Миронюк: Ми можемо боротися з найсильнішими командами світу
Жіноча збірна України з рапіри вперше в історії виборола командну медаль чемпіонату Європи, здобувши бронзу. Одна з героїнь цього успіху, Дарія Миронюк, в ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" розповіла про емоції від історичної нагороди, роботу зі спортивним психологом, командну атмосферу, амбіції перед чемпіонатом світу та головну мету на шляху до Олімпійських ігор 2028.
– Перша в історії медаль чемпіонату Європи в жіночій командній рапірі. Чи відчуваєте, що ввійшли в історію, і що ця нагорода означає особисто для вас?
– Так, це справді особливий момент для всієї української жіночої рапіри. Ми розуміємо, що ця медаль увійшла в історію, і це додає їй ще більшої цінності. Для мене особисто це результат багатьох років роботи, складних моментів і віри в те, що ми можемо досягати великих результатів навіть у непростих умовах. Ми тренуємося в різних країнах, у різних тренерів, але під час командних змагань стаємо одним цілим.
– Перед командними змаганнями в особистих ви зустрілися з партнеркою по команді Ольгою Сопіт. Як вдається поєднувати суперництво та командну роботу?
– У спорті це абсолютно нормальна ситуація. Я постійно зустрічаюся зі своїми партнерками по команді на міжнародних змаганнях, зокрема й на чемпіонатах Європи. На доріжці ми суперниці, але після завершення поєдинку знову стаємо партнерами по команді. Ми всі працюємо заради спільної мети, тому особисті бої, на мою думку, не повинні впливати на взаємопідтримку та атмосферу в команді. Для мене це один із найважливіших елементів побудови сильної команди.
– У боротьбі за вихід до фіналу ви поступилися Італії. Чи є такі поєдинки хорошим досвідом для команди?
– Безумовно. Італія вже багато років залишається однією з найсильніших команд світу. Водночас нам уже вдавалося перемагати їх у боротьбі за вихід до медалей на етапах Кубка світу, тому сподіваюся, що такі перемоги будуть і надалі. Саме такі зустрічі показують, над чим нам потрібно працювати, і водночас дають розуміння, що ми вже можемо конкурувати з найсильнішими командами світу.
– Як оціните поєдинок за бронзу? Чи задоволені своїм виступом на 100%?
– Поєдинок за бронзу був дуже емоційним і напруженим. Ми всі розуміли, яка історична нагорода стоїть на кону. Чи задоволена я на 100%? Напевно, спортсмен ніколи не буває повністю задоволеним своїм виступом. Завжди є моменти, які хочеться покращити. Наприклад, у моєму останньому бою проти Іспанії було непросто впоратися з їхнім натиском. Але я дуже рада, що зрештою ми змогли проявити характер і здобути цю медаль.
– Як загалом оціните виступ команди на цьому чемпіонаті Європи? Чи можна сказати, що ми серед найкращих у Європі?
– Я думаю, результат каже сам за себе. Практично щодня українська команда здобувала медалі в різних видах програми, а Україна завершила чемпіонат на четвертому місці в загальному медальному заліку. Це підтверджує, що ми рухаємося в правильному напрямку навіть попри всі труднощі, пов'язані з війною.
Щодо жіночої рапіри, то ми розуміємо, що попереду ще багато роботи, якщо хочемо стабільно залишатися серед найкращих команд світу. Водночас не варто забувати, що інші збірні також прогресують і складають серйозну конкуренцію. Думаю, наша мета — не просто увійти до трійки найкращих команд Європи, а закріпитися там на постійній основі та вибороти для України командну ліцензію на Олімпійські ігри 2028 року.
– Попереду чемпіонат світу. Чи додасть бронза впевненості та натхнення перед ЧС?
– Так, безумовно. Будь-який успішний результат додає впевненості. Але найважливіше навіть не сама медаль, а усвідомлення того, що ми можемо боротися з найсильнішими командами світу та показувати високий рівень фехтування.
Особисто для мене одним із найцінніших моментів цього чемпіонату став поєдинок проти титулованої французької спортсменки Паулін Ранв'єр. У якийсь момент я програвала 7:3, але змогла повністю змінити хід бою та завдати 12 уколів поспіль. Найцікавіше навіть не сама перемога, а те відчуття, коли в певний момент зникають страх, сумніви та зайві думки, і ти просто фехтуєш на максимум своїх можливостей.
Зараз ми багато працюємо над цим аспектом разом із моїм спортивним психологом. Ціль— краще розуміти цей стан, вміти свідомо в нього входити та зберігати його якомога довше під час змагань. Думаю, саме в цьому і полягає різниця між хорошим виступом та боротьбою за найвищі нагороди.
Сподіваюся, що як в індивідуальних, так і в командних змаганнях на чемпіонаті світу я зможу показати своє найкраще фехтування.
– Які ваші амбіції та цілі на решту сезону?
– Головна мета зараз — добре відновитися після чемпіонату Європи, внести необхідні корективи у фізичну та ментальну підготовку й правильно підійти до чемпіонату світу.
Перед стартом на нас чекає тижневий збір у Гонконзі, який буде дуже важливим етапом підготовки. Там буде можливість адаптуватися до специфіки азійського фехтування, адже спортсменки з цього регіону часто мають дещо інший стиль, техніку та тактику ведення бою. Тому цей період буде важливим для того, щоб перебудуватися та максимально комфортно почуватися на доріжці вже під час чемпіонату світу.
Також хочу продовжити працювати над психологічною складовою свого виступу, адже саме на цьому чемпіонаті я ще раз переконалася, наскільки важливу роль відіграє ментальна підготовка на найвищому рівні.
Хочу використати цей позитивний імпульс, щоб показати свій максимум на чемпіонаті світу та продовжувати прогресувати як в особистих, так і в командних змаганнях.
