Юліан Бойко: Радий, що у вирішальній грі не здався за рахунку 0:2
Українець Юліан Бойко виграв свою групу на турнірі Championship League 2026.
Снукерист в інтерв'ю "Чемпіону" розповів про свої виступи в Лестері, плани на підготовку до другого етапу, а також привідкрив свої симпатії щодо чемпіонату світу з футболу.
– Давай розпочнемо із самого початку. Перша гра, перший фрейм, комфортна перемога, 90-очковий брейк. Я, та й, напевно, більшість читачів ніколи не грали у снукер. Там червона була під бортом. На перший погляд здавалося, що забити ту кулю мало бути легко – не так далеко до лузи, а там ще трохи і сенчурі-брейк. Завадило те, що биток був майже впритул до борта? І чому удар був таким сильним?
– Сильний удар був тому, що там не було правильного кута на червоній кулі. Треба було форсувати цей кут нижнім гвинтом. Це апріорі дуже складний удар, до того ж на цьому турнірі були дуже суворі лузи. Кулі вздовж борта падали досить погано.
Можливо, зі сторони здається, що це легко (посміхається – прим.), але насправді це дуже складний удар.
– Ліга чемпіонів грається на столах фірми Rasson. Якщо порівнювати з більш звичними – які головні відмінності та складнощі?
– Цього року трохи незвично грати на них. У попередні роки лузи зазвичай були більшими, ніж на столах фірми Star. Саме тому ми бачили більше великих брейків, рекордну кількість сенчурі на Лізі чемпіонів. Я маю на увазі не нинішню, а ту, що проводиться за запрошеннями для гравців топ-32.
Цього року лузи вже не такі. На цих столах складніше грати: більше зводить биток, важче пристосуватися з незвички. Не знаю, як це точно описати словами, але коли граєш, то різниця між Rasson і Star дуже добре відчувається. Особисто мені столи Star подобаються більше.
– У вирішальному матчі проти Лана китаєць повів 2:0. Те, що ти не посипався, – це ознака чого? Ти ментально зумів перебудуватися чи, можливо, той факт, що відступати вже було нікуди, дозволив скинути тиск і грати стало простіше?
– Я просто прийняв ситуацію, яка склалася. Намагався знайти позитив. Так, я програв два фрейми, але він не перевершив мій брейк, тому потрібно було боротися хоча б за нічию.
Суперник добре грав, я припускався помилок, але пообіцяв собі, що боротимуся до кінця. Розумів, що потрібно сконцентруватися на наступному фреймі, скоротити рахунок до 1:2, а потім усе вирішиться у вирішальному фреймі.
Так і сталося. Я зумів перебороти негативні емоції, зібрався. Дуже задоволений собою. Результат, звісно, важливий, але я також дуже радий, що не здався, переборов негативні думки й досяг потрібного результату.
– Четвертий фрейм – справжня драма: і фол на початку, і Лан повів 15:0, і тактична боротьба на останній червоній, і пошуки снукерів на кольорових. Чи додало тобі нервів те, що лузи двічі не прийняли синю кулю за рахунку 52:28?
– Так, це додає нервів (посміхається – прим.). Були шанси закрити все трохи раніше. Пам'ятаю, що не забив одну досить легку синю. Потім він її забив. Йому також майже вдалося поставити мені снукер на рожевій. Добре, що я влучив її з першої спроби.
– Три матчі за один день, між ними паузи по дві-три години. Як проводив цей час?
– Я намагаюся максимально розвантажити голову. Після першого матчу ми з татом повернулися до готелю. Ми жили в різних номерах, тому я просто відпочив на одинці, подивився серіал, не думав про снукер, не дивився інші матчі й не стежив за результатами.
Після другого поєдинку перерва була меншою. Я сходив до магазину, перекусив сендвічем, а потім уже пішов готуватися до гри.
– Наступні матчі – 11 липня. Які плани на ці кілька днів? Підготовка буде звичною чи все ж дозволиш собі трохи відпочити? Можливо, вже зробив це 4-5 липня?
– Я вже відпочив у неділю. Зараз знову тренуюся. На моєму столі нове сукно, нові кулі. Тренування зараз не забирають у мене сили – я отримую від них задоволення. Не можу сказати, що тренуюся по вісім годин. Приблизно чотири-п'ять. Потім залишається вільний час, щоб відпочити або зайнятися якимось іншим видом спорту.
– Тебе також можна привітати з тим, що ти отримав диплом, закінчивши бакалаврат Національного університету фізичного виховання і спорту України. Тепер ти дипломований фахівець із більярдного спорту. Що далі – магістратура за тим самим напрямом, щось інше чи взагалі пауза? І наскільки навчання заважало виступам усі ці роки?
– Я дуже вдячний університету та викладачам. Вони допомагали мені, дозволяли навчатися за індивідуальним графіком. Я вчився й старався, коли мав час, тому не можу сказати, що навчання забирало дуже багато сил.
Усі знали, що я спортсмен, постійно граю на міжнародних турнірах, тому йшли назустріч.
Чи планую навчатися далі? Поки що розглядаю різні варіанти, тому точно сказати не можу. Думаю, це стане зрозуміло протягом одного-двох місяців. Найімовірніше, якщо продовжу навчання, то це буде український університет.
– А якщо вступатимеш, то це знову буде спортивний напрям чи, можливо, психологія? Або, враховуючи, що в тебе вже є постійна практика, щось пов'язане з англійською мовою?
– Якщо чесно, то щось пов'язане з англійською мовою було б супер (посміхається – прим.). Я багато часу проводжу в Англії, тому англійська – одна з моїх найсильніших сторін.
Але поки що точно сказати не можу. Зараз розглядаємо різні напрямки, обговорюємо це з батьками, думаємо, що буде для мене найкращим. Коли буде остаточне рішення, обов'язково повідомимо про нього в телеграм-каналі Iulian Boiko Team.
– Ти грав у теніс, зараз захопився паделом, цікавишся футболом. Чи стежиш за Вімблдоном і чемпіонатом світу? Якщо так, то за кого вболіваєш?
– На чемпіонаті світу вболіваю за Аргентину, бо мій улюблений футболіст – Ліонель Мессі. Сподіваюся, що Аргентина захистить свій титул. Якщо ж вона вилетить, то підтримуватиму Іспанію, бо ця збірна мені завжди подобалася.
На Вімблдоні мої симпатії – на боці Григора Димитрова. Зараз якраз триває його матч, п'ятий сет. Тому закінчу розмову з тобою й одразу піду дивитися (посміхається – прим.).