Від команд із Сирії і Лівану до Абу-Дабі-2025: історія Євроліги – найпрестижнішого баскетбольного турніру континенту
Підійшов до завершення черговий регулярний сезон баскетбольної Євроліги. Він, як завжди, був у чомусь несподіваним, зі своїми сюрпризами, скандалами і перипетіями.
Оскільки баскетбол значно програє у впізнаваності футболу, то цей турнір і в Україні, і в усій Європі, привертає значно менше уваги, ніж футбольна Ліга чемпіонів. А даремно…
"Чемпіон" підготував історію становлення Євроліги, її етапи формування, а також загрози, які раптово (чи ні) виникли з тої сторони Атлантики.
Початок Євроліги: клуби з Африки та Азії, домінація представників СРСР, пошук форматів
У середині 50-х в європейських країнах широкий резонанс викликав Кубок чемпіонів – футбольний турнір. Було зрозуміло, що вболівати на міжнародних матчах люди хочуть не лише за футболістів, а й за представників інших видів спорту.
У 1958 році ФІБА вирішила не вигадувати нічого нового. Навіть назва була майже ідентична – FIBA European Champions Cup (у футболі було European Cup).
Змагатися мали чемпіони більшості країн Старого світу. І хоч у назві є слово "European" у перший рік були запрошені команди з Сирії та Лівану. У ті часи ФІБА не була повноцінно структурованою, та й Ліван і Сирія активно співпрацювали з європейськими спортивними структурами. До того ж, ці країни були одними з найрозвиненіших баскетбольних націй Близького Сходу на той час.
Що говорити, якщо чемпіонат Європи 1949 року пройшов у Єгипті. І переможцем став… Єгипет. Ну а Сирія та Ліван також були серед учасників.
Надалі вже були представники Об’єднаного арабського союзу, Єгипту, Марокко. І так тривало аж до 1983 року.
За цей час відбулося чимало скандалів. Зокрема, у перший сезон франкістська влада Іспанії не дозволила Реалу полетіти на півфінал у Ригу, або африканські команди знімалися зі змагань ще до старту турніру чи після першого матч (на їхній захист варто сказати, що грішили цим і європейські колективи).
Перші шість розіграшів пройшли під домінацією команд із Радянського союзу: тричі перемагав АСК Рига, двічі ЦСКА і один раз Динамо Тбілісі. Із 1964 до 1977 була домінація італійських команд. За цей період лише ЦСКА зумів узяти двічі трофей, але з Італії та Іспанії постійно був хтось у фіналі.
Спочатку формат турніру проводився з двох матчів на виліт. Потім після нокаут-раундів та кваліфікацій додали груповий турнір.
Фінали від початку заснування проводилися різними способами: спочатку була класична двоматчева дуель (вдома-виїзд), а після кількох років фінал з одного матчу проводився на нейтральній території. Іноді, звичайно щастило. Наприклад, Реал фінал 1967 року проти Мілана виграв у Мадриді.
Євроліга вводить Фінал чотирьох. Розширення. Дебют Будівельника
Тектонічною метаморфозою відмітився 1987 рік. До турніру все ще допускалися лише переможці національних чемпіонатів (і чинний тріумфатор), але вирішили, що "чемпіон чемпіонів" має визначатися міні-турніром, у Фіналі чотирьох.
Формат передбачав, що чотири команди, які дійшли до цієї стадії, зіграють півфінали, а потім фінал і матч за третє місце на арені, яка буде визначена ще заздалегідь.
Наприклад, перший Фінал чотирьох пройшов у Генті, Бельгія. Хоча чемпіон цієї країни – Мехелен – вибув ще у першому раунді.
У 1991 році Євроліга розширилася. По-перше, країн, а значить і чемпіонів, на карті Європи стало більше. Проте також було дозволено брати участь найбільш успішним клубам із топових ліг, які не зуміли здобути національний титул. Відбулася і зміна назви. Замість FIBA European Champions Cup стало FIBA European League.
У сезоні 1991/92 було вже три іспанських клуби, два хорватські. У наступному році додалися додаткові представники Греції та Франції.
Саме в 1992 дебютував і український представник. Київський Будівельник у першому раунді кваліфікації не мав проблем з угорською Залакерамією (86:79 в гостях, 99:85 – вдома), але шлях до групового етапу закрив італійський Віртус (210:165 за сумою двох матчів). Шансів було небагато. Італійська ліга за силою була якщо не першою, то другою (після Іспанії). Віртус потім успішно пройде груповий етап і вилетить від Реала в 1/4.
Зірками італійців, окрім декількох "збірників", були Предраг Данілович і канадець Білл Веннінгтон, який влітку поїде у Буллз, щоб стати, хай і не надважливою, але значущою частиною другого трипіту.
Будівельник в якості чемпіона України ще кілька разів грав у кваліфікації (навіть проти самого Панатінаїкоса), але до групового етапу так і не дістався.
Розкол на зламі тисячоліть. Два турніри – два чемпіони
Кілька років тому футбольний світ здивувало бажання іменитих футбольних клубів створити свій "практично закритий клуб" під назвою Суперліга. УЄФА та навіть Євросоюз, а також в цілому відсутність схвалення з боку фанатів, зуміли зупинити машину, яка навіть не почала їхати.
У баскетболі подібне зробити ФІБА не вдалося. Клуби також хотіли більше автономії, гарантій, і робити продукт, який може і не буде покривати всі затрати, але такий, що можна продати хоч за якісь гроші.
У 2000 році ULEB (Союз ліг європейського баскетболу) вирішив організувати власний турнір, оминаючи Міжнародну федерацію баскетболу. Партнерство з УЛЄБ мали ліги Іспанії, Італії, Греції, Бельгії, Португалії, Англії та Швейцарії.
М’яко кажучи, виходив слабкий рівень конкуренції. Проте всупереч волі своїх внутрішніх чемпіонатів клуби з Литви, Хорватії, Росії, Ізраїлю та Словенії вибрали участь у змаганнях Євроліги. Допомогли УЛЄБ і юридичні нюанси. Зокрема, ФІБА не мала прав на використання логотипу чи назви "Euroleague".
Утім, не всі клуби з ліг УЛЄБ хотіли сваритися з ФІБА. Наприклад, у турнірі FIBA Suproleague залишилися Панатінаїкос, Маккабі Тель-Авів, Лєтувос Рітас, ЦСКА, Ефес Пілсен. А в новостворену пішли Олімпіакос, топ-клуби Італії, Іспанії, Жальгіріс, Цибона. УЛЄБ навіть знайшла італійсько-швейцарських спонсорів, щоб створити команду на Росії Санкт-Петербург Лайонс. "Леви" проіснували всього сезон.
Керівники ФІБА тиснули, погрожували клубам і суддям, які пішли в Євролігу, санкціями, намагалися знайти інші важелі впливу – марно. FIBA Suproleague проіснувала один рік. У цьому турнірі чемпіоном став Панатінаїкос, а в головному – Віртус Болонья, який тоді мав назву Кіндер на честь спонсора.
Влітку 2001 сторони почали вести переговори. Вони погодилися, що тепер за головний турнір буде відповідати УЛЄБ і приватна компанія ECA (Euroleague Commercial Assets). Тоді ж був створений і Єврокубок УЛЄБ, який став аналогом футбольної Ліги Європи.
Євроліга УЛЄБ/Turkish Airlines Euroleague
Наступні 15 років формат був незмінним: кваліфікація – груповий етап (чотири групи по шість чи три групи по вісім команд) – Топ-16 (дві групи по вісім чи чотири по чотири колективи) – чвертьфінал – Фінал чотирьох.
У кваліфікаційних матчах брали участь і чемпіони, або навіть віцечемпіони чемпіонатів зі слабким рейтингом. Спробували свої сили українські Азовмаш, Донецьк, Будівельник, але кожного разу був провал.
Винятком став сезон-2013/14. Київський клуб отримав wild-card, але завершив виступи після групового етапу: 2 перемоги за 10 зустрічей.
У 2008 році ФІБА та УЛЄБ залагодили права на назву. І тепер Євроліга УЛЄБ стала просто Євролігою, що дало можливість "продавати" це спонсорам. Наприклад, зараз ліга іменується Turkish Airlines Euroleague.
У 2009 році відбувся ще один важливий крок. 13 клубів отримали гарантовані ліцензії А: Реал, Барселона, Басконія, Монтепаскі Сієна, Лоттоматика Рома, Олімпіакос, Панатінаїкос, ЦСКА, Ефес Пілсен, Фенербахче, Жальгіріс, Маккабі Тель-Авів.
Видача ліцензій була заснована на основі спортивних результатів, наявності спонсорів, доходах від продажів телетрансляцій та середньої відвідуваності домашніх матчів. Символічно, що через кілька років обидва італійські клуби збанкрутували.
Нинішній формат Євроліги
Всі ці роки між УЛЄБ і ФІБА то виникали, то затихали розбіжності та скандали.
У липні 2015 року Міжнародна асоціації баскетболу зробила ще одну спробу взяти під опіку Євролігу, намагаючись переконати вісім команд з ліцензією А грати в новому змаганні, організованому ФІБА. Ця пропозиція була одноголосно відхилена клубами Євроліги. У жовтні ФІБА оголосила про запуск баскетбольної Ліги чемпіонів. Організатори хотіли бачити 16 найкращих команд, які гратимуть два кола, а потім плейоф.
Паралельно керівництво Євроліги домовилося про 10-річний контракт з IMG – компанією, що комерційно представляє різні події та є незалежним виробником і дистриб'ютором спортивних і розважальних заходів
За умовами контракту Євролізі треба було стати більш закритим турніром. Невдовзі був випущений прес-реліз, де було вказано, що починаючи з чемпіонату 2016–2017 участь братимуть лише 16 клубів, які гратимуть у форматі регулярного чемпіонату. Вісімка найкращих вийде у постсезон, а переможці плейоф визначать сильнішого в традиційному Фіналі чотирьох.
Більшу частину місць віддали командам із ліцензією А (Анадолу Ефес, Басконія, ЦСКА, Барселона, Фенербахче, Маккабі Тель-Авів , Мілан, Олімпіакос, Панатінаїкос, Реал Мадрид та Жальгіріс).
Інша путівки діставалися чемпіону Єврокубку, володарям вайл-кард, та найкращим клубам з асоційованих з УЛЄБ чемпіонатів (переможці Бундесліги, Адріатичної Ліги, Ліги ВТБ)
Згодом Євроліга розширилася до 18 учасників. Ліцензії А отримали французький АСВЕЛ і Баварія.
Тобто, якщо клуб має ліцензію А, але невдало виступить у чемпіонаті, то він не вилетить з Євроліги? Абсолютно вірно.
Наприклад, минулого сезону Басконія фінішувала лише дев’ятою в іспанській першості, але цього року все одно грає в Євролізі.
Олімпіакос у середині 00-х двічі фінішував восьмим у грецькій лізі, але з Євроліги не вилітав. Та що там, "легенди" через конфлікт із Федерацією баскетболу Греції не грали в сезоні-2019/20 у чемпіонаті країни, але виступали в Євролізі.
Очікується, що невдовзі турнір розшириться до 20, а то й 22 команд. Постійну ліцензію хочуть отримати сербські клуби, у Франції в останні роки з’явилися Париж і Монако, а головним пасіонарієм для розширення виступає… баскетбольний клуб Дубай.
Шейхи створили команду, яка заявилася в Адріатичну лігу, оскільки "з нуля" брати в Євролігу ніхто не може – треба хоча б рік пограти і досягти певних успіхів в асоційованій лізі.
Співпраця поглиблюється. Зокрема, цього року вперше в історії Фінал чотирьох пройде за межами Старого світу – подію прийме місто Абу-Дабі.
Також не варто забувати про клуби з РФ. ЦСКА після повномасштабного вторгнення викинули з ліги, але не забрали ліцензію А. Цей "титул" дає не тільки стабільну участь в Євролізі, а й право голосу. Ну і ключове: спонсорські, телевізійні та інші організаційні деталі узгоджують саме клуби з ліцензією. Інші – права голосу не мають.
Майбутні перспективи. Флорентіно Перес і НБА
Оскільки все більше зірок Національної баскетбольної асоціації є вихідцями з Європи, а сама Євроліга продемонструвала, що проєкт, якщо і не прибутковий, то принаймні і не сильно збитковий, керівники НБА все частіше дивляться на цей ринок.
"Баскетбол – другий за популярністю вид спорту в Європі. Він дуже популярний. Це сотні мільйонів уболівальників. Приблизно 15% гравців НБА зараз із Європи. П'ять із останніх шести наших MVP були європейцями. Але, я думаю, існує величезний розрив між рівнем інтересу до цього виду спорту та рівнем управління порівняно з Північною Америкою", – сказав Адам Сільвер в нещодавньому інтерв’ю.
Ліцензії у Реала та Барселони з Євролігою закінчуються в 2026 році. Ймовірно, сторони не погодяться на продовження, адже може виникнути своя ліга, причому під патронатом НБА.
Флорентіно Перес був головним ініціатором заснування футбольної Суперліги. Ним рухала можливість заробляти гроші, тому не дивно, що він, хоч поки що і не публічно, є тим, хто бажає, щоб "бланкос" перейшли в нову лігу.
НБА має мільярдні доходи протягом останніх десятиліть, тому нова організація може бути збитковою в цілому, але комерційний успіх головної ліги світу дозволить перекривати витрати з головою. Що казати, якщо дохід асоціації дозволяє фінансувати G-лігу, WNBA та Basketball Africa League.
Ба більше – НБА веде перемовини з організаціями… яких ще не існує. Вони хочуть бачити команду з Манчестера чи аналог ПСЖ, активно шукаючи виходи на представників цих клубів.
Барселона без Реала не забажає бути в Євролізі. Відомо, що нова ліга хоче бачити команди з Мілана та Берліна (не обов’язково нинішня Альба).
І хоч якихось значимих кроків у бік NBA Europe ще не зроблено, все-таки диму без вогню не буває. Ніхто не виключає, що невдовзі Євроліга сильно зміниться. Є вираз: "Все що нас не вбиває - робить сильніше". Але тут більше підходить цитата із серії фільмів "Горець" – "Залишиться лише один".
Втрата клубів-брендів і більш приваблива фінансова угода від конкурентів може повторити той трюк, який УЛЄБ зробила на початку століття з ФІБА.
Зазначимо, що для створення нової ліги в Європі під егідою Національної баскетбольної асоціації потрібне схвалення з боку власників усіх 30 нинішніх клубів Національної баскетбольної асоціації.
Українські баскетболісти в Євролізі
У перші сезони "окремої" Євроліги зіркою був Григорій Хижняк, який за підсумками сезонів 2000/01 та 2001/02 став найкращим за блок-шотами.
Потім пальму першості на довгі роки перехопив Артур Дроздов, який виступав шість сезонів (2000-2006) у складі французького По-Ортеза. Форвард ввадався одним із найвидовищніших гравців турніру завдяки своїм слем-данкам.
Різні спроби закріпитися в клубах мали В’ячеслав Кравцов (ЦСКА), Володимир Герун (Барселона) і Артем Пустовий (Барселона), але особливих успіхів не показали.
На початку 90-х Олександр Волков став бронзовим призером у складі Панатінаїкоса, а через рік у складі іншого гранда грецького баскетболу – Олімпіакоса – дійшов до фіналу.
Можливо, він би мав би подальші успіхи, але велика історія травм змусила в 31 рік повісити кросівки на цвях.
Чудові шанси потрапити до Євроліги мав уже Прометей. Українська команда у сезоні-2022/23 стала півфіналістом Єврокубку.
За останній рік була інформація, що клуби Євроліги зацікавлені в українських виконавцях: Санон міг стати гравцем Барселони, Михайлюк пов’язували з грандами турніру.
Станом на зараз в Євролізі українських баскетболістів немає. За молодіжну команду Монако виступає Максим Кличко, проте за основний склад центровий не дебютував.
Ну і, звичайно, кілька гравців отримали досвід виступів у найпрестижнішому турнірі континенту під час гри за Азовмаш, Донецьк і Будівельник.