Головне

Історична серія збірної Італії: рекорд, якого не мало бути

07.10.2021 17:05 Андрій Дунець 1579 0
Історична серія збірної Італії: рекорд, якого не мало бути
Getty Images

Збірна Італії – це Лоренцо Інсіньє. Йому 30 років, але даний гравець досі грає за Наполі. Він чи то надто любить рідне місто, чи то не хоче стати другим Ігуаїном. У світі, в якому ми нині живемо, такі гравці, як Інсіньє, відразу, щойно їхнє прізвище вперше згадується в одному заголовку новин зі словами "Реал" чи "Ювентус", туди й переходять.

Інсіньє не переходить і робить це не дарма. Такий футболіст не заграє на рівні, вищому за Наполі. Такому футболістові потрібна довіра, визнання (іноді навіть авансом), а також безмежне захоплення ним. Все це було і є у Лоренцо в Неаполі. Всього цього не було раніше, але є зараз у Лоренцо в національній команді.

Збірна Італії – це Жоржиньйо. У світі нині панує культ статистики та цифр, тому УЄФА визнала опорника Челсі найкращим футболістом сезону, адже в цьому сезоні він виграв Лігу чемпіонів та Євро. Словом, він зробив те саме, за що приз можна було віддати Емерсону. 

Але також різні люди з серйозними обличчями та планшетами активно відзначали вплив Жоржиньйо на гру. Тому нагороду віддали саме йому, бо в обох командах він завжди основний та ще й так оригінально б'є пенальті. Якби існувала премія найкращому виконавцеві пасів назад, то, поза сумнівами, її теж отримав би Жоржиньйо.

Збірна Італії – це Федеріко К’єза. Вихованець Фіорентини з нетиповим талантом обрав типовий шлях розвитку своєї карєри. Зараз він є лідером Ювентуса – в Серії А більшого досягнути неможливо. Кєзі всього 23 роки і в Україні його б досі називали перспективним, а в 27 Ігор Суркіс продав би його до Боруссії.

Втім, Федеріко також не пощастило народитися в Італії. Якби він був англійцем чи французом, усі вже б навперебій кричали про нього як про того, хто зможе замінити Роналду-Мессі.

Збірна Італії – це Джанлуїджі Доннарумма. Важко знайти вболівальника, якому подобався б цей 22-річний переросток. Іноді може скластися враження, що Джіджі зявився у воротах Мілана, як тільки почав голитися. І це буде не просто враженням – так було й насправді.

Доннарумма завжди викликав заздрість. У 16 років він уже виглядав, мов той самий "син маминої подруги". Йому навіть купили рідного брата в команду просто, аби не сумував. Але він таки засумував – і тепер грає за ПСЖ, бо клуб, який дав йому все, не зміг дати ще й космічний новий контракт. Таких гравців неможливо любити. Їх освистують на Південній трибуні.

Збірна Італії – це Джорджо К’єлліні. Безумовний авторитет та лідер не лише на полі. Кожен вдалий підкат чи блокування удару суперника сприймається ним, як хет-трик у фіналі Кубка світу. Кєлліні є талісманом, який ще й досі дуже добре грає в футбол, а також робить неспортивні речі, які допомагають виграти Євро.

Збірна Італії – це Роберто Манчіні. Його прихід на посаду тренера Скуадри припав на дуже невдалий період в її історії. Для багатьох призначення Роберто виглядало місією сумлінного фермера, що прийшов застрелити  хворого коня, аби позбавити його страждань.

Манчіні відразу заявив, що хоче виграти чемпіонат Європи. Це сприйнялося як невдалий жарт, а закінчилося пляжем та автографами у Портоново.

Збірна Італії – це Чіро Іммобіле та Андреа Белотті. Саме так, про них не варто говорити окремо. Часто здається, що це одна й та ж людина. Вони можуть скільки завгодно тягнути на собі Лаціо та Торіно, але в національній команді вони є тими самими хлопцями, які грають, немов із гирями на ногах.

Пара форвардів Іммобіле – Белотті, мабуть, лише виграла б від того, якби ролі Іммобіле та Белотті виконували не Іммобіле та Белотті. І байдуже, що в парі вони грають рідко.

Влітку 2021-го зійшлося багато факторів. Голодна команда, що прагне повернути славу емблемі; Гарет Саутгейт, що прагне не дати своїм підопічним зіграти у футбол; Джорджо К’єлліні, що прагне психологічно перемогти Жорді Альбу та фізично – Букайо Саку.

Це надто стислий та узагальнений переказ. Втім, зрозуміло одне. Збірна Італії встановила світовий рекорд, не програвши 37 матчів поспіль. Серія тривала майже три роки і почалася фактично відразу після меганевдалого періоду.

В Скуадри Адзурри не було аномально феноменального покоління футболістів, світових суперзірок у складі або революційної ідеї, яка змінила гру в світі. Різні виконавці з різним талантом, бекграундом та віком плюс тренер, якого ще вчора вважали фізруком, що прийшов підмінити іншого фізрука. Ось, як було.

"Навіщо мені розминатися? Ми не збираємося грати внічию, ми на межі провалу і нам потрібно вигравати, випускайте нападників!" – так говорив Даніеле Де Россі під час проваленого матчу проти Швеції в плей-оф відбору на ЧС-2018 на міланському Сан-Сіро.

6 жовтня 2021 року збірна Іспанії на цьому ж стадіоні перервала історичну серію збірної Італії. Серію, якої не мало бути. Це варто ще раз усвідомити і захопитися. Для команди, найкращим футболістом якої визнають Жоржиньйо, бо більше нема кого, це дуже визначне досягнення.

Андрій Дунець, Чемпіон

Підписатися на Телеграм-канал автора

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua

Коментарі ()