Бив Постола, декласував Спенса, нокаутував кривдника Усика: найкращі поєдинки Кроуфорда
Теренс Кроуфорд (41-0, 31 КО) пройшов карколомний шлях – від типового шкільного хулігана до елітного спортсмена світового рівня. Його виганяли з п’яти різних шкіл, батько, військовослужбовець ВМС США, рідко бував удома, а мати нерідко вдавалася до критики й фізичних покарань.
Відраду хлопчик знайшов у спортзалі рідного міста Омаха, куди його запросив сусід Карл Вашингтон, власник місцевого залу. Саме там Теренс почав розкривати свій потенціал.
На аматорському рівні він мав певні успіхи: рекорд 58–12, бронза Панамериканських ігор, бронза чемпіонату США. Втім, потрапити на Олімпіаду йому не вдалося – у відбірковому турнірі його зупинив Садам Алі. Тоді ще мало хто уявляв, що цей хлопець стане майбутнім претендентом на вершину рейтингу pound-for-pound.
У березні 2008-го "Бад" дебютував у профі. Спершу його суперниками були джорнімені й маловідомі проспекти, але з кожним боєм рівень опозиції зростав. Із роками він перетворився на справжнього феномена сучасного боксу.
Напередодні мегафайту Кроуфорд – Канело "Чемпіон" пригадує 5 найкращих поєдинків Теренса.
№1. Теренс Кроуфорд – Еррол Спенс (28-0, 21 КО на момент бою проти Теренса). TKO 9. 2023 рік.
Довгоочікуваний бій за звання абсолютного чемпіона у напівсередній вазі. Еррол Спенс – непереможний чемпіон із грізною репутацією, відомий своїм пресингом і роботою на ближній дистанції.
Спенс проходив Кріса Алджієрі, Майкі Гарсію, Денні Гарсію, Шона Портера.
Але Кроуфорд провів справжній боксерський шедевр: він нейтралізував джеб суперника, "зламав" йому таймінг і холоднокровно працював з контратаки.
У другому раунді Спенс уперше побував у нокдауні, після чого бій став одностороннім. Теренс розбивав опонента серійними комбінаціями, чудово міняв стійки і змушував того пропускати чисті удари. У 9-му раунді рефері зупинив побиття. Кроуфорд увійшов в історію, ставши першим абсолютним чемпіоном світу одразу у двох вагових категоріях.
№2. Теренс Кроуфорд – Юліус Індонго (22-0, 12 КО). КО 3. 2017 рік.
Поєдинок за об’єднання всіх чотирьох титулів у першій напівсередній вазі. Індонго, чемпіон із Намібії, вважався незручним суперником: мав довгі руки, нестандартну стійку та вмів боксувати на дистанції. Однак Кроуфорд грамотно скоротив відстань і почав методично розбирати опонента.
У 2-му раунді американець пробив прицільний удар по корпусу – Індонго впав у важкий нокдаун. У 3-му раунді ще один аперкот у тулуб завершив справу. Індонго дуже сильно страждав на настилі рингу. Його було аж шкода.
Теренс офіційно став абсолютним чемпіоном світу, а цей тріумф остаточно закріпив його в еліті.
Після тої поразки Юліус пішов на серйозний спад: 2 перемоги при шести поразках.
№3. Теренс Кроуфорд – Юрійоркіс Гамбоа (23-0, 17 КО). КО 9. 2014 рік.
Перший справжній виклик у кар’єрі Теренса. Кубинець Гамбоа – олімпійський чемпіон Афін-2004, швидкісний, вибуховий, технічний і на момент зустрічі непереможний у професіоналлах.
У стартових раундах він змусив Кроуфорда відчути проблеми, завдяки швидким комбінаціям та агресивним атакам.
Та "Бад" зумів перебудуватися. Він почав міняти стійки, застосовувати контрудари й використовувати свою перевагу у вазі та силі. З середини бою він повністю захопив контроль, чотири рази відправивши кубинця у нокдауни.
У 9-му раунді Кроуфорд завершив поєдинок ефектним нокаутом. Цей бій став переломним – після нього стало зрозуміло, що американець має всі якості майбутньої суперзірки.
№4. Теренс Кроуфорд – Віктор Постол (28-0,12 КО). UD 12. 2016 рік.
Українець Постол підходив до бою непереможним чемпіоном WBC, відомим своїм довгим джебом і вмінням тримати суперників на дистанції. За 9 місяців до зустрічі з Теренсом представник України нокаутував відомого аргентинця Лукаса Матіссе.
Американець, звичайно, бачили його фаворитом, але експерти визнавали, що Постол – хороший тест для Теренса.
Кроуфорд розібрав його "під нуль": працював із контратаки, з легкістю обходив джеб Постола й змушував українця помилятися. У 5-му раунді двічі відправив його в нокдаун і виграв майже всі раунди. Наприкінці зустрічі нерви Віктора не витримували, за що рефері й зняв бал за удар по потилиці.
Суддівські записки (118:107, 118:107, 117:108) лише підкреслили односторонній характер поєдинку.
Постол після цього тричі бився за титули, але що Джошу Тейлору (UD 12), що Хосе Раміресу (MD 12), що Гері Антуанну Расселлу (TKO 7) він поступився.
№5. Теренс Кроуфорд – Шон Портер (31-3-1, 17 КО). TKO 10. 2021 рік.
Шон Портер – типовий "бульдог", який відомий тиском, фізичною міццю й умінням втягнути суперників у справжню війну.
Він досягав успіхів серед професіоналів, але, здається, його головний тріумф стався ще в юнацькому віці. У 2006 році до США полетіла неосновна збірна України, щоб помірятися силами з найближчим резервом американців. 19-річний Шон і його ровесник Олександр зійшлися в ваговій категорії до 75 кг. Перемога дісталася Портеру. Після цього Усик пішов вверх по вазі, а що було далі в цілому й так знаєте.
Багато хто прогнозував, що саме він стане серйозним випробуванням для Кроуфорда. І перша половина бою дійсно була конкурентною: Портер постійно йшов уперед, нав’язував силову манеру, змушував працювати на максимумі.
Та у чемпіонських раундах Кроуфорд показав свій вищий клас. У 10-му раунді він двічі відправив Портера у нокдаун завдяки точним серійним атакам. Кут Шона зупинив бій, розуміючи, що шансів немає. Для Теренса це була ще одна демонстрація – він здатен ламати навіть найвитриваліших і найжорсткіших опонентів.
...
Тепер на батька сімох дітей очікує Сауль Альварес. Мексиканець теж пройшов довгий шлях, щоб бути там, де він зараз. Той випадок, коли можна радіти перемозі кожного з боксерів так сильно, як і засмучуватися від поразки.
Попереду – бій поколінь, бій філософій боксу. Канело – уособлення мексиканської школи: вибухова робота по корпусу, акцент на силових ударах і здатність переносити вагові категорії, не втрачаючи ефективності. Кроуфорд – майстер адаптації, боксер-хамелеон, який уміє змінювати стійки, стиль і темп прямо по ходу поєдинку.
Важливо й те, що обидва боксери давно вийшли за межі свого рингу. Канело – ікона для мексиканських уболівальників і бізнес-проєкт зі світовим охопленням. Кроуфорд – приклад того, як людина з непростої родини й проблемного району може стати глобальною зіркою. Їхня зустріч – не лише спортивна подія, а й символ протистояння різних шляхів, які ведуть до однієї вершини.
Найбільший виклик для обох. Все вказує на те, що їхня зустріч претендуватиме на Figth of the Year. Що ж, містер Кроуфорд і сеньйор Сауль, ви ж не підведете?