Вілсон підкорює вершину з третьої спроби, характер Хіггінса, перформанс Ізце: підсумки Masters 2026

Останні сім днів прихильники снукеру насолоджувалися грою титанів сучасності під час Masters 2026.

І хоча це запрошувальний турнір, який не впливає на рейтинг, сумнівів у його якості немає жодних. По-перше, за стіл виходять найкращі 16 гравців світу станом на зараз (Ронні О'Салліван відмовився від участі – його замінив №17 рейтингу Кріс Вейклін). По-друге, історія турніру бере початок ще в далекому 1975 році.

Легендарний "Александра Пелас", повні трибуни, майже завжди високоякісна гра від виконавців на зеленому сукні – все це створювало неповторний антураж великого снукерного свята.

Про це, цікаві факти та, головне, фінал між легендарним Джоном Хіггінсом і Кайреном Вілсоном – в огляді від "Чемпіона". 

“Воїн” довів справу до кінця

Masters – турнір серії Triple Crown (разом з UK Championship і чемпіонатом світу). У Кайрена Вілсона до цього був лише один трофей із цієї колекції – ЧС-2024. Джон Хіггінс зібрав повний комплект, але востаннє поповнював його ще у 2011 році, коли вчетверте став чемпіоном світу.

І, мабуть, фінал за участі саме цих двох снукеристів передбачити було складно. Але він став реальністю.

Кожен із фіналістів заслуговував на симпатії. “Воїн” втретє дістався фіналу Masters – торік він поступився Шону Мерфі (7:10), а у 2018-му з таким самим рахунком програв Марку Аллену. Джон же тріумфував двічі, але це було ще у 1999 та 2006 роках.

Цього разу молодість узяла гору над досвідом. Вілсон загалом набрав більше очок, мав кращий відсоток влучань, швидше виконував удари (26,6 секунди проти 31,7 секунди у Хіггінса), а в неділю у “Чарівника з Вішоу” виникли серйозні проблеми з дальніми кулями.

Ключовий момент стався за рахунку 3:3. Кайрен оформив дві “сотні” поспіль, створивши гандикап у два фрейми, після чого почувався значно впевненіше, ніж опонент у ролі наздоганяючого.

Зважаючи на те, що 34-річний англієць вилетів у першому раунді World Snooker Championship 2025 і UK Championship, ця перемога набуває ще більшої ваги.

“У 2018 році, коли я програв у фіналі, я плакав, як маленька дитина. І зараз намагаюся не плакати, бо це означає для мене дуже багато”, – зізнався Вілсон після гри.

День бабака? Масовий флешмоб? Що це було?

У культовій стрічці “День бабака” герой Білла Мюррея щоразу прокидався 2 лютого. Схожа “петля часу” ніби дісталася і Masters.

Якщо в перший день рахунок 6:2 в обох матчах можна було списати на випадковість, на другий – на закономірність, а на третій – на тенденцію, то що ж це було на четвертий? Всі 8 матчів завершилися ідентично – 6:2.

Хтось із вас пам’ятає, щоб, наприклад, усі вісім матчів туру УПЛ завершувалися з рахунком 2:1? Можливо, такого й не було в історії. 

Зазвичай подібні однотипні явища називають “флешмобом”. Звісно, гравці не змовлялися між собою і ніхто не казав: “Я передаю естафету”, але 1/8 фіналу цьогорічного турніру точно запам’ятається надовго.

Імовірність того, що всі вісім матчів першого раунду завершаться з рахунком 6:2, оцінювалася у 220 000 до 1. На жодному з попередніх турнірів більше чотирьох поєдинків першого раунду не закінчувалися з таким рахунком.

Коментуючи події для BBC, Стівен Хендрі зазначив:

“Це феноменально. Зазвичай на такому турнірі ви маєте щонайменше три матчі з рахунком 6:5”.

І недарма Хендрі є семиразовим чемпіоном світу – у наступних шести зустрічах чвертьфіналів та півфіналів рахунок 6:5 траплявся аж чотири рази. “Зачакловані” 6:2 продемонстрували лише Джадд Трамп і Марк Аллен.

А ще один поєдинок узагалі подарував нам сухі 6:0.
І його автором став У Іцзе.

Прорив молодого китайця

І хоча до фіналу 22-річному У Іцзе не вистачило зовсім трохи (у матчі з Вілсоном У вів 5:4), він укотре нагадав: на світовий снукер на повній швидкості мчить китайська навала.

У цьому сезоні він тріумфував на International Championship, здобув кілька гучних перемог над топами, але й оступався там, де мало хто цього очікував. Молодість, нестабільність і водночас шалений потенціал – класичний коктейль для гравця, який тільки починає свій великий шлях.

На старті Masters У вибив чинного чемпіона Шона Мерфі з рахунком 6:2, демонструючи холоднокровну й упевнену гру. Але це був лише початок.

Далі – китайське дербі проти старшого на 14 років Сяо Годуна. У Іцзе не просто переміг, а зробив це красиво, зібравши серії високих брейків – 112, 93, 84 і 97.

Символічно, що перед матчем пресслужба WST показала: представники Піднебесної до дербі готувалися разом, а Сяо навіть приготував сніданок для молодшого партнера.

Що ж, і він, і Сяо дебютували на Masters. Так, без трофею, але шороху навели знатно. Годун, зокрема, ще раніше вибив Марка Селбі. “Бешкетник” із Лестера після "ударних" листопада-грудня багатьма вважався головним фаворитом легендарного турніру.

Марк Вільямс критикує себе, але радіє за сина

Мерфі й Селбі були далекими від своєї найкращої форми, але 50-річний Марк Вільямс узагалі провалив матч проти тезки Аллена.

“Я завжди належним чином готуюся до важливих подій, але цього разу не зміг підготуватися зовсім – увесь тиждень пролежав у ліжку з харчовим отруєнням. Тому я просто сказав собі: ‘Вийди туди й викладись на повну’”, – зізнавався північноірландець після перемоги.

Втім, Аллену викладатися на повну навіть не довелося. Найвищий брейк Вільямса склав лише 36 очок, а його pot success – 71%. З такою грою валлієць навряд чи був би серед лідерів навіть на Q-School.

Водночас Марк Вільямс відомий своїм легким і веселим характером. З-поміж легендарного “Класу 92” саме його роками вважають тим, хто найменше переймається поразками – і саме це дозволяє йому досі отримувати задоволення від гри.

У притаманній собі прямолінійній манері Вільямс визнав, що провів один із найгірших матчів у кар’єрі. Втім, цього тижня був для нього і позитив – 12-річний син Джоел відібрався на чемпіонат Європи в категоріях U-16 та U-18. У разі успіху він може потрапити до мейн-туру, а там – і до потенційної зустрічі з батьком. Було б красиво, хоча шлях до цього ще довгий.

Ветеран і сила волі

Легендарний шотландець Джон Хіггінс у свої 50 років продемонстрував неймовірний бойовий дух. У півфіналі проти першої ракетки світу Джадда Трампа він двічі опинявся в ролі наздоганяючого – спочатку програвав 0:3, а згодом 3:5.

Хіггінс не запанікував, не зламався і не відступив від себе. Навпаки – під тиском він увімкнув свій фірмовий режим боротьби, зрівняв рахунок і вирвав перемогу 6:5 в останньому фреймі. Це стало однією з найбільш пам’ятних камбек-перемог останніх років.

Особливо вражає контекст: перед цим “Туз” мав серію з семи перемог над Хіггінсом, а в 13 із 14 останніх очних протистоянь сильнішим був саме Джадд.

Раніше на турнірі Джон уже демонстрував характер, відігравшись із 3:5 у матчі проти Чжао Сіньтуна. Дві різні гри, дві різні історії – але одна спільна риса: впертість і віра в себе.

Ці камбеки ще раз підкреслили, що навіть найстарші ветерани туру здатні диктувати темп і надихати – особливо коли на кону місце в історичному фіналі.

Після матчу Джон жартував, що чинному чемпіону світу було “просто шкода старого”.

Цікавинки Masters 2026

Цього року Masters подарував цілу низку виняткових брейків. Обійшлося без максимумів.

Найвищий брейк на турнірі – 137 очок – був зроблений молодим У Іцзе і довго тримався як турнірний максимум у супроводі сильних серій. 

Одним із найбільш історичних фактів Masters 2026 стало те, що Джон Хіггінс у 50 років та 8 місяців став найстарішим фіналістом у історії Triple Crown, перевершивши рекорд Рея Реардона, який був трохи молодшим у 1983 році. Такий собі потужний меседж про довговічність рівня гри найвищої майстерності.

Що ж, Ронні О’Салліван тріумвував у 2024-му у віці 48 років. Шотландець був близький до побиття цього рекорду, але, на жаль, для його вболівальників, сил не вистачило. 

Хіггінс, який вигравав свої перші титули ще в 90-х, продовжує боротися за головні титули з молодшими суперниками. Крім того, це його шостий фінал Masters. Вік тут не став перешкодою, а, навпаки, підкреслив його майстерність, адаптацію та психологічну витривалість у найвищому сезонному матчі.

Найкрутіші вболівальники 

Журналісти TNT Sports відзначили... муху. Яка, на їхню думку, зайняла найкраще місце для огляду.

Також варто відзначити 102-річну Флоррі Едмундс. Ця жіночка прийшла дивитися матч Вілсон – Робертсон разом із 82-річним сином.

Вона засмутилася поразці Ніла, але відзначила, що все інше було на найвищому рівні. 

Що далі?

Продовжаться матчі запрошувальної Ліги чемпіонів, де настала черга групи №5.

А через тиждень, 26 січня, стартує German Masters. Подію прийме Берлін.