Джерело - Чемпіон.
31 жовтня о 22:40 за київським часом перестало битися серце Артема Франкова — багатолітнього головного редактора культового журналу "Футбол". У 53 роки він не зміг перенести другий інсульт.
Франков був однією з найпомітніших, найоригінальніших і найсуперечливіших персон української спортивної журналістики, на статтях якого виросло не одне покоління вболівальників та колег. У даному блозі спробуємо зібрати якомога більше прощальних дописів представників журналістської спільноти чи просто блогерів.
Першим про смерть Артема Вадимовича повідомив його похресник Андрій Шахов-молодший.
Переглянути цей допис в Instagram
Андрій Шахов-старший, який багато років працював заступником Франкова у "Футболі", був лаконічним:
"Слів нема. Світла пам'ять, Друже... І дякую за все".
Ігор Бойко у своєму пості, можливо, написав найпромовистішу фразу, яка підійде дуже багатьом із тих, хто обрав шлях футбольного журналіста:
"Якби не Артем Франков, я б ніколи не став тим, ким став... Ми всі його діти, а наші діти - його онуки. Нехай вони, можливо, про нього ніколи й не чули в новітню епоху".
Юрій Шевченко погоджується зі словами Бойка.
"Франков отримав, мабуть, найгіршу долю будь-якого творця – пережив своє творіння".
Головний редактор Champion.com.ua Андрій Твердохліб:
"Я віддавав перевагу "Команді", однак авторська колонка Артема Франкова у "Футболі" - ціла епоха".
Віталій Волочай:
"Сперечатися з тим, що журнал "Футбол" - це феномен, цілий пласт історії футболу в Україні, певно, нема сенсу".
Роман Бебех:
"Новому поколінню важко уявити, як про результат гри можна дізнаватися з друкованого видання через кілька днів після гри".
Андрій Колісник:
"Журнал "Футбол" - forever".
Ілля Квіткін:
"Дякую вам, Артеме Вадимовичу, за ті моменти з дитинства. Вас уже нема, але стопка тих журналів у батьківському домі завжди буде про вас нагадувати".
Олег Бабій:
"Надсилав йому колись свої сирі наївні роботи. На сопливого студіоза можна було взагалі не звертати увагу. Але він завше знаходив час відписати пару слів на "мило" чи смс… Це окрилювало. Дякую за епоху, Вадимович".
Надсилав йому колись свої сирі наївні роботи. На сопливого студіоза можна було взагалі не звертати увагу. Але він завше знаходив час відписати пару слів на "мило" чи смс… Це окрилювало. Дякую за епоху, Вадимович🙏 https://t.co/qUMIZUYMFY
— Олег Бабій (@Gullit_87) October 31, 2023
Олександр Сажко:
"Не думаю, що колись ще в Україні буде в цій сфері фігура масштабу Франкова. Він як мінімум півтора десятиріччя був поза конкуренцією - з усіма своїми перевагами та недоліками".
Гліб Скрипченко:
"Коли я ходив і роздавав журналістам склади за півгодини до матчу і проходив майже всіх дуже швидко, то біля Франкова завжди зупинявся хвилин на 5 і обговорював останні футбольні події..."
Володимир Звєров:
"Якось вранці у понеділок в одному вагоні метро 8 людей читали журнал "Футбол". Запах його сторінок назавжди у пам'яті".
Євген Кузьменко:
"Для мене було честю працювати з вами, легендарний Артеме Вадимовичу".
Михайло Співаковський:
"Франков любив поговорити про футбол. Де завгодно, як завгодно і байдуже, якщо дешево або безкоштовно".
"Я не часто грав у квізи, але якщо бачив у когось в команді Франкова, знав, що нам сьогодні не перемогти. Людина із такою футбольною ерудицією, що можна просто позаздрити. А краще зануритися в знання, щоб хоч трохи наблизитися до його рівня знань".
На автора даного блогу Андрія Дунця діяльність Франкова теж мала неабиякий вплив:
"Дорога до кіоску за свіжим випуском "Футбола" була найприємнішим ритуалом шкільних років, а час читання – відразу на другому місці. Й він завжди починався з "Редакціонки" – прототипу сучасних телеграм-каналів..."
Нагадаємо, що з 1997 до 2022 року Артем Франков був головним редактором журналу Футбол, а після початку повномасштабної війни видання під назвою "Футбол-війна" виходило в електронному форматі.
✅ Підписуйтесь на наш телеграм-канал, щоб завжди бути в курсі головних подій зі світу спорту!
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
