Кличко зі світу кікбоксингу: хто такий Верховен, який боксуватиме з Усиком
Напередодні кінця найхолоднішої за останні роки зими в Україні прийшли по-справжньому гарячі новини. Точніше – одна: Олександр Усик захищатиме титул чемпіона світу за версією WBC проти Ріко Верховена.
Вибір для багатьох неочікуваний, хоча чутки про зустріч саме з нідерландцем циркулювали давно.
Розбираємося, ким є "Кличко зі світу кікбоксингу", чому саме він став опонентом українця та чи не ризикує цей бій перетворитися на односторонній місматч.
Домінація у світі кікбоксингу
Факт, який може здивувати: Верховен дебютував у профі ще у 2005 році. Тоді 18-річний Усик лише четвертий рік займався боксом. І парадокс – Ріко навіть молодший за Олександра. Просто вийшов на професійний ринг у 16.
Ранні роки були непростими – до 20 років його рекорд складав 15-5. Але поразки він отримував від значно досвідченіших бійців. У 2010–2013 роках Верховен штурмує вершини K-1, Showtime, Superkombat, проте щоразу спотикається у ключових боях – тих, які мали зробити його суперзіркою.
У 2011-му він програв Джамалю Бен Садіку, у 2012-му – Еролу Зіммерману, причому останньому – жорстким нокаутом.
А на K-1 World MAX 2012 у Мадриді поступився в екстрараунді Сергію Лащенку. Титулований український представник муай-таю після цього чередував перемоги з поразками, а в 2015 році був убитий в Одесі.
Верховен, навпаки, діяв на ринзі все впевненіше. Переломним став контракт із GLORY – промоушеном, що зібрав еліту кікбоксингу: Пітера Артса, Ремі Боньяскі, Семмі Шилта, Гокхана Сакі, Джорджіо Петросяна. Таке стало можливим через інвестиції в проєкт від одного з найбагатших французьких бізнесменів П'єра Андюрана. Саме тут Верховен перетворився з талановитого претендента на домінатора.
З 2013 року він програв лише раз – у 2015-му. Ріко відгукнувся на пропозицію Kunlun Fight 15 Nanjing, де побився з білорусом Андрієм "Ахіллесом" Герасемчуком. Результат вийшов шокуючим – поразка одноголосним рішенням.
"Ріко їхав заробляти легких грошей і готуватися до чергового турніру Glory. Він отримав приблизно в 10 раз більше, ніж білоруські бійці. Приїхав, отримав два нокдауна у другому раунді, програв одноголосно та поїхав додому", – розповідав Євгеній Добротворський, промоутер білоруського бійця трохи згодом.
Поразка стала холодним душем. Після цього Ріко діяв максимально прагматично – жодних авантюр, ідеальна підготовка до боїв, системніий і виважений підхід до кожного опонента.
Понад 12 років на троні GLORY – це ера. Майже як гегемонія братів Кличків у хевівейті. Можливо, домінація тривала б і надалі, але пояс він залишив добровільно.
"Після понад 12 років, 15 перемог у титульних боях та незліченних незабутніх ночей я вирішив звільнити титул чемпіона GLORY у важкій вазі.
Я приєднався до GLORY у 2012 році і з того моменту віддавав цьому спорту та організації. Разом ми створили щось особливе: продавали арени, били рекорди, дарували фанатам неймовірні бої та моменти, що допомогли сформувати історію кікбоксингу.
Всім фанатам, які були частиною цієї неймовірної подорожі… Дякуємо за спогади, енергію та повагу. Це не прощання, а "до нових зустрічей".
Tabula rasa для одного
Спадщина у кікбоксингу сформована. Далі – виклик. Для спортсмена такого рівня рух уперед – це інстинкт. Довести, що меж не існує. Фінансовий фактор теж очевидний – боксерський ринок масштабніший.
Едді Гірн раніше згадував потенційний бій із Джошуа. Але Верховен отримав ще гучніший шанс – одразу титульний поєдинок проти Усика. На чистій дошці – спроба вписати себе в еліту.
Питання лише одне – чи вистачить домінації в кікбоксингу, щоб конкурувати з одним із найрозумніших боксерів сучасності?
Fata Morgana – для іншого
Fata Morgana – рідкісний оптичний міраж, що виникає в атмосфері, коли кілька шарів повітря з різною температурою створюють химерні дзеркальні відбиття. Реальні об'єкти спотворюються, змінюють форму, здаються ближчими або більшими, ніж є насправді. Причина – температурна інверсія, коли тепле повітря зависає над холодним.
У певному сенсі в подібну оптичну пастку потрапив і Олександр Усик. Вордлі, Кабаєл чи Ітаума – кого б не обрав українець, жоден не вважався б фаворитом. Для частини експертів кожен із них виглядав би "прохідним". Без гучного підтексту, без символізму.
Недаремно команда чемпіона світу спершу "прогрівала" публіку іменем Деонтея Вайлдера. Так, він уже не той "Бронзовий бомбардувальник", але має послужний список і впізнаваність, іменитість. Домовитися не вдалося – і на авансцену вийшов Ріко Верховен.
Так, він не боксер. Але є приставка high-level – знак якості, легендарність, домінація. Нехай і не в боксерській "коробці". І тут з'являється шанс показати світу, що Усик переміг не просто чергового претендента, а знакову фігуру у світі бойових мистецтв.
Вордлі та Кабаєл – це добре. Але історія боксу пам'ятає Бермейна Стіверна, Султана Ібрагімова, Сергія Ляховича, Кевіна Джонсона – чемпіонів світу, які не стали символами епохи. От ви бех допомоги Google назвете хоча б три найкращі їхні поєдинки? Без образ – глобально слід ці спортсмени не залишили. Тож британцю й німцю ще варто довести свою вагу в еліті, а то через 8-10 років уже про них згадуватимуть у подібному тоні, як ми зараз про Стіверна та інших.
Усик VS Верховен – стиль і антропометрія
Протистояння між Олександром Усиком і Ріко Верховеном – це зіткнення двох домінуючих чемпіонів у різних дисциплінах єдиноборств. Їхній стиль і бойова філософія суттєво відрізняються.
Українець (191 кг, 102-103 кг) – технічний лівша з унікальною роботою ніг. Його головна зброя – мобільність, темп і інтелект. Усик постійно змінює кути атаки, перевантажує суперника обсягом роботи, майстерно працює другим номером і блискуче читає опонента.
Він не панчер у класичному сенсі, але накопичує шкоду завдяки точності та серійності. Недолік (знаю, після "Івана" звучатиме смішно) – відсутність нокаутуючого одного удару в хевівейті та залежність від руху: під жорстким пресингом іноді змушений більше працювати на захист.
Щоправда, тиск на Усика вдавався одиницям: Брієдіс зробив це в крузерах, Чісора завжди "давить" і не відходить від опонентів, а Тайсон Ф'юрі по іншому і не міг вести себе з українцем – все-таки 27 кг і 16 см переваги.
Ріко (196 см, 114-116 кг) – класичний важковаговик із кікбоксингу: потужний джеб, щільний блок, фізична міць. Тепер він буде без одного зі своїх козирів – сильних лоукіків.
Великою перевагою буде витривалість і вміння нав'язати силовий бій. Він добре контролює дистанцію, методично розбиває суперника й комфортно почувається в обмінах. Але одна справа перемагати кікбоксерів, а не іменитих абсолютів зі світу боксу.
Проблемна зона – менш пластична робота корпусом у захисті та "ноги", які навряд чи зрівняються з боксерською школою Усика. Цікаво буде глянути, яких фахівців і спаринг-партнерів шукатиме нідерландець для надолуження цих недоліків.
Відверто кажучи, бій виглядає не дуже інтригуючим. Щось на кшталт Флойд Мейвезер – Конор Макгрегор. Приклади Нганну проти Ф'юрі та Джошуа теж показали: домінація в суміжних єдиноборствах – це престижно, але за правилами боксу "природній майстер" зазвичай доводить свою перевагу новоприбулому.
До речі, не забуваємо – Віталій Кличко шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу. Але важливим фактом залишається те, що школу боксу він осягав паралельно й поступово, а не відразу прийшов доводити, що заслуговує на атестат про кінець навчання.
Усик шукав нового виклику – і він його отримав. Будемо вдячні, що хоч не Джейк Пол.