Віруюча Оліслагерс, рекордсменка Великої Британії та дочка зірки НФЛ: чим відомі суперниці Магучіх і Левченко
Уже зовсім скоро, 13 вересня, у столиці Японії, Токіо, стартує чемпіонат світу з легкої атлетики.
Очікування в українських вболівальників є. І головним чином вони пов’язані зі стрибками у висоту, оскільки там нашу країну представлятиме світова рекордсменка Ярослава Магучіх і Юлія Левченко, яка переживає ренесанс кар’єри.
Могла б бути і Ірина Геращенко – бронзова призерка ОІ-2024, але стала мамою. Є відчуття, що це не менш приємно, ніж отримати медаль Олімпіади чи взяти участь у світовій першості.
Конкуренція за нагороди буде шалена. Австралійки Нікола Оліслагерс та Елеанор Паттерсон нікуди не зникли. Морган Лейк переписує рекорди своєї країни, набирає хід німкеня Крістіна Гонзель.
"Чемпіон" вирішив проаналізувати хто вони – суперниці українок.
Нікола Оліслагерс. Віра в Бога, яка змінила все
Австралія формувалася й розвивалася протягом своєї історії завдяки емігрантам. Тому не дивно, що серед відомих австралійських постатей часто зустрічаються ірландські, голландські чи балканські прізвища.
Нікола Оліслагерс – яскравий приклад. Її мама має хорватське коріння. Прізвище батька – Макдермотт – цього не видає, але ім’я Нікола промовляє саме за себе.
У дитинстві вона одразу виділялася – була значно вищою за однолітків у підготовчих класах. Батьки вирішили віддати доньку на легку атлетику.
У 7 років вона перемагала скрізь – від штовхання ядра до бігу на 2000 метрів. Аби краще координувати тіло, Нікола почала вивчати стрибки у висоту. І це стало доленосним вибором.
"У 8 років я познайомився зі стрибками у висоту, і в мене одразу ж виникла мрія колись стати олімпійським стрибуном у висоту, постійно стрибаючи понад 2 метри. Ніхто в моїй країні раніше не досягав такого рівня, і в дитинстві це стало моєю найбільшою мрією", – йдеться на офіційному сайті спортсменки.
Через два роки відбулося знайомство, яке змінило її життя. Її тренером став Метт Хорнселл – він працює з нею й досі.
"Метт був моїм особистим тренером з 10 років. Він перетворив мене з дівчинки, яка стрибала на шкільних карнавалах, на стрибунку у висоту світового класу".
У її дитинстві Австралія не мала зірок світового рівня у стрибках у висоту. Але приклад був потрібен. І для Ніколи кумиром стала Бланка Влашич – не лише через неймовірні результати, а й через хорватське походження. Хорватія була присутня в житті Оліслагерс із самого малку.
"Дівоче прізвище моєї матері – Маринович, і обоє її батьків народилися та виросли в Блато на острові Корчула. Вони переїхали до Сіднея після Другої світової війни, щоб відкрити для себе нові можливості. Моя бабуся допомагала мене виховувати, тому щодня, живучи в Австралії, ми їли хорватську їжу, спілкувалися з родичами та знайомилися з хорватською культурою", – зізнавалася Нікола для CroatiaWeek.
У 2019 році молода австралійка особисто зустрілася з Бланкою. Тоді Влашич мала у своєму активі 2,08 м – другий результат в історії, поступаючись лише Стефці Костадіновій.
На фоні Бланки навіть Нікола з її 184 см могла відчути себе невисокою – адже Влашич має 193 см зросту.
Та справжня зміна в житті Ніколи сталася у 2017 році. Вона вже думала залишити спорт, але відвідування релігійного табору все перевернуло. Вона каже, що віра – це головне, а спорт лише приємний додаток.
Оліслагерс – побожна євангельська християнка, яка належить до церкви п’ятидесятників. В інтерв’ю в 2023 році вона розповідала:
"У 2017 році я вирішила мати особисті стосунки з Богом. Коли я зробила це своїм головним пріоритетом, я знайшла нову пристрасть до спорту, і моя душа знайшла сенс. Мені більше не потрібно було схвалення інших. Любов, яку дає Бог, унікальна".
Австралійка уникає занадто особистих питань, але після кожного виступу підкреслює – всі її успіхи пов’язані з вірою.
"Так, я задоволена результатом, бо для мене причина, чому я займаюсь спортом. Вона полягає в тому, що Бог покликав мене назад в спорт. Я провела стільки років свого життя, перебуваючи незадоволеною. Бо кожного разу, коли я не брала певну висоту, я відчувала, що я погана людина.
Він подарував мені радість, як ця, навіть у важливій ситуації для мене, коли була третя спроба. Ця радість просто переповнює мене, бо я знаю, що медаль ніколи не додасть цінності, яку я маю, та ніколи не забере її, бо я отримую любов від нього", – зізналася вона після Олімпіади в Парижі, де виборола "срібло".
Для неї це була вже друга олімпійська срібна нагорода. У Токіо-2020 вона також стала другою – з результатом 2,02 м. Тоді перемогла Марія Ласіцкене (2,04 м), Магучіх була третьою (2,00 м), а Ірина Геращенко – четвертою (1,98 м).
Тоді вона ще виступала під прізвищем Макдермотт. Та невдовзі після Олімпіади вийшла заміж за свого хлопця Ріса Оліслагерса і взяла його прізвище.
Ріс не професійний спортсмен, але він такий самий палкий християнин. Його називають рішучим прихильником кар’єри дружини – він поділяє її віру і бере активну участь у служінні та спільноті християнських атлетів.
Нікола – людина глибоко віруюча, і тому вона ніколи не опускається до образ чи заздрощів. Навпаки, успіхи суперниць її радують. Особливо – Ярослави Магучіх.
"Коли кілька тижнів тому Ярослава побила світовий рекорд, я повернулась до тренувань наступного дня з великим натхненням продовжувати, бо знала, що вона прокладає шлях, в тому числі й для мене, до чогось особливого.
Сьогодні, я думаю, що ми обидві хотіли встановити свій найкращий результат в кар'єрі. Після всіх сезонів, проведених разом, стояти на подіумі Олімпіади вдвох – це мрія для нас", – говорила Нікола після Ігор у Парижі.
І знову ж таки вона визнає – змагатися з Ярославою їй приємно. Це не конкуренція ворожнечі, а змагання, яке надихає.
Морган Лейк. Від невдалого виступу в Донецьку до рекорду Великої Британії
28-річна Морган Лейк теж прийшла в легку атлетику ще дитиною і, як і Нікола, блискуче проявила себе не лише в стрибках у висоту.
У 2009 році вона встановила рекорд Великої Британії з п’ятиборства серед дівчат до 13 років, набравши 3046 балів. У 2011-му побила ще один рекорд – серед дівчат до 15 років (3755 балів). На чемпіонаті Англії серед шкіл Морган не залишила шансів суперницям: виграла п’ятиборство та стрибки у довжину у 2010 році (до 15 років), а у 2012-му додала ще й титул у довжину серед дівчат до 17 років.
Символічно, що сфокусуватися саме на стрибках у висоту її підштовхнув… Донецьк! У 2013 році на ЧС серед молоді Лейк впевнено лідирувала після першого дня семиборства, маючи перевагу в 192 бали. Тоді вона встановила рекорд Великої Британії до 17 років – 1,90 м, що вистачило б для золота в індивідуальному турнірі стрибунок у висоту. Попередній рекорд Деббі Марті (1,89 м) тримався 29 років. Але на другий день удача відвернулася – у довжину вона подолала лише 4,63 м, двічі сфолила, а у метанні списа показала 30,81 м. У підсумку британка опустилася на шосте місце і знялася зі змагань перед фінальним 800-метровим забігом.
Після цього Морган вирішила зосередитися на висоті. І не прогадала. Уже в 2014 році в Орегоні вона здобула два золота – у стрибках у висоту та семиборстві. Для перемоги вистачило 1,93 м. Цікаво, що тоді Ірина Геращенко з 1,85 м була лише п’ятою, а юна Нікола Оліслагерс стрибнула 1,79 м і навіть не потрапила до фінальної вісімки.
У 2016 році Лейк увійшла в історію – стала першою британкою за 24 роки, яка пробилася до фінальної вісімки Олімпійських ігор. На батьківщині ж її статус не викликав сумнівів: 10 чемпіонських титулів поспіль на відкритому повітрі. А ось на міжнародному рівні вона довго мала ярлик "міцного середняка".
Але все змінилося цього сезону. Особливо яскраво Морган заграла під його кінець. Тиждень тому на фіналі Діамантової ліги вона злетіла на 2,00 м. Це – не тільки особистий рекорд, а й історичне досягнення: Лейк стала першою британкою, яка подолала двометровий бар’єр.
"Це божевілля. Я була настільки захоплена моментом, а потім, щойно я це зрозуміла, я була дуже емоційна, бо це те, чим я хотіла займатися все своє життя. Я така, така щаслива", – цитує її BBC.
Проте Морган не збирається зупинятися.
"Гадаю, я могла би стрибнути на 2,02 м з двометрової висоти, тож мені просто потрібно довіряти своєму тренеру та тому, що ми робимо, і зробити те саме знову", – додала вона.
Два роки тому в Будапешті Лейк була четвертою. Тепер же амбіції очевидні – боротися за медалі.
Елеанор Паттерсон. Ще один талант Австралії
Австралійка має статус чемпіонки світу. У 2022 році Паттерсон та Магучіх обидві подолали 2,02 м, але Ярослава витратила на це одну спробу більше. Тож "золото" дісталося Елеонор.
Втім, сама Паттерсон тоді підкреслювала – українка мала надлюдські труднощі через війну:
"Я дуже поважаю Ярославу. Справді не можу це висловити, тому що вона – неймовірна людина та спортсменка. І я не можу уявити себе на її місці через складнощі, які вона змушена долати. Ніхто не має переживати такі моменти – коли не можеш поїхати додому, отримати необхідну підтримку, знати, чи все гаразд із родиною вдома. Я дуже її поважаю".
Але вже наступного року в Будапешті відбулася своєрідна "помста". Магучіх взяла 2,01 м і стала чемпіонкою світу, тоді як Паттерсон і Оліслагерс зупинилися на 1,99 м.
До речі, в юності Елеанор також виступала в Донецьку-2013 і там здобула золото ЧС серед юніорок. Конкуренцію їй складала українка Юлія Левченко, але того дня у нашої спортсменки не пішло.
Кар’єра Паттерсон теж була непростою. Вона виросла в маленькому містечку Леонгат в Південному Гіппсленді з населенням 5 тисяч. Тренувальної бази там не було, тож доводилося долати по годині дороги, аби потренуватися. Влітку ж дівчина вдосконалювала форму просто на відкритому повітрі.
І навіть попри таку залізну дисципліну, у 2018 році її виключили зі складу Австралії на Ігри Співдружності. Це стало ударом – Паттерсон рік не займалася стрибками.
"Я не ступала на бігову доріжку більше року, я не ходила до спортзалу більше року, я фактично просто сиділа на дивані, працювала та намагалася знайти себе. Я розлюбила цей вид спорту. Мені знадобився рік, щоб по-справжньому вирішити, що я не закінчила, що в мені ще є щось, щоб досягнути більшого", – розповідала Елеанор.
І вона довела, що сили в ній і справді є. Сьогодні Паттерсон – одна з головних суперниць Магучіх та Оліслагерс, і кожна їхня дуель перетворюється на окрему історію.
Крістіна Гонзель. Пізній розквіт таланту
Німкеня ніколи не належала до спортсменок топового рівня. Навіть у юнацькі чи молодіжні роки вона не мала особливих досягнень світового масштабу.
У 2019 році на чемпіонаті Європи U-23 вона з особистим рекордом стала срібною призеркою. Тоді сяяла Юля Левченко – українка без труднощів забрала першу сходинку.
Та минулого, а особливо цього сезону, уродженка міста Дорстен помітно додала. Спочатку було четверте місце на ЧС-2024 у приміщенні, потім – шоста позиція на Олімпіаді в Парижі.
У 2025 році німкеня вийшла на ще вищий рівень. 9 серпня вона виграла турнір Internationales Hochsprungmeeting Heilbronn.
Так, там не було більшості зірок світового стрибка у висоту. Але саме на рідній землі відбулося підкорення важливої віхи – Крістіна вперше у кар’єрі подолала висоту в 2 метри.
Незадовго до цього Гонзель підтвердила свої амбіції на етапі Діамантової ліги в Лондоні, де стала третьою. Причому за додатковими показниками випередила Ярославу Магучіх – для українки це було перше за три роки змагання Діамантової ліги без медалі.
А найголовніше досягнення Крістіна продемонструвала 20 серпня на етапі Diamond League у Лозанні. Тоді вона сенсаційно стала переможницею. Точніше, перше місце розділили відразу три спортсменки: вона, австралійка Нікола Оліслагерс та полячка Марія Жодзік. І хоча результат був скромний – лише 1,94 м – обставини все пояснюють.
Погода була жахливою: проливний дощ заважав кожному стрибку. Юлія Левченко фінішувала шостою, а Магучіх узагалі знялася. Та дощ забудеться, а медаль залишиться. І хоч більшу частину кар’єри Гонзель залишалася у тіні суперниць, її липнево-серпневі результати доводять – у Токіо вона буде налаштована надзвичайно серйозно.
Інші конкурентки
Марія Жодзік стала переможницею в Лозанні багато в чому завдяки долі й погодним умовам. На юнацькому рівні її здобутки були ще скромнішими, ніж у Гонзель. При всій повазі – це точно не головна претендентка на медалі чемпіонату світу.
20-річна сербка Ангеліна Топич минулого року голосно заявила про себе, вигравши два етапи Діамантової ліги. Але цей сезон для талановитої спортсменки складається значно важче – більше лікування, ніж стартів. Так, у Токіо вона буде, але навряд чи в оптимальній формі.
Зовсім інша історія – американка Вашті Каннінгем. Вона мала всі передумови для великого спорту. По-перше, сильну спортивну генетику. По-друге, фінансові можливості сім’ї. Її батько – Рендалл Каннінгем, який виступав із 1985 по 2001 рік за клуби НФЛ та двічі грав у Пробоулі (аналогу Матчу зірок).
Він міг дозволити доньці найкраще екіпірування й тренерів, і це швидко дало результат.
У 2016 році 19-річна Вашті виграла чемпіонат світу у приміщенні – і це була її перша поява на дорослому рівні! Через три роки, у Досі, вона додала до колекції ще й "бронзу" чемпіонату світу, випередивши Юлію Левченко лише завдяки меншій кількості спроб.
На Олімпіаді в Парижі Каннінгем стала п’ятою. Цього року її форма теж далека від ідеальної, але рівень майстерності американки вражає стабільністю. 1 серпня Вашті з результатом 1,95 м виграла титул чемпіонки США вже всьоме за кар'єру.