Кошман: Після перемоги над Польщею ми зрозуміли, що можемо боротися з будь-яким суперником
Нікіта Кошман став одним із творців командного успіху збірної України на чемпіонаті світу з фехтування. Українські шпажисти вперше за шість років повернулися на світовий п'єдестал, здобувши срібні нагороди в командних змаганнях. В інтерв'ю "Чемпіону" Кошман поділився емоціями після фіналу, пригадав ключові моменти турніру та розповів, коли команда повірила, що здатна боротися за медаль.
– Що зараз відчуваєте, коли медаль чемпіонату світу вже ваша?
– Відчуття зараз змішані. З одного боку, дуже радий, а з іншого – ще не до кінця усвідомлюю, що ми стали призерами чемпіонату світу. Після ЧЄ вже було відчуття, що можемо боротися за медаль, тому знав, що шанс є. Дуже радий, що нам вдалося його реалізувати.
– Чи можна сказати, враховуючи нашу сітку та суперників, що ця нагорода на вагу золота?
– Я думаю, що так, через дуже високий рівень конкуренції в чоловічій шпазі на даний момент. По ходу дня не було жодної зустрічі, про яку можна було б сказати, що буде легко. Особливо матч із Польщею, де Роман Свічкар у заключному бою зробив неймовірний камбек, приніс нам перемогу і дав можливість боротися далі за медалі.
– Фінальне протистояння. На мій погляд, здалося, що наша команда була трохи скована. Чи можна говорити про особливі переживання, які зіграли свою роль?
– Я б так не сказав. Після півфіналу ми вже гарантували собі медаль, тому психологічно стало навіть трохи легше. Думаю, у фіналі більше позначилася втома – і фізична, і емоційна, оскільки це був уже кінець дуже важкого змагального дня.
– У який момент ви відчули, що сьогодні ми можемо і будемо боротися за нагороду?
– Важко сказати, у який саме момент. Але після зустрічі з Польщею з'явилося відчуття, що якщо ми виграли такий важкий матч, то можемо боротися за медаль. Потім у нас була Швейцарія, яку ми вже перемагали на чемпіонаті Європи, тому була впевненість, що можемо вийти до четвірки. А коли вже були в топ-4, з'явилося стійке відчуття, що сьогодні ми піднімемося на п'єдестал.
– Яке із протистоянь можете виділити, яке стало особливим і, можливо, в якомусь плані вирішальним?
– Я б точно виділив зустріч із Польщею. Саме вона, можна сказати, дала неймовірний поштовх усій команді, підняла бойовий дух і додала ще більше впевненості у власних силах. Після такої перемоги ми зрозуміли, що можемо боротися з будь-яким суперником.
– Кажуть, що нагорода в командних змаганнях завжди по-особливому цінна. Як на вашу думку? І чому саме так?
– Так, це правда. В особистих змаганнях усе залежить тільки від тебе, а командна медаль – це результат спільної роботи. Кожен вкладає частинку себе, підтримує партнерів, бореться не лише за себе, а й за всю команду. Саме тому стояти разом на п'єдесталі після такого шляху – це особливі емоції, які складно порівняти з чимось іншим.