"Медалей могло бути й більше". Підсумки чемпіонату світу серед юніорів
Чемпіонат світу серед юніорів – це не повністю про досягнення юнацького професійного спорту. Це більше про перспективи. І тому, дивлячись на результати наших біатлоністів та біатлоністок, ми проєктуємо це вже на дорослий спорт і можливі досягнення, зокрема, і на Олімпіадах.
Українська біатлонна юнь на світовій першості, яка завершилася 5 березня, здобула одну медаль – бронзу Олександри Меркушиної в масстарті на 60 учасниць.
Але було й чимало таких результатів, які запалюють надію в контексті майбутнього. Хоча й виграна медаль на юніорському рівні ще не гарантує нагород на дорослому рівні, але основа успіху закладається саме у цьому віці.
Щодо позитивного. Богдан Борковський фінішував 5-м у масстарті, Олена Городна стала 4-ю у спринті та 7-ю в індивідуальній гонці. У тій же індивідуальній гонці Олександра Меркушина посіла на 9 місце, аналогічна позиція у Ксенії Приходько в масстарті.
У молодшій категорії до десятки найсильніших (6 місце в індивідуальній гонці ) потрапляв 17-річний Тарас Тарасюк, який також був 11-м у спринті. Двічі в топ-15 у категорії "дівчата" була Ірина Шевченко. 11 місце у спринті посіла Вікторія Хвостенко. Дівчата, а потім і юніорки зупинялись за крок до медалей в естафеті – фінішували четвертими.
В останній змагальний день здавалось, що українські юніори зазіхнуть на медаль, оскільки вони були лідерами на екваторі гонки. Проте не судилося.
На минулій світовій першості Віталій Мандзин, який зараз виступає за основну дорослу команду, був четвертим у масстарті, а Олександра Меркушина перемогла в цій дисципліні в категорії U-19. Юніори вибороли срібло в естафеті. Тож ЮЧС-2024 був більш врожайним у контексті медалей.
Нинішня ж першість, так само як і кожна, дає певні надії та оголює ряд проблем, – каже відомий ексбіатлоніст, а нині директор Державного центру олімпійської підготовки з біатлону В’ячеслав Деркач.
"Двоякі відчуття після цієї першості. З одного боку добре, що є нагорода і місця в топ-10. А з іншого – розуміємо, що медалей могло бути більше. Якби Віталій Мандзин виступав – він мав би великі шанси на медалі, але зараз він з першою командою на Кубку світу, хоча за віком міг би стартувати й тут.
У багатьох гонках українці були дуже близькими до нагород. Як завжди, десь чогось не вистачило. Десь точного пострілу, десь самовіддачі, десь погода втрутилась, десь психологічні моменти, а десь і організаційні питання. Той же Богдан Борковський, якби влучив ще одним пострілом, мав би медаль у масстарті.
Але це ж біатлон… Як жартують представники цього спорту – "чому я зайняв друге місце, якщо в мене була по дистанції найкраща швидкість?". Взагалі, юнацький спорт дуже цікавий сам по собі, тут різного можна побачити" – зазначив Деркач.
Біатлонний функціонер оцінив виступ лідерів юнацької збірної. Він вважає, що українці продемонстрували гідний результат, але здобутки могли бути й більшими.
"В естафетах зробили крок вперед – четверті місця дівчат та юніорок. Хлопці також у порівнянні з минулими чемпіонатами продемонстрували прогрес. Юніори половину гонки були серед лідерів…
Олександра Меркушина здобула бронзову медаль, тож, загалом, задачу виконала на чемпіонат. Можна говорити про її стабільність, адже перейшла з категорії "дівчата" в "юніорки", знову, як і на минулій першості, завоювавши медаль. Але оскільки Меркушина має досвід підготовки з командою "А" і виступала на Кубку світу, то теоретично від неї на ЮЧС ми могли б очікувати на більше.
Олена Городна приїхала на ЮЧС у статусі лідерки команди, адже мала вже певний багаж виступів на найвищому рівні. Знаємо, як вона вміє стріляти, знаємо її можливості, тому й від неї десь чекали кращих результатів. Можливо, психологічно не впоралася, адже приїхала все ж на змагання дещо нижчого рівня.
Богдан Борковський з літа готувався з командою "А". Має непогану швидкість, але ще нестабільний. Був близько до медалі, в деяких гонках виступив гірше своїх можливостей, а вже в естафеті класний другий етап провів – вивів команду на перше місце. Він чимось нагадує раннього Андрія Дериземлю. Може видати серію з дуже класних гонок, а потім дещо пригальмувати. Головне, щоб його дуже сильно не взяли в роботу".
В’ячеслав Деркач висловив думку, що офіційних стартів для юних біатлоністів по ходу сезону, можливо, забагато. Хоча не вважає це основною причиною відсутності більшої кількості медалей на ЮЧС.
"Не виключаю той фактор, що в наших спортсменів багато стартів – чемпіонати України, етапи Кубку IBU, Універсіада, Кубок світу, юнацький фестиваль. У цьому віці важливо "не перебрати" з навантаженнями, бо можна суттєво нашкодити. Тут все дуже тонко і плавно повинно бути, щоб потім не зникав біатлоніст на кілька років. Влітку треба акцентовано закладати базу, щоб вистачило витривалості на якомога довший період сезону. Важливо також покращувати всю підготовчу систему, щоб спортсмени довго не засиджувались на одному рівні.
Нехай завершиться сезон, тренери та функціонери будуть радитись. Можливо, з’являться нові ідеї, як ці всі моменти покращувати та втілювати в життя. Хоча зрозуміло, що зараз складно, – це і війна з усіма наслідками щодо інфраструктури та недостатнім фінансуванням на місцях. Загалом, розрив між національною збірною і регіональним рівнем, звідки й приходять у збірну – завеликий. Часто наші хлопці та дівчата банально не готові тренуватись на високому рівні, і це все потім впливає на результат".
На думку пана Деркача, частина біатлоністів мають хороший потенціал до професійного зростання. Натомість деякі з них – не прогресують.
"Особисто мені здається, що Олександр Біланенко та Дмитро Крюков зупинилися у прогресі, і цьогорічний юніорський чемпіонат світу це підтвердив. Треба думати, як покращити ситуацію, як передусім виправляти стрільбу. Адже загалом місця, які спортсмени зараз займають на цьому рівні, плюс-мінус такими ж будуть і на дорослому. Тому необхідні суттєві коригування.
У дівчат проглядається резерв непоганий, є з ким працювати: Ірина Шевченко, Валерія Шейгас, Поліна Пуцко, Вікторія Хвостенко, Аліна Хміль. До речі, на цьому чемпіонаті сім’я Тарасюків була представлені братом та сестрою – Тетяна і Тарас, а є ще Ірина, їхня старша сестра, яка не відібралась на чемпіонат світу. Є ще й менша сестричка. Ми вже якось жартували між собою, що ще б одного Тарасюка, і можна все сімейство заявити на змішану естафету! Це спортивна родина з Тернопільщини. Мати – колишня біатлоністка Людмила Сагайдак, батько – Василь Тарасюк, також тренер з біатлону. Загалом, Тарасу лише 17 років, це був для нього перший виступ на такому серйозному рівні. Хоча й раніше він виборов з Вікторією Хвостенко золото на юнацькому олімпійському фестивалі в грузії в одиночній змішаній естафеті. Сподіваюсь, хлопець буде прогресувати й тішити результатами".
В’ячеслав Деркач також звернув увагу на проблему відсутності штатного лікаря в юнацькій команді.
"На такому рівні дрібниць не буває, все повинно працювати як механізм. Команді, вважаю, бракує лікаря. В Остерсунді під час чемпіонату світу захворіла Вікторія Хвостенко – температура різко підіймалась, стан погіршувався, мусили кликати лікарів з інших команд, щоб допомогли. Через хворобу вона пропустила кілька гонок. Схожа ситуація була й під час юнацького олімпійського фестивалю в Грузії в Бакуріані. Тоді захворіли декілька хлопців, і це теж призвело до кадрових втрат. Розумію, що не просто знайти лікаря через низку причин, однак це питання потрібно якось вирішувати" – наголосив Деркач.
Нагадаємо, наступний юнацький чемпіонат світу відбудеться у 2026 році в німецькому Арбері. Раніше стало відомо, що дві юніорки, Олександра Меркушина та Олена Городна, виступлять на етапі Кубку світу в словенській Поклюці.