний менеджмент Інтера, радше за все, намагався би згладити кути та піти на поводу у своєї капризної зірки. Але Беппе не побоявся діяти сміливо.
Після перфомансу Ванди на TikiTaka Ікарді позбавили капітанської пов’язки в Інтері, передавши її голкіперу Саміру Хандановичу. Розбалуваний бомбардир не звик до жорсткого ставлення до себе та пішов на ескалацію конфлікту. Аргентинець відмовився від участі у матчі Ліги Європи проти Рапіда, пославшись на видуману травму.
Маротта не дав слабину і цього разу: Ікарді на півтора місяці відсторонили від участі у матчах Інтера, довірившись його молодому та дуже талановитому співвітчизнику Лаутаро Мартінесу, якого влітку 2018 року, ще до появи Маротти, привів у клуб легендарний віцепрезидент Хав’єр Дзанетті.
У квітні Ікарді повернувся на поле, проте всім уже стало очевидно: це міра тимчасова, і дні аргентинця в міланському клубі добігають свого кінця. А Маротта доніс до усієї команди чіткий меседж: в Інтері настали нові часи. Часи, коли ніхто, навіть головна зірка, не матиме права ставити себе вище за Клуб. І подальші траєкторії розвитку Інтера та кар’єри Ікарді чітко показали, хто був правий у тій ситуації.
Попри півторамісячну відсутність головного бомбардира, Спаллетті з горем навпіл вдруге поспіль вивів Інтер у Лігу чемпіонів. Проте співпрацю з Лучано припинили: Маротта вважав, що для виходу на новий, чемпіонський, рівень команді потрібен інший тренер.
І розпочати переможний цикл у Інтері Беппе вирішив із тією ж людиною, з якою він це зробив вісьмома роками раніше в Ювентусі: з Антоніо Конте, якого запросили на космічну для тодішньої Серії А зарплату в 12 мільйонів євро на рік. Маротта не побоявся зробити ставку на Конте навіть попри те, що у 2014 році в Ювентусі вони розпрощалися не зовсім по-дружньому. Тренер вимагав більше ресурсів на підсилення на трансферному ринку, та, не отримавши їх, зі скандалом подав у відставку.
Під прихід Конте в команді влаштували масштабну перебудову, в рамках якої позбулися іще однієї проблемної зірки – Наїнгголана. Головними підписаннями стали 75-мільйонний Ромелу Лукаку та 33-мільйонний Ніколо Барелла. За півроку до них приєднався ще й Крістіан Еріксен.
Трансфер Барелли став одним із багатьох майстер-класів роботи Маротти на ринку. Рома давала за хавбека більше грошей, проте сам Ніколо хотів тільки в Інтер. Президент Кальярі намагався зіграти на інтересі "Вовків" та витягнути з Інтера якомога більшу суму. Проте Маротта не затремтів і дочекався моменту, коли сардинійці під тиском самого Барелли були змушені відпустити гравця на умовах Інтера. Фірмовий стиль роботи Маротти.
У перший сезон із Конте Інтер зупинився за крок від трофеїв: друге місце в Серії А та фінал Ліги Європи. Втім, з другої спроби команда, підсилена ще й Ашрафом Хакімі, таки взяла омріяне Скудетто – перше за 11 років.
Топовий склад, зірковий тренер, блискучий генеральний директор і багаті, амбітні власники – майбутнє Інтера здавалося безхмарним. Проте це була лише видимість. Пандемія коронавірусу сильно вдарила по головному бізнесу сім’ї Чжан, мережі магазинів електроніки Suning, не полегшували життя і обмеження китайської влади на інвестиції за межами країни.
Буквально у розпал святкувань на честь перемоги в чемпіонаті на Інтер чекав холодний душ. Власники повідомили Маротті про те, що клубу доведеться суттєво затягнути пояси: більше ніяких дорогих підписань. Ба більше: для стабілізації фінансового стану клубу доведеться навіть продати когось із головних зірок команди.
Конте одразу ж влаштував істерику та покинув клуб. Маротта явно пережив дежавю: ситуація 2014 року повторилася практично один-в-один. Продати зрештою довелося навіть не одну зірку, а одразу двох. Спершу Ашраф Хакімі за 68 мільйонів євро відправився у ПСЖ і, здавалося б, закрив дірку в клубному бюджеті. Проте в серпні надійшла космічна пропозиція від Челсі щодо трансферу Ромелу Лукаку, відмовитися від якої сім’я Чжанів не змогла: MVP чемпіонату-2020/21 за 113 мільйонів євро відправився у Лондон.
Цим проблеми не обмежилися. Під час Євро-2020 у Еріксена трапилася зупинка серця. Життя зіркового данського хавбека лікарі зуміли врятувати, проте для Інтера Крістіан був втрачений: хавбеку було необхідно встановити кардіостимулятор, а італійське законодавство забороняє грати у футбол на Апеннінах із подібними пристроями.
За одне літо Інтер втратив трьох зіркових гравців і головного тренера. Удар, який міг би відправити у нокаут будь-кого. Але не Маротту, який вийшов із ситуації з честю. На заміну Еріксену на правах вільного агента підписали Хакана Чалханоглу, який не побоявся змінити червоно-чорну частину Мілана на чорно-синю та назавжди перетворився для фанатів "россонері" на зрадника та об’єкт хейту.
На момент переходу в Інтер турецький хавбек за своїм статусом значно поступався Еріксену. Проте, якщо данець у складі "нерадзуррі" не міг повною мірою розкрити свій потенціал, то Чалханоглу, навпаки, заграв так, як ніколи до цього, та перетворився на одного із найкращих хавбеків європейського футболу. При чому, в двох різних ролях: спершу – на позиції лівого в трійці центральних півзахисників, а після відходу Марцело Брозовича – у ролі реджисти.
Конте на посаді головного тренера замінив Сімоне Індзагі. При чому, його Маротта просто вихопив із рук Лаціо. Буквально ввечері 26 травня Індзагі-молодший на вечері з президентом Лаціо Клаудіо Лотіто узгодив умови нового контракту. Сторони потиснули руки на домовилися наступного дня оформити угоду на папері.
Проте буквально за одну ніч Маротта вмовив Сімоне перейти в Інтер, і тренер порушив дану Лотіто обіцянку, після чого вони розійшлися зовсім не по-дружньому. Не джентльменський вчинок, проте це рішення дозволило Індзагі здійснити колосальний крок вперед у кар’єрі та перетворитися на одного із найкращих тренерів у європейському футболі. А Інтер отримав тренера, який не просто не дав команді розвалитися після відходу ряду ключових постатей, а й вийти на якісно новий рівень – перш за все, в плані результатів у Лізі чемпіонів, з якою у Конте завжди були проблеми.
Мало хто про це пам’ятає, проте одного разу в своїй кар’єрі Маротта вже підписував Індзагі. Було це в далекому 2005 році, коли Беппе працював у Сампдорії, а Сімоне був нападником того-таки Лаціо, який перебував на спаді своєї кар’єри. У складі Сампдорії Індзагі-молодший провів другу половину сезону-2004/05, проте реанімувати свою кар’єру так і не зміг.
На заміну Хакімі Маротта за скромні 12,5 мільйона євро підписав одне із відкриттів Євро-2020 – Дензела Дюмфріса, чиї виступи на тому турнірі прекрасно запам’ятали й українські фанати футболу. Не можна сказати, що нідерландець став рівноцінною заміною Хакімі, проте за співвідношенням ціна/якість ця угода була надзвичайно вдалою.
Спершу Дюмфрісу в Інтері не вистачало стабільності, він лише відрізками демонстрував настільки ж високий рівень гри, який у складі збірної Нідерландів видає перманентно. Проте саме у сезоні-2024/25 Дензел заграв у міланському клубі на повну силу та без тривалих спадів форми.
Найважче виявилося замінити Лукаку. Замість нього Інтер підписав одразу двох нападників – ветерана Едіна Джеко та старого знайомого Індзагі по Лаціо, Хоакіна Корреа. І якщо перший у складі міланського клубу пережив другу молодість у кар’єрі, то майже 30-мільйонний аргентинець став одним із небагатьох трансферних провалів Маротти в Інтері.
У перший же свій сезон у Мілані Індзагі повернув Інтер у плейоф Ліги чемпіонів після 10-річної перерви та був близьким до збереження Скудетто, проте дубль Олів’є Жиру в міланському дербі та груба помилка резервного голкіпера Йонуца Раду в виїзному матчі проти Болоньї принесли доволі несподіване чемпіонство Мілану.
У сезоні-2022/23 Інтер із самого початку сезону допускав занадто багато необов’язкових втрат очок і не витримав чемпіонського темпу Наполі Лучано Спаллетті. Зате дійшов до фіналу Ліги чемпіонів. "Нерадзуррі" потрапили у групу смерті з Баварією та Барселоною, і залишили каталонців за бортом плейоф. Там фортуна повернула міланцям борги: команда Індзагі отримала доволі легку сітку та дісталася вирішального матчу, де, попри статус явного аутсайдера, цілком могла обіграти Манчестер Сіті.
Декілька вбивчих нагод у тому матчі не реалізував Ромелу Лукаку, який повернувся в Інтер на правах оренди після провального сезону в Челсі. Проте влітку 2023 року сторони вдруге попрощалися, і зовсім не по-дружньому. В той час як Інтер шукав способи викупити Лукаку у Челсі, сам бельгієць за спиною в клубу таємно вів переговори із найпринциповішим суперником, Ювентусом. Як команда, так і клубне керівництво Інтера сприйняло це як зраду та обірвали всі контакти із нападником.
Утім, втрата Лукаку пішла "нерадзуррі" лише на користь. На заміну йому на правах вільного агента підписали нападника збірної Франції Маркуса Тюрама, який під керівництвом Індзагі розкрився повною мірою, створивши ідеальний тандем форвардів із Лаутаро Мартінесом.
Втім, були того літа і трансферні невдачі. За смішні 16 мільйонів євро у Саудівську Аравію відпустили багаторічного лідера команди Марсело Брозовича – щоправда, Індзагі цю проблему оперативно вирішив, остаточно перевівши на позицію реджисти Чалханоглу.
А ось із Міланом Шкриньяром все вийшло значно складніше. Словацького захисника протягом багатьох років вважали в Інтері ледь не новим Хав’єром Дзанетті. Показовою була історія, коли словак звільнив свого агента після того, як той запросив у Інтера суттєве підвищення зарплати.
Відданість Шкриньяра Інтеру, як здавалося багатьом, не викликала жодних сумнівів. Проте цю ідилію порушив ПСЖ, який влітку 2022 року вийшов на міланський клуб із щедрою пропозицією в понад 65 мільйонів євро, проте Інтер її відхилив – навіть попри те, що контракт словака завершувався через рік.
Маротта також вірив у відданість Шкриньяра і був упевнений у тому, що Мілан не покине клуб. Проте сезон розпочався, а переговори щодо нової угоди буксували. А вже у січні словак шокував усіх своїм рішенням: наприкінці сезону він перейде у ПСЖ на правах вільного агента. Віра Маротти у відданість захисника вартувала Інтеру 65 мільйонів євро, які можна було отримати влітку 2022 року.
Більше того: майже всю другу половину сезону Шкриньяр не грав, посилаючись на травму спини. І тут пригодився Маттео Дарміан – саме із ним на позиції правого центрального захисника Інтер пройшов увесь шлях до фіналу Ліги чемпіонів.
Історія Маттео також доволі цікава та показова. Коли влітку 2020 року Інтер за копійки підписав 31-річного на той момент захисника, ніхто не розумів навіщо. Після невдалого періоду кар’єри у Манчестер Юнайтед його більшість вважала збитим льотчиком, і навіть непоганий сезон-2019/20 у складі Парми не переконав у зворотному.
Проте у складі Інтера "збитий льотчик" Дарміан пережив справжнє відродження та заграв так, як ніколи до цього. Історія, дуже схожа з іншим майстер-класом від Маротти часів його роботи в Ювентусі – поверненням у Італію Андреа Бардзальї після його невдалого вояжу в німецький Вольфсбург.
На заміну Шкриньяру за більш ніж 30 мільйонів євро із Баварії був підписаний титулований Бенжамен Павар, який ідеально вписався у команду Сімоне Індзагі. Сезон-2023/24 за якістю гри був беззаперечно найкращим для Інтера у каденцію Індзагі-молодшого. Команда за 5 турів до завершення сезону достроково забезпечила собі ювілейне, 20-те Скудетто в очному матчі з Міланом, проте несподівано рано вилетіла із Ліги чемпіонів, не реалізувавши купу моментів у першому матчі проти Атлетико та програвши серію пенальті у Мадриді.
У травні 2024 року Інтер і Маротта пережили дежавю. Як і три роки тому, під час святкування чемпіонства на клуб звалилася фундаментально важлива новина щодо власників, китайської сім’ї Чжанів. Якщо три роки тому Інтеру довелося продавати ряд зіркових гравців для вирішення фінансових проблем, то тепер взагалі йшлося про зміну власників.
У 2021 році китайські власники клубу взяли трирічний кредит у американського фонду Oaktree під залог акцій клубу. У травні 2024 року Чжани не зуміли (чи, радше, просто не встигли) виплатити борг у розмірі 395 мільйонів євро і клуб перейшов у власність фонду Oaktree.
Американці не стали руйнувати ефективно функціонуючу вертикаль менеджменту клубу. Більше того, поставили людину, яка вибудувала цю вертикаль, Маротту, на її вершину – посаду президента клубу.
Втім, як не парадоксально, але для самого Беппе підвищення в посаді не збільшило ширину маневру на трансферному ринку а, навпаки, звузило. Oaktree окреслив чіткі параметри роботи клубу на ринку: більше ніяких настільки улюблених для Маротти вікових зірок, навіть у статусі вільних агентів. Курс – на омолодження складу та на придбання недорогих гравців, які з часом зможуть значно додати в ціні.
Взірцем трансферів, які Oaktree хоче бачити, американці виставили підписання Яна-Ореля Біссека із Орхуса влітку 2023 року всього за 7,2 мільйони євро (Інтер просто активував клаусулу в контракті гравця). Наразі 24-річний захисник, який нещодавно дебютував за збірну Німеччини, оцінюється вже у 30 мільйонів євро, а клуби АПЛ, подейкують, готові віддати за нього і більше 40 мільйонів.
Водночас взірцем невдалої угоди Oaktree вважає підписання Марко Арнаутовича з Болоньї влітку 2023 року. Тоді за 34-річного австрійського ветерана віддали майже 11 мільйонів євро практично без шансів відбити цю суму в майбутньому. Табу на підписання вікових гравців призвело, зокрема, до того, що Маротті довелося згорнути роботу над можливими угодами із Матсом Гуммельсом і Маріо Ермосо.
Цього року, за інформацією ЗМІ, Oaktree готові виділити значно солідніші суми на літнє підсилення складу, що дозволить Маротті здійснювати значно більш дорогі покупки. Втім, вимога робити ставку виключно на молодих нікуди не поділася.
Що далі для Маротти та Інтера? Навесні минулого року Беппе оголосив про те, що покине клуб по завершенні контракту в 2027 році, та зосередиться на роботі з молоддю.
"Коли мій контракт з Інтером закінчиться і я залишу клуб, я буду працювати тільки з молоддю. Молодь – це наш найцінніший актив, особливо з людської точки зору. Я дедалі більше переконуюся в тому, що змушувати молодих людей платити за спорт неправильно: він має бути безкоштовним, тому що в цьому разі до нього будуть залучені й бідні сім'ї, ті самі, де ховаються чемпіони, як це було раніше", – заявив Маротта.
Варто зазначити, що оголошення про відхід із Інтера у 2027 році Беппе зробив ще до зміни власників і призначення на посаду президента. Чи переглянув Маротта своє рішення після таких радикальних змін у клубі – наразі не відомо.
Одне можна сказати точно: допоки Маротта керує Інтером, за майбутнє міланського клубу можна бути спокійним, навіть попри всілякі фінансові потрясіння. Що буде з клубом після Беппе? Сказати складно. Приклад Ювентуса показує, що навіть максимально стійку та потужну спадщину можна швидко зруйнувати, якщо добряче для цього постаратися.