Формула-1, яку побудував Ньюї
Як грім серед ясного неба, навесні прийшла звістка про розрив співпраці Едріана Ньюі та команди Ред Булл.
Довгий час журналісти та звичайні фанати розпускали безліч чуток про його можливе майбутнє. Але зовсім нещодавно з'явилася офіційна відповідь: з наступного року найуспішніший конструктор болідів приєднається до команди Астон Мартін.
Починається нова епоха, а тому настав час згадати про те, ким же є геніальний британський інженер, і який шлях він пройшов.
З того часу, як у Формулі 1 з'явився суворий технічний регламент, дуже важливим стало вміння знаходити в ньому "сірі зони". І у цьому змагатися з Ньюі міг хіба що тільки Росс Браун, до протистояння яких ми ще не раз повертатимемося у цій статті. Регулярно боліди Едріана дивували не лише суперників, а й суддів, які були спантеличені тим, що не передбачили якоїсь можливості отримати перевагу.
А найголовнішою сильною стороною Ньюї є аеродинаміка. Перевага в притискній силі дуже часто дозволяла його болідам бути швидше на колі, ніж суперники з потужнішими силовими агрегатами, що особливо було актуально для команди Ред Булл.
Але при тому, що наш герой створює топову техніку для "королівських автоперегонів", сам він залишається дуже старомодним у своїй роботі: досі створює ескізи та креслення по-старому – олівцями. В епоху, коли решта вже давно використовує для цього комп'ютери.
Ранні роки
Народився Едріан Ньюі 26 грудня 1958 року у Великій Британії. З дитинства він оточував себе атмосферою перегонів за допомогою автоспортивних журналів та радіокерованих машинок, включаючи збірні моделі болідів Формули 1. Крім цього, його батько міг собі дозволити купувати досить розкішні автомобілі, які захоплювали Ньюї-молодшого.
Цікавий факт: У старших класах школи Едріан навчався разом з Джеремі Кларксоном, який зараз є відомим британським телеведучим, що отримав славу завдяки автомобільному шоу Top Gear.
У 1973-му, у віці 15 років, наш герой вперше відвідав Гран-прі "королівських перегонів". Ця поїздка тільки ще сильніше вкорінила бажання молодого хлопця потрапити до автоспорту. Після закінчення коледжу, Ньюї вступив до знаменитого університету Саутгемптона. Вже тоді майбутній геній розумів, що майбутнє Формули 1 за аеродинамікою, тому як спеціальність вибрав аеронавтику.
Дипломна робота Едріана, присвячена аеродинаміці спортивних автомобілів, привернула увагу конструктора Харві Постлтуейта і саме він запропонував 22-річному випускнику першу роботу у Формулі 1 у команді Фіттіпальді на посаді молодшого технічного фахівця. Але якихось прийнятних результатів бразильський колектив не досяг і після сезону-1982 проєкт був закритий. Далі протягом 10 років Ньюї кілька разів змінював місце свого працевлаштування в різних гоночних серіях, включаючи американські IMSA та Індікар. Однак життя все ж таки повернуло його до "королеви автоспорту".
Дебют у Формулі
А успіх прийшов після того, як 1991 року британець почав працювати у команді Вільямс під керівництвом Патріка Геда. І якщо кар'єри гонщиків зазвичай поділяють на тимчасові відрізки в різних командах, то шлях геніального конструктора прийнято розглядати за періодами співробітництва з різними пілотами.
Найджел Менсел за кермом Williams FW14 підвозить Айртона Сенну, Гран-при Великої Британії, 1991
FW14B Найджел Менсел
До того моменту британський гонщик був уже досвідченим ветераном Формули 1. Однак його кар'єра була обплутана якимись постійними невдачами – він тричі боровся за титул, але усі рази посідав друге місце в підсумковому протоколі сезону. Причому британець власноруч потрапляв у якісь курйозні ситуації. Багато хто навіть почав говорити, що це другий Стірлінг Мосс (гонщик, який у 50-х чотири рази ставав срібним призером чемпіонату).
Але мріям "Великого Найджа" таки судилося здійснитися, коли за конструювання його машини взявся Едріан Ньюі. Болід FW14B вийшов на трасу в 1992 році і став передовим в історії Формули 1. Безліч інноваційних технологій, головною з яких була активна підвіска, забезпечили йому неймовірну перевагу над будь-якими суперниками.
Це був справжнісінький "самовоз" (на фанатському сленгу – домінуючий болід). З перших 10 перегонів Менселл виграв 8. Такої переваги над суперниками Формула 1 не бачила ще з часів Альберто Аскарі. А різниця у 52 очки після закінчення сезону стала рекордною на той момент.
Цікавий факт: болід FW14B вважається фахівцями найдосконалішим в історії "королівських перегонів".
FW15C Ален Прост
У ту епоху бос і власник команди імені самого себе Френк Вільямс любив дуже часто міняти пілотів. І в сезоні 1993 року в боліді Ньюї опинився Ален Прост – найкращий гонщик "золотої доби Формули 1", який отримав прізвисько "Професор" за акуратний, але ідеально точний пілотаж.
FW15C став подальшим розвитком попередника. Ті самі нові й унікальні технології, як і раніше, забезпечували велику перевагу над суперниками. Хіба що, у МакЛарені створили машину здатну підтримувати темп, близький до швидкості Вільямса, але боротьба була лише в окремих перегонах, а не в чемпіонаті.
Так, початок сезону пройшов не дуже гладко, але починаючи з четвертого етапу тандем великого гонщика і швидкого включився на повну потужність і не залишив шансів суперникам: шість із семи наступних Гран-прі "Професор" посідав заслужений верхній ступінь подіуму. Спокійно утримавши здобуту перевагу, Ален Прост завоював свій четвертий чемпіонський титул, і на цьому чудовому моменті закінчив кар'єру гонщика Формули 1 наприкінці року.
Ален Простий
А Едріан Ньюі відзначав другу поспіль перемогу в обох заліках.
Технічний регламент 1994
У міжсезоння відбулася кардинальна зміна технічного регламенту. Було заборонено багато технологій, включаючи активну підвіску. А Формула 1 зробила перший крок до того від спорту інженерів-ентузіастів до серії, де судді беруть активну участь у створенні болідів.
Найбільше претензій FIA викликала саме активна підвіска. На дорожніх автомобілях можна зустріти систему регулювання дорожнього просвіту (відстань від днища до дороги). У гонках же подібна ідея використовувалася на чемпіонських Вільямсах для того, щоб компенсувати нахили боліда на розгонах, гальмуваннях та поворотах. Це дозволяло набагато краще зберігати баланс, а також підвищувало ефективність використання антикрил. І, власне, за останнє і зачепилися організатори чемпіонату: коригування крену машини, що перетворювало її на один великий рухливий аеродинамічний елемент. А змінювати кут атаки на ходу було вже давно заборонено. Що ж до інших розробок інженерів, то вони вже просто "потрапили під роздачу".
Едріану довелося будувати машину заново. Проте, не одними просунутими "начинками" робилося тотальне домінування у двох минулих сезонах – вони були скоріше вдалим доповненням до геніальної аеродинаміки Ньюї. І навіть без усієї "начинки", Вільямс FW16 став найшвидшим болідом сезону, проте про грандіозну перевагу не йшлося.
На дистанцію щільної боротьби підібрався колектив Бенеттон. Під керівництвом Флавіо Бріаторе, Росс Браун та Рорі Бірн створили техніку, яка була лише трохи повільнішою. А головним козирем команди-суперника став пілот: зірка перегонів, що сходить – Міхаель Шумахер. Фактично, саме з сезону-1994 почалося протистояння Ньюї та Брауна, які триватимуть цілих два десятиліття.
FW16 Айртон Сенна
Тим часом у Вільямсі відбулася чергова зміна складу пілотів. За кермо нового боліда Ньюї сів один із найвідоміших пілотів минулого, харизматичний "поганий хлопець" – Айртон Сенна, якого на батьківщині, у Бразилії, прозвали "Чарівником". Ексчемпіон, який відчайдушно бажав повернутися на вершину, неодноразово заявляв про те, що за команду "Залізного Френка" він готовий їздити безкоштовно. І на початку 1994 року його мрія збулася.
Створювати машину для Сенни було справжнім випробуванням інженера. Справа в тому, що Айртон славився своїм неймовірно ризикованим пілотажем. Це давало швидкість, яку можна порівняти з іншими великими пілотами, проте часто призводило до того, що бразилець не доїжджав до фінішу. І в половині випадків сходу з дистанції він просто "заганяв" свій болід, і той ламався, не витримуючи надмірного навантаження.
Слід зазначити, що факт виступу Сенни в тому сезоні дуже довгий час залишався під питанням. Учергове FIA хотіли дати "виховну" дискваліфікацію Айртону на пів сезону за його агресивну поведінку як на трасі, так і за її межами. Але, як і раніше, покарання залишалося умовним – керівництво Формули 1 побоялося масових протестів фанатів. І після всіх судових розглядів "Чарівник" таки вийшов на старт сезону на боліді Ньюї.
Однак цьому тандему інженера та пілота не судилося набрати жодного очка. Першу гонку чемпіонату, перед рідними трибунами, Айртон закінчив достроково через свою помилку, після того як втратив управління під час погоні за Міхаелем Шумахером. У другій гонці після програного старту сталося зіткнення з Мікою Хаккіненом. А третім етапом була сумно-відома Імола 1994 року, де на 7-му колі гонки, в повороті Tamburello, Сенна розбився на смерть. А болід Вільямс від Ньюї, про який так мріяв бразилець, у результаті забрав його життя.
Едріану досить важко дався той факт, що трагедія сталася на побудованій ним машині. Це дуже сильно змінило підхід конструктора до перегонів. Однак він продовжив працювати й створювати боліди. А вийти з депресії йому допоміг один з учасників легендарного гурту Бітлз.
FW17 Деймон Хілл
Після трагічного Гран-прі Сан-Марино роль "першого пілота" у Вільямсі перейшла до Деймона Хілла, а разом з цим і несподівано "звалилася на голову" боротьба за титул. Британський пілот є сином дворазового чемпіона Грема Хілла. Дебютував у Формулі 1 молодший представник династії на два роки раніше, у віці 32 років, що навіть тоді було дуже великим віком для новачка. На тлі іменитих напарників він не був особливо помітний. Але тепер йому довелося стати головною надією усієї команди, включаючи Ньюї.
Однак, навіть маючи швидший болід, Хілл-молодший не міг наздогнати Шумахера й німець почав беззастережно домінувати на трасі. Про якесь серйозне протистояння не йшлося, але своє слово сказали судді, які у будь-який спосіб намагалися повернути боротьбу до чемпіонату, а тому давали Шумі дискваліфікації за будь-якого зручного приводу. Штучно-створена інтрига дісталася останніх перегонів і закінчилася скандальним зіткненням двох претендентів. За підсумками сезону-1994, перемогу в особистому заліку здобув Міхаель Шумахер. Проте Вільямс вибороли командний кубок конструкторів – третій у кар'єрі Едріана Ньюї.
Новим розчаруванням для конструктора став 1995 рік. На трасі був другий раунд протистояння Шумахера та Хілла. Хоча Деймон і виглядав впевненіше, ніж рік тому, але повноцінно реалізувати весь потенціал FW17 він не міг. Боротьба за перемоги була лише в окремих перегонах, але у турнірній таблиці Шумі впевнено пішов уперед. Цього разу команда Вільямс програла боротьбу за обидва трофеї.
Новий "самовоз"
Вже багато хто сумнівався, чи зможе Едріан Ньюї зробити Хілла-молодшого чемпіоном. Це стало неймовірно складним завданням. Однак все змінив сезон-1996. Чемпіонський Бенеттон почав розвалюватися і головною подією міжсезоння став перехід Міхаеля Шумахера у Феррарі, яка перебувала в сумному стані й не вигравала титулів аж з 1979 року.
Через брак серйозних конкурентів, новий болід Едріна Ньюї – FW18 – знову опинився "у своїй лізі". Новим напарником Хілла став новачок Жак Вільнєв. І саме між двома партнерами по команді на домінуючих машинах розгорнулася боротьба за титул.
Перевага нового "самовозу" виявилася просто неймовірною. З 16 гонок, 12 виграли гонщики Вільямса й посіли перші два рядки за підсумками сезону. Що ж до протистояння напарників в особистому заліку – отриманий у минулих сезонах досвід таки приніс Деймону довгоочікуваний титул. Гоночна династія Хіллів стала першою родиною, де і батько, і син – обидва чемпіони.
Жак Вільнев
Вже за якоюсь дивною традицією, що склалася у Вільямсі у 90-х, ставши чемпіоном, Деймон Хілл пішов із команди. І на перший план у колективі вийшов Жак Вільнев, син Жиля Вільнева – талановитого пілота, яскравої зірки автоперегонів, що розбився 1982 року, так і не ставши чемпіоном. Спадкоємець люто хотів зробити те, чого так і не вдалося батькові – отримати титул.
Жак Вільнев пілотує Williams FW19
Слід зазначити, що хоча Ньюї й побудував, новий болід для сезону-1997 – FW19, проте на цьому його співробітництво з командою Вільямс було закінчено. Вся річ у тому, що попри всі свої успіхи, він так і залишався підлеглим Патріка Геда. Едріан мав амбіції й хотів кар'єрного зростання, а в команді МакЛарен йому запропонували посаду технічного директора. Без довгих роздумів пропозиція була прийнята.
Прощальне дітище Ньюї, як і раніше, залишалося найшвидшою машиною на трасі, але давалося взнаки те, що працювати з оновленнями FW19 доводилося вже іншим людям. І на дистанцію боротьби підтягнулася команда Феррарі, куди слідом за Шумахером перебрався і Росс Браун. "Червоний Барон" знову боровся за головний приз.
Цікавий факт: претенденти на титул 1997 року, Міхаель Шумахер та Жак Вільнев, жодного разу за весь сезон не стояли разом на подіумі.
Сезон 1997 року вийшов напруженим і скандальним, а закінчилося все черговим зіткненням двох претендентів у фінальній гонці. Щоправда, цього разу успіх був на боці Вільнева – на відміну від машини суперника, його болід уцілів. Таким чином, вже заочно, Едріан додав до своєї колекції четвертого пілота-чемпіона та п'ятий кубок конструкторів.
Вільямс після Ньюї
Після відходу Ньюї, команда Вільямс більше не виграла жодного титулу. Було лише недовге повернення до групи лідерів на початку нульових, проте швидким машинам катастрофічно не вистачало надійності. А потім гоночний колектив остаточно перемістився у другий ешелон і у 2020 році "Залізний Френк" продав своє дітище інвестиційній компанії Dorilton Capital.
Щодо продовження історії великого конструктора – її ви зможете прочитати в наступній частині.
Далі буде...