По воді як посуху: найкращі дощові прориви до перемоги за останні 30 років
Неймовірний прорив Макса Ферстаппена на нещодавньому Гран-прі Бразилії нагадав усім, чому багато глядачів так люблять дощові перегони. Перед стартом такий результат здавався чимось фантастичним. Після ранкової кваліфікації фанати нідерландця перебували у відвертій депресії. Лише 17-та стартова дозволяла розраховувати максимум на спробу мінімізувати втрати. Однак, мокрі умови на трасі періодично творять дива, й ввечері того ж дня лідер Ред Булл впевнено зробив крок на верхній щабель подіуму.
Подібні випадки трапляються у Формулі-1 буквально декілька разів за десятиліття. Однак кожен з них входить в історію і дуже довго згадується очевидцями.
Гран-прі Бельгії 1995. Міхаель Шумахер
1995 рік був другим сезоном протистояння Міхаеля Шумахера та Деймона Гілла. Кваліфікація пройшла дуже погано для обох претендентів на чемпіонство. Але якщо 8 місце британця зберігало непогані перспективи на гонку, то ось 16 позиція німця сприймалася як вирок.
Тим не менш, майбутнім "Червоний Барон" здаватися не збирався і вже за перше коло прорвався на десяту позицію. До сьомого кола Міхаель був уже сьомим, а Деймон – другим. На тринадцятому колі відразу декілька гонщиків, включаючи Гілла, вирушили на піт-стоп, а Шумахер залишився на трасі й за рахунок цього вийшов навіть у лідери гонки. Ще цілих чотири кола він мчав з легкими паливними баками автодромом "Спа-Франкоршам", а після своєї зупинки Шумі повернувся на другій позиції, в 14-ти секундах позаду свого головного суперника з чемпіонату.
На 20-му колі своє слово сказала погода – почався дощ. У Вільямсі одразу ухвалили рішення змінити колеса своєму пілоту, а ось у Бенеттоні відмовилися від зміни гуми. Знову сталася зміна лідера, проте всього за три кола Гілл наздогнав Шумахера. Оскільки Шумі їхав на "сликах" мокрою трасою, різниця в темпі була колосальною. Однак Міхаель застосував увесь чемпіонський талант і ще ціле коло закривав будь-яку "хвіртку", в яку Деймон намагався пробратися.
Боротьба Міхаеля Шумахера та Деймона Хілла на Гран-прі Бельгії 1995
Впевнена і жорстка оборона німця викликала в англійця безліч скарг. А британська преса не прогавила можливостей випустити безліч строкатих заголовків. Однак у ті часи судді дозволяли пілотам боротися і всі "вжиті заходи" були лише умовними.
На 24-му колі Шумахер таки припустився помилки й Гілл вийшов вперед. Однак дощ припинився, траса почала швидко підсихати і вже наступного кола Міхаель дуже легко повернув собі лідерство. Деймон вирушив у бокси за сухою гумою, після чого програвав своєму супернику цілий піт-стоп.
Але на цьому ігри погоди не закінчилися і незабаром знову пішов дощ. Цього разу обидва претенденти на титул вирушили до механіків за колесами для мокрої погоди. А дирекція гонки випустила сейфіті-кар, що на ті часи було надзвичайно рідкісним явищем.
Відрив лідера Бенеттона від пілота Вільяїма було скорочено до мінімуму. Однак на рестарті Міхаель впевнено зберіг свою позицію та почав поступово відриватися. А незабаром Деймон отримав штраф за перевищення швидкості на піт-лейн, що остаточно закрило питання про переможця перегонів.
Гран-прі Німеччини 2000, Рубенс Барікелло
У далекому 1996 році Барікелло відмовився переходити до Феррарі, тому що не хотів бути другим номером після Міхаеля Шумахера. Однак пізніше, дивлячись на подіуми й навіть перемоги Едді Ірвайна, Рубенс зрозумів, що краще бути "зброєносцем" у топ-команді й мати якісь "неїдки з панського столу", ніж "гордо" їхати десь у середині, лише мріючи про призи. І сезон-2000 бразилець уже проводив у складі Скудерії.
Перший подіум за нову команду був здобутий на старті сезону в Австралії. А за перші десять гонок чемпіонату було цілих шість потраплянь у трійку найкращих. Проте все ще не було заповітної перемоги. А на стартовій решітці Гран-прі Німеччини 2000 бразилець був далекий від першого місця як ніколи – він був лише 18-м.
На першому колі сталося зіткнення Міхаеля Шумахера та Джанкарло Фізікелли. Сходження лідера команди на початку заїзду означало, що Рубенсу не доведеться нікого пропускати. Ось тільки від лідируючої групи його відділяв майже весь пелетон. Поки бразилець проривався вперед, два пілоти Макларена впевнено йшли вперед. До 15-го кола, коли Барікелло вийшов на третє місце, від кількох лідерів його відділяла ціла прірва. Але незабаром на бразильця чекав перший піт-стоп, тому що відносна легкість його прориву була обумовлена малою кількістю палива в його баках. Повернувся з дозаправки Рубенс шостим.
Здавалося, ніщо не завадить статися дублю "срібних стріл", проте на 25-му колі на трасу вискочив чоловік у білому плащі. Як пізніше виявилося, це був звільнений працівник автоконцерну Мерседес, який у такий спосіб хотів висловити свій протест. І в якомусь плані його помста вдалася, бо найбільше від його витівки постраждав Макларен, який використовував двигуни німецького виробника.
Щоб упіймати порушника, дирекція перегонів змушена була випустити на трасу машину безпеки. Феррарі одразу ж провели піт-стоп своєму пілоту, а ось головним суперникам довелося "пожертвувати" Култхардом і шотландець втратив кілька позицій. Що ж до Міка Гаккінена, то його лідерству гонці, як і раніше, нічого не загрожувало.
Але на 32-му колі розпочався дощ. У Макларені відразу вирішили покликати свого лідера в бокси. А ось у Скудерії, розуміючи, що це їхній єдиний шанс, вирішили залишити Рубенса на трасі – й він вийшов у лідери. Слід також зазначити, що в тодішній конфігурації Гоккенгаймрінг був дуже довгим автодромом. І сталося так, що мокрою стала тільки "стадіонна" секція траси, в той час як довгі прямі, що проходили через ліс, залишалися практично незайманими водою.
Між Барікелло та Гаккіненом почалися своєрідні гойдалки. На вологій ділянці фін відігравав у бразильця щоразу приблизно по три секунди, проте на сухій частині кільця пілот Феррарі їхав повним ходом, тоді як суперник був змушений зменшувати оберти, щоб уникнути перегріву шин.
На останніх двох колах дощ посилився, однак Рубенсу вистачило відриву, щоб утриматися у лідерах та здобути свою першу перемогу в кар'єрі. А за кілька хвилин після фінішу він уже плакав від щастя на подіумі.
Рубенс Барікелло плаче від щастя після дебютної перемоги
Цікавий факт : Наступного разу черговий демонстрант вибіг на трасу на Гран-прі Великої Британії 2003. Ту гонку теж виграв Рубенс Барікелло.
Гран-прі Малайзії 2001. Міхаель Шумахер та Рубенс Барікелло
Гран-прі Малайзії 2001 – унікальний етап навіть для цього списку. Наявність першого стартового ряду у двох гонщиків Феррарі ніяк не стала на заваді Шмахеру та Барікелло зробити один з найефектніших проривів в історії Формули-1.
На другому колі відмовив двигун на боліді пілота команди БАР-Хонда – Олів'є Паніса. Дирекція перегонів не попередила лідерів перегонів про цей прецедент. З цієї причини обидва пілоти Скудерії послизнулися на маслі від машини француза, вилетіли на узбіччя й втратили позиції.
Але не встигло закінчитися все те ж третє коло, як почалася потужна тропічна злива і на трасі почався справжнісінький хаос. І на початок четвертого на трасу вийшла машина безпеки. Почалася метушня на піт-лейн, але навіть у ній особливо виділилися механіки Феррарі: піт-стоп Рубенса зайняв хвилину та дванадцять секунд. А Шумахеру довелося весь цей час чекати у черзі за напарником.
Фанати Макларена вже потирали руки, передчуваючи перемогу Девіда Култхарда. Але непередбачуваність погоди у Малайзії працює в обидві сторони: як дощ розпочався, так і закінчився. І тільки-но сейфіті-кар залишив трасу, пілоти Скудерії почали один з найбільш блискавичних проривів за весь час існування Формули-1. Шумахер та Барікелло везли суперникам по 5 секунд з кола і здійснювали обгони навіть у непристосованих для цього місцях.
Як пізніше з'ясувалося, так довго піт-стоп Барікелло тривав через те, що прямо по ходу зупинки Росс Браун вирішив вибрати для своїх пілотів "проміжну" гуму, у той час як всі інші команди віддали перевагу шинам для сильного дощу. І ставка стратега на те, що траса дуже швидко почне висихати, спрацювала на всі 100%.
Цікавим фактом є те, що найдовше оборону тримав Йос Ферстаппен на Ерроузі, що вічно відстає, який якимось дивом опинився в топ-групі після відновлення заїзду. Нідерландець цілих два кола возив за собою німця, тоді як інших суперників, включаючи Гаккінена і Култхарда, Шумахер обганяв менш ніж за пів кола.
Після того, як дві Феррарі вийшли знову в лідери, ситуація в гонці стабілізувалася. "Червоний Барон" впевнено довів справу до другої перемоги поспіль після початку сезону. А його вірний "зброєносець" доповнив командний дубль Скудерії.
Джанкарло Фізікелло, Гран-прі Бразилії 2003
Джанкарло Фізікелло на боліді-середняку Джордані починав гонку восьмим. Через дощ заїзд розпочався за сейфіті-каром. Ще під час присутності машини безпеки на трасі італієць здійснив піт-стоп, через який відкотився в кінець пелетону.
Регулярні сходи суперників на мокрій трасі поступово піднімали Джанкарло вгору. Періодично він і сам робив обгони. А те, яким чином Фізікелло здобув свою першу перемогу в кар'єрі, я детально описував у нещодавньому прев'ю Гран-прі Бразилії, а також в історії кар'єри Кімі Райкконена
Міхаель Шумахер, Гран-прі Китаю 2006
Гран-прі Китаю 2006 – це ще одна гонка, яка претендує на звання найкращої в кар'єрі "Червоного Барона". Погода була дощовою не лише в неділю, а й у суботу. Колеса Michelin явно краще справлялися з мокрою трасою і дев'ять із десяти пілотів, що пробилися у фінальний сегмент кваліфікації, використовували покришки французького виробника. Єдиним клієнтом Bridgestone, що пробився в Q3, став, власне, сам Міхаель Шумахер.
За підсумками фінальної сесії німець зміг вибороти лише шосту стартову позицію. На тлі інших випадків з цього списку, такий результат не здається дуже далеким. Однак, з огляду на впевнений перший ряд у Рено, різниця виглядала дуже відчутно. На той момент Шумахер і Алонсо вели бій за чемпіонський титул і розділяли їх лише два очки. Сезон добігав кінця і, крім гонки в Китаї, залишалося лише два етапи. Кожне очко було на вагу золота.
Старт пройшов досить спокійно. І лише на 8-му колі Шумахер обігнав Рубенса Барікелло, який після відходу в Хонду відчував відверту ненависть до колишнього напарника, а на 14-му колі "Червоний Барон" обійшов Дженсона Баттона і посів четверте місце. На той час відставання від Алонсо становило цілих 25 секунд.
Але до 19-го кола траса почала підсихати. І клієнти Michelin більше не мали такої переваги. Завдяки сходу Райкконена, Шумахер вийшов на третю позицію і почав поступово наздоганяти другого пілота Рено – Фізікеллу. А італієць, у свою чергу, наздоганяв Алонсо, який мав проблеми з гумою. Якийсь час Джанкарло залишався поблизу напарника, щоб допомогти Фернандо оборонятися від Міхаеля.
Однак, побоюючись отримати покарання за командну тактику, яку на той час було заборонено, італієць все ж таки поїхав уперед. А німець одразу після цього пройшов іспанця та вийшов на другу позицію.
Нова пара лідерів пішла вперед. А вирішальним моментом перегонів стала хвиля піт-стопів на 40-41 колах. Фізікелло зупинився на одне коло пізніше й вийшов боксів попереду, проте припустився помилки на непрогрітій гумі в першій же зв'язці поворотів. Шумахер миттєво скористався помилкою суперника й очолив заїзд.
Під кінець гонки Алонсо повернув свій темп, почав стрімко наздоганяти пару лідерів і без опору об'їхав партнера в боротьбі за другу позицію. А "Червоний Барон" так і залишився лідером і здобув 91-шу перемогу в кар'єрі, яка виявилася останньою.
Дженсон Баттон, Гран-прі Канади 2011
Як правило, гонщики отримують основну частину фан-бази ще на шляху до свого титулу, а після тріумфу вона поступово доповнюється. Проте історія Дженсона Баттона кардинально відрізняється від інших. Непомітний раніше пілот став чемпіоном завдяки геніальній багатоходовій комбінації Росса Брауна.
Хоча друга частина сезону-2009 була для британця дуже складною, але глядачі більше пам'ятали легкість, з якою були виграні перші перегони. І вже ставши чемпіоном, Баттон був змушений доводити глядачам, що носить це звання заслужено. А докладніше про шлях Дженсона до успіху ви можете прочитати у моїй недавній статті про команду Браун GP.
Перехід до Макларена усім здавався цілковитою нерозсудливістю. Тоді в колективі повністю господарював Льюїс Гамільтон, який мав цілковиту лояльність керівництва. Однак, попри будь-які очікування, Баттон не загубився на тлі партнера й показав дуже гідний рівень виступів. Вже у другій гонці сезону-2010, під час зливи на Гран-прі Австралії, новий чемпіон здобув першу перемогу з новою командою.
А на четвертому етапі, який відбувався у Китаї, ще одна перемога на мокрій трасі остаточно закріпила за Дженсоном статус майстра дощових перегонів. Унікальне чуття у "важких погодних умовах" стало візитівкою британця і принесло йому багато високих результатів. Але особливою зірочкою для нього є Гран-прі Канади 2011 року.
У кваліфікації наш герой зайняв лише сьоме місце. Перед гонкою пройшов дощ і старт перегонів стався за машиною безпеки. Після кількох перестановок, на момент восьмого кола, Баттон виявився попереду Гамільтона. Внаслідок боротьби між напарниками сталося зіткнення. Дженсон з мінімальними пошкодженнями доїхав до боксів і продовжив гонку, а ось для Льюїса заїзд закінчився і його припаркований болід викликав появу сейфіті-кара.
Гонку було відновлено на тринадцятому колі, проте майже відразу після цього вцілілому британцеві дали штрафний проїзд по піт-лейн за те, що надто швидко рухався в режимі автомобіля безпеки. Відкотившись назад, Баттон почав прориватися, але на 20-му колі знову пішов дощ і знову на трасі опинилася машина безпеки, а через шість кіл були вивішені червоні прапори.
Двогодинна зупинка гонки на Гран-прі Канади 2011
Дві години тривала зупинка перегонів. У багатьох країнах телеканали припинили трансляцію, бо пауза затяглася занадто сильно. Спочатку всі чекали на закінчення дощу, а потім – на те, коли траса буде у прийнятному для продовження стані. Пізніше цей прецедент викликав низку змін у правилах і з'явився ліміт максимальної тривалості гонки.
Після рестарту Баттон продовжив поступово покращувати свою позицію. На 38-му колі перед ним опинився Алонсо, який щойно змінив колеса. Між гонщиками стався контакт, який для Дженсона закінчився проколом колеса, а болід Фернандо завис на поребрику. Для іспанця гонка на цьому закінчилася, а британець дістався боксів, змінив колеса і знову виявився останнім, на 21-й позиції. Єдиною втіхою для нього було те, що черговий сейфіті-кар зібрав пелетон. І з цієї миті розпочався основний прорив нашого героя.
На 46-му колі гонки, на трасі, що висихає, дозволили використовувати систему DRS, що дещо полегшило Дженсону просування через усю середню групу. За наступні десять кіл британець прорвався на четверте місце. Тим часом Себастьян Феттель на своєму неймовірно-швидкому боліді Ред Булл від Едріана Ньюі знову поїхав у відрив від решти гонщиків. Але на 56-му колі сталося зіткнення Ніка Гайдфельда та Камуї Кобаяші: на трасу знову виїхала машина безпеки, яка зібрала всі боліди разом.
Десятки кіл гонки, що залишилися, стали запеклою боротьбою за подіум. Баттон пройшов Марка Веббера та Міхаеля Шумахера і вирушив у погоню за Феттелем. Незважаючи на дуже швидкий темп, в межі секунди британець до німця наблизився лише на останньому колі. Часу на атаку вже не залишалося. Однак удача знову посміхнулася Дженсону – Себасстьєн припустився помилки в шостому повороті, через яку його занесло. Британцеві цієї невеликої затримки вистачило для того, щоб вийти в лідери й перемогти в найбожевільнішій гонці своєї кар'єри. За одну гонку він пережив дві аварії й шість разів відвідував піт-лейн.
Льюїс Гамільтон, Гран-прі Німеччини 2018
Сезон-2018 проходив у боротьбі між Льюїсом Гамільтоном та Себастьяном Феттелем. Перемоги приходили до пілотів зі змінним успіхом і загалом шанси претендентів залишалися приблизно рівними. На момент Гран-прі Німеччини, німець випереджав британця на 8 очок.
За результатами кваліфікації Себастьян зайняв поул-позицію, а Льюїс стартував лише чотирнадцятим. Максимум, на що могли розраховувати в Мерседесі – на мінімізацію втрат. За перші п'ятнадцять кіл Гамільтон зміг прорватися на п'яту позицію. Попереду лишилися лише представники топ-групи, які за цей час поїхали далеко вперед.
На наступні 30 кіл гонка стабілізувалася. Прорив Льюїса на цьому, здавалося, вже закінчено. Проте на 44-му колі легкий дощ вніс свої корективи. Команда Ред Булл вирішила закликати в бокси Макса Ферстаппена, проте води на трасі було надто мало й проміжні колеса їхали гірше за слики. Через два кола нідерландець змінив колеса назад, а Льюїс піднявся на четвертий рядок.
Дивна змінна погода між дощем та його відсутністю продовжилася. Гонщики періодично вилітали з траси, але продовжували рух на "сухій" гумі. А ключовий момент стався на 52-му колі: грубої помилки припустився лідер гонки – Себастьян Феттель. Перед своїми рідними трибунами німець вилетів із траси та врізався у відбійник. Контакт був несильний, проте пілот Феррарі не зміг продовжити гонку. До того ж, на трасу вийшла машина безпеки, яка найбільше допомогла його головному супернику у чемпіонаті.
Себастьян Феттель залишає пошкоджений болід на Гран-прі Німеччини 2018
Дуже спірний момент стався на в'їзді на піт-лейн. Команда спочатку закликала Льюїса до боксів, проте, коли він уже почав повертати, пролунала різка команда залишитися на трасі. Британець перетнув шматок газону й повернувся на основну частину автодрому. Маневр викликав велику хвилю обурення у суперників та глядачів, проте судді залишили його без особливої уваги.
Боттас та Райкконен, які побували на піт-стопі, опинилися позаду Гамільтона, який, таким чином, опинився в лідерах і довів справу до перемоги. Таким чином, якийсь своєрідний "дощ Шредінгера" (який одночасно і був, і не був) допоміг лідеру Мерседеса перемогти після старту з 14-ї позиції.
Щодо Феттеля, то наслідки для німця виявилися набагато серйознішими, ніж просто разова втрата великої кількості очок. Таке безглузде сходження просто зламало його психологічно. Аварія на рідній трасі стала початком заходу сонця для чотириразового чемпіона. Зрозуміло, зовсім повільним він не став.
За частину кар'єри, що залишилася, Себастьян навіть виграв 2 Гран-прі, безліч разів піднявся на подіум і провів ще кілька хороших гонок. Однак він втратив свою стабільність і почав дуже часто робити невимушені помилки. Регулярні розвороти, які незабаром стали причиною глузувань з боку глядачів, спочатку призвели до остаточної втрати титулу в 2018-му, а через півтора роки й до звільнення з Феррарі.
Дощові гонки, які варті згадки
Фанати Формули-1 90-х років можуть пам'ятати Гран-прі Бельгії 1998. Почався заїзд масовим завалом. Ближче до кінця гонки сталася аварія між Міхаелем Шумахером, що лідирував, і круговим Девідом Култхардом, який не хотів його пропускати. Зіткнення закінчилося для німця відірваним колесом, а згодом між пілотами ледь не сталася бійка. А на перших двох місцях опинилися пілоти Джордана – Деймон Гілл та Ральф Шумахер. То була перша перемога за весь час існування ірландської команди.
Мокрий Гран-прі Бразилії 2012 року став ареною битви за титул між Фернандо Алонсо та Себастьяном Феттелем. Перед гонкою здавалося, що шанси іспанця невеликі, проте на першому колі німець отримав прокол колеса й до третього чемпіонства йому довелося прориватися майже через усю середню групу. Однак все це відбувалося десь позаду Дженсона Баттона, який здобув перемогу, як пізніше виявилося – останню у своїй кар'єрі.
А про драму, що сталася під час дощу на останніх колах Гран-прі Бразилії 2008, я вже писав у статті про виступи пілотів на домашніх трасах.
А також обов'язково варто згадати про Гран-прі Бельгії 2021. Ця гонка примітна тим, що через дощ вона фактично й не відбулася. Гонщики проїхали три кола в режимі автомобіля безпеки, а решту часу просто чекали, поки пройдуть три години, що викликало величезне невдоволення серед глядачів. Однак навіть такий заїзд приніс сенсацію: дебютний подіум здобув тоді ще пілот Вільямса – Джордж Рассел, який посів друге місце.
Костянтин фон Ріхтгофен для Чемпіона
Відповідальний редактор – Денис Шаховець