Блохін чи Шевченко? Одкровення інопланетянина Герда Мюллера

Герда Мюллера немає вже понад три роки. Третього числа цього місяця йому виповнилося б 79. Він помер у будинку для престарілих під Мюнхеном, в останні роки страждав на деменцію. Німеччина його точно ніколи не забуде. Авторитетне німецьке спортивне видання Kicker 18 листопада згадало, наприклад, що свій останній гол у Бундеслізі Мюллер забив рівно 46 років тому на 84-й хвилині виїзного матчу з Кайзерслаутерном, у якому його Баварія поступилася –  1:2.

Таємниця Нердлінгена

Герд Мюллер... Геніальний. Неповторний. Великий. Бомбардир нації. Людина-гол. У мюнхенській Баварії та збірній Німеччини брав усі головні у світовому футболі командні та особисті трофеї. Мав феноменальне гольове чуття. Забивав і м'ячі-красені, і трудові голи. Йому не було рівних на добиванні. Він карав суперників за будь-яку помилку.

У запеклих сутичках у штрафному майданчику відсунути його (гравця не дуже габаритного – зріст 176 см) від м'яча було неймовірно важко – напрочуд міцно стояв на своїх потужних ногах (охоплення стегон по 60 см). І ще Мюллер мав унікальну властивість – м'яч, що випадково потрапляв йому в спину, плече, живіт чи потилицю, обов'язково відскакував у чужу сітку.

У Німеччині Герда деколи називали інопланетянином. 15 мільйонів років тому в Землю врізався метеорит, який утворив під час падіння кратер діаметром 25 кілометрів. Набагато пізніше – "всього" 8 тисяч років тому – в одній з точок цього кратера з'явилося невелике поселення, на місці якого потім виникло мальовниче баварське містечко Нердлінген. У його околицях досі є місця, що зберігають сліди зіткнення з небесним тілом. Не випадково американські астронавти перед відповідальними польотами проходили свого часу тут "польові" тренування.

Саме у пов'язаному з "великим космосом" Нердлінгені і з'явився на світ Герд Мюллер. Дехто, натякаючи на місце народження майбутнього суперфорварда, стверджує: неймовірний талант цього футболіста через його особливий зв'язок з іншими світами. Коротше кажучи, інопланетянин... А чим ще пояснити той факт, що у збірній, з якою виграв світовий та європейський чемпіонати, Герд забив більше м'ячів, ніж зіграв у ній матчів? 68 голів у 62 зустрічах!

А що творив у Баварії, з якою тричі здобував Кубок європейських чемпіонів: у 74 єврокубкових поєдинках – 66 голів, у 427 матчах бундесліги – 365! Багато хто дивується, що Герд лише раз отримав "Золотий м'яч", як найкращий футболіст Європи (1970). Утім град його голів дозволив йому двічі вигравати європейську "Золоту бутсу", чотири рази ставати найкращим снайпером Кубку європейських чемпіонів. Про заслуги, рекорди та трофеї Герда можна говорити нескінченно...

Признання Євгена Рудакова

Ось що розповів мені колись один із постраждалих від "інопланетянина" – воротар київського Динамо та збірної СРСР Євген Рудаков, якому бомбардир у двох матчах 1972 року забив 6 м'ячів (у тому числі два у виграному німцями фіналі чемпіонату Європи – 3:0):

"Найважче було втримати Герда Мюллера. Його опікував Хурцилава, але навіть від такого класного захисника німець тікав і забивав голи. Його взагалі ніхто не міг нейтралізувати. Він мав приголомшливе чуття на гольові ситуації. Часом навіть нагадував мені, вибачте за грубе порівняння, собаку. Випустиш на секунду з рук шматочок м'яса чи плюшеву іграшку, а пес одразу ж ухопить. Ось так само Мюллер накидався на м'яч, який воротар хоч би на мить відпускав".

Один на один з легендою

За всієї геніальності Герд залишався скромною, простою і щирою людиною. Неодноразово переконувався в цьому при особистих зустрічах з ним, які вважаю величезним успіхом у своїй журналістській кар'єрі. Хоча, звичайно, домогтися інтерв'ю з Гердом за його грандіозної популярності було нелегко.

Пам'ятаю, 2004-го перед чемпіонатом Європи на мої численні листи до Баварії незмінно надходила одна й та сама відповідь – ввічлива, але тверда відмова. Однак проблема вирішилася напрочуд просто. Приїхавши на виїзний матч аматорської команди Баварії, яку тренував тоді Мюллер, я підійшов до нього, представився та попросив інтерв'ю. Герд усміхнувся:

"Які проблеми? Приїжджайте до Мюнхена на базу Баварії. Перед тренуванням поговоримо".

Юхим Шаїнський бере інтерв'ю у Герда Мюллера

У призначений час я стояв біля входу в офіс мюнхенського клубу, Мюллер, що крокував до місця зустрічі з боку автомобільної стоянки, голосно мене гукнув. І за кілька хвилин ми вже розташувалися один проти одного в м'яких шкіряних кріслах у кімнаті зі стелажами, заповненими різноманітними кубками та іншими футбольними трофеями. Розмовляючи з Мюллером, весь час мимоволі ловив себе на думці, що сиджу поруч із живою легендою.

"Легендарний інопланетянин" виявився приємною у спілкуванні людиною, розмовляти з якою було легко та цікаво. І відповідав на запитання чесно та прямо. Так було і під час інших наших зустрічей. Ось уривки з деяких моїх інтерв'ю з Гердом Мюллером, які я брав у нього в різний час.

Червень 2004 р. Блохін чи Шевченко?

– Багато хто в нас згадує матчі 1975 року за Суперкубок Європи між Баварією та київським Динамо. Ви їх пам'ятаєте?

– У першій зустрічі у Мюнхені я виступав, а от до Києва через операцію на міжхребцевому диску не приїхав. Тоді, звісно, блискуче грав Олег Блохін. Він розстріляв нас чи не поодинці. Втім, і його партнери були на висоті. Валерій Лобановський створив тоді класну команду – шансів у нас не було.

– Зараз на слуху у всієї Європи ще один український форвард – Андрій Шевченко, найкращий бомбардир італійського чемпіонату. Хто сильніший: він чи Блохін?

– Блохін.

– Говорите так тому, що він грав у ваш час?

– Ні. Говорю так тому, що Блохін був швидше. І при цьому на найвищій швидкості чудово володів м'ячем, що робило його особливо небезпечним у контратаках. Звичайно, Шевченко теж дуже технічний і дуже небезпечний. Але якщо цей форвард не в настрої, у нього нічого не виходить. Тож для мене Блохін кращий.

– Багато хто вважає, що збірна ФРН зразка 1972 року була найкращою в історії німецького футболу. Поділяєте цю думку?

– Ні. Для мене найсильніша наша команда – та, що виступала у фінальному турнірі ЧС-1970 у Мексиці. Тоді усі гравці у нас були світового класу. 1972-го подібного підбору виконавців збірна вже не мала. Взагалі вважаю, що чемпіонат у Мексиці був найкращим за всі роки. Не лише за якістю футболу. Після завершення турніру гравці гуляли як ніколи. Коли офіційний банкет закінчився, бразильці із захватом співали та танцювали всю ніч.

– У фінальній зустрічі чемпіонату світу 1974 року ви забили вирішальний гол у ворота голландців. І майже відразу несподівано оголосили про те, що залишаєте збірну. У 28 років. Чи не шкодуєте зараз про те рішення?

– Газети писали так: Мюллер пішов тому, що після закінчення світової першості дружин футболістів збірної Німеччини не запросили на банкет. Але справа була зовсім не в цьому. Ще за кілька днів до фіналу я, а також Оверат і Грабовські оголосили, що більше не виступатимемо за національну команду. Бундестренер Гельмут Шен просив, щоб ми зберігали спокій і ні про що не повідомляли пресу. Пішов я тому, що не хотів більше грати за збірну. У мене була маленька донька, а я через щільний графік Баварії і так майже не бував удома.

– Ви забили величезну кількість голів на всіх рівнях. У чому секрет вашої приголомшливої ​​результативності?

– Мені було зовсім байдуже, як забивати. Головне, щоб м'яч був у сітці. Добити його туди, проштовхнути – не важливо. Так було ще змалку. Коли м'яч з ноги зрізався, але все одно потрапляв у ворота, вважав, що забив "чесний" гол.

– Яка найбільша несправедливість у вашому житті?

– Програш Італії у півфіналі світового чемпіонату 1970 року – 3:4.

– Багато хто вважає, що це був найкращий матч в історії світових чемпіонатів.

– Суддя не призначив тоді у ворота італійців два пенальті, до того ж травму зазнав Бекенбауер. І все-таки ми вели – 2:1. Я міг зробити рахунок 3:1, але натомість через помилку Хельда стало 2:2. Він хотів зупинити м'яч, а той відскочив, і Бургнич зрівняв рахунок. Ну а зрештою ми програли.

– Якби все ж таки потрапили у фінал, ту Бразилію перемогли б?

– Не думаю. Франц (Бекенбауер. – прим. Ю.Ш.) через травму у вирішальному матчі не грав би.

Квітень 2008 р. Зараз забив би 70 голів

– Багато хто порівнює Луку Тоні (італійський бомбардир – прим. Ю.Ш.) з Гердом Мюллером. Але я, наприклад, вважаю, що італійцеві до вас ще дуже далеко. А ви як думаєте?

– Я теж це кажу.

– Згодні з уболівальниками зі стажем, які запевняють, що футбол зараз не такий захоплюючий, як раніше?

– Так-так. Зараз на чільному місці тактика. А у захисті найчастіше грають чотири у лінію. Мені здається, нападникам нині легше. У мій час були стопери, ліберо.

– Скільки голів за сезон ви забили б у такому разі у Бундеслізі сьогодні?

– Бекенбауер каже, що сімдесят. (Кращий результат Мюллера в Бундеслізі, показаний у сезоні 1971-1972 рр., 40 голів. У чемпіонаті 2020-2021 рр. цей рекорд побив Роберт Левандовський, який забив 41 гол. – прим. Ю.Ш.).

Березень 2010 р. Нинішнім футболістам живеться надто добре

– У Німеччині зараз немає нападників світового класу – таких, якими були Мюллер, Румменігге, Феллер...

– ...Зеєлер.

– Де нові німецькі суперфорварди?

– Їх немає. Мені здається, річ у тому, що нинішнім футболістам живеться надто добре. Тільки підпишуть контракт – вже мільйонери. В результаті немає великого стимулу напружено працювати. І взагалі футбол став нуднішим.

– Чому?

– Тому, що за будь-якої нагоди футболісти від середньої лінії пасують м'яч в оборону. Занадто багато порожніх передач: той просто так котить м'ячик, цей... У результаті у футболі все менше романтики. Сам себе часто запитую: куди вона поділася?

...У шістдесятих тренер Баварії Златко Чайковський назвав його "маленький товстий Мюллер". Саме цей "малюк" зробив потім, напевно, найбільше, щоб вивести і Баварію, і збірну Німеччини на світовий рівень. Так, Бекенбауер та інші його партнери були чудові, однак м'ячі – і завжди найважливіші – забивав в основному Герд. Зрештою, голи найголовніше у футболі. Він же вмів забивати їх найкраще в Німеччині. Якщо не в усьому світі.

Фото Юхима Шаїнського
Відповідальний редактор – Микола Дендак