Спорт і освіта: як українські чемпіони руйнують стереотипи
Зазвичай спорт і освіта сприймаються як несумісні сфери – нечасто можна зустріти не просто титулованого, а й освіченого атлета, який має певні здобутки в науці. Це й не дивно, адже левова частина життя професійних спортсменів присвячена тренувальному процесу та змаганням.
Утім, винятки все ж є. І сьогодні, в День знань, ми розглянемо найяскравіші приклади українських чемпіонів, яким визначні перемоги у спорті не завадили досягти успіхів в освіті.
Головне – не гнати коней
Дворазовий абсолютний чемпіон світу в надважкій вазі серед боксерів-професіоналів Олександр Усик вдало поєднує спортивні здобутки з наукою. За першою освітою він є випускником Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, де здобув кваліфікацію тренера з боксу, а згодом продовжив навчання як аспірант того ж університету.
У 2020 році Усик вступив до магістратури психологічного факультету Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС), отримуючи другу вищу освіту. З жовтня 2021 року він навчався у відділі аспірантури ХНУВС і в березні 2025 року успішно захистив дисертацію на тему "Адміністративно-правове забезпечення міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури та спорту", здобувши ступінь доктора філософії (PhD) за галуззю знань "Право".
Олександр Усик часто говорить про свого батька, Олександра Анатолійовича, який був для нього не лише наставником у спорті, а й прикладом цінності освіти та дисципліни. Саме він залишив сину цінні уроки, які Усик наслідує у житті та кар’єрі. Батько Олександра помер у 2012 році, за кілька тижнів після того, як Усик здобув олімпійське золото Лондона, але його вплив і настанови залишилися назавжди.
"Все, що я маю тепер, – завдяки батькові. Він вклав у мене найбільше, навчив пріоритетам у житті – це сім’я, спорт і освіта", – розповідав Усик виданню The Scottish Sun.
І хоча про подальші наукові плани Усика поки що невідомо, захист дисертації та отримання другої вищої освіти свідчать про його серйозне ставлення до особистого розвитку та готовність працювати не лише у спорті, а й у науці.
"Просто так мені диплом не потрібен... Вихвалятися ним – навіщо це потрібно? Його можна на барахолці купити та показувати, зробити на принтері", – підкреслював Олександр в інтерв'ю Youtube-каналу USYK17.
Мама як наставник у житті й науці
"Доктор Сталевий Молот" Володимир Кличко – не лише легенда боксу, а й активний діяч у сфері освіти й громадських ініціатив. Олімпійський чемпіон Атланти-1996 здобув науковий ступінь у галузі спортивної науки (PhD) на початку 2000-х, і з того часу використовує академічний досвід як інструмент для передачі знань поза рингом.
Одна з найяскравіших сторінок його післяспортивної кар’єри – співпраця з Університетом Санкт-Галлена. Кличко-молодший не просто гостьовий спікер: із середини 2010-х він долучився до розробки та викладання програми CAS під назвою "Change & Innovation Management" (Управління змінами та інноваціями), призначеної для топменеджерів і керівників. Програма поєднує бізнес-теорію з практичними кейсами та особистим досвідом спортсмена.
За словами Володимира, який протягом десятиліття був найкращим боксером світу, жагу до знань йому та його старшому братові Віталію прищепила мама.
"Мама, за професією вчителька, прагнула, щоб ми розуміли, що освіта — це важливий інструмент у житті. Так, для нас обох було очевидним, що, попри спорт, ми маємо закінчити університет і навіть написати дисертації. Іншого шляху наші батьки не зрозуміли б", – розповідав в інтерв'ю для ESNEWS Володимир.
Останнім часом Володимир Кличко часто виступає на міжнародних форумах, де демонструє, як спортивна кар’єра може стати платформою для лідерства й соціальних ініціатив. Його лекції зосереджені на управлінні стресом, прийнятті рішень у кризових ситуаціях та адаптації до змін – темах, де він поєднує практичний досвід із науковими підходами.
Майстер рингу й управління
Ще один із найкращих боксерів в історії надважкої ваги, а нині міський голова Києва Віталій Кличко теж поєднав спортивну кар’єру з науковою діяльністю та громадською роботою. У 1995 році він закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут за спеціальністю "викладач фізичного виховання".
Згодом Кличко-старший продовжив навчання в аспірантурі Національного університету фізичного виховання і спорту України, у 2000 році він захистив кандидатську дисертацію на тему "Методика визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору", що надало йому науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
Пізніше, у 2011 році, вічний чемпіон світу WBC отримав ще одну вищу освіту – магістерський ступінь з управління суспільним розвитком у Національній академії державного управління при Президентові України.
Окрім особистих наукових досягнень, Віталій Кличко відомий своєю освітньою та громадською діяльністю. Разом із молодшим братом він заснував Klitschko Foundation, який уже понад 20 років реалізовує великі освітні та спортивні проєкти для української молоді. Фонд спонсорує навчальні програми для школярів, надає гранти обдарованим студентам, а також проводить тренінги з медіаграмотності та проєктного менеджменту для учителів і підлітків.
Лідер на полі та поза ним
Найкращий футболіст в історії України Андрій Шевченко здобув профільну вищу освіту у Національному університеті фізичного виховання і спорту, а також пройшов тренерську підготовку найвищого рівня, отримавши UEFA Pro-диплом у 2015 році, що дало йому право працювати головним тренером на професійному рівні. Зокрема, він очолював у 2016-2021 роках збірну України з футболу, яку вивів до історичної стадії 1/4 фіналу Євро-2020.
Нині як президент Української асоціації футболу та публічна фігура Шевченко регулярно проводить лекції й зустрічі зі студентами, бере участь у підписанні меморандумів про співпрацю між футбольними інституціями та університетами, де представляє програми стажувань і практичних можливостей для молоді.
Також Андрій Шевченко підтримує освітні ініціативи для українських студентів за кордоном. Він є амбасадором Oxbridge Foundation, що фінансує стипендії студентам, які змушені були перервати навчання в Україні, для здобуття освіти у престижних закордонних ЗВО.
"Я твердо вірю в освіту. Це чудова ініціатива — допомогти українським студентам отримати можливість навчатися в таких престижних університетах, як Берклі та Оксфорд", – підкреслював Шевченко в розмові зі The Standard Sport.
Хоча в Андрія Миколайовича немає наукового ступеня, його інвестиції в професійну підготовку, освітні ініціативи та практика взаємодії з академічною спільнотою створюють міст між елітним спортом і просвітництвом.
З татамі до знань
Чемпіонка Всесвітніх ігор 2013 із сумо, віцечемпіонка світу 2009 року з дзюдо та багаторазова чемпіонка світу з самбо Марина Прищепа теж поєднала спорт із ґрунтовною освітою. Вона здобула диплом маркетолога у Державному торговельно-економічному університеті, а також вищу освіту за спеціальністю "тренерська діяльність" у Запорізькому приватному класичному університеті.
У 2014 році спортсменка виїхала до Франції, де навчалася у Французькій академії дзюдо в Парижі, щоб отримати кваліфікацію професійного тренера-викладача найвищого рівня. Цей досвід дав їй можливість інтегрувати міжнародні підходи в підготовку спортсменів і поєднувати практику з педагогічними знаннями. Як і Шевченко, наукового ступеня Прищепа не має. Проте її освітній шлях показує, що навіть у сфері єдиноборств можна приділяти значну увагу академічному розвитку.
Освіта через гру: від футболу до всебічного розвитку
Важливо не лише самому навчатися, а й надавати цю можливість іншим – особливо молодому поколінню. Колишні футболісти Динамо, Дніпра та збірної України Руслан Ротань та Роман Зозуля у 2016 році відкрили академію, що працює по всій Дніпропетровщині для дітей від 6 до 10 років.
Юні вихованці мають можливість розвиватися у спорті за найкращими європейськими зразками, зокрема на основі методик амстердамського Аякса та каталонської Барселони.
Однак розвиток не обов’язково обмежується академічними підходами – навчатися можна різними методами. Олександр Алієв, колишній одноклубник Ротаня та Зозулі, неодноразово зізнавався, що книжки читати не полюбляє, однак із задоволенням дивиться фільми.
"Книжки я ніколи не читав. Це не моє. Можу фільм подивитися, газету почитати... Мама змушувала читати "Малюк і Карлсон". Я прочитаю одну главу – і все. Це не моє", – розповідав Алієв.
І хоча Алієв навряд чи є гарним прикладом освіченого спортсмена, фільми, як і комп'ютерні ігри, в які полюбляють грати деякі атлети, бувають різними, і повністю обмежувати себе в них також не варто – розвиток має бути всебічним. Утім, літературу вони також повністю не замінять.
***
Медалі з часом тьмяніють, кубки й чемпіонські пояси покриваються пилом, а знання та досвід залишаються назавжди. Справжній успіх полягає не лише в перемогах, а й у прагненні постійно вчитися, розвиватися та ділитися знаннями з іншими. Головне пам’ятати: ставати кращим у житті можна завжди, адже навчання не має вікових меж.