Ньюї, Ферстаппен та мотор Мерседес: сильні сторони команд перед новим сезоном Формули-1
Зима вже перевалила за екватор, а отже наближається і повернення "королеви автоспорту" – Формули-1.
Поки гонщики перебувають на відпочинку, а команди активно працюють над новими боліди ЗМІ все частіше публікують різні деталі підготовки колективів до нового сезону.
Ми не будемо давати чітких прогнозів, а спробуємо виокремити факти з чуток, розглянувши сильні та слабкі сторони кожної команди, яку ті чи інші експерти вже подумки поставили на вершину.
Астон Мартін
Головний козир: Едріан Ньюї
Якщо в усій історії Формули-1 й виділяють кілька легендарних інженерів, таких як, наприклад, Колін Чепмен, то в епоху "жорстких регламентів", на думку більшості, найкращим конструктором болідів є Едріан Ньюї. І щойно він оголосив про приєднання до команди Астон Мартін, їй одразу почали пророкувати успіх у 2026 році.
До того ж саме моменти зміни "правил гри" завжди були найсильнішою стороною "творця самовозів" і він не раз демонстрував талант знаходити і використовувати так звані "сірі зони".
Можлива проблема: ситуація з пілотами
Фернандо Алонсо – унікальне явище сучасної Формули-1. У свої 44 роки "Ель Нано" нерідко демонструє майже юнацький азарт у гонитві за новими успіхами. І хоча питання про те, як саме вік впливає на швидкість іспанця, залишається відкритим, він все ще є одним із найсильніших пілотів в історії "королеви автоспорту".
Куди важливішим фактором є сама філософія колективу, який Лоуренс Стролл ще з часів Рейсінг Пойнт вибудовував насамперед під свого сина Ленса.
Поки не йшлося про боротьбу за титул, другим пілотам надавалася відносна свобода дій. Але як поводитиме себе команда, коли син власника претендуватиме на чемпіонство – велике питання.
Невідомо, чи буде на практиці застосовуватися командна тактика і наскільки жорсткою вона виявиться. Однак в одному можна бути впевненим: канадський мільярдер "придбав" геніального конструктора саме для того, щоб хоча б у такий спосіб його нащадок почав стабільно займати високі позиції.
Мерседес
Головний козир: мотори
Сам факт того, що команда належить автоконцерну Даймлер-Бенц, вже говорить про те, що її потрібно розглядати як одного з можливих фаворитів.
Мерседес має досвід справжнього домінування одразу в трьох часових проміжках – довоєнних перегонів Гран-прі, ранньої Формули-1 50-х, а також у період "штампування" титулів у 2014-2020 роках. І нинішній керівник колективу, Тото Вольф, точно знає, як перемагати.
Основною сильною стороною "трипроменевого" бренду завжди були мотори, які зарекомендували себе і на дорожній техніці різних класів, і в німецькій авіації, і в автоспорті.
А оскільки зараз проєктуються саме нові силові установки, які до того ж доопрацьовуватимуться по ходу сезону, в теорії це має дати перевагу заводській команді над власними клієнтами.
Ред Булл
Головний козир: Макс Ферстаппен.
Переважна більшість експертів вважають нідерландця найкращим гонщиком сучасної Формули-1.
Ба більше, поряд із такими геніями минулого, як Айртон Сенна, Міхаель Шумахер і Ален Прост, Макса Ферстаппена можна сміливо назвати одним із найсильніших пілотів у всій історії "королеви автоспорту".
Запекла боротьба в минулому сезоні мало кого залишила байдужим, що збільшило і без того значну "армію" фанатів "Летючого Голландця". А зараз глядачі активно пророкують ексчемпіону нові титули.
І наявність такого домінатора за кермом дуже сильно спрощує роботу інженерам, адже болід, який досяг рівня хоч якоїсь притомної конкурентоспроможності, вже дає хороші шанси на успіх.
Проблеми: внутрішня перебудова
Фактично, Ред Булл, який вийде на старт сезону 2026-го, – це зовсім інший колектив, ніж був ще кілька років тому.
За короткий проміжок часу команда втратила Едріана Ньюї, Крістіана Хорнера, а нещодавно – ще й Гельмута Марко. А почалося ж усе це ще зі смерті засновника однойменної австрійської торгової імперії – Дітріха Матешица.
На момент середини 2025 року ситуація створювала враження "потопаючого корабля". Але, з усім тим, прогрес у другій половині чемпіонату все ж вдихнув якусь надію на те, що новий керівник, Лоран Мекіс, знає, що робить.
Ще одним складним питанням є прихід нового моториста – автоконцерну Форд, який, попри свою легендарну історію у XX столітті, не має серйозного досвіду в сучасних реаліях Формули-1.
Макларен
Головний козир: команда
"Порядок б'є клас" – мабуть, так можна сказати про чинних чемпіонів світу в обох заліках.
За відсутності окремої "сильної фігури" неймовірна організованість, за якої кожен знає, що йому робити, дає змогу Макларену вже півтора року бути головною домінуючою силою Формули-1.
Зараз колектив з Вокінга перебуває на новому піку слави. І, зрозуміло, від володарів титулів очікують багато чого.
Проблеми: пілоти і клієнтський статус.
Попри те, що Ландо Норріс і став чемпіоном світу, той факт, що в минулому сезоні гонщики "папаї", маючи в розпорядженні найкращий болід, розгубили більшу частину своєї переваги та дозволили Ферстаппену включитися в боротьбу, говорить багато про що. Британець здобув титул, але йому ще належить пройти перевірку на те, чи заслужений це успіх.
Що ж стосується Оскара Піастрі – ситуація ще складніша. Пілот, якого в середині минулого сезону вважали "безпомилковим комп'ютером" і заочно віддавали йому головний приз, восени відверто посипався. І тепер питання в тому, чи оговтається австралієць після цього?
І варто згадати про "клієнтський" статус Макларена. Одна справа, коли є усталені правила, а розробка силових установок "заморожена", та інша, коли мотори абсолютно нові й удосконалюються по ходу сезону.
За таких умов цілком можливо, що "помаранчевий" колектив може й пожалкувати, що не має якогось особистого постачальника двигунів, який би працював із ним на ексклюзивних правах, а натомість купує їх у прямого конкурента.
Феррарі
Можливий козир: сер Льюїс Гамільтон
Минулий сезон став найгіршим у кар'єрі сера Льюїса Гамільтона. Його єдиним успіхом стала перемога у спринті до Гран-прі Китаю, а в основних заїздах британець жодного разу навіть не приїхав на подіум. Ба більше, за підсумками сезону він опинився відчутно позаду напарника Шарля Леклера в турнірній таблиці.
Але ніколи не варто забувати, що автогоночний лицар є семиразовим чемпіоном світу. Гамільтон має величезний досвід боротьби за титул, включаючи психологічний тиск на суперників, і якщо Феррарі надасть йому конкурентоспроможний болід, багато експертів очікують побачити "того самого" Льюїса.
Якщо ж відкинути "романтизацію образу", то на ще одного британця чекає персональний іспит – на те, чи варто йому взагалі продовжувати виступи у Формулі-1. Провал першого сезону на червоній машині можна списати на складнощі адаптації в зовсім іншому колективі, але другий рік розставить крапки над і.
Проблема: низький рівень організованості
За довгу історію Скудерії хаос, що коїться всередині, став майже її "візитною карткою". Переїзд до Маранелло завжди був особливим випробуванням для пілотів. І лише двом гонщикам-іноземцям вдалося знайти правильний підхід до італійців – це Міхаель Шумахер і Нікі Лауда.
В іншому ж, особливо в період уже після смерті Енцо Феррарі, багато чемпіонів світу сідали за кермо червоної машини, сподіваючись стати новим месією в царстві "тіфоззі". Але дійсно вибудувати команду навколо себе зміг лише "Червоний Барон".
Однак не варто забувати про те, що Скудерія все ще утримує рекорди за кількістю титулів в обох заліках. І хай там як, найчастіше червоні боліди перебувають десь поруч із топгрупою. Навіть коли не йдеться про битву за чемпіонство, зазвичай є принаймні боротьба за перемоги в окремих перегонах.
Ауді
Безпосередньому приходу Ауді у Формулу-1 передувало безліч "розмов" на цю тему, а сам процес викупу Заубера був поступовим і тривав два роки. А заявлена масштабність проєкту дає підставу очікувати від німців чого завгодно.
Проблеми: відсутність досвіду
Ще з часів участі Ауто Уніона в довоєнних перегонах Гран-прі в Ауді не було досвіду виступів у Формулі-1.
І для уродженців Інгольштадта світ "королеви автоспорту" є чимось абсолютно новим.
Чимало знаменитих автоконцернів у якийсь момент історії створювали свою заводську команду. Але навіть ті, хто домагався успіху, зазвичай робили це лише через певний час – подолавши "дитячі труднощі".
Козир: технологічність бренду та успіхи в Ле-Мані
Проте не варто скидати з рахунків той факт, що на початку тисячоліття команда Ауді була головною домінантною силою в перегонах "24 години Ле-Мана" – на техніці, яка за рівнем технологічності та капіталу, що вкладається, є другою після Формули-1.
З 2000 по 2015 рік, за винятком 2003-го, саме машини з чотирма кільцями незмінно брали гору в головному "марафоні" планети. І дуже багато хто з працівників, які "творили перемоги", тепер працюють для того, щоб домогтися успіху в "королеві автоспорту".
Сам же бренд Ауді славиться своєю ставкою на розробку нових технологій, що також є важливим бонусом. Не варто забувати і про безліч співробітників, які до цього вже працювали в передових командах.
Цікавий факт: чинний пілот Ауді Ніко Гюлькенберг також перемагав у Ле-Мані, але за кермом "братів" по групі Фольксваген – Порше.
Альпін
Головний козир: Флавіо Бріаторе
Ще одна людина, здатна створити успіх із нічого – "злий геній" Формули-1 1990-х і 2000-х Флавіо Бріаторе.
Складно знайти глядача, який, знаючи історію італійського бізнесмена, ставився б до нього абсолютно нейтрально.
Одні ненавидять його за низку вельми неетичних вчинків, найяскравішим з яких став "крашгейт" на Гран-прі Сінгапуру 2008 року, а також за зв'язки з мафією – принаймні на початку його кар'єри.
Інші ж захоплюються його діловою хваткою, талантом керівника, умінням знаходити "потрібних людей" і тим, що він "виростив" Міхаеля Шумахера і Фернандо Алонсо на своїй "фабриці чемпіонів".
Попри те, що "офіційна посада" Флавіо вже змінювалася кілька разів, мало в кого є сумніви в тому, хто саме керує всіма справами в Альпіні. І Бріаторе вже двічі довів, що вміє будувати чемпіонські команди.
Проблема: криза в французькому колективі
Подією, що демонструє весь масштаб кризи, є закриття програми Рено з виробництва двигунів для Формули-1.
Адже раніше французький автоконцерн міг залишати чемпіонат у форматі закриття власної команди, але його мотори завжди продовжували бути присутніми на болідах клієнтських колективів.
Звісно, багато хто вважає, що в нинішніх реаліях перехід на силові установки Мерседес – це крок вперед. Але велике питання, чи вийде при такому розкладі конкурувати з самими "Срібними стрілами", якщо мріяти про головні призи.
Флавіо Бріаторе, безсумнівно, як і раніше все той же "злий геній". Але чи під силу йому подолати такий масштабний рівень проблем? Та й пілотів, які перебувають у його розпорядженні, навряд чи хтось міг би назвати послідовниками Шумахера і Алонсо.
Вільямс
Звичайно, надіями на успіх Вільямса більшою мірою марять фанати Карлоса Сайнса-молодшого, який вельми вдало провів другу половину минулого чемпіонату і здобув два подіуми за сезон – на два більше, ніж у Льюїса Гамільтона, який "витіснив" його з Феррарі.
Але більш досвідчені експерти сприймають подібні заяви з відвертим скептицизмом: останні 20 років ця команда здебільшого провела в другому ешелоні, а останній титул був і зовсім у 1997 році.
Однак зміна регламенту – це якраз те перезавантаження, яке іноді дає шанс середнякам раптово переміститися в топгрупу. І якщо згадати історію Формули-1, такі чудеса часом дійсно трапляються.
Тим паче що колектив перебуває на стадії активного відродження після відвертої кризи, що чимось нагадує шлях, пройдений Маклареном: від "GP2 engine" ("Джі пі ту енджін" – англ. "Двигун GP2") до домінування.
Зі значущих фігур можна виділити Джеймса Воулза, який у минулому працював стратегом у чемпіонському Мерседесі й автора фрази "Valtteri, it's James" (англ. "Валттері, це Джеймс"), а нині – керівника Вільямса.
Перспективи решти
Ще одним гучним поповненням стартової решітки є прихід Каділака до Формули-1. Однак американці фактично зізналися, що не розраховують на серйозні успіхи раніше 2028 року – саме тоді вони планують представити власні мотори, а до цього мають намір користуватися двигунами Феррарі.
Мало хто вірить в успіхи Хааса. І попри безліч "самостійних" кроків у минулому сезоні, здебільшого їх сприймають як якусь дочірню команду Феррарі, що постачає всі офіційно дозволені для купівлі частини боліда.
Ну і найменше чекають чогось від Рейсінг Буллс – колективу, який повністю перебуває в тіні свого "старшого брата" – основної команди Ред Булл.
Однак навіть ці три колективи не можна списувати остаточно, принаймні до перших етапів. Бо іноді в спорті все ж відбуваються події, які здавалися вкрай малоймовірними.
"Сліпий" прогноз на сезон
Без урахування надмірно оптимістичних сценаріїв можна очікувати на появу справді швидких машин насамперед у Макларен, Мерседес, Феррарі, Ред Булл та Астон Мартін.
І як би очевидно це не звучало, якщо одна з команд зуміє створити болід, що помітно перевершує суперників за швидкістю та надійністю, то саме її пілот стане головним претендентом на чемпіонство.
А при розкладі, в якому провідні колективи підготують приблизно рівну техніку і вирішальним фактором стане майстерність гонщиків, найбільші перспективи матиме Макс Ферстаппен.
