Конрад: Враховуючи обставини, я задоволена результатом, який показала на чемпіонаті світу
Українська шпажистка Емілі Конрад дебютувала на дорослому чемпіонаті світу з фехтування в Гонконзі з виходу в 1/16 фіналу в індивідуальних змаганнях та чвертьфінал в командному турнірі.
Чемпіон поспілкувався з 18-річною киянкою про перший виступ на світовій першості, різницю між індивідуальними та командними змаганнями, порівнянням швейцарського та українського підходу в тренуваннях та багато іншого.
– Це дебютний для вас дорослий чемпіонат світу, задоволені своїм виступом?
– Мені дуже сподобалася атмосфера чемпіонату. Організація змагань була на найвищому рівні. Взагалі в Азії дуже часто все організовано чудово, і цей чемпіонат не став винятком. Зали були неймовірні, а трибуни – заповнені великою кількістю глядачів, які активно підтримували спортсменів. Це створювало особливу атмосферу, яка дуже відрізнялася від інших змагань, на яких я раніше виступала. Я б сказала, що це одні з найкращих і найяскравіших змагань, на яких мені доводилося бути.
Щодо свого виступу, то я щойно відновилась після травми, тому не знала, чого очікувати від себе. Здавалося, що через це мої шанси показати хороший результат будуть меншими. Звісно, як і будь-якому спортсмену, мені завжди хочеться більшого і хочеться проходити ще далі, але, враховуючи всі обставини, я задоволена тим результатом, який вдалося показати.
– Якщо порівняти рівень змагань, наскільки складніше вам було фехтувати проти уже досвідчених суперниць?
– Я б не сказала, що фехтувати проти більш досвідчених суперниць значно складніше. Швидше, це набагато цікавіше, тому що вони вміють швидко змінювати тактику під час поєдинку, тому потрібно постійно аналізувати ситуацію, адаптуватися та також змінювати свої дії. Саме ця тактична боротьба робить поєдинки більш захопливими. Мені дуже подобається такий формат боротьби, адже він змушує постійно знаходити нові рішення прямо під час бою.
– 1/16 чемпіонату світу для вас зараз – це добре, чи відчували, що можете пройти ще далі?
– Звичайно, мені хотілося пройти набагато далі. Думаю, цього прагне кожен спортсмен. Тому я не можу сказати, що місце в топ-32 – це той результат, яким я повністю задоволена. Для мене справді хороший результат – це боротьба за медалі й місце на п'єдесталі. Водночас я розумію, що це був мій перший дорослий чемпіонат світу після повернення з травми, тому цей виступ дав мені впевненість і мотивацію працювати далі. Але, звісно, хотілося пройти значно далі.
– Збірна України – у шістці найкращих на чемпіонаті світу, як можете прокоментувати цей результат, і чи вдалось себе реалізувати на 100% у команді?
– Мені здається, що реалізувати себе на всі 100% у спорті дуже складно, і таке трапляється досить рідко. Але саме в командних змаганнях у мене було відчуття, що ми боролися від першого до останнього поєдинку, не опускаючи рук. Мені сподобався наш командний настрій, цей день був сповнений емоцій й бажання боротися до кінця.
Особливо приємно було бачити, що ми не віддали жодного поєдинку легко, кожній команді ми нав'язували серйозну боротьбу. Водночас, звісно було прикро програти матч за вихід до четвірки найкращих, адже я впевнена, що наша команда здатна на більше. Саме тому цей результат залишає і позитивні емоції, і додаткову мотивацію.
– Порівняйте виступ в індивідуальних змаганнях та командих, де вам комфортніше і чому?
– Мені здається що індивідуальні та командні змагання дуже відрізняються тому їх складно порівнювати. Перед командними стартами я відчуваю більше хвилювання, адже відповідальність не лише за свій результат, а й перед усією командою. В індивідуальних змаганнях ця відповідальність більше лежить тільки на мені.
Водночас командні змагання допомагають легше впоратися зі стресом, тому що ми весь день проводимо разом, підтримуємо одна одну, і завдяки цьому атмосфера стає більш легкою та позитивною. В індивідуальних змаганнях більшість часу ти залишаєшся наодинці зі своїми думками, самостійно налаштовуєш себе на поєдинки й переживаєш усі емоції сам. Саме тому і командні і особисті змагання мають свою особливу атмосферу.
– Ваша мама одна з найтитулованіших фехтувальниць України, головний тренер збірної, як її досвід та підтримка допомагає вам?
– Між нами є довіра, і це дуже важливо для мене. Я знаю, що мама вже пройшла через більшість ситуацій, у яких зараз опиняюся я, тому її досвід мені допомагає. Я довіряю її порадам і підказкам, адже розумію, що вони ґрунтуються не лише на тренерських знаннях, а й на її власному спортивному шляху.
– Які головні поради від мами ви можете розповісти, які допомагають вам у поєдинках?
– Напевно, головна порада, яку я отримую від мами, це більше довіряти собі. Вона часто бачить, що під час бою я правильно оцінюю ситуацію, обираю правильну дію, але іноді починаю сумніватися в собі. Саме тоді вона нагадує мені не відмовлятися від свого рішення, а впевнено виконувати те, що я задумала.
– Ви тренуєтесь у Швейцарії, водночас виступаєте за збірну України, розкажіть про підхід до тренувань в Україні та Швейцарії, в чому різниця?
– У Швейцарії фехтувальних тренувань на тиждень трохи менше, ніж в Україні. Водночас це дає можливість приділяти більше уваги іншим аспектам підготовки, наприклад фізичним вправам. Також є більше свободи самостійно планувати свій графік і будувати тренувальний процес відповідно до власних потреб.
В Україні, на мою думку, вищий рівень організації саме фехтувального процесу, більше спільних тренувань. Тому я можу сказати, що в обох підходах є свої переваги.
– Коли ми побачимо Емілі Конрад на п'єдесталі дорослих міжнародних змагань? Чи ставите собі певну ціль або ж межу, коли ви хочете це здійснити?
– Мені здається що у фехтуванні неможливо просто поставити собі ціль: "На наступних змаганнях я обов'язково виграю медаль", це не зовсім так працює. Замість цього я намагаюся на кожному старті показати свій максимум.
Тому я не ставлю собі конкретних термінів чи дедлайнів, коли маю опинитися на п'єдесталі. Для мене важливіше щодня працювати над собою і ставати сильнішою. Якщо постійно відкладати свої цілі "на потім" або прив'язувати їх до певної дати, то можна втратити фокус на тому, що справді важливо, тобто на щоденній роботі.