Дмитро Підручний: Малий вже стріляє, а конкуренти дихають у спину
Лідер української збірної з біатлону, 33-річний Дмитро Підручний днями не без проблем переміг в суперспринті на чемпіонаті України. Це його єдина гонка на внутрішній першості з перегонів на лижеролерах. Атлет заїхав ненадовго додому на рідну Тернопільщину. Про конкуренцію в команді, свої перспективи в суперспринті, про відпочинок з сім’єю та онлайн-навчання – чемпіон світу та чемпіон України ексклюзивно розповів в інтерв’ю Чемпіону.
Втомлений, але щасливий
– Дмитре, в соцмережах ти писав – їхав з тренувального збору і ледь встиг на гонку чемпіонату України. Мав якісь пригоди дорогою в Україну?
– Примчав на Львівщину ввечері, а зранку вже старт. 19 годин за кермом! Планував менше навантажитись в дорозі. Ми їхали з тренером Юраєм Санітрою. Але він захворів, температура піднялась, довелось його залишити в нього вдома у Словаччині. Він планував на наш чемпіонат приїхати, ми б по черзі кермували і було б легше. Зазвичай, після такої дороги треба відпочинок, але вже як є. Я б і на першу гонку, спринт, хотів встигнути, але збір побудований так, що при всьому бажанні не встигав. Загалом, перемога складно далася.
– А ще й вітер їдкий на стрільбищі, судячи з відео-фрагментів гонки
– Вітер для цього стадіону явище звичайне. У цій гонці було важко оцінити звідки вітер задуває. Робити поправку перед стрільбою було непросто. Вже на пристрілці зрозумів - всім непросто. Якщо подивитись фінішні протоколи, то знайти "нулики" в графі стрільби буде складно.
Супрун – мій "двигун"
– А ще й молодші конкуренти в спину дихають. Кого б виділив з внутрішніх суперників?
– Я постійно намагаюсь слідкувати за розвитком та результатами наших молодих хлопців. Є і юнаки, і дівчата віком 19-21 рік, які подають великі надії. Владислав Чихарь, Віталій Мандзин, Богдан Борковський. Але не лише вони. А Сергій Супрун як мені "крові попив"!? На останньому колі не так просто було його перемогти, він програв мені кілька секунд. Така конкуренція радує та надихає. Головне, щоб всі наші атлети не загубилися шляхом до Кубка світу. А талант, майстерність та перспективи дійсно є в багатьох.
Дрезден вирішили об’їхати
– Ти зараз тренуєшся за індивідуальним графіком під керівництвом Юрая Санітри. Чи не складно працювати практично наодинці?
– Я на деяких зборах тренувався з Владиславом Чихарем, а два останніх збори сам. Але ми перетинаємось з іншими командами. В Австрії, в Обертілаху, німецька команда тренувалась. В Норвегії під час біатлонного фестивалю Blink були норвежці. Це не значить, що з ними "спарингувався", але певну роботу вдавалося виконувати не наодинці.
– Підкажи, де наступний збір і коли за графіком?
– З 3 жовтня їду до Рамзау, в Австрію. А за кілька днів туди вже прибуде наша команда "А", буде змога разом потренуватись.
– До речі, чекали, але не дочекались твого виступу в шоу-гонці в Дрездені, цього разу не запрошували?
– Запрошували, і планував стартувати в Німеччині. То дуже класні змагання, хоча заявлені як шоу-гонка. Хотілося там позмагатися з топ-суперниками, відстрілятися добре б у такому форматі. Але потім все ж таки вирішили скоригувати підготовчий процес і відмовитись від цього старту.
У повному контакті – як щука в річці
– На зборах в Альпах аномально пішов сніг. Вперше таке застав під час майже літньої підготовки?
– Так щоб у вересні – реально вперше. Холодно було дуже, сніг, дійсно аномалія. Не в усіх місцях так навіть посеред зими буває. Пам’ятаю, колись був років десять тому на зборах в Румунії, там щось схоже було, але то був жовтень, а не початок вересня.
– Перемога в суперспринті на літніх чемпіонатах світу та України не змушує тебе задуматись про твої перспективи саме в цій дисципліні?
– Я вже не раз казав – люблю контактну боротьбу. Масстрат – класна гонка, я її найбільше люблю. А в суперспринті ще більше боротьби! І мене це за заводить. Навіть класичний мас-старт - це 15 км, а тут набагато менше. Там ще треба вдало розподілити сили на довгу дистанцію. А тут - одразу боротьба, практично на кожному метрі, Динаміка та інтрига постійно. Є де ризикувати, бо штрафні кола короткі. В цьому році на ЧС зробили ще цікавіше – з масовим стартом, а не роздільним, проводили навіть кваліфікаційні заїзди. А це ще й для глядачів певне шоу та інтрига, вони можуть побачити ще більше контактної боротьби та постійного драйву. І це шанс для більшої кількості біатлоністів. Тому думаю, що в цієї дисципліни хороше майбутнє.
Малий стрілець – молодець!
Дмитро Підручний
– Як зараз проводиш час вдома? Побачитись з сім’єю для спортсмена, який постійно в роз’їздах то святе…
– Зараз вдома намагаюсь допомогти дружині – малих треба, то в школу, то на тренування завезти. Завжди купа справ. А ще й дома треба також і тренуватися. Тому не завжди є час відпочити повноцінно. Але кожна хвилина біля рідних – то дуже велика та мотивуюча справа.
– Дмитре, щойно ти сказав "відвезти дітей на тренування", а ніби не так й давно ти ж їх зовсім малими на санчатах возив…
– Ірині вже 9, Володимиру – 4. Так, час швидко летить.
– Малеча спортсмена вже, мабуть, в спорті?
– Звісно. Син гімнастикою займався, але вже її залишив. Донька теж була в гімнастиці. Але тепер на плаванні. Ще й тренується в лижній та біатлонній секції – на тій самій базі, де і я починав. А Володя вже й стріляв там з пневматики, навіть щось там і влучав.
Is your shooting ok?
– Пам’ятаю як ти активно вивчав англійську. Продовжуєш?
– Більше скажу – вже навіть інтерв’ю давав англійською після ЧС для прес-служби IBU. Не велике, на кілька хвилин, але вже можу говорити. Продовжую займатися онлайн в одній з шкіл іноземних мов. Але не можу приділяти навчанню так багато часу як треба. А деколи після важких тренувань, чесно кажучи, вже й лінь бере чи втома. Але рухаюсь вперед і відчуваю прогрес.
– У соцмережах часто бачимо як ти рекламуєш воду. Відчуваєш необхідність спортивного маркетингу?
– Є таке. В європейських біатлоністів та й представників інших видів спорту це нормальна поширена практика, це необхідна частина спортивного життя.
Я дивлюсь на це глобально, бо так повинно бути, такого повинно бути ще більше. Приємно, що все більше компаній йдуть у спорт, зокрема, представництва міжнародних компаній, які працюють в Україні. Бачать, що спортсмени це люди які пропагують активний здоровий спосіб життя. І інвестувати в це вигідно.