Українські біатлоністи на велосипедах: рекорди, падіння, травми й тренування в міжсезоння
Біатлоністи поступово виходять зі "сплячки" та на певний час стають велосипедистами. Після короткого відпочинку тренування стають все активнішими, а велосипед в цей період – саме те, що потрібно для фізпідготовки, така собі весняно-літня класика. В соцмережах вже промайнули відео катань від українських біатлоністів і далі таких ставатиме все більше.
Ми запитали у представників головної української команди, яким кілометражем можуть похвалитися, які траплялися пригоди на дорозі, та й, взагалі, чим корисний колісний кінь для тіла та духу.
Підручний зламав руку, але не зламався
"Щодо велосипеда, то зараз період саме для нього. Найбільше за одне тренування я проїжджав 8 годин, це 224 кілометри" – каже лідер української збірної Дмитро Підручний у розмові з "Чемпіоном".
При всій повазі до велосипеда, відомий біатлоніст має не найкращі спогади про такі тренування. Одного разу це призвело до травми й збило графік підготовки.
"Два роки тому влітку під час падіння на гірському велосипеді я зламав руку, довелося пропустити чемпіонат світу", – згадує 33-річний спортсмен.
Той прикрий епізод у 2023-му стався за кілька днів до початку першості з літнього біатлону в Словаччині. Але атлет не образився на залізного коня й продовжує тренуватися.
"Велосипед корисний в цей період тим, що тіло перебуває у більш горизонтальному положенні, серцю так легше працювати, тим самим краще набирати обʼєм тренувань", – зазначив чемпіон світу.
Хоча велосипед в тренувальному процесі – не панацея, вважає атлет, а "кому як підходить".
До речі, подобається, як Дмитро в соцмережах промоційно та жартівливо називає свої українські маршрути – Tour de Kolomyia, Tour de Ternopil!
Мандзин в Італії ледь не "спіймав" бетонні блоки
22-річний Віталій Мандзин теж з велосипедом "на ти". Поважає цей транспорт давно, хоча й зізнається, тепер користується ним рідше.
"Велосипед любив з дитинства, класний засіб для пересування, хоча коли вже спробував авто, то розумію відмінність. Тому використовую вело переважно з тренувальною метою. Люблю кататися десь в горах, де красиві краєвиди і менше машин. Бо коли катаєшся, як в моєму випадку, по місту і проїжджаю села, то там досить великий трафік машин і досить небезпечно" – зазначив атлет в екслюзивному коментарі "Чемпіону".
В Україні, вважає біатлоніст, ще бракує поваги до тих хто користується велосипедом:
"Часто бувають такі моменти, коли автомобілісти "підрізають", не поважають нас як велосипедистів – учасників дорожнього руху. Засмучує, що в нас немає такої культури, як у Європі, тому інколи це все можу бути дуже небезпечно. В нас кожен такий виїзд – це певний безпековий виклик. Але Слава Богу, поки що все добре".
Хоча одного разу Мандзин ледь не отримав серйозну травму під час катання на велосипеді в Європі. Причому, ДТП сталося не з вини автомобілістів.
"Була, пам’ятаю, історія в Пассо-Лавацца в Італії, там спуски і підйоми круті. Ми лише почали тренування, виїжджаємо з готелю на різкий спуск. Хлопці вже там були не вперше, знали дорогу, а я через свою гарячу голову як рвонув вперед! Розумію, що переді мною крутий поворот, починаю "відторможуватися", бачу, що не встигаю і я просто вилетів з дороги. Слава Богу, що не влетів у бетонні блоки" – розповів 22-річний біатлоніст.
Борковський: Дороги немає, а вони ще й підрізають
23-річний Богдан Борковський каже, що також полюбляє гартувати тіло та черпати енергію з допомогою велосипеда.
"Велосипед – це дуже круто, полюбляю цей транспорт. Класно, що саме зараз є змога кататись та насолоджуватись. Якогось вело досвіду я не маю, просто люблю кататись та тренуватись" – розповідає біатлоніст із Сумщини.
Найбільше, каже Богдан, накрутив 140 кілометрів за одне тренування. Такий веломарафон вдався під час торішньої літньої паузи.
"Коли був вдома влітку, виїжджав машиною за місто, брав з собою велосипед та робив тренування і потім назад. Хотілось би й побільше крутити, але це не завжди доцільно", – каже чемпіон Всесвітньої Універсіади 2025.
Біатлоніст нарікає на відсутність якісних доріг, а також водіїв, які не зовсім цивілізовано ставляться до учасників дорожнього руху.
"У мене вдома майже немає дороги, тому з цим дуже складно, а деколи ще й можуть "підрізати", в нас не сильно поважають спортсменів велосипедистів" – каже атлет.
У велокар’єрі біатлоніста не минулося без падінь, але добре, що без серйозних травм.
"Звісно падав під час катання. Я лише минулого року купив нові велосипедні педалі та велотуфлі, ще не зовсім вмів ними користуватись, тому й були падіння, але вони були легкими"
Кінаш літав "через" руль та "вилітав" на спусках з вершин
Степан Кінаш розповідає, що в його дитинстві двоколісний, а спочатку й чотириколісний, відігравав велике значення.
"Почав їздити з 7-8 років, перший велосипед був ще з додатковими колесами по боках. Велік завжди виручав, до бабусі поїхати чи в магазин, велосипед – це сама ходова "тема" в мене була. Гонки з хлопцями були після школи, і через кермо перелітав".
Вже ставши професійним спортсменом, каже, зрозумів, що велосипед повинен бути надійним.
"Хочеться тренуватися на якісному інвентарі, тому купляю собі гарний велосипед. Перший мій профі велосипед був гірським, ще в 10 класі купив. Але, якщо чесно, то спочатку не дуже подобалось тренуватись на велосипеді. Пам’ятаю на відновлювальних зборах в Хорватії, в нас тоді була олімпійська юнацька команда, я перший раз отримав задоволення від велотренування. Їдеш, а з одного боку гори, з іншого – море. Там всі на байках їздили, а я лише уявляв, що я на байку. Тренери казали максимум дві години, а мені хотілось крутити довше. Згодом купив собі шосейного велосипеда, а там своя техніка і свої приколи, з часом я і в нього закохався", – згадує біатлоніст у розмові з "Чемпіоном".
Під час вело підготовки, як і в багатьох інших хлопців, не минулося без пригод. Креш-епізод у Кінаша трапився в Словенії:
"Минулого року на зборі в Поклюці ми з хлопцями виїхали на високу гору, трішки заблукали. Потім спускалися кілометрів 5-6 по дорозі, на якій земля перемішана з щебнем. А я перед тренуванням трохи перекачав шини. Їхали вниз на пристойній швидкості, подих захоплювало, адреналін, пилюка! Нас десятеро, всі летять, "кайфово" але трохи страшно, було враження, що на цій горі можна збір і завершити передчасно… Я трохи відстав від групи, на повороті мене понесло і я впав, налетів на камінь. В шоковому стані лежав секунд 10, не розумів що сталося. Помацав чи ноги та руки цілі, не відчував тіла. Я набрав тренерів, пояснив, що до чого. Через пару днів вже тренувався, віджив".
В Україні біатлоніст полюбляє кататись в Закарпатській області. Вражають краєвиди.
"Люблю трасу між Хустом та Міжгір’ям, дорога хороша, річка, гори, ліси, там дуже красиво. Ми там з Бодьою Борковським в минулому році тренувались на вело і цьогоріч плануємо".
Найбільший рекорд Степана Кінаша – 130 км за одне тренування. Цю дистанцію подолали разом з Тарасом Лесюком та Богданом Борковським в Буковелі на Івано-Франківщині. До довших заїздів треба тренуватися – запевняє біатлоніст.
Пробив колесо – не біда. Лайфхак від Лесюка
Коли ми зв’язались з Тарасом Лесюком він саме налаштовував свій байк до роботи. І поділився з нами ексклюзивним фото.
Загалом, Тарас також на велосипеді зі шкільних років:
"Починав з триколісного, тому ця любов з раннього дитинства. Багато крутив педалі, подорожував по селу, між селами, між містами".
Вже під час тренувань, згадує біатлоніст, пригод було чимало. І під рясний град потрапляли, і різноманітні поломки на трасі. Також біатлоніст з велодосвідом має власні "лайфхаки":
"Колесо пробив в лісі, а запаски не мав, але знав, що якщо зняти камеру і зав’язати її на вузол в місці проколу, вставити назад і накачати, то це може виручити. В мене це спрацювало і зміг доїхати додому".
Тарас радить сідати на велосипед, адже це добре тренування для серцево-судинної системи:
"Велосипед – це аеробна (киснева) робота нашого серця, це, напевно найкраще, що може бути коли ти крутиш педалі тривалий час в аеробному режимі".
Рекорд Тараса Лесюка – 160 кілометрів за тренування. Каже, це не дуже багато, але таку дистанцію намотував часто, а в цьогорічному тренувальному циклі спробує покращити власне досягнення.
Велосипеди, лижеролери, а там, гляди, вже й осінь і перший сніг на глетчерах. Новий сезон – не за такими вже й високими горами, як здається!