Смерть Узелкова: наслідки небезпечного спорту, що наздоганяють через десятиліття
У суботу, 9 листопада, помер титулований український боксер, інтерконтинентальний чемпіон за версією WBA В'ячеслав Узєлков. У квітні цього року йому виповнилося лише 45 років. Тим часом проблеми зі здоров'ям у спортсмена були вже досить давно.
Ще під час боксерської кар'єри, у 2012 році, В'ячеслав переніс інсульт, після чого в нього з'явилися проблеми з вимовою. Кар'єру він завершив у 2014-му. А у березні поточного 2024 року Узелкову діагностували тромб у серці, тромб в аорті та гангрену ноги. У квітні він переніс складну операцію на серці й пройшов реабілітацію, а згодом отримав II групу інвалідності. І ось…
Вмирають у рингу та за його межами
Тим часом прикладів, коли боксер помирає в молодому віці, не злічити. І якщо ексчемпіон світу у трьох вагових категоріях Джонні Тапія помер у віці 45 років через серйозні проблеми з наркотиками та алкоголем (Джонні мав відповідне рингове прізвисько – Mi Vida Loca, що в перекладі з іспанської "Моє божевільне життя"), а 46-річний колишній чемпіон світу в гевівейті, білий південноафриканець Коррі Сандерс впав від кулі озброєних грабіжників, то багато хто пішов через наслідки своєї професії.
Часто помирають боксери невдовзі після конкретного бою, або ж на рингу. У 2019 році у віці 27 років помер Патрік Дей. Це сталося через чотири дні після того, як Дей боксував проти Чарльза Конвела. У ході поєдинку Дей двічі побував у нокдауні, а в 10-му раунді Конвел відправив його у глибокий нокаут. Дея винесли з рингу на ношах у непритомному стані, але медики так і не змогли врятувати йому життя.
Патрік Дей
А 2005-го Мартін Санчес помер у Лас-Вегасі наступного дня після бою з росіянином Рустамом Нугаєвим. Санчес після надпотужного удару у 9-му раунді вилетів за межі рингу. Судді зафіксували нокаут, але спортсмен самостійно залишив зал. Щоправда, наступного дня Мартіну погіршало і його екстрено доставили до лікарні, де він і помер.
Для Дейві Мура фатальним став титульний бій проти кубинця Шугара Рамоса далекого 1963 року. Поєдинок ряснів потужними ударами від обох боксерів. Після 10-го раунду рефері змушений був зупинити сутичку через тяжкий стан 29-річного Мура. Криза настала вже в роздягальні після бою. Американець знепритомнів, а потім впав у кому. Помер він того ж дня на лікарняному ліжку.
"Наздоганяє" боксерське минуле
Проблеми виникають у колишніх спортсменів у середньому та літньому віці. Найяскравішим із таких прикладів, безумовно, є Мохаммед Алі, у якого було діагностовано хворобу Паркінсона.
Один із найвідоміших боксерів у світовій історії, чемпіон Олімпійських ігор 1960 року в напівважкій ваговій категорії та абсолютний чемпіон світу у важкій вазі останні роки життя страждав від страшної хвороби ще з 42 років. При тому, що кар'єру Мохаммед Алі завершив лише трьома роками раніше, 1981-го. Завдяки сучасним медичним технологіям він прожив ще 32 роки, до 2016-го, але назвати його подальше життя повноцінним, звичайно ж, не можна.
Мухаммед Алі
А найвідоміший у світі боксер-аматор, триразовий олімпійський чемпіон Теофіло Стівенсон помер у 61 рік. Його серце не витримало наслідків боксерського минулого.
До речі, говорячи про колишніх боксерів із діагнозом Паркінсон не можна не згадати про Фредді Роуча. На профі-рингу він провів 53 бої з досить посередньою статистикою – 40 перемог (15 нокаутів) та 13 поразок. Його максимумом був вакантний титул чемпіона Нової Англії у напівлегкій вазі. Разом з тим, Роуч вважається одним із найкращих тренерів в історії світового боксу. А його підопічними були Володимир Кличко, Віктор Постол та В'ячеслав Сенченко.
64-річний Роуч також страждає на хворобу Паркінсона, але він може активно контролювати хворобу за допомогою ліків, ін'єкцій та тренувань боксерів. Лікарі Роуча вважають, що його активні тренування на рингу зі своїми бійцями та приголомшлива зорово-моторна координація, яку він має демонструвати, дозволили сповільнити прогрес хвороби.
Фредді Роуч
"Бокс – дуже небезпечний вид спорту"
Медики кажуть, що удар по голові – це міні-струси мозку.
"Ще в 70-ті роки минулого століття Міжнародний олімпійський комітет провів дуже велике дослідження. І там було однозначно встановлено, що кожен нокдаун – це струс мозку. А кожен нокаут – крововилив у мозок. І тоді було встановлено, що бокс – це дуже небезпечний вид спорту, тож його потрібно заборонити у програмі Олімпійських ігор.
Водночас, за боксом стоять величезні гроші. Особливо в професійному боксі. І Олімпійські ігри, чемпіонати світу серед любителів – це відбір найталановитіших боксерів. Тому тоді запровадили нові правила: зробили спеціальні рукавички, які пом'якшують силу удару, а також зобов'язали всіх спортсменів виходити на ринг у шоломах.
Останнім часом ця проблема випливла з іншого боку. Травма голови сама собою дуже небезпечна. І тепер навіть у футболі, коли гравці вдаряються головами, лікарі команд миттєво вибігають на поле й саме лікарі, а не суддя в полі, виносять вердикт, чи може гравець продовжувати матч, чи має покинути поле.
Це дуже велика проблема. Настільки серйозна, що в деяких скандинавських країнах дітям, які займаються футболом до певного віку, забороняють грати головою. Тому що м'яч важкий, і т.д., і т.д.
Підсумовуючи, я можу сказати як спортивний лікар, що отримувати удари по голові – це дуже нездорово.
Коли бокс йде на користь
У професійному боксі є також безліч позитивних прикладів, які суперечать вищевикладеному. Так, Макс Шмелінг прожив яскраве повноцінне життя, не доживши лише кілька місяців до свого 100-річчя. Ставши чемпіоном світу в неповних 25 років, у 1930-му, він продовжував спортивну кар'єру до 1948-го, з перервою на... Другу світову війну.
Макс Шмелінг
1939 року Шмелінг добровольцем вступив у парашутні війська вермахту. Брав участь в операції із захоплення острова Кріт, у ході якого був тяжко поранений. А після війни повернувся до рингу і бився до 1948-го. Останній бій він провів у віці 43 років.
Абсолютний чемпіон світу в першій важкій і надважкій вагових категоріях Евандер Холіфілд останній бій провів 11 вересня 2021 року, за місяць до 59-річчя. І сьогодні він перебуває у чудовій фізичній формі. Як і Майк Тайсон, який зараз чудово виглядає, попри проблеми з легенями, які у нього були в дитинстві, а також алкогольну та наркозалежність у зрілому віці.
Спортивний лікар Микола Ліневич коментує це так:
"Це все дуже індивідуально. І це пов'язано не тільки зі спортом. Жоден лікар вам заочно не скаже, навіть якщо він огляне пацієнта, візьме у нього всі аналізи, у чому феномен. Для цього потрібне динамічне обстеження протягом 5-7 років".
Відповідальний редактор – Денис Шаховець